Рішення

від 09.02.2024 по справі 916/3719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3719/23Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Захарченко Валентина Євгеновича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Коблевська, 39, м. Одеса, 65023)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Благодійної організації "Я допоможу" ( вул. Гвоздичний, 6, м. Одеса, 65062) та 2) Громадської організації "Об`єднана сила середнього бізнесу України" (вул. Донського Дмитрія, 21/5, м. Одеса, 65016)

про визнання неправомірною односторонньої відмови від договору,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ляшенко О.В.;

від відповідача: Оборотова Ю.Р.;

від третьої особи-1: Златін О.Ю.; Кривошеєв О.В.;

від третьої особи-2: Златіна Ю.В.

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Захарченко Валентин Євгенович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", в якій просить суд визнати недійсним повідомлення про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна від 14.04.2021 № 51Е100-495/1 у виді листа від 28.07.2022 № 209-37 "Щодо заборгованості та розірвання договору" з моменту підписання Одеською філією АТ "Укртелеком".

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що позивачем не було дотримано передбачені законом та договором умови для розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому, як зазначає позивач, зміст оскаржуваного повідомлення викликає сумніви щодо його достовірності. Зокрема, позивач наголосив про таке: станом на час направлення відповідачем листа про дострокове розірвання договору у позивача була відсутня заборгованість у сумі 153957,94 грн; позивач належного повідомлення про розірвання договору від відповідача не отримував; відповідачем не виконано належних умов для реалізації права на розірвання договору в односторонньому порядку; позивач наголошує, що лист відповідача щодо заборгованості та розірвання договору від 28.07.2022 № 209-37 викликає сумніви у його достовірності, оскільки він датований 28.07.2022, а одним з додатків до цього листа є рахунок-фактура, який датований 31.07.2022.

19.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 1-29, т.2), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, з таких підстав: на момент направлення відповідачем позивачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за позивачем рахувалась заборгованість, що останнім належними та допустимими доказами не спростовано; обставина неотримання позивачем направленої відповідачем кореспонденції не може свідчити про недотримання відповідачем умов договору; за результатом розгляду справи № 916/2540/22 за позовом АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії АТ "Укртелеком" до ФОП Захарченка В.Є. про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення позивача з орендованих приміщень судом підтверджено правомірність дій відповідача щодо дострокового розірвання договору; відповідач вважає, що встановлені у судових рішеннях у справі № 916/2540/22 обставини є преюдиційними при розгляді цієї справи; відповідач наголошує, що, задовольняючи позов відповідача до позивача частково, суд у рішенні у справі № 916/1410/22 встановив обставину наявності заборгованості позивача з орендної плати, при цьому договором передбачено право позивача на розірвання договору в односторонньому порядку, у тому числі, при несплаті орендних платежів не в повному обсязі; відповідач вважає, що подана до суду копія заяви про отримання дозволу відповідача на передачу орендованого приміщення позивачем у суборенду є документом, що підтверджує намір позивача передати приміщення в суборенду, однак, сама по собі заява про намір, як окремий документ, жодним чином не свідчить про надання відповідачем дозволу на вчинення відповідних дій; відповідач наголошує, що договір оренди відповідач укладав безпосередньо з позивачем; у працівника відповідача Салєцької О.А. немає необхідного обсягу повноважень для надання дозволу орендарю для передачі орендованого приміщення у суборенду; щодо доданого до листа від 28.07.2022 № 209-37 рахунку-акту від 31.07.2022 відповідач наголосив, що цей документ одночасно є актом приймання-передавання виконаних робіт, а тому, згідно з внутрішнім документообігом відповідача, такий документ завжди датується останнім днем місяця, в незалежності від дати виставлення.

У відповіді на відзив (а.с. 82-90, т.2) позивач наголосив про таке: укладені між позивачем та третіми особами договори суборенди приміщення є чинними, жодною особою не оскаржувались; позивач наполягає на тому, що не отримував від відповідача повідомлення про розірвання договору; з урахуванням пояснень відповідача позивач вважає, що рахунок-акт відповідача від 31.07.2022 є нікчемним документом, оскільки подія, яка в ньому зафіксована, не настала на час його складення; позивач наголошує, що його зобов`язання були забезпечені заставою у розмірі 13070,92 грн, а тому відповідач свої вимоги міг задовольнити за рахунок цієї застави.

15.11.2023 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача (а.с. 96-109, т.2), в яких відповідач відзначив, що: приміщення передавалось відповідачем безпосередньо у користування позивача, а не третіх осіб, при цьому правовідносини суборенди є похідними від правовідносин оренди, а тому укладені між позивачем та третіми особами договори суборенди втратили свою дію у зв`язку з розірванням договору оренди; сума грошової застави не знаходиться у розпорядженні відповідача, адже її було зараховано в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем згідно з рішенням суду у справі № 916/1410/22; відповідач протягом дії договору сумлінно виконував свої обов`язки, направляв позивачу рахунки для оплати, проте позивачем договірні зобов`язання порушувались, що стало причиною для розірвання договору в односторонньому порядку.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представники позивача та третіх осіб позовні вимоги ФОП Захарченка В.Є. повністю підтримали, просили суд їх задовольнити. Представник відповідача щодо позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Захарченка Валентина Євгеновича було залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Захарченка Валентина Євгеновича було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3719/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 19 жовтня 2023 року о 14:30.

У підготовчому засіданні 19.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про залучення Благодійної організації "Я допоможу" та Громадської організації "Об`єднана сила середнього бізнесу України" до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Крім цього, протокольною ухвалою від 09.10.2023 суд відклав підготовче засідання у справі на 09 листопада 2023 року о 15:00.

Ухвалами суду від 07.11.2023 судом було повернуто без розгляду клопотання Громадської організації "Об`єднана сила середнього бізнесу України" за вх. ГСОО № 39509/23 від 02.11.2023 та клопотання Благодійної організації "Я допоможу" за вх. ГСОО № 39512/23 від 02.11.2023 на підставі ст. 170 ГПК України.

09.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.11.2023 о 14:30, а 27.11.2023 на 11 грудня 2023 року о 12:40.

Підготовче засідання 11.12.2023 не відбулось, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Ухвалою суду від 13.12.2023 судом було призначено підготовче засідання у справі на 25 грудня 2023 року о 16:15.

25.12.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10 січня 2024 року о 16:00.

10.01.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 29.01.2024 о 14:00.

Судове засідання 29.01.2024 о 14:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 29.01.2024 суд призначив судове засідання у справі на 09 лютого 2024 року о 15:30.

У судовому засіданні 09.02.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Відповідно до наявної у справі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої станом на 01.03.2016 (а.с. 20-21, т.2), Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» на праві приватної власності належить нерухоме майно, загальною площею 4292,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Гвоздичний, 6.

14.04.2021 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Захарченко Валентином Євгеновичем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 51Е100-495/21 (а.с. 123-131, т.1; далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, провулок Гвоздичний, на першому поверсі 3-поверхового будинку № 6, корпус "А", загальною площею 195,10 кв.м., для використання як офісу та складу.

Відповідно до п. 2.1. договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов`язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави.

Згідно з п. 3.1. договору за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 46,14 грн за 1 кв.м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 10802,30 грн за 195,10 кв.м. за місяць; плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).

За змістом п. 3.3. договору деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у Додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 3.4. договору орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання орендованого майна у разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги. Про зміну плати за послуги орендодавець зобов`язаний попередити орендаря письмово не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, з якого застосовується нова вартість послуги.

Згідно з п. 3.5. договору відшкодування орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремий лічильник не встановлено то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем, за попереднім узгодженням з орендодавцем, укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

Відповідно до п. 3.6. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та / або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.

За умовами п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.8. договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його е-mail або за допомогою іншою узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати / недоплати орендодавцем).

Відповідно до п. 3.10. договору будь-які грошові зобов`язання орендаря перед орендодавцем за цим договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 13070,92 грн. Сума вказаної застави має бути перерахована орендарем на банківський рахунок орендодавця (на підставі рахунку, виставленого орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення договору, але не пізніше ніж до моменту передачі орендованого майна у користування. У випадку здійснення орендодавцем задоволення своїх вимог до орендаря з суми застави, орендодавець зобов`язаний письмово повідомити про це орендаря, а останній зобов`язується відновити визначений договором розмір грошової застави, шляхом перерахування орендодавцю відповідної суми протягом 7 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення від орендодавця. При закінченні строку дії договору сума застави за рішенням орендодавця може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з орендаря на дату повернення орендованого майна з користування (як правило, на оплату послуг з утримання орендованого майна). Після цього, сума застави, що залишиться не використаною орендодавцем, має бути перерахована орендарю не пізніше 20 календарних днів від дати повернення орендованого майна з користування за відповідним актом.

