Ухвала

від 27.02.2024 по справі 160/10371/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2024 року

м. Київ

справа №160/10371/19

адміністративне провадження №К/9901/5005/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву директора Приватного підприємства фірми «Бомонд» Крючкова Ігоря Вячеславовича

про ухвалення додаткового рішення по справі № 160/10371/19

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Екологія-Дніпро 2000» до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Приватне підприємство фірма «Бомонд» про визнання протиправним та нечинним рішення,

УСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" (далі - позивач, ТОВ НВП "Екологія-Дніпро 2000") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач, Кам`янська міська рада, міська рада), третя особа: Приватне підприємство фірма "Бомонд" (далі - третя особа, ПП фірма "Бомонд"), в якому, просило:

- визнати протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 04 жовтня 2019 року № 1543-36/VII «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Кам`янської міської ради від 08 липня 2015 № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12 липня 2013 року № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» (далі - оскаржуване рішення, рішення від 04 жовтня 2019 року).

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 04 жовтня 2019 року № 1543-36/VII "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Кам`янської міської ради від 08 липня 2015 року №1339-64/VI "Про внесення змін до рішення міської ради від 12 липня 2013 року №842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ";

- стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 4418,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янської міської ради.

3. Верховний Суд постановою від 28 грудня 2023 року касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області залишив без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 160/10371/19 залишив без змін.

4. У лютому 2024 року директор Приватного підприємства фірми «Бомонд» Крючков Ігор В`ячеславович звернувся до Верховного Суд із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що 29 березня 2021 року між ПП фірмою «Бомонд» та Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 29-03/2021.

Із змісту вказаного договору слідує, що його предметом є надання правової допомоги в касаційному провадженні у справі № 160/10371/19. Опис і вартість робіт (послуг), визначені в додатку № 1 до договору, а саме: складення відзиву на касаційну скаргу - 3000 грн., участь у судовому засіданні (судодень) - 2000 грн., складення заяв, скарг, клопотань, запитів, процесуальних та інших документів правового характеру (сторінка) - 500 грн.

02 квітня 2021 року між ПП фірмою «Бомонд» та Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» підписано акт виконаних робіт (надання послуг) по договору № 29-03/2021, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Пашніна і партнери» склало відзив на касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області по цій справі. Вартість наданих послуг склала - 3000 грн.

На підтвердження оплати зазначених послуг заявником надано платіжне доручення № 2119 від 02 квітня 2021 року на суму 3000 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року, після надходження справи з суду першої інстанції, призначено заяву до розгляду у порядку письмового провадження з 27 лютого 2024 року.

5. Вирішуючи питання обґрунтованості заявленого клопотання, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої та другої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Згідно з частиною одинадцятою статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується нею за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така третя особа заявлені позовні вимоги.

6. З матеріалів справи встановлено, що оскільки оскаржуване рішення відповідача також впливає на права та інтереси Приватного підприємства фірми «Бомонд», ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року його залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року.

05 квітня 2021 року до Верховного Суду від Приватного підприємства фірми «Бомонд» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій третя особа просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Також у відзиві Приватне підприємство фірма «Бомонд» просило здійснити розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України та стягнути на його користь з Кам`янської міської ради Дніпропетровської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, однак не вирішив клопотання третьої особи про розподіл судових витрат, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

7. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8. Судом касаційної інстанції встановлено, що відзив третьої особи, в якому також було заявлено вимогу про здійснення розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, був направлений Кам`янській міській раді Дніпропетровської області 03 квітня 2021 року.

Також відповідачу 05 лютого 2024 року до Електронного кабінету користувача ЄСІТС направлена заява про ухвалення додаткового рішення.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не звертався до суду з заявою щодо неспівмірності зазначеної Приватним підприємством фірмою «Бомонд» суми витрат на правничу допомогу, заперечень що вказаної заяви також не подава.

Понесені Приватним підприємство фірмою «Бомонд» витрати на правничу допомогу підтверджуються належними доказами та не викликають у суду сумнівів щодо обґрунтованості їх розміру.

З огляду на викладене колегія суддів КАС ВС вважає, що оскільки Приватне підприємство фірма «Бомонд» діяло, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та заперечувало проти задоволення касаційної скарги суб`єкта владних повноважень, то понесені ним витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Кам`янської міської ради Дніпропетровської області у заявленому розмірі.

Керуючись статтями 139, 252, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання директора Приватного підприємства фірми «Бомонд» Крючкова Ігоря Вячеславовича, про ухвалення додаткового рішення по справі № 160/10371/19 - задовольнити.

Ухвалити у справі додаткову постанову.

Стягнути на користь Приватного підприємства фірми «Бомонд» за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янської міської ради Дніпропетровської області судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №160/10371/19, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, в розмірі 3 000 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Бучик А.Ю.

Стеценко С.Г.