Ухвала

від 28.02.2024 по справі 753/16046/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16046/22

провадження № 2/753/2832/24

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження

"28" лютого 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Комаревцевої Л.В.,

при секретарі Гаврилюк О.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Кронвест», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів позики та застави в зв`язку з порушенням прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року до суду надійшла цивільна справа ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Кронвест», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів позики та застави в зв`язку з порушенням прав споживачів.

26.02.2024 позивач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження посилаючись на наступне. З березня 2022 року позивач мобілізований до складу ЗСУ, що підтверджується копією наказу № 53 долученого до матеріалів справи. Крім того, витягом із наказу Міністерства оборони України від 11.09.2023 № 190 ОСОБА_2 вибув у відрядження до запасного пункту управління з метою виконання завдань визначених бойовим розпорядженням Головнокомандувача ЗСУ №6719 від 18.09.2022 р. Наявний наказ підтверджує, що на даний час позивач бере участь у виконанні бойових завдань та знаходиться на військовій службі.

На підтвердження законної підстави для зупинення провадження у справі позивач просить взяти до уваги довідку від 24.02.2024 №306/42/08, що видана начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 , бригадним генералом ОСОБА_6 , про те, що підполковник ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), яка з 24.02.2022 переведена на штат воєнного часу та виконує завдання в ході здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в умовах правового режиму воєнного стану. Позивач не може прибути до суду та не має представника, який може в установленому порядку здійснювати представництво інтересів. Відтак, вказані обставини, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України є безумовною підставою для зупинення провадження до припинення перебування позивача в лавах ЗСУ.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказавши що такі дії призводять до затягування розгляду справи, докази які б підтверджували неможливість прибуття позивача до суду відсутні. Обставини, що зазначені в клопотанні позивача досліджені судом апеляційної інстанції та на час розгляду справи не змінились, відтак підстави для задоволення клопотання відсутні.

Позивач, представник відповідача ПП «Кронвест», треті особи в судове засідання не прибули.

Вивчивши доводи поданого клопотання, а також докази, долучені до матеріалів справи, заслухавши думку представника відповідача, суд доходить до такого висновку.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі, з підстав відсутності інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій ОСОБА_8 перебуває на військовій службі. При цьому, Верховним Судом вивчалась та надавалась оцінка витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 10 від 01 березня 2022 року, яким ОСОБА_8 призначено начальником групи розвідки штабу та зараховано на списків особового складу на всі види забезпечення.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).

Також, в ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та у вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, позивач на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав копію довідки від 24.02.2024 № 306/42/98 про те, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), яка з 24.02.2022 переведена на штат воєнного часу та виконує завдання в ході здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в умовах правового режиму воєнного стану, що видана начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 , бригадним генералом ОСОБА_6 .

Однак, позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а копії наданої довідки від 24.02.2024 № 306/42/08 недостатньо для зупинення провадження у справі, з підстав п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Згідно ст. 58 ЦПК України, сторона, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість клопотання позивачем не надано. Посилання на неможливість розгляду справи без участі позивача суперечить інституту цивільного судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інші доводи позивача викладені в клопотанні не підтверджені належними доказами, які б могли бути визнані судом поважними.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 254,197-200 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Кронвест», третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів позики та застави в зв`язку з порушенням прав споживачів - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2024

Суддя: Л.В. Комаревцева