Згідно з п. 3.11. договору починаючи з 2022 року кожного 01 квітня кожного року дії договору орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10 % від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.

За умовами п. 5.1. договору орендодавець має право, зокрема: вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором; змінювати розмір орендної плати в порядку, передбаченому договором; призупинити або обмежити надання послуг з утримання орендованого майна (постачання електроенергії, водопостачання тощо) у разі прострочення орендарем строку оплати орендної плати більше ніж на 10 днів; обмежити орендарю доступ до орендованого майна у разі прострочення орендарем строку оплати орендної плати більше ніж на 20 днів. Доступ орендаря до орендованого майна відновлюється відразу після оплати орендарем усієї суми орендної плати, прострочення оплати якої стало причиною обмеження доступу до орендованого майна. Обмеження доступ орендаря до орендованого майна передбачає заборону працівникам, представникам, відвідувачам або іншим особам, що діють на користь або від імені орендаря, входити або іншим чином мати доступ до орендованого майна. Про обмеження доступу орендаря до орендованого майна орендодавець письмово повідомляє орендаря не менше ніж за 2 дні до дати застосування такого обмеження.

За змістом п. 5.2. договору орендар має право, зокрема: здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та пристосування орендованого майна до власних потреб згідно з п.1.1. договору з обов`язковим повідомленням орендодавця про початок таких робіт та терміни їх завершення; самостійно визначати порядок користування орендованим майном в межах та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України; за попереднім письмовим узгодженням з орендодавцем вилучати всі поліпшення орендованого майна, зроблені орендарем за його рахунок, що можуть бути відокремлені від орендованого майна без його пошкодження; здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, дообладнання, модернізацію або реставрацію орендованого майна, а також інші роботи, крім тих, які вказані в п. 5.2.1 договору, виключно з письмової згоди орендодавця з обов`язковим нотаріальним засвідченням у ній підпису уповноваженої особи орендодавця. При цьому для отримання згоди на здійснення робіт, визначених в цьому пункті договору, орендар направляє звернення виключно за адресою місцезнаходження орендодавця: 01601, бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ. У звернені обов`язково вказується виключний перелік, обсяг, вартість та строки проведення робіт, а також додається документ, що підтверджує наявність повноважень орендаря та / або його представника на здійснення них робіт.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар зобов`язаний, зокрема: використовувати орендоване майно відповідно до мети його використання, що зазначена у договорі; протягом 10 робочих днів з дати отримання орендованого майна за актом приймання-передачі з метою обліку спожитої електроенергії встановити за власний рахунок інтервальний (погодинний) засіб обліку електричної енергії з класом точності 1.0., функцією можливості дистанційного зчитування результатів вимірювань та часом зберігання результатів вимірювань не менше 6 місяців. При цьому лічильник повинен відповідати вимогам нормативних документів Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки та бути внесеним до Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, згідно з Порядком ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, затвердженим Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 №1161; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; повідомляти орендодавця про початок проведення за власний рахунок робіт з поточного ремонту і пристосування орендованого майна до власних потреб згідно з п. 1.1. договору, а також про терміни їх завершення; передавати в суборенду орендоване майно лише після отримання письмової згоди на таку передачу від орендодавця; укласти окремі договори на комунальні та експлуатаційні послуги на охорону та обслуговування пожежної сигналізації, охорону, прибирання загальних місць та вивіз сміття з підприємствами постачальниками таких послуг.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

За умовами п. 9.1. договору сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов`язків у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити, але не можна уникнути (війна, стихійне лихо), та при настанні обставин юридичного форс-мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини мають об`єктивний та абсолютний характер. Дія обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влади в межах їх компетенції. Сторона, для якої стало неможливим виконання обов`язків за цим договором через дію обставин форс-мажору, повинна протягом трьох днів повідомити іншу сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.

Відповідно до п. 11.1. договору він набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 29 лютого 2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 11.6. договору він може бути розірваний достроково орендодавцем в односторонньому порядку, за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору, зокрема, у випадку порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі.

Пунктом 12.1. договору визначено, що передбачені цим договором права і обов`язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Одеською філією ПАТ "Укртелеком".

Відповідно до п. 12.2. договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

16.04.2021 за актом приймання-передачі (а.с. 42, т.1) відповідач передав, а позивач прийняв у користування відповідно до умов договору нерухоме майно, площею 195,10 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Гвоздичний, 6.

Додатком № 1 до договору (а.с. 22, т.1) сторони затвердили план-схему орендованого майна. У додатку № 2 до договору (а.с. 23, т.1) сторони визначили порядок розрахунку вартості послуг з утримання орендованого майна. Додатком № 3 до договору (а.с. 24, т.1) сторони узгодили перелік додаткових прав та обов`язків орендаря і орендодавця щодо забезпечення правил пожежної безпеки.

02.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с. 26, т.1), в якій просив узгодити передання частини орендованих ним приміщень в суборенду. Вказана заява містить резолюцію начальника ВУН АТ "Укртелеком" Селєцької О.А. "погоджено". На підтвердження обставини передання частини приміщень в суборенду третім особам позивачем до матеріалів справи були долучені копії відповідних договорів від 02.11.2021 № 1 та № 2 (а.с. 27-36, т.1). В цей же час, до матеріалів справи відповідачем, на підтвердження обставини дійсних повноважень Селєцької О.А., подано копію довіреності від 10.03.2021 строком дії до 31.01.2022, якою ПАТ «Укртелеком» вищевказану особу наділив повноваженнями, зокрема, на підписання будь-яких актів, рахунків та первинних документів до договорів оренди без обмежень по сумі (а.с. 25, т.2).

01.02.2022 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 25, т.1), відповідно до п. 1 якої орендар визнав за собою борг перед орендодавцем у розмірі 80267 (вісімдесят тисяч двісті шістдесят сім гривень 06 копійок) грн, що утворився станом на 31 січня 2022 року через несплату рахунків за надані послуги з оренди комерційної нерухомості, отримані за договором. У п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що орендодавець надає орендарю відтермінування в погашенні заборгованості з орендної плати на суму, зазначеній в п.1 даної додаткової угоди, у термін до 30 травня 2022 року, з обов`язком погашення заборгованості орендарем кожного місяця, а саме: до 28.02.2022 - 20000,00 грн; до 31.03.2022 - 20000,00 грн; до 30.04.2022 - 20000,00 грн; до 31.05.2022 - 20267,06 грн. За умовами п. 3-6 додаткової угоди орендар, разом зі сплатою суми заборгованості, зазначеній в п.1 даної угоди, зобов`язався щомісяця оплачувати поточну орендну плату згідно умов договору. У разі невиконання орендарем зобов`язань по погашенню заборгованості, визначеної пунктом 2 цієї додаткової угоди, та сплати орендної плані, визначеної пунктом 3 цієї додаткової угоди, договір достроково розривається орендодавцем через 5 календарних днів з дня прострочення сплати даних платежів. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 ЦК України умови додаткової угоди до договору застосовуються до відносин, що виникли з 01 лютого 2022 року та діє до 31 травня 2022 року. Відповідно до п. 7 додаткової угоди остання є невід`ємною частиною договору.

02.02.2022 позивач направив відповідачу претензію № 30-37, в якій вимагав перерахувати на користь позивача заборгованість в сумі 82668,48 грн (а.с. 22-24, т.2).

28.07.2022 відповідачем було направлено позивачу лист № 209-37 (а.с. 37, т.1), в якому відповідач повідомив про наявність у відповідача дебіторської заборгованості за договором в сумі 153957,94 грн та попередив про розірвання договору в односторонньому порядку з 15.08.2022. До вказаного листа відповідачем долучено акт приймання-передачі майна у 2-х примірниках та рахунки-акти за період грудень 2021 року - липень 2022 року. Копії відповідних рахунків-актів було долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с. 12-19, т.1).

В цей же час, позивачем долучено до матеріалів справи акт звіряння розрахунків за договором (а.с. 38-39, т.1), який не містить підписів сторін та згідно змісту якого заборгованість позивача перед відповідачем, станом на 26.09.2022, становить 89374,01 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач не визнав обставину погодження цього акту відповідачем та наголосив на недоведеності його змісту.

Господарським судом Одеської області за участі сторін цієї справи розглядались спори: у справі № 916/1410/20 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості з орендної плати; у справі № 916/2540/22 за позовом відповідача до позивача про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні орендованим майном шляхом звільнення (виселення) з приміщень, загальною площею 195,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. Гвоздичний, на першому поверсі 3-поверхового будинку № 6, корп. А.

Так, рішенням суду від 05.07.2023 у справі № 916/1410/22 (а.с. 66-84, т.1), яке набрало законної сили, суд частково задовольнив позовні вимоги АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії АТ "Укртелеком" до ФОП Захарченка В.Є., стягнувши з позивача цієї справи на користь відповідача, зокрема, заборгованість за договором сумі 3711,14 грн. У вказаному рішенні суд, мотивуючи свою позицію, вказав, зокрема, про таке:

- дослідивши зміст наданих позивачем рахунків-актів, суд встановив, що вони не містять даних щодо обсягів споживання (кількості) спожитої відповідачем електричної енергії та тарифу, який застосовувався позивачем, як це передбачено, зокрема, зразковою формою рахунку-акту. Також матеріали справи не містять звітів відповідача про обсяги споживання, в цей же час, з наданих позивачем звітів (таблиць), по-перше, не вбачається який обсяг електричної енергії віднесено на споживання електричної енергії приміщенням бомбосховища та чим цей обсяг підтверджується, а також з якого часу позивач почав враховувати показники споживання бомбосховищем, а по-друге позивачем не доведено вірності (обґрунтованості) застосування тарифів на електричну енергію, яка йому встановлена постачальником тощо. За цих обставин та враховуючи, що відповідач та треті особи не визнають обсягів споживання та вартості послуг споживання електричної енергії, суд дійшов висновку, що позивачем позовні вимоги в цій частині є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню судом;

- судом встановлено, що рахунки-акти позивача місять дані щодо кількості спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення - 1 та не містять тарифу, який застосований позивачем. При цьому, як вбачається з пояснень самого позивача, розрахунок вартості цих послуг ним здійснювався не у відповідності до умов договору, яким передбачено 2 варіанти розрахунку: виходячи з кількості працівників відповідача, у разі відсутності лічильника; на підставі даних встановленого лічильника. Обома сторонами визнається, що в приміщенні, яке використовується відповідачем, відсутній окремий лічильник на водопостачання і водовідведення, в цей же час, позивач на власний розсуд застосував обсяги, отримані ним виходячи з обсягів споживання інших споживачів, які є користувачами приміщень у будинку, за адресою: м. Одеса, пров. Гвоздичний, 6. В цей же час, будь-яких доказів на підтвердження цих обсягів позивач до матеріалів справи не долучив. Отже, оскільки позивачем не було дотримано умов договору при визначені суми спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, а на підтвердження дійсного обсягу (який за поясненнями позивача має значно менший обсяг ніж той, який мав би враховуватись виходячи із заявленої відповідачем кількості працівників) матеріали справи належних доказів не містять, суд, враховуючи, що відповідачем та третіми особами визначені позивачем обсяги споживання та водовідведення не визнаються, дійшов висновку, що в цій частині вимоги позивача також є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню;

- судом встановлено, що відповідачем у додатковій угоді № 1 визнано розмір заборгованість з орендних платежів, яка, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, становила 80267,06 грн та рахувалась за період квітень 2021 року - січень 2022 року. Далі судом встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу орендну плату за період з лютого 2022 року по 15 серпня 2022 року на загальну суму 53715,00 грн з ПДВ, що не перевищує розмір орендної плати, погодженої сторонами у договорі, при цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору в частині розміру орендної плати. Між цим, як вбачається з даних позивача щодо здійснених відповідачем оплат по договору, що визнаються відповідачем, після укладення між сторонами додаткової угоди № 1 до договору, в якій сторони зафіксували розмір заборгованості з урахуванням часткових оплат, відповідачем були сплачені на користь позивача кошти у розмірі 117200,00 грн, а також до отримання приміщення у користування відповідачем було сплачено на користь позивача грошову заставу у розмірі 13070,92 грн. Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні документи щодо оплат відповідача з вказанням призначення платежу, а також те, що позивачем в односторонньому розірвано договір, відповідно відсутні підстави для при тримання завдатку відповідача, суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем оплати та суму завдатку слід зарахувати в рахунок заборгованості з орендної плати. За цих обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 3711,14 грн.

У рішенні Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 у справі № 916/2540/22 (а.с. 14-17, т.3), яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (а.с. 18-23, т.3), судом, зокрема встановлено, що:

- 28.07.2022 АТ «Укртелеком» звернулось до Захарченка В.Є. з листом №209-37, згідно якого позивач, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості за договором оренди №51Е100-495/21 від 14.04.2021 у розмірі 153957,94 грн, повідомив про розірвання за 15 календарних днів договору в односторонньому порядку згідно з п. 11.6.4. договору;

- на підтвердження факту направлення на адресу Захарченка В.Є. листа № 209-37 від 28.07.2022 з додатками позивачем було надано суду лист з описом вкладення, накладну та поштове повідомлення, яке не було вручено відповідачу;

- згідно складеного АТ «Укртелеком» акту звіряння заборгованість Захарченко В.Є. за договором оренди № 51Е100-495/21 від 14.04.2021, станом на 16.08.2022, складає 88303,09 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених в межах справи № 916/2540/22 позовних, суд виходив, зокрема, з наступного:

- враховуючи умови додаткової угоди №1 від 01.02.2022 до договору оренди нерухомого майна № 51Е100-495/21 від 14.04.2021, суд зазначив, що станом на 31.01.2022 заборгованість відповідача зі сплати орендної плати складала 80267,06 грн, проте докази сплати Захарченком В.Є. заборгованості за договором оренди № 51Е100-495/21 від 14.04.2021, а також сплати поточної орендної плати в матеріалах справи відсутні;

- 28.07.2022 АТ «Укртелеком» звернулось до Захарченка В.Є. з листом №209-37, згідно якого позивач, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості за договором оренди №51Е100-495/21 від 14.04.2021 у розмірі 153957,94 грн, повідомив про розірвання за 15 календарних днів договору в односторонньому порядку згідно з п. 11.6.4. договору;

- умовами п. 11.6.4. договору оренди нерухомого майна від 14.04.2021 АТ «Укртелеком» надано право на дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору у разі, зокрема, порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі;

- дослідивши наявні у справі докази суд, враховуючи умови договору оренди нерухомого майна від 14.04.2021, якими надано АТ «Укртелеком» право на дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів у випадку порушення Захарченком В.Є. строків сплати орендної плати, дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна від 14.04.2021 є розірваним з 13.08.2022, тобто через 15 календарних днів після направлення листа № 209-37 від 28.07.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2022 ФОП Захарченку В.Є. повернуто касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції у справі № 916/2540/22, а ухвалою Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 916/2540/22 ФОП Захарченку В.Є. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2540/22 (а.с. 24-32, т.3).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За змістом ч. ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція суду

Чинним законодавством України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно, у даній справі суд має дослідити саме зміст спірного правочину на відповідність законодавству, а не порядок його виконання відповідачем або позивачем.

Підставою позову позивач визначив обставину суперечності спірного правочину ст. 188 ГК України, ст. 651-654, 782 ЦК України, та вказав, що розмір заборгованості позивача, вказаний у спірному правочину, не відповідає дійсному, і тому позивач вважає, що підстав для дострокового розірвання договору від 14.04.2021 № 51Е100-495/21 у відповідача не було.

Як встановлено судом договором від 14.04.2021 № 51Е/00-495/21 передбачено право відповідача на одностороннє розірвання даного договору, а саме: п/п 11.6.2. п. 11.6. з будь-якої підстави за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 90 календарних днів до дати його розірвання; п/п 11.6.4. п. 11.6. за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору у разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не у повному обсязі.

Також право дострокового розірвання відповідачем договору передбачено у п. 4 додаткової угоди від 01.02.2022 № 1 до договору, а саме у випадку невиконання позивачем зобов`язань по погашенню заборгованості, визначеної у цій додатковій угоді, та не сплати щомісяця поточної орендної плати - через 5 календарних днів з дня прострочення сплати даних платежів.

Тобто, сторони на власний розсуд у договорі погодили, що порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не у повному обсязі є підставою для виникнення у відповідача права на дострокове розірвання договору, а отже доводи позивача про відсутність у відповідача такого права спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судом спірним правочином, оформленим листом від 28.07.2022 № 209-37, відповідач в односторонньому порядку розірвав договір від 14.04.2021 № 51Е100-495/21 з позивачем керуючись саме п/п. 11.6.4. п. 11.6. договору, зазначивши в ньому про попередження про це за 15 календарних днів і визначивши суму заборгованості позивача перед відповідачем по договору станом на 28.07.2022 в сумі 153957,94 грн.

З цього приводу суд у господарській справі № 916/2540/22 між цими ж сторонами встановив, що: « 28.07.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №209-37, згідно яким, посилаючись на наявність у позивача заборгованості за договором від 14.04.2021 № 51Е100-495/21 у розмірі 153957,94 грн., повідомив про розірвання за 15 календарних днів договору в односторонньому порядку згідно з пп. 11.6.4 договору. На підтвердження факту направлення на адресу позивача листа №209-37 від 28.07.2022р. з додатками відповідачем було надано суду лист з описом вкладення, накладну та поштове повідомлення, яке не було вручено відповідачу… Умовами пп. 11.6.4 договору оренди нерухомого майна від 14.04.2021 відповідачу надано право на дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору у разі, зокрема, порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі. Підсумовуючи викладене вище, враховуючи умови договору оренди нерухомого майна від 14.04.2021, якими надано відповідачу право на дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів у випадку порушення позивачем строків сплати орендної плати, господарський суд доходить висновку, що договір оренди нерухомого майна від 14.04.2021 є розірваним з 13.08.2022р., тобто через 15 календарних днів після направлення листа №209-37 від 28.07.2022.».

Тобто, господарський суд у справі № 916/2540/22 вже дослідив і встановив обставини наявності у відповідача підстав для дострокового розірвання договору від 14.04.2021 № 51Е100-495/21 та вказав, що цей договір є розірваним з 13.08.2022.

Щодо посилань позивача на різні суми заборгованості по договору від 14.04.2021 № 51Е100-495/21, то суд у справі № 916/2540/22 встановив, що: «згідно складеного відповідачем акту звіряння заборгованість позивача за договором оренди №51Е100-495/21 від 14.04.2021 станом на 16.08.2022 складає 88303,09 грн… Враховуючи умови додаткової угоди №1 від 01.02.2022р. до договору оренди нерухомого майна №51Е100-495/21 від 14.04.2021 станом на 31.01.2022р. заборгованість відповідача зі сплати орендної плати складала 80267,06 грн. Проте, докази сплати Захарченко В.Є. заборгованості за договором оренди №51Е100-495/21 від 14.04.2021, а також сплати поточної орендної плати в матеріалах справи відсутні.».

При цьому суд у іншій господарській справі № 916/1410/22 між цими ж сторонами не встановив обставину відсутності у позивача заборгованості перед відповідачем за договором від 14.04.2021 № 51Е100-495/21, стягнувши з позивача борг в сумі 3711,14 грн. Щодо решти заявлених до стягнення з позивача сум у справі № 916/1410/22, то суд на підставі наявних у цій справі доказів не зміг встановити вірність нарахування відповідачем цих сум, про що детально описав у рішенні суду, і з огляду на це відмовив відповідачу у задоволенні позову в цій частині вимог, додатково зарахувавши в оплату боргу суму застави в розмірі 13072,92 грн через те, що відповідачем в односторонньому порядку договір був розірваний (абз. 2 а.с. 17 рішення суду).

З огляду на доводи позивача і третіх осіб, висловлені в засіданнях суду, суд вважає необхідним наголосити, що згідно з ст. 86 ГПК України суд в кожній судовій справі оцінює докази, які є в матеріалах судової справи, за своїм внутрішнім переконанням, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. І саме за результатами такої оцінки, суд встановлює обставини справи і приймає судове рішення, керуючись принципами, завданням господарського судочинства і нормами законодавства України. При цьому, у разі незгоди з певним судовим рішенням законодавством передбачений порядок апеляційного і касаційного оскарження цього судового рішення, а суд першої інстанції в іншій справі не надає оцінку відповідності певного судового рішення нормам матеріального чи процесуального права. Більше того, ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачає для такого суду, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини правомірності і підставності одностороннього розірвання відповідачем договору від 14.04.2021 № 51Е100-495/21 спірним правочином вже були предметом розгляду і оцінки судом у господарській справі № 916/2540/22 і вимога про визнання недійсним спірного правочину на підставі обставини відсутності заборгованості фактично направлена на здійснення судом переоцінки доказів і нового встановлення обставин, ніж у справі № 916/2540/22, які стали підставою для прийняття судом рішення про зобов`язання позивача звільнити приміщення, що свідчить про незгоду позивача з рішеннями судів у справі № 916/2540/22, які набрали законної сили. При цьому, як зазначалось, в іншій справі № 916/1410/22 суд також не встановив обставину відсутності у позивача заборгованості перед відповідачем за договором.

За встановлених обставин, суд вважає, що позов позивача є необґрунтованим та таким, що не підляґає задоволенню судом.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст рішення складено 26 лютого 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля