Постанова

від 27.02.2024 по справі 2-1763/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» лютого 2024 року

м. Харків

справа № 2-1763/11

провадження № 22ц/818/915/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2

заінтересована особа - Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14грудня 2023року в складі судді Смирнова В.А.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України, яке встановлено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2011 року у справі № 2-1763/11 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 154-А-08 від 15 вересня 2008 року в розмірі 578000,33 грн задоволено. Дане судове рішення не оскаржувалось та відповідно у червні 2011 року набрало законної сили.

Зазначив, що по вказаній справі у судових засіданнях участь не приймав, судові рішення не отримував.

Вказав, що 30 травня 2022 року йому на пункті пропуску «Порубне-авто» у Чернівецькій області відмовлено у перетині державного кордону України, оскільки щодо нього є рішення уповноваженого державного органу України щодо обмеження виїзду за межі України.

Посилався на те, що норми, на які послався суд в ухвалі Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року не діють з 29 грудня 2015 року, а строк дії обмеження у праві виїзду за кордон є тимчасовим, а саме до розгляду справи по суті. Розгляд справи № 2-1763/11 завершився 09 червня 2011 року. Таким чином, ухвала суду від 21 лютого 2011 року про забезпечення позову діяла до 2011 року включно та станом на серпень 2023 року не діє та не може виконуватись державними органами, в тому числі органами та підрозділами Державної прикордонної служби України у 2022-2023 роках.

Зазначив, що листом № 9865/24438/13/22/04.4 від 26 серпня 2022 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомило про те, що на виконанні Фрунзенського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області надходили заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів № 2-1763/11 від 05 серпня 2011 року Дзержинського районного суду м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість в розмірі 578000,33 грн та суми заборгованості в розмірі 2 730,00 грн, яку стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова. Однак, 17 серпня 2011 року державним виконавцем винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Також повідомлено, що перевіркою АСВП, ВД/ВП (спецрозділ) встановлено, що на примусовому виконанні у Комінтернівському відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1763/11 від 05 серпня 2011 року Дзержинського районного суду м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість в розмірі 2 730,60 грн, які завершені 24 вересня 2014 року та 24 грудня 2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчих проваджень знищені за закінченням терміну зберігання.

Вказав, що станом на 28 серпня 2023 року відсутні виконавчі провадження, розпочаті на підставі виконавчих листів № 2-1763/11 від 05 серпня 2011 року Дзержинського районного суду м. Харкова та на примусовому виконанні не перебувають.

Посилався на те, що обставини свідомого його ухилення від виконання судового рішення відсутні. Виконавчі провадження закінчені та знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання. Виконавчий лист № 2-1763/11 на примусовому виконанні не перебуває, строк пред`явлення даного виконавчого листа до примусового виконання сплинув, отже у застосуванні заходу відпала потреба.

Зазначив, що лише суд та лише за вмотивованим поданням виконавця у ході здійснення виконавчого провадження може прийняти рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2023року у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України - відмовлено.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, прийняти нову ухвалу, якою задовольнити його заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував того, що обставини свідомого його ухилення від виконання судового рішення відсутні. Виконавчі провадження закінчені та знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання. Виконавчий лист № 2-1763/11 на примусовому виконанні не перебуває. Строк пред`явлення даного виконавчого листа до примусового виконання сплинув. Отже у застосуванні заходу відпала потреба.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Зазначив, що це обмеження було прийнято за заявою банку до розгляду справи по суті в порушення норм ЦПК України, які діяли на час постановлення ухвали. ОСОБА_1 працює водієм та займається перевезенням важливої для країни на сьогоднішній день сировини.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія,заслухавши суддю-доповідача,пояснення з`явившихсяучасників справи,дослідивши матеріалисправи,обговоривши доводиапеляційної скаргивважає,що апеляційнускаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, ним здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11 заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено. До розгляду справи по суті цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором накладено арешт у межах суми заборгованості за кредитним договором № 154/А-08 від 15 вересня 2008 року в розмірі 578000,33 грн на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; накладено арешт у межах суми заборгованості за кредитним договором № 154/А-08 від 15 вересня 2008 року у сумі 578000,33 грн на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ; обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 (а.с.9,27).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2011 року у справі № 2-1763/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 154/А-08 від 15 вересня 2008 року у розмірі 578000,33 грн; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 154/А-08 від 15 вересня 2008 року у розмірі 200,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дольовому співвідношенні витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн, по 850,00 грн з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, по 60,00 грн з кожного (а.с.12-14,28-29).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2013 року у справі № 2-1763/11 ухвалу суду про забезпечення позову від 21 лютого 2011 року скасовано частково, знято накладений арешт з автомобілю марки «VOLVO», модель FH 12380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 (а.с.30).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2015 року у справі № 2-1763/11 знято накладений арешт в межах суми заборгованості за кредитним договором № 154/А-08 від 15 вересня 2008 року на транспортний засіб, а саме автомобіль марки ПР, модель PEISCHL3ZPOJ, рік випуску 1991 року, тип ТЗ легковий, № кузова/шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.34).

Рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину, який досяг 16-річного віку від 30 травня 2022 року «Порубне-авто» НОМЕР_5 прикордонний загін, заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_4 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин того, що щодо даного громадянина є рішення уповноваженого державного органу України щодо обмеження у перетинанні кордону України (а.с.8).

З повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-2478/19/23-вих від 13 квітня 2023 року вбачається, що в службі перебуває на виконанні надіслана судом ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11, якою суд в порядку забезпечення позову за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» серед іншого тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розгляду по суті цивільної справи. Станом на 13 квітня 2023 року ухвала про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11, на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від суду для виконання не надходила (а.с.10).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа М» від 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 дійсно працював у товаристві на посаді водія автотранспортних засобів з наявністю свідоцтва ДОПНВ з 06 травня 2020 року по 14 лютого 2023 року. Основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля ПММ та надання послуг з їх перевезення (в тому числі міжнародних). Серед клієнтів товариства більшу частину займають підприємства агропромислового комплексу Харківської та сусідніх областей. Серед замовників послуг з перевезення ПММ є компанії з мережами АЗС такі як ВОГ, СОКАР тощо. 30 травня 2022 року згідно з виробничою потребою ОСОБА_1 повинен був на автомобілі підприємства (паливовозі), перетнути кордон в пункті пропуску «Порубне-Сірет» за заявкою на перетин, поданою через систему «Шлях». З невідомих причин Державною прикордонною службою України йому було відмовлено в перетині кордону (а.с.11).

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У статті 151 ЦПК України в редакції 2011 року передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позовудопускається набудь-якійстадії розглядусправи,якщо невжиттязаходів забезпеченняможе утруднитичи зробитинеможливим виконаннярішення суду. Зазаявою заінтересованоїособи судможе забезпечитипозов доподання позовноїзаяви зметою запобіганняпорушенню праваінтелектуальної власності.До заявипро забезпеченняпозову додаютьсядокументи таінші докази,які підтверджують,що самеця особає суб`єктомвідповідного праваінтелектуальної власностіі щоїї праваможуть бутипорушені уразі невжиттязаходів забезпеченняпозову.До заявидодаються такожїї копіївідповідно докількості осіб,щодо якихпросять вжитизаходи забезпеченняпозову. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 2 статті 152 ЦПК України в редакції 2011 року передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4)забороною іншимособам здійснюватиплатежі абопередавати майновідповідачеві чивиконувати щодонього іншізобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У частині 2 статті 149 ЦПК України в чинній редакції передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11 заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено та до розгляду справи по суті цивільної справи, зокрема, серед інших заходів забезпечення позову, обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Перелік видів забезпечення позову визначений у статті 150 ЦПК України в чинній редакції, а також у статті 152 ЦПК України в редакції 2011 року. Серед видів такого забезпечення у вказаних статтях не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи, оскільки це порушує норми ЦПК України та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19.

Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.

З урахуванням наведених норм права, правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України та статті 152 ЦПК України в редакції 2011 року.

Забезпечуючи позов шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, не врахував зазначених положень закону та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , який не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.

Враховуючи зазначене, застосований судом спосіб забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України та статті 152 ЦПК України в редакції 2011 року, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11 в частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . При цьому судова колегія зазначає, що оскільки заява про тимчасове обмеження у праві на виїзд за межі України подано в порядку забезпечення до подання позову і до розгляду справи по суті, справу розглянуто ще у 2011 році, а не державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, яке з 2015 року на примусовому виконанні не знаходиться, права заявника у даному випадку не порушуються.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви заявника про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України, яке встановлено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із задоволенням заяви.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14грудня 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України, яке встановлено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке встановлено ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-1763/11.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.