Рішення

від 21.02.2024 по справі 305/1883/23

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1883/23

Провадження по справі 2/305/60/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2024 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Тафійчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05.12.2018року наказом № 128-к позивача переведено з посади лісника Рахівського лісництва на посаду майстра лісу Рахівського лісництва з 10.12.2018року. 02 серпня2023рокувідповідачем, в приміщенні філії « Рахівське ЛДГ»Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в присутності працівників лісгоспу позивачу оголошено наказ № 171-К про звільнення ОСОБА_1 .. При оголошенні наказу не було оголошено підставу звільнення.В той же день, позивач звернувся до керівництва відповідача про видачу йому оскаржуваного наказу, однак останньому усно було відмовлено у видачі наказу. 11.08.2023, адвокатом на адресу відповідача надіслано запит про надання інформації та видачі наказу про звільнення позивача, якщо такий наказ було видано. 18.08.2023року, відповідачем, з посиланням наЗУ «Про захист персональних даних», відмовлено у наданні запитуваних документів. 21 серпня2023року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням видати йому трудову книжку та наказ про його звільнення з посади, однак відповідач відмовився прийняти заяву позивача, про що позивачем було повідомлено правоохоронні органи. 22 серпня2023року, позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку надіслано заяву про видачу йому наказу про його звільнення, однак станом на день звернення до суду (25.08.2023 року), відповіді позивач не отримав.

На підставінаведеного позивачпросив:визнати незаконнимта скасуватинаказ директорафілії «Рахівськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни» №171-Квід 02.08.2023про звільнення ОСОБА_1 ;поновити ОСОБА_1 на посадмайстра лісуфілії «Рахівськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни»; стягнути з філії «Рахівське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на користьпозивач, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 серпня2023 року.Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновленняпозивача роботі.

01.10.2023 відповідачем подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву. У відзиві директор філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Шемота В. зазначив, що за наведених у відзиві доводів, вважає, що наказ №171-к від 02.08.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » законним та обґрунтованим, таким, що виданий з дотримання норм статей 147-149 КЗпП України, а доводи позивача наведені у позовній заяві вважають є повністю спростованими відповідачем, тому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач та його представник у судовому засіданні, підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання для проведення судових дебатів позивач та його представник не з`явились,представник позивача подала до суду заяву про закінчення розгляду справи без їх участі, від позивача до суду надійшли письмові пояснення до судових дебатів, в яких останній зазначив, що звільнення стало наслідком систематичної дискримінації його (позивача) з боку керівництва підприємства, яким штучно створюється не здорова обстановка в колективі шляхом безпідставних переслідувань його співробітників Він (позивач) завжди сумлінно ставився до виконання своїх трудових обов`язків, активно відстоював трудові інтереси колективу, але такі його дії не завжди схвально сприймались відповідачем. Одним з таких питань було систематична незаконна порубка деревини, та зловживання впливом директором лісгоспу ОСОБА_2 .. З цього приводу позивач неодноразово звертався в правоохоронні органи, де на протязі одного року лише за його заявами порушено 11 кримінальних проваджень та прийнято ряд процесуальних рішень. Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенція МОП N 158 є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.

Представник відповідача у судове засідання для проведення судових дебатів, не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд даної цивільної справи без участі представника відповідача, та відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, взявши до уваги відзив на позовну заяву, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, філією «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Зокрема, наказом №128-к від 05.12.2018 року, ОСОБА_1 був переведений з посади лісника Рахівського лісництва на посаду майстра лісу Рахівського лісництва з 10.12.2018 року. Вказане підтверджуються копією відповідного наказу. Відповідно до витягу з наказу № 2-к від 11.01.2023 року «Про зарахування до штатного складу», ОСОБА_1 майстра лісу Рахівського лісництва з 11.01.2023 року зараховано до штатного складу філії «Рахівське лісове дослідне господарство».

Наказом №171-к від 02 серпня 2023 року, ОСОБА_1 , звільнено з посади майстра лісу Рахівського лісництва, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений уст.51 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі №6-2426цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 встановлені статями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає не можливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

З позовом до суду позивач звернувся 25.08.2023 року, що стверджується вхідним штампом канцелярії суду.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду з позовом.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу №171-к від 02 серпня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 " судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3ст.40 КЗпП Українитрудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Пленум Верховного Суду України в п.п.18, 22постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника. При цьому суди не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст.147-1,148,149 КЗпП Україниправил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до положень ч.1ст.147 КЗпП Українизвільнення працівника за п.3ст.40 КЗпП Україниє видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, зокрема, за п.3ст.40 КЗпП України, суд повинен з`ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як вбачається з оскаржуваного наказу № 171-к від 02 серпня 2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади майстра лісу Рахівського лісництва, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для вчинення оскаржуваного наказу № 171-к від 02.08.2023 року та звільнення позивача стали: Акт за результатами службового розстеження від 31 липня 2023 року, накази № 44а від 17.03.2023 року та № 96 від 08.06.2023 року про застосування до позивача ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани. Однак суд звертає увагу, що згідно копій зазначених наказів (наданих суду відповідачем), в останніх відсутні підписи ОСОБА_1 чи будь-яких інших осіб про те, що майстер лісу Рахівського лісництва ОСОБА_1 ознайомлений з вказаними наказами, окрім того до наказі не додано жодного документу на підставі яких виносились вказані накази (№ 44а від 17.03.2023 року та № 96 від 08.06.2023 року), а також не додано пояснень ОСОБА_1 чи відмови у їх надані щодо порушень зазначених у наказах. Також суд звертає увагу, що наказ № 96 від 08.06.2023 року підписаний головним лісничим Андрієм Ургиним, однак до наказу № 96 не додано посадових обов`язків, головного лісничого, отже суд позбавлений можливості встановити, чи мав право головний лісничий виносити наказ про оголошення догани ОСОБА_1 (позивачу).

Відповідно до частини 3 статті12та частини 1 статті81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що роботодавцем та відповідачем по справі філією «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не доведенопорушення ОСОБА_1 п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме: «систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення».Відповідно,порушене правопозивача повиннобути поновлено,шляхом визнаннянезаконним та скасування наказу №171-к від 02.08.2023 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Частиною 1 ст.235 КЗпП України передбачено: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який його звільнив.

За таких обставин, вимога позивача про поновлення його на роботі є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2023 року по день поновлення на роботі, суд констатує наступне.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем затягувався розгляд справи, відсутні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог частини другоїстатті 235 КЗпП України.

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки чинним законодавством, зокремастаттею 235 КЗпП України, не передбачено будь-яке зменшення середнього заробітку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Згідно із абзацом другим пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори (постанова Верховного Суду від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18)).

Відповідно до довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_1 (позивача), наданої відповідачем, середньо денний заробіток ОСОБА_1 становить 695,93 грн. (шістсот дев`яносто п`ять гривень 93 коп.).

Отже, розрахунок заробітної плати має наступний вигляд: 145 днів х 695,93 грн. (середньоденна заробітна плата) = 100909,85 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 серпня 2023 року по 21 лютого 2024 року становить 100909,85 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно зп.п.2,4ч.1ст.430ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах: проприсудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Враховуючи наведене суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць (згідно довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_1 ) в сумі 14962,50 гривень.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Суд звертає увагу, що позов було подано 25.08.2023 року, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути у розмірі визначеному на момент подання позовної заяви, а саме 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 293, 294, 310-314 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доФілії «Рахівськелісове досліднегосподарство» Державногоспеціалізованого господарськогопідприємства «ЛісиУкраїни»,про визнаннянезаконним таскасування наказупро звільненняз посади,поновлення напосаді тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,- задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора філії «Рахівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №171-к від 02.08.2023 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра лісу філії «Рахівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Стягнути з філії «Рахівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44967558, вул. Б.Хмельницького, 3, м. Рахів, Рахівського району, Закарпатської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2023 року по 21 лютого 2024 року в сумі 100 909 (сто тисяч дев`ятсот дев`ть) гривень 85 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 14962 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні 50 коп.

Стягнути з філії «Рахівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44967558, вул. Б.Хмельницького, 3, м. Рахів, Рахівського району, Закарпатської області) на користь держави судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; класифікація доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: Сплата судового збору за рішенням суду справа № 305/1883/23.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року.

Суддя О.М. Попова