Рішення

від 20.02.2024 по справі 335/8885/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/8885/23 2/335/274/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретарясудового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив наступне.

Позивач в лютого 2022 року працював в ТОВ «СПП Сервіс» вантажником, що підтверджується свідоцтвом № 09/558 про проходження первинного інструктажу від 08.02.2022.

12.02.2022 позивач захворів. У цей же день сімейним лікарем позивача було відкрито електронний лист непрацездатності, який на вимогу позивача було надано в паперовій формі 20.04.2023.

20.04.2023 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату коштів за листом непрацездатності, однак відповідач відмовився від отримання зазначеної заяви у відділенні поштового зв`язку .

13.06.2023 представником позивача було направлено відповідачеві адвокатський запит № 164, в якому представник відповідача вимагав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти згідно листком непрацездатності за період з 12.02.2022 по 21.02.2022; надати документ, на підставі якого ОСОБА_1 працював на підприємстві; надати довідку про розмір середньої заробітної плати та про розмір нарахованої заробітної плати.

Відповіді на зазначений запит відповідач не надав.

З огляду на викладене, позивач просить суду визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його подати заяву-розрахунок до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, що містить інформацію про нараховані позивачеві кошти; визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати нарахувати позивачеві кошти за 5 днів перебування на лікарняному; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку для оплати за період тимчасової непрацездатності; подати заяву-розрахунок до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, що містить інформацію про нараховані позивачеві кошти; визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати нарахувати позивачеві кошти за 5 днів перебування на лікарняному

Ухвалою судді від 21.09.2023 позовну заяву було залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення вказаних в ухвалі судді недоліків позовної заяви.

05.10.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді від 10.10.2023 відкрито провадження в справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання сторін, встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

30.10.2023 представник ГУ ПФУ в Запорізькій області подав до суду пояснення на позов, в яких зазначив, що листом від 04.08.2023 № 0800-0202-8/50643 Управлінням було повідомлено представника позивача, що до органів ПФУ заява-розрахунок із нарахованою сумою допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за листом непрацездатності серії АЛВ № 755214 за період з 12.02.2022 по 21.02.2022 не надавалася, а відтак відомостей щодо цього листка непрацездатності немає.

28.12.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив наступне.

Між відповідачем та позивачем не укладався трудовий договір. У лютому ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СПП Сервіс» щодо отримання роботи на умовах цивільно-правового договору.

07.02.2022 сторонами було укладено договір підряду, за мовами якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (підрядник) бере на себе зобов`язання особисто виконати роботи по розвантаженню та зачистці залізничних вагонів, допоміжні роботи, регулювання. Виконавець виконує роботу відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування.

Проте, сторони не узгодили види робіт та їх вартість, як то передбачено п. 2.2 договору підряду. Позивач не виконував будь-яких робіт за зазначеним договором.

Відповідач не нараховував та не виплачував ОСОБА_1 винагороду за договором підряду від 07.02.2022, оскільки даний договір сторонами не виконувався.

20.01.2024 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила про відхилення заперечень представника відповідача, наведених у відзиві, посилаючись на те, що позивач дійсно не виконував робіт за договором підряду, оскільки пішов на лікарняний.

14.02.2024 позивач подав до суду письмові пояснення та додаткові докази.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Позивач надав суду наступні пояснення.

В лютому 2022 року його прийнято вантажником в ТОВ «СПП Сервіс», яке здійснювало діяльність на майданчику ПАТ «Запоріжсталь». 11.02.2022 він відпрацював повний робочий день на розвантажені залізничних вагонів на території ПАТ «Запоріжсталь». 12.02.2022 він захворів та пішов на лікарняний. Після видужання він повідомив представникові ТОВ «СПП Сервіс», що не може більше у них працювати та просив розрахуватися з ним за фактично виконану роботу. Представник відповідача з ім`ям ОСОБА_3 (інші її анкетні дані позивачеві невідомі) повідомила, що з ним розрахуються шляхом переказу коштів на його банківський рахунок. Проте, гроші він так і не отримав, у зв`язку із чим і був вимушений звернутися до суду з позовом. З наказом керівника ТОВ «СПП Сервіс» по його прийняття на роботу та звільнення він не ознайомлений. Заробітну плату в ТОВ «СПП Сервіс» він ніколи не отримував. Трудову книжку представникам відповідача він не надавав. Інструктаж з техніки безпеки йому проводив представник ПАТ «Запоріжсталь». Факт укладення ним договору підряду, копію якого додано представник позивача до відзиву на позовну заяву, позивач не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2024, в якому він приймав участь в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. В судове засідання, призначене на 11 год 00 хв 20.02.2024, представник відповідача не з`явився. Причин неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

02.02.2022 позивачем отримано в ТОВ «СПП Сервіс» направлення на обов`язковий попередній медичний огляд працівника, в графі «професія (посада)» якої зазначено «вантажник з вивантаження залізничних вагонів».

Попередній медичний огляд позивач пройшов 04.02.2022, що підтверджується карткою працівника, який підлягає попередньому медичному огляду, складеною 04.02.2022.

07.02.2022 між сторонами було підписано договір підряду, згідно умов якого відповідач (замовник) доручає, а (відповідач) підрядник бере на себе зобов`язання особисто виконати роботи по розвантаженню та зачистці залізничних вагонів, допоміжні роботи, регулювання. В договорі сторони узгодили, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування. Узгоджене сторонами місце виконання робіт територія ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Сторони також узгодили, що за виконану роботу замовник оплачує підряднику винагороду, розмір якої залежить від обсягу виконаної роботи, що виконується. Вартість кожного виду робіт зазначається в додатку № 1 до договору (п. 2.1 договору).

Оплата роботи підрядника здійснюється у вигляді авансу і решти грошової винагороди протягом 30 днів з моменту прийняття замовником роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.5 договору підряду). Розмір винагороди підрядника та обсяг виконаної роботи зазначається в актах приймання-передачі виконаних робіт, які складаються кожний місяць протягом дії договору (п. 2.4 договору підряду).

08.02.2023 представником ПАТ «Запоріжсталь» проведено вступний інструктаж позивача (а.с. 7).

В період з 12.02.2022 по 22.02.2022 позивач через загальне захворювання перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності, виданим 13.04.2023 (а.с. 8).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV), норми якого в подальшому застосовуються судом в редакції, яка була чинною на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах (ст. 18 Закону № 1105-XIV).

Частиною 1 ст. 19 Закону № 1105-XIV було передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у Законі № 1105-XIV у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (ч. 2 ст. 1 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавцями є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону № 1105-XIV).

Отже, для правильного вирішення справи суду необхідно встановити чи працював позивач у відповідача на умовах трудового договору (контракту) або на умовах цивільно-правового договору в спірний період.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні договору в письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При цьому, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22) зроблено висновок, що: «з аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. […] Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду».

У свою чергу, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання (отримання) певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач складав заяву про прийняття його на роботу в лютому 2022 року, надавав відповідачу трудову книжку та інші документи, ознайомився з наказом про прийняття його на роботу, уклав з відповідачем трудовий договір або був фактично допущений до роботи, виконував обов`язки вантажника в ТОВ «СПП Сервіс», підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановленого відповідачем, отримував заробітну плату.

Не надано суду й доказів того, що позивач виконував свої зобов`язання за договором підряду від 07.02.2022, отримував аванс в порядку, передбаченому п. 2.5 договору. Більше того, позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що фактично зазначений договір не виконувався сторонами та є неукладеним, оскільки сторонами не було узгоджено певний перелік (види) робіт, ціна робіт або способи її визначення.

При цьому, запис про місце роботи позивача в листу непрацездатності зроблено зі слів позивача, що вбачається листа КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» від 21.03.2022 (а.с. 12).

Надані позивачем фотокопії направлення на обов`язковий попередній медичний огляд працівника від 02.02.2022 та картки працівника, який підлягає попередньому медичному огляду від 04.02.2022, не свідчать про існування трудових або цивільно-правових відносин між сторонами, допуск позивача до роботи відповідачем, оскільки відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246, попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою визначення стану здоров`я працівника і реєстрації вихідних об`єктивних показників здоров`я та можливості виконання без погіршення стану здоров`я професійних обов`язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу; виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Свідоцтво про проходження первинного інструктажу (а.с. 7) не є достатнім доказом того, що позивач працював у відповідача на умовах трудового договору (контракту) або на умовах цивільно-правового договору 11 та 12 лютого 2022 року.

З урахуванням того, що позивачем не надано допустимих, належних та достатніх доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем або виконував роботу на умовах цивільно-правового договору, відсутні підстави вважати, що у відповідача виник обов`язок подати заяву-розрахунок до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, що містить інформацію про нараховані позивачеві кошти, нарахувати та виплати позивачеві кошти за перших п`яти днів тимчасової непрацездатності.

З огляду на викладене, вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1 та похідна від них вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку для оплати за період тимчасової непрацездатності, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Ухвалою суду від 10.10.2023 позивачеві було відстрочено сплату судового збору про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання останнього подати до ГУ ПФУ в Запорізькій області заяву-розрахунок в розмірі 1073,60 грн. до ухвалення рішення у справі.

З урахуванням того, що суд відмовляє в позові повністю, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у вищезазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс»</a> відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід бюджету судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс»</a>, код ЄДРПОУ 35810546, адреса: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 32;

Третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б.

Повне рішення складене 27.02.2024.

Суддя А.В.Стеценко