Постанова

від 26.02.2024 по справі 910/2469/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/2469/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023

у справі № 910/2469/23 (суддя: Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НРП"

про стягнення 30 999,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НРП" про стягнення 30 999,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбаний позивачем у відповідача через сайт останнього товар - телевізор марки SONY, вартістю 30 999,00 грн, не відповідає вимогам щодо якості, у зв`язку з чим за наявності механічних пошкоджень товару та відмови ТОВ "НРП" від гарантійного ремонту останнім має бути відшкодована його вартість у вказаній сумі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт порушення відповідачем умов договору щодо передання позивачеві товару належної якості, а також факт поставки відповідачем товару, який мав заводський брак, механічні дефекти та пошкодження, або фальсифікованого товару з вини відповідача як необхідної підстави для повернення сплаченої за товар грошової суми, а відтак позивач, відповідно до приписів частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, не набув права вимагати здійснення відповідачем повернення вартості товару.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Титан Теплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, на думку скаржника, не може вважатися законним та обґрунтованим через неправильність встановлення судом обставин справи та невірної оцінки доказів. Зауважує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати акт належним та допустимим доказом того, що телевізор було пошкоджено представником відповідача після його прийняття від перевізника. Наголошує, що належних та допустимих доказів порушення правил користування чи зберігання відповідачем не надано. Крім того, доказів механічного пошкодження товару матеріали справи не містять. Стверджує, що попри те, що виконав власні обов`язки та передав визначену кількість коштів, досі позбавлений як товару так і грошей, а тому керуючись ст. 678 ЦК України, вважаючи, що недоліки в якості товару істотні, відмовляючись від договору, в судовому порядку вимагає повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 апеляційна скарга у справі № 910/2469/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Титан Теплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23 було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, представником позивача подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Титан Теплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23; справу №910/2469/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2469/23; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

В межах встановлених судом процесуальних строків ТОВ "НРП" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 11.12.2023 надійшли матеріали справи № 910/2469/23.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на офіційному сайті мережі магазинів МОYО (торгівельна марка МОYО належить ТОВ «НРП» на підставі свідоцтва на торговельну марку від 26.07.2010 №126408) за посиланням https://www.moyo.ua/ua/useful/publichnaya_oferta.html розміщена публічна оферта, в преамбулі якої зазначено, що "Договір купівлі-продажу призначений покупцям і є офіційного пропозицією Продавця під час укладання угоди. Покупець, щоб купити Товар, приймає умови цього Договору".

Згідно з пунктом 1.1, 1.2 зазначеної оферти цей документ є договором публічної оферти (відповідно до статей 633, 641 та глави 54 ЦК України). Його умови однакові для всіх покупців незалежно від того є вони: фізичною особою, юридичною або фізичною особою-підприємцем. Що стосується прийняття умов цього договору, тобто публічної оферти продавця, споживач стає покупцем.

Відповідно до пункту 3.1 оферти продавець зобов`язується продавати товар на підставі замовлення, оформленого покупцем на сайті магазину. Покупець зобов`язується сплачувати за вартість товару.

Замовленням є оформлена та розміщена заявка покупця для придбання товарів, адресована продавцю (пункт 2.4 оферти). Доступ до сайту магазину здійснюється в Інтернеті за адресою https://www.moyo.ua/ (пункт 2.5 оферти).

Пунктом 6.5. оферти передбачено, що замовлення вважається оплаченим з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця або його представника. Факт оплати замовлення свідчить про згоду покупця з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 6.6 оферти доставка замовлення продавцем виконується після повної оплати товару.

08.08.2022 ТОВ "Титан Теплоенерго" замовлено у ТОВ "НРП" через інтернет https://www.moyo.ua/ (мережа магазинів МОYО) телевізор SONY 50х85 (KD50X85TJR).

ТОВ "НРП" (як продавцем та постачальником) виставлено покупцю - ТОВ "Титан Теплоенерго" рахунок від 07.08.2022 №2911891 на оплату інтернет-замовлення №2407561594 - телевізор SONY 50х85 (KD50X85TJR) на суму 30 999,00 грн з ПДВ.

Відповідно до вказаного рахунку позивачем перераховано на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ "НРП" грошові кошти у загальній сумі 30 999,00 грн, платіжною інструкцією від 08.08.2022 №1608 з посиланням в реквізиті "призначення платежу" на рахунок від 07.08.2022 №2911891.

В подальшому відповідачем за допомогою послуг ТОВ "Нова пошта" (номер декларації 20400291830574) з міста Києва на адресу отримувача ТОВ "Титан Теплоенерго" (м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, 15а, кв. 21, телефон НОМЕР_1 ) було здійснено відправлення товару.

Доставка замовленого товару за вказаною адресою була здійснена 10.08.2022.

В місці доставки товар прийнято позивачем, що підтверджується підписаною представниками постачальника ТОВ "НРП" та покупця ТОВ "Титан Теплоенерго" видатковою накладною від 08.08.2022 №518376 на суму 30 999,00 грн.

При цьому, на переконання позивача, зважаючи на факт перебування телевізора у відповідача протягом 5 місяців з 20.08.2022, механічний вплив міг бути здійснений у будь-який момент, що не пов`язано з недоліками, які зафіксовано у квитанції від 20.08.2022 при здачі телевізора в магазині в ремонт.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Титан Теплоенерго" стверджує, що відповідачем не проведено гарантійний ремонт телевізора, сплачені позивачем кошти не повернуто, відповідач утримує телевізор у себе без достатніх підстав, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього грошові кошти в сумі 30 999,00 грн, сплаченої позивачем за товар неналежної якості, на підставі статей 678, 679 ЦК України.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 1 статті 205 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, виходячи з приписів статті 202 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків. Так, зміст зобов`язальних відносин сторін полягає в тому, що відповідач зобов`язався поставити позивачу товар (телевізор SONY 50х85 (KD50X85TJR)) загальною вартістю 30 999