Постанова

від 27.02.2024 по справі 192/1450/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1819/24 Справа № 192/1450/23 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1819/24 Справа № 192/1450/23 Суддя у 1-й інстанції Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції Барильська А.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року м.Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду, із уточненим 04 серпня 2023 року, позовом до Солонянської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 05 січня 2013 року ОСОБА_2 було складено заповіт на її користь, яким вона заповіла позивачу земельну ділянку, кадастровий номер 1225055100:02:001:0345, площею 7,670 га, що знаходиться на території Солонянської селищної ради. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 04 травня 2023 року позивачка звернулася до Солонянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом у зв`язку з чим було заведено спадкову справу, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском строку. Про смерть ОСОБА_2 позивачка дізналась лише на початку травня 2023 року, оскільки разом з померлою не проживала. Крім того, з листопада 2018 року по теперішній час, позивачка проходить лікування та реабілітацію у зв`язку з компресійним переломом тіла, що має суттєвий вплив на її здатність вільно, безперешкодно та безболісно пересуватись, тому просила суд ухвалити рішення, яким встановити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року у задоволенні позву відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що строк на прийняття спадщини вона пропустила із поважних, фактично незалежних від неї причин. Вона не знала про смерть спадкодавця, є особою похилого віку, проходила довготривале лікування.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення вмежах доводівапеляційної скаргита заявленихпозовних вимог,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга непідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дніпровському, Солонянському районах Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено актовий запис 124.

Згідно заповіту від 25 січня 2013 року, складеного у м. Дніпропетровську, ОСОБА_2 заповіла позивачці ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку, площею 7,670, що знаходиться за адресою: Солонянська селищна рада, кадастровий номер: 1225055100-02-001-0345. Заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі під №54099155.

Згідно копії витягу про реєстрації в Спадковому реєстрі після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_2 , Солонянською ДНК зареєстровано спадкову справу 04 травня 2023 року.

Постановою від 04 травня 2023 року державним нотаріусом Солонянської ДНК відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку із пропуском строку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкоджали позивачу звернутись з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у 6-місячний строк з дня відкриття спадщини, позивачкою суду не надано. Необізнаність про смерть спадкодавця не може бути визнана судом поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини і проживання позивача на відстані зі спадкодавцем, оскільки і спадкодавець і спадкоємець проживали на не значній відстані одне від одного, в межах однієї Дніпропетровської області. Надані позивачкою три дослідження попереково - крижового відділу хребта не підтверджують обставини наявності об`єктивних перешкод у зверненні з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у 6-місячний строк з дня відкриття спадщини. Відомості про перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з компресійним переломом хребта та його часу, часу реабілітації після перелому, суду не надані, а дослідження хребта позивача проводилось згідно наданих доказів лише тричі: два рази до відкриття спадщини 13 листопада 2018 року та 11 грудня 2018 року та один раз 15 липня 2019 року - через незначний проміжок після відкриття спадщини, в час, коли визначений законом строк для її прийняття ще не минув, та залишався значним більше 5 місяців, що спростовує доводи позивача щодо поважності причин пропуску визначеного законом 6-місячного строку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року в справі №318/1037/15-ц (провадження №61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року в справі №662/1724/18 (провадження №61-9300св19), від 24 січня 2020 року в справі №192/1663/17 (провадження №61-7193св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17 (провадження №61-21751св18) зазначено, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачкою не доведено наявність об`єктивних та істотних перешкод за увесь період з моменту відкриття спадщини, а саме з 03 липня 2019 року до спливу шестимісячного терміну.

Доводи апеляційної скарги про необізнаність позивачки про смерть спадкодавця, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані обставини не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Надані позивачкою докази, серед яких три дослідження попереково - крижового відділу хребта не підтверджують обставини наявності об`єктивних перешкод у зверненні з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у 6-місячний строк з дня відкриття спадщини.

Відомості про перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з компресійним переломом хребта та його часу, часу реабілітації після перелому не надано.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18.

Позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів наявності об`єктивних перешкод для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Повно тавсебічно дослідившиобставини справи,перевіривши їхдоказами,які оціненона предметналежності,допустимості,достовірності,достатності тавзаємного зв`язку,колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанціїпро те,що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини без поважних причин та доказів для його поновлення не надала.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не повно дослідив та встановив обставини даної справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 лютого 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров