Постанова

від 28.02.2024 по справі 127/2-22/2011

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2-22/2011

Провадження № 22-ц/801/559/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 рокуСправа № 127/2-22/2011м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

за участю сторін: представника ТОВ «ФК «Форінт» - адвоката Думітращук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Вінниці справу №127/2-22/2011 за матеріалами подання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт» про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2024 року,яка постановлена суддею Романюк Л.Ф. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 15 січня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт» звернулося до суду із поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, мотивуючи його тим, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-22/2011 виданого 18 березня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ Райффайзен Банк Аваль» заборгованість:

1) За кредитним договором № 011/035-08/948/1 від 29 березня 2006 року в розмірі 97576,31 доларів США, що еквівалентно 779215,14 грн та 46388,29 грн, у тому числі: 63855,61 доларів США основної суми кредиту; 33719,70 доларів США відсотків за користування кредитом; 46388,29 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків.

2) За кредитним договором № 011/035-08/948/2 від 07 квітня 2006 року в розмірі 20 555,24 доларів США, що еквівалентно 164147,98 грн та 15413,52 грн, в тому числі: 13495,35 доларів США основної суми кредиту; 7059,89 доларів США відсотків за користування кредитом; 15413,52 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків.

3) За кредитним договором № 012/03-11/89 від 20 лютого 2007 року в розмірі 118922,30 доларів США, що еквівалентно 949 677,81 грн та 49704,15 грн, в тому числі: 77519,69 доларів США основної суми кредиту; 41402,61 доларів США відсотків за користування кредитом; 49704,15 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, а також судові витрати у розмірі 3339 грн.

Зазначений виконавчий документ не виконаний боржником самостійно, у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем були вжиті заходи примусового характеру, спрямовані на фактичне, повне та своєчасне виконання вимог виконавчого документа.

В ході провадження виконавчих дій, 05 листопада 2015 року постановою державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби ВМУЮ відкрито виконавче провадження ( ВП НОМЕР_3) з виконання зазначеного виконавчого листа.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у справі №127/2-22/2011 замінено стягувача згідно виконавчого листа №2-22/2011 від 18 березня 2014 року, з ПАТ Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Постановою державного виконавця від 18 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Постановою державного виконавця від 12 березня 2021 року про заміну (доповнення) реєстраційних даних, внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження НОМЕР_3, а саме: замість прізвища « ОСОБА_4 » зазначено прізвище « ОСОБА_5 » замість адреси: « АДРЕСА_1 » зазначено адресу « АДРЕСА_2 ».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано житловий будинок, загальною площею 226,8 кв.м. та земельна ділянка за кадастровим номером 0510100000:03:053:0036, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з листом квартального комітету «ПОДІЛЛЯ» № 07 від 28 лютого 2020 року за адресою АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син.

Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг №67659 від 16 вересня 2021 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Державним виконавцем Відділу 28 грудня 2021 року надіслано лист за №20762/2.3-22/3 до Служби у справах дітей Вінницької міської ради про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №519 від 24 лютого 2022 року відмовлено Відділу у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №519 від 24 лютого 2022 року про відмову у надані дозволу на примусову реалізацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Реєстрацію місця проживання дитини у житловому будинку здійснено після укладення іпотечного договору та без згоди іпотекодержателя і після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості. Ці обставини вказують на недобросовісність дій ОСОБА_6 , реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.

При повторному зверненні державного виконавця щодо надання дозволу на примусовий продаж вищевказаного житлового будинку, рішенням № 2831 від 02 листопада 2023 року надано повторну відмову в примусовій реалізації житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 .

Таким чином, просило суд, надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_11 , а саме: житлового будинку, загальною площею 226,8 (кв.м.) в якому зареєстрована неповнолітня особа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:03:053:0036, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2024 року в задоволені подання відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що чинним законодавством закріплено виключно лише за органами опіки та піклування право на надання дозволів на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, яким володіють чи користуються діти, та ухвала суду не може замінювати такий дозвіл органу опіки та піклування.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «ФК «Форінт» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать чинному законодавству, сформованій судові практиці та актуальним правовим позиціям Верховного Суду. Таким чином, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення подання в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність в суду повноважень для розгляду подання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, оскільки такий висновок суду не відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі №755/12052/19.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-22/2011 виданого 18 березня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ Райффайзен Банк Аваль» заборгованість:

1) За кредитним договором № 011/035-08/948/1 від 29 березня 2006 року в розмірі 97576,31 доларів США, що еквівалентно 779215,14 грн та 46388,29 грн, у тому числі: 63855,61 доларів США основної суми кредиту; 33719,70 доларів США відсотків за користування кредитом; 46388,29 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків.

2) За кредитним договором № 011/035-08/948/2 від 07 квітня 2006 року в розмірі 20 555,24 доларів США, що еквівалентно 164147,98 грн та 15413,52 грн, в тому числі: 13495,35 доларів США основної суми кредиту; 7059,89 доларів США відсотків за користування кредитом; 15413,52 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків.

3) За кредитним договором № 012/03-11/89 від 20 лютого 2007 року в розмірі 118922,30 доларів США, що еквівалентно 949 677,81 грн та 49704,15 грн, в тому числі: 77519,69 доларів США основної суми кредиту; 41402,61 доларів США відсотків за користування кредитом; 49704,15 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, а також судові витрати у розмірі 3339 грн.

В ході провадження виконавчих дій, 05 листопада 2015 року постановою державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби ВМУЮ відкрито виконавче провадження ( ВП НОМЕР_3) з виконання зазначеного виконавчого листа.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у справі №127/2-22/2011 замінено стягувача згідно виконавчого листа №2-22/2011 від 18 березня 2014 року, з ПАТ Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Постановою державного виконавця від 18 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Постановою державного виконавця від 12 березня 2021 року про заміну (доповнення) реєстраційних даних, внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження НОМЕР_3, а саме: замість прізвища « ОСОБА_4 » зазначено прізвище « ОСОБА_5 » замість адреси: « АДРЕСА_1 » зазначено адресу « АДРЕСА_2 ».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано житловий будинок, загальною площею 226,8 кв.м. та земельна ділянка за кадастровим номером 0510100000:03:053:0036, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з листом квартального комітету «ПОДІЛЛЯ» № 07 від 28 лютого 2020 року за адресою АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син.

Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг №67659 від 16 вересня 2021 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Державним виконавцем Відділу 28 грудня 2021 року надіслано лист за №20762/2.3-22/3 до Служби у справах дітей Вінницької міської ради про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №519 від 24 лютого 2022 року відмовлено Відділу у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року в справі №127/24914/22, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №519 від 24 лютого 2022 року про відмову у надані дозволу на примусову реалізацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Апеляційним судом було встановлено, що реєстрацію місця проживання дитини у житловому будинку здійснено після укладення іпотечного договору та без згоди іпотекодержателя і після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості. Ці обставини вказують на недобросовісність дій ОСОБА_6 , реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.

При повторному зверненні державного виконавця щодо надання дозволу на примусовий продаж вищевказаного житлового будинку, рішенням № 2831 від 02 листопада 2023 року надано повторну відмову в примусовій реалізації житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 .

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від можливого порушення.

Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Пунктом 2.1.1 Договору іпотеки, укладеного 30 березня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_12 , крім іншого, визначено, що цим договором не порушуються права малолітніх та неповнолітніх дітей (а.с.32).

Пунктом 4.1.4 цього Договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодавець зобов`язаний, зокрема, не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

27 жовтня 2016 року ОСОБА_13 зареєструвала у будинку, який є предметом вищевказаного договору іпотеки, свого малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання №67659 від 16 вересня 2021 року.

Отже, боржник ОСОБА_1 діяв всупереч умов укладеного ним договору іпотеки та недобросовісно, ускладнюючи виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Вказане свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом реєстрації у спірному житловому будинку малолітньої дитини, під час виконавчого провадження. На переконання апеляційного суду зазначені дії боржника не можуть свідчити про виникнення у дитини житлових прав на спірний житловий будинок.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що необхідності в повторному зверненні державного виконавця про надання дозволу на примусовий продаж спірного нерухомого майна не було, оскільки постановою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року в справі №127/24914/22 було визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №519 від 24 лютого 2022 року про відмову у надані дозволу на примусову реалізацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Апеляційним судом було встановлено, що реєстрацію місця проживання дитини у житловому будинку здійснено після укладення іпотечного договору та без згоди іпотекодержателя і після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості, що вказує на недобросовісність дій ОСОБА_6 , реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14 (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться до наступного: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (п.п. 88-90).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Правочин щодо відчуження за договором купівлі-продажу квартири, яка належить на праві приватної власності бабі малолітньої дитини, в якій ця дитина проживала, не порушують прав цієї дитини, оскільки вона має право на проживання за місцем проживання кожного з її батьків.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства апеляційний суд дійшов висновку, що встановлених обставин справи достатньо для твердження про те, що передача державним виконавцем на реалізацію предмета іпотеки у даному випадку не порушувала б відповідних прав ОСОБА_9 .

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання.

Також з ОСОБА_11 на користь ТОВ «ФК «Форінт» підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт» задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2024 року скасувати.

Подання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт» про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника - задовольнити.

Надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_11 , а саме: житлового будинку, загальною площею 226,8 (кв.м.) в якому зареєстрована неповнолітня особа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:03:053:0036, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_11 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форінт» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3028 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.