Рішення

від 15.02.2024 по справі 233/655/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

233/655/23

2/465/841/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання Кондрашин В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду із позовом про визнання батьківства, в якому просить визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Саливонки, Васильківського району, Київської області, батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Костянтинівка, Донецької області, Україна та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису №91 від 09 лютого 2012 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Саливонки, Васильківського району, Київської області

В обґрунтування позову покликаються на те, що з 2010 року до 2013 року ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 (прізвище змінено за власним бажанням, без реєстрації шлюбу). В період сумісного життя сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась спільна дитина ОСОБА_3 . Зазначає, що сторони проживали разом але шлюб між ними не реєструвався. Відповідачка не повідомивши позивача, зареєструвала народження дитини, при цьому запис про батька дитини було здійснено відповідно до вимог статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері. З лютого 2020 року по теперішній час батько ОСОБА_1 проживає спільно з сином, вважає себе біологічним батьком дитини, займається його вихованням та утримує матеріально, а тому позивач змушений звертатись до суду, щоб визнати своє батьківство. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 11.07.2023 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.12.2023 року відмовлено у прийняті визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову у справі № 233/655/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства і продовжено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 26.01.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, втім представник позивача подав до суду клопотання про заслухання справи за його відсутності сторони позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, втім направила про визнання позову та в такій просила розглядати справу без її участі та заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, втім направив суду заяву про проведення розгляду справи за його відсутності згідно чинного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за учасників справи на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7), виданого 09 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, що батьком дитини записано « ОСОБА_1 ».

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 08.11.2016 року(а.с.4-6), батьком дитини записано на підставі ч.1 ст.135 Сімейного Кодексу України, а саме: « ОСОБА_1 ».

Відповідно достатті 51Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третястатті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини

Статтею 121 СК Українивстановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Згідно зістаттею 125 СК Україниякщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини першоїстатті 126 СК Українипоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першоюстатті 135 СК Українипередбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно достатті 128 СК Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу.

Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставістатті 128 СК Українифакту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 року, № 3 роз`яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21, зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, який необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьоїстатті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 ст.59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Позивач до позовної заяви не додав висновок експертизи на підтвердження кровного споріднення з дитиною, в порядку ст.106 ЦПК України.

Вказана норма закону визначає, що учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Так, висновку експертизи щодо підтвердження батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду не надано.

Клопотання, в порядку ст.103 ЦПК України, про проведення судово-генетичної експертизи за ухвалою суду сторони не подавали.

Визнання позовних вимог відповідачкою в даному випадку не може бути визнане судом належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом у спорі про визнання батьківства.

Правова допомог позивачу у справі надавалась професійним адвокатом, який обізнаний з предметом доказування у даній категорії справ.

Так після відмови у прийняті визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову у справі ухвалою суду від 27.12.2023 року, будь-яких клопотань стороною позивача про призначення по справі експертизи, зокрема про призначення судово-біологічної(судово-генетичної) експертизи не заявлено.

Наданий до позову фотознімок(а.с.7), на якому зображено чоловік, жінка та дитина, суд не приймає його до уваги, оскільки зазначені особи не ідентифіковані, а також те, що даний фотознімок не підтверджує та не може бути підставою для встановлення батьківства у даній справі.

Водночас покликання сторін у справі, які викладенні у заявах не дають можливості суду «поза розумним сумнівом» зробити висновок, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем та його представником будь-яких клопотань про допит свідків, витребування інших доказів та клопотань, що свідчать про кровну спорідненість позивача із дитиною не заявлено.

Інших доказів щодо батьківства позивача відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем та його представником під час розгляду справи не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи та з врахуванням відсутності висновку експертизи та належних доказів у даній справі, суд приходить до переконання, що достатніх доказів для встановлення факту батьківства немає, а тому слід відмовити в задоволенні позову.

Стаття 141ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові покладається на позивача.

Таким чином, оскільки судом в позові відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається, а витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Код ЄДРПОУ 44468751, місцезнаходження: Донецька область м. Костянтинівка вул. Театральна, буд. 5.

Дата складення повного судового рішення 26.02.2024 року.

Суддя Мартинишин М.О.