Ухвала

від 28.02.2024 по справі 631/459/19

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 631/459/19 провадження № 1-кп/632/39/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про продовження запобіжного заходу/

28лютого 2024рокуПервомайський міськрайоннийсуд Харківськоїобласті ускладі:головуючого -судді ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,сторін кримінальногопровадження:прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Первомайський клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , якій висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019220390000186 від 08 травня 2019 року, щодо ОСОБА_4 , якій висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час продовжують існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею та судом при обранні та продовженні запобіжного заходу, які на даний час не зменшились і не зникли. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки, розуміючи тяжкість кримінального покарання за вчинений злочин, може залишити місце свого мешкання, у тому числі шляхом виїзду за межі району, області, держави, враховуючи відсутність стійких соціальних зв`язків. Також прокурор зазначив, що свідки та потерпілі проживають в одному населеному пункті з обвинуваченою, зокрема, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , знайомі з обвинуваченою, що свідчить про наявність ризику впливу обвинуваченою на учасників кримінального провадження, зокрема шляхом психологічного тиску. На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків.

Обвинувачена ОСОБА_4 під час розгляду клопотання проти задоволення клопотання заперечувала. Заявила клопотання про обрання цілодобового домашнього арешту.

Захисник підтримала думку своєї підзахисної, зазначивши, що тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для обрання такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою. Зазначила, що її підзахисній є де жити, остання має малолітню дитину, батьків, тому підтримує клопотання своєї підзахисної та просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд доходить подальшого.

Згідно із ч. 3 ст.331КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов`язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З досліджених матеріалів, що стосуються клопотання, вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за вчинення якого передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 11 травня 2019 року ухвалою слідчого судді Нововодолазького районого суду Харківської області обвинуваченій ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Останній раз був продовжений ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 січня 2024 року. При цьому під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважав встановленим наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор.

Суд вважає, що з моменту продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінились обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності.

Отже, на даній стадії судового провадження суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

При цьому, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, його специфіки, яке є особливо тяжким та спричинило смерть людини, що у сукупності свідчить про суспільну небезпечність вчиненого, існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину, може вдатися до відповідних дій, з урахуванням того, що з 24 лютого 2022 року для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, зокрема жінками, оскільки реальна загроза покарання у вигляді позбавлення волі може спонукати людину, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, оцінюючи ризик втечі у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58), суд приймає до уваги, що обвинувачена до взяття під варту не працювала, мала постійне місце проживання, де характеризувалася негативно, мала доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якої на даний час є бабуся ОСОБА_15 , при цьому, суд враховує, що ці обставини існували і на час вчинення протиправного діяння, яке інкримінується обвинуваченій, і не стали стримуючим фактором для останньої. Інших даних про міцність соціальних зв`язків за місцем проживання обвинуваченої, які б свідчили про наявність стримуючого фактору та подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої, суду не надано.

Отже, суд вважає, що сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачена може вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а відтак наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є явно обґрунтованим.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги, що, стороною обвинувачення повідомлено суду про наявність свідків, які були допитані під час досудового розслідування, а також про певну ступень імовірності того, що обвинувачена може здійснювати вплив як на свідків, так і на потерпілих. Зокрема, одна з потерпілих ( ОСОБА_14 ) є неповнолітньою дитиною обвинуваченої та була присутня під час вчинення нею злочину; свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , проживають в одному населеному пункті, де раніше проживала обвинувачена, а тому є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачена може чинити тиск та незаконний вплив на свідків та потерпілих.

Аналізуючи викладене, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, суд вважає встановленим наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, допит яких не проведено судом.

Також, на думку суду, у даному випадку тримання особи під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, враховуючи, що обвинуваченій ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення відносно життя та здоров`я фізичної особи, яке спричинило смерть людини.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисником та обвинуваченою, проте в даному конкретному випадку, суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень по справі.

При цьому, суд звертає увагу, що дане кримінальне провадження перебуває на новому розгляді у Первомайському міськрайонному суді Харківської області з 29 серпня 2023 року. На даний час свідки та потерпілі у справі не допитані судом.

Отже, доводи клопотання захисника не спростовують встановлених судом обставин та не спростовують існування вищезазначених ризиків.

Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявності відомостей про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, відомості, що стосуються особи обвинуваченої, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість тримання обвинуваченої під вартою, вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а клопотання прокурора - задовольнити.

Клопотання обвинуваченої та її захисника про зміну запобіжного заходу, та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 314, 315, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоющодо ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто по 27 квітня 2024 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити захиснику, прокурору, обвинуваченій негайно після її проголошення та направити начальнику ДУ «Харківській слідчий ізолятор», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, що перебуває під вартою, протягом того-ж строку, з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1