Постанова

від 09.07.2024 по справі 335/8885/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.07.2024 Справа № 335/8885/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/8885/23

Провадження №22-ц/807/983/24

Головуючий в 1-й інстанції Стеценко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарКамалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Насонової Марини Сергіївни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 27 лютого 2024 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення заборгованості, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив наступне. Позивач в лютого 2022 року працював в ТОВ «СПП Сервіс» вантажником, що підтверджується свідоцтвом № 09/558 про проходження первинного інструктажу від 08.02.2022. 12.02.2022 позивач захворів. У цей же день сімейним лікарем позивача було відкрито електронний лист непрацездатності, який на вимогу позивача було надано в паперовій формі 20.04.2023. 20.04.2023 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату коштів за листом непрацездатності, однак відповідач відмовився від отримання зазначеної заяви у відділенні поштового зв`язку. 13.06.2023 представником позивача було направлено відповідачеві адвокатський запит № 164, в якому представник відповідача вимагав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти згідно листком непрацездатності за період з 12.02.2022 по 21.02.2022; надати документ, на підставі якого ОСОБА_1 працював на підприємстві; надати довідку про розмір середньої заробітної плати та про розмір нарахованої заробітної плати. Відповіді на зазначений запит відповідач не надав. З огляду на викладене, позивач просить суду визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його подати заяву-розрахунок до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, що містить інформацію про нараховані позивачеві кошти; визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати нарахувати позивачеві кошти за 5 днів перебування на лікарняному; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку для оплати за період тимчасової непрацездатності; подати заяву-розрахунок до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, що містить інформацію про нараховані позивачеві кошти.

РішеннямОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2024 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Сервіс» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Насонової Марини Сергіївни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що робітники за договором підряду мають право на нарахування та виплату лікарняних.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2022 позивачем отримано в ТОВ «СПП Сервіс» направлення на обов`язковий попередній медичний огляд працівника, в графі «професія (посада)» якої зазначено «вантажник з вивантаження залізничних вагонів».

Попередній медичний огляд позивач пройшов 04.02.2022, що підтверджується карткою працівника, який підлягає попередньому медичному огляду, складеною 04.02.2022.

07.02.2022 між сторонами було підписано договір підряду, згідно умов якого відповідач (замовник) доручає, а (відповідач) підрядник бере на себе зобов`язання особисто виконати роботи по розвантаженню та зачистці залізничних вагонів, допоміжні роботи, регулювання. В договорі сторони узгодили, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування. Узгоджене сторонами місце виконання робіт територія ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Сторони також узгодили, що за виконану роботу замовник оплачує підряднику винагороду, розмір якої залежить від обсягу виконаної роботи, що виконується. Вартість кожного виду робіт зазначається в додатку № 1 до договору (п. 2.1 договору).

Оплата роботи підрядника здійснюється у вигляді авансу і решти грошової винагороди протягом 30 днів з моменту прийняття замовником роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.5 договору підряду). Розмір винагороди підрядника та обсяг виконаної роботи зазначається в актах приймання-передачі виконаних робіт, які складаються кожний місяць протягом дії договору (п. 2.4 договору підряду).

08.02.2023 представником ПАТ «Запоріжсталь» проведено вступний інструктаж позивача (а.с. 7).

В період з 12.02.2022 по 22.02.2022 позивач через загальне захворювання перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності, виданим 13.04.2023 (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач складав заяву про прийняття його на роботу в лютому 2022 року, надавав відповідачу трудову книжку та інші документи, ознайомився з наказом про прийняття його на роботу, уклав з відповідачем трудовий договір або був фактично допущений до роботи, виконував обов`язки вантажника в ТОВ «СПП Сервіс», підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановленого відповідачем, отримував заробітну плату. Не надано суду й доказів того, що позивач виконував свої зобов`язання за договором підряду від 07.02.2022, отримував аванс в порядку, передбаченому п. 2.5 договору. Більше того, позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що фактично зазначений договір не виконувався сторонами та є неукладеним, оскільки сторонами не було узгоджено певний перелік (види) робіт, ціна робіт або способи її визначення. При цьому, запис про місце роботи позивача в листу непрацездатності зроблено зі слів позивача, що вбачається листа КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» від 21.03.2022 (а.с. 12). Надані позивачем фотокопії направлення на обов`язковий попередній медичний огляд працівника від 02.02.2022 та картки працівника, який підлягає попередньому медичному огляду від 04.02.2022, не свідчать про існування трудових або цивільно-правових відносин між сторонами, допуск позивача до роботи відповідачем, оскільки відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246, попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою визначення стану здоров`я працівника. Свідоцтво про проходження первинного інструктажу (а.с. 7) не є достатнім доказом того, що позивач працював у відповідача на умовах трудового договору (контракту) або на умовах цивільно-правового договору 11 та 12 лютого 2022 року. З урахуванням того, що позивачем не надано допустимих, належних та достатніх доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем або виконував роботу на умовах цивільно-правового договору, відсутні підстави вважати, що у відповідача виник обов`язок подати заяву-розрахунок до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, що містить інформацію про нараховані позивачеві кошти, нарахувати та виплати позивачеві кошти за перших п`яти днів тимчасової непрацездатності. З огляду на викладене, вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1 та похідна від них вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку для оплати за період тимчасової непрацездатності, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не індивідуально-визначену роботу, спрямовану на досягнення результату, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію у процесі діяльності підприємства, організації. Після закінчення виконання певного завдання трудова діяльність не припиняється.

Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання (отримання) певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач уклав з відповідачем трудовий договір або був фактично допущений до роботи, виконував обов`язки вантажника в ТОВ «СПП Сервіс», підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановленого відповідачем, отримував заробітну плату.

07.02.2022 між сторонами було підписано договір підряду.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Сторонами договору не було узгоджено певний перелік (види) робіт, ціна робіт, а також способи її визначення.

Відповідач у справі вказує, що позивач не приступав до виконання робіт за договором підряду. Вказані доводи позивачем не спростовано.

Факт відсутності виконання вказаного договору, відсутності нарахування та виплати за ним винагороди сторонами не оспорюється.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що за відсутності підтвердження наявності між сторонами у справі трудових відносин або відносин за цивільно-правовим договором, відсутні підстави для задоволення вимог позову.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Насонової Марини Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 11 липня 2024 року.

Судді: С.В. Кухар

О.В. Крилова

О.З. Поляков