Постанова

від 23.02.2024 по справі 404/7186/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/7186/22

провадження № 22-ц/4809/296/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новгородківської селищної ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Новгородківська лікарня» Новгородківської селищної ради Кіровоградської області,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справуза апеляційною скаргою адвоката Скрипника Олександра Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2023 року у складі судді Мохонько В. В. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви

В грудні 2022 року Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новгородківської селищної ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути на користь місцевого бюджету Новгородківської селищної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 48439 грн 50 коп.

Позовна заявамотивована тим,що відповідно доухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.05.2022 у кримінальній справі № 404/2506/22 (провадження 1-кп/404/139/22), яка набрала законної сили 07.06.2022, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.

Внаслідок злочинних дійвідповідача потерпілий ОСОБА_2 в періоди з 29.03.2022 по 19.04.2022 та з 21.04.2022 по 29.04.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічного профілю Комунального некомерційного підприєства «Новгородківська лікарня» Новгородківської селищної ради Кіровоградської області (далі КНП «Новгородківська лікарня») та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 48 439,50 грн.

Оскільки, ОСОБА_1 кошти за лікування потерпілого в добровільному порядку медичному закладу не відшкодовано, позивач звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2023 року позовпершого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: КНП «Новгородківська лікарня» про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 48 439,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 481,00 грн на користь Кіровоградської обласної прокуратури.

Рішення суду мотивовано тим, що на лікування потерпілого від злочину були витрачені бюджетні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовані відповідачем.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Скрипник О. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та покласти на позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Під час підготовчого судового засідання у кримінальній справі № 404/2506/22 (провадження № 1-кп/404/139/22) підозрюваний ОСОБА_1 заявив, що визнав свою вину, повністю відшкодував потерпілому завдані кримінальним правопорушенням збитки в розмірі 57000 грн та примирився з ним.

В свою чергу, потерпілий ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи повідомив, що отримав відшкодування у розмірі 57000 грн, завдане ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням та примирився з обвинуваченим, а також повідомив, що кошти на лікування відшкодовані йому ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся та будь-які претензії майнового характеру потерпілим з наданням підтверджуючих документів понесення витрат КНП «Новгороківська лікарня» на лікування ОСОБА_2 до суду не надавались.

Відповідач вважає, стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету селищної ради є безпідставним та не підтверджено будь-якими доказами.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від Новгородківської селищної ради та Знам`янської окружної прокуратури надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2023 року без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від КНП «Новгродківська лікарня» не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 48 439 грн 50 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2023 становило 268 400 грн, станом на 01.01.2024 становить 302800 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.05.2022 у кримінальній справі № 404/2506/22 (провадження 1-кп/404/139/22) яка набрала законної сили 07.06.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда встановлено,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,25.03.2022 близько 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «MitsubishiLancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Короленка у м. Кропивницькому, проїхав блокпост та направився в сторону вул. Романа Шухевича у м. Кропивницькому. У подальшому ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Романа Шухевича від вул. Толстого в напрямку вул. Полтавської у м. Кропивницькому, проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим порушив вимоги п.2.3.б Правил дорожнього руху України (п.2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), проїхавши блокпост, не обрав безпечну швидкість руху транспортним засобом та не включив завчасно світло фар, грубо порушуючи вимоги п.п.12.1., 19.1.а Правил дорожнього руху України (п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.19.1 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкненні такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла), внаслідок чого допустив зіткнення автомобіля «MitsubishiLancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з відбійником.

Усі вищевикладені протиправні дії водія ОСОБА_1 та порушення ним вимог п. п. 2.3.б, 12.1., 19.1.а Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «MitsubishiLancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому правої плечової кістки, гематоми в ділянці правого плеча, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 201 від 19.05.2022 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час підготовчого судового засідання підозрюваний ОСОБА_1 заявив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, які вказані у клопотанні прокурора та його повідомленні про підозру, визнає в повному обсязі та погоджуються із усіма встановленими державним обвинуваченням обставинами, повністю відшкодував потерпілому завдані кримінальним правопорушенням збитки в розмірі 57 000 грн та примирився із ним, розуміє наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, роз`яснені йому судом та наполягає на задоволенні клопотання.

Згідно листаКНП «Новгородківська лікарня» ОСОБА_2 в періоди з 29.03.2022 по 19.04.2022 та з 21.04.2022 по 29.04.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічного профілю КНП «Новгородківська лікарня» та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 48 439,50 грн (21л/дн. х 1614,65 грн=33 907,65грн, 9л/дн. х 1 614,65 грн =14 531,85 грн, 33 907,65 грн+14 531,85 грн=48 439,50 грн).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема,Конституцією України таЗаконом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українипрокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьоїстатті 23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2Арбітражного процесуальногокодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 56ЦПК України увизначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)неодноразово звертавувагу научасть прокурорав судіна боціоднієї зісторін якна обставину,що можевпливати надотримання принципурівності сторін.Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження№ 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, щосам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення частини четвертоїстатті 56ЦПК України йабзацу першогочастини третьоїстатті 23Закону дозволяєдійти висновку,що прокурорздійснює представництвов судізаконних інтересівдержави уразі порушенняабо загрозипорушення інтересівдержави удвох випадках:1)якщо захистцих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У цій справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійсненняНовгородківською селищною радою упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме не звернення до суду з вимогами про відшкодування державі витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (злочину).

Суд зазначає, що, звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та вказав, у чому полягає бездіяльність зазначеного органу щодо захисту законних інтересів держави, а саме, щоорган місцевого самоврядування Новгродківська селищна рада, всупереч покладених на неї завдань щодо звернення до суду із позовом про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, не вжила заходи для усунення порушень, вказаних у позовній заяві, після винесення ухвали у кримінальній справі № 404/2506/22.

Таким чином, прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави безпорушення порядку такого звернення, передбаченого Законом України «Про прокуратуру».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 454/851/19-ц (провадження № 61-15636св20).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 рокукожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15ЦК Українипередбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року № 11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року№ 545 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядкусума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Пунктом 3 Порядку встановлено, щовизначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якомуперебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичноїособи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2022 року у справі № 404/2506/22 (провадження 1 кп/404/139/22) клопотання прокурора задоволено.

ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням винного із потерпілим.

Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито (17-20).

Вказаною ухвалою встановлено, що 25.03.2022 близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Короленка у м.Кропивницькому, проїхав блокпост та направився в сторону вул. Романа Шухевича у м.Кропивницькому.

У подальшому ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Романа Шухевича від вул. Толстого в напрямку вул. Полтавської у м. Кропивницькому, проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим порушив вимоги п.2.3.б Правил дорожнього руху України (п.2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), проїхавши блокпост, не обрав безпечну швидкість руху транспортним засобом та не включив завчасно світло фар, грубо порушуючи вимоги п.п.12.1., 19.1.а Правил дорожнього руху України (п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.19.1 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкненні такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла), внаслідок чого допустив зіткнення автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з відбійником.

Усі вищевикладені протиправні дії водія ОСОБА_1 та порушення ним вимог п. п. 2.3.б, 12.1., 19.1.а Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому правої плечової кістки, гематоми в ділянці правого плеча, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 201 від 19.05.2022 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, про що йому 23.05.2022 повідомлено про підозру.

Під час підготовчого судового засідання підозрюваний ОСОБА_1 заявив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, які вказані у клопотанні прокурора та його повідомленні про підозру, визнає в повному обсязі та погоджуються із усіма встановленими державним обвинуваченням обставинами, повністю відшкодував потерпілому завдані кримінальним правопорушенням збитки в розмірі 57000 грн та примирився із ним, розуміє наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, роз`яснені йому судом та наполягає на задоволенні клопотання.

Потерпілий ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні заявив, що вибачив підозрюваного, примирився із ОСОБА_1 , який відшкодував йому шкоду, завдану кримінальним правопорушення, в повному обсязі, підтримав клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності, про що склав відповідну заяву.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до копії листа КНП «Новгородківська лікарня» ОСОБА_2 в періоди з 29.03.2022 по 19.04.2022 та з 21.04.2022 по 29.04.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічного профілю КНП «Новгородківська лікарня» та на його лікування закладом витрачено кошти на загальну суму 48 439,50 грн (21 л/дн. х 1614,65 грн=33 907,65 грн, 9 л/дн.х1 614,65 грн=14 531,85 грн, 33 907,65 грн+14 531,85 грн =48 439,50 грн) (а. с. 25-27).

Факт перебування на лікуванні потерпілого в ОСОБА_2 в КНП «Новгородківська лікарня» додатково підтверджується копіями виписок № 227 та № 329 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого в хірургічному відділенні КНП «Новгородківська лікарня» (а.с. 28-31).

З аналізу викладеного вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку з чим протягом тривалого часу лікувався хірургічному відділенні КНП «Новгородківська лікарня», на що закладом охорони здоров`я було витрачено 48 439,50 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

За змістом статті 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.

Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження закрите у зв`язку із примиренням винного із потерпілим, питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.

Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із примиренням винного із потерпілим, що відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину відшкодовуються у такому самому порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила злочин, в силу статті 1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 , а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2019 року у справі № 450/1335/15-ц (провадження № 61-33915св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 295/2579/17 (провадження № 61-33266св18).

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було відшкодовано ОСОБА_2 завдані кримінальним правопорушенням збитки в розмірі 57000 грн, що було встановлено ухвалою ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2022 року у справі № 404/2506/22 (провадження 1-кп/404/139/22), оскільки право закладу охорони здоров`я на отримання компенсації витрат на лікування є самостійним і таким, що не залежить від відшкодування шкоди потерпілій особі.

Необгрунтованими є також посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся та будь-які претензії майнового характеру потерпілим до суду не надавались, з огляду на те, що не пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні особою, яка має право на відшкодування шкоди, не позбавляє останню права звернутись до суду із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету селищної ради не підтверджено будь-якими доказами, з огляду на те, що розмір таких витрат підтверджено належними та допустимими доказами, які знаходяться у матеріалах справи, а наданий закладом охорони здоров`я розрахунок здійснений відповідно до Порядку та не спростований стороною відповідача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375ЦПК України судапеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382ЦПК України судапеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуадвоката СкрипникаОлександра Миколайовича,який представляєінтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбаченихст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник