Постанова

від 21.02.2024 по справі 383/960/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2024 року м. Кропивницький

справа № 383/960/23

провадження № 22-ц/4809/547/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Макаренка Віталія Сергійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року у складі судді Бондаренка В. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та просила визначити їй додатковий строк терміном три місяці, починаючи із дня набрання рішення суду законної сили, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .

Згідно заповіту, посвідченого 21 грудня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О. П., за реєстровим № 3055, спадкодавець ОСОБА_2 заповідала своїй дочці ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 9,3200 га з кадастровим номером 3520883800:02:000:0546.

11 лютого 2022 року для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О. П., але нотаріус видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом відмовився через пропуск позивачем строку для прийняття спадщини та не надання документів, що підтверджують факт проживання із спадкодавцем за однією адресою.

ОСОБА_1 зазначала, що у встановлений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність заповіту, на спадщину крім неї ніхто не претендує, спадщина ніким не прийнята та не визнана відумерлою у встановленому законом порядку.

За таких обставин, позивач вважала, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, як наслідок, звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини у визначений законодавством строк, а зазначені нею причини не є поважними.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Макаренко В. С., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом при винесенні рішення було неправильно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, неправильно застосував ч. 3 ст. 1272 ЦК України та дійшов помилкового висновку про те, що необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту від її матері не є поважною причиною для пропуску спадкоємцем строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Спадкодавець ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом, не проживали постійно разом, а приватний нотаріус, будучи обізнаним про наявність заповіту, в порушення ст. 63 ЗУ «Про нотаріат» не повідомив позивача про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Суд не врахував, що ОСОБА_1 допустила незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та поданням заяви про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також те, що така заява була подана в період дії воєнного стану.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги той факт, що звернення ОСОБА_1 до суду у травні 2023 року обумовлене веденням на території України воєнного стану та веденням бойових дій в країні, а також суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Макаренко В. С. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18.01.2021.

Померла ОСОБА_2 доводиться матір`ю позивача ОСОБА_1 , що стверджується копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_2 , виданого 07.06.1951; Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00038602654 від 22.02.2023, за змістом якого ОСОБА_3 після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_4 »; свідоцтва про народження ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , де в графі мати зазначено « ОСОБА_6 »; Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00038603060 від 22.02.2023, за містом якого ОСОБА_6 після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 присвоєно прізвище « ОСОБА_8 »; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_3 після укладення шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_9 »; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 15.10.1994, згідно якого ОСОБА_5 після укладення шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_10 »; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 10.04.2003 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 22.12.2006, згідно якого ОСОБА_12 після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_13 ».

За життя ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 9,32 га, кадастровий номер 3520883800:02:000:0546, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Згідно заповіту від 21.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О.П., зареєстрованого в реєстрі за №3055, ОСОБА_2 , на випадок смерті вказану земельну ділянку заповідала ОСОБА_1 , що підтверджується його копією.

З відповіді на запит приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Черник О.П. №191/01-16 від 14.08.2023 встановлено, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заводилась.

Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.02.2022, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надала документів, що підтверджують її факт проживання зі спадкодавцем за однією адресою.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) відфізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті1269, частини першої статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі№ 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що не знала про наявність заповіту, на спадщину крім неї ніхто не претендує, спадщина ніким не прийнята та не визнана відумерлою у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 липня 1951 року (а. с. 16), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00038602654 від 22 лютого 2023 року (а. с. 17-18), копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 13 листопада 1972 року (а. с. 19), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 0038603060 від 22 лютого 2023 року (а. с. 20-21), копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 від 17 грудня 1993 року (а. с. 22), копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 від 15 жовтня 1994 року (а. с. 23), копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10 від 10 квітня 2003 року (а. с. 24), копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 22 грудня 2006 року (а. с. 25) ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.03.2023 підтверджується, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,32000 га з кадастровим номером 3520883800:02:000:0546 (а. с. 26-27).

Відповідно до копії заповіту від 21 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О. П., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що спадкоємцем належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 9,32000 га з кадастровим номером 3520883800:02:000:0546 буде ОСОБА_1 (а. с. 8-9).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18 січня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7).

Спадкова справа до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася, що підиверджується копією листа приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О. П. (а. с. 65).

Згідно копії постанови про відомву у вчиненні нотаріальної дії від 11.02.2022 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що заявник пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надала документів, що підтверджують факт її проживання зі спадкодавцем за однією адресою (а. с. 11).

З аналізу викладеного вбачається, що позивач є донькою померлої, а відтак незалежно від наявності заповіту на її ім`я, вона, у випадку, якщо бажала би прийняти спадщину, мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була.

У випадку, якщо б позивач не була спадкоємцем першої черги, вона дійсно не мала б підстав звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізналась про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку.

Спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина другастатті 1223 ЦК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силустатті 81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком, а тому відсутні обставини, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 711/5488/18 (провадження№ 61-14553св19), від 07 серпня 2019 року у справі № 645/5049/17 (провадження № 61-2119св19) та від 13 грудня 2023 року у справі № 344/4418/22 (провадження № 61-10405св23).

Суд небере доуваги доводиапеляційної скаргипро те,що необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту від її матері є поважною причиною для пропуску спадкоємцем строку для подання заяви про прийняття спадщини, з огляду на те, що незалежно від наявності заповіту позивач є спадкоємцем першої черги за законом, і відсутність даних про існування заповіту ніяк не впливала на її волевиявлення щодо подачі заяви про прийняття спадщини за законом у встановлений законодавством строк.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що приватний нотаріус, будучи обізнаним про наявність заповіту, в порушення ст. 63 ЗУ «Про нотаріат» не повідомив позивача про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини, огляду на те, що згідно вказаної норми нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що нотаріус не отримувала від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, а тому в неї були відстуні підстави для повідомлення ОСОБА_1 про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 пропущенний нею строк для прийняття спадщини є незначним, з огляду на те, що сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня2020 року у справі № 362/5972/18 (провадження № 61-19494св19).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги той факт, що звернення ОСОБА_1 до суду у травні 2023 року обумовлене веденням на території України воєнного стану та веденням бойових дій в країні, а також суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися, з огляду на те, що зазначені обставини не були зазначені в позовній заяви, та їм відповідна оцінка судом першої інстанції не надавалась.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375ЦПК України судапеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382ЦПК України судапеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Макаренка Віталія Сергійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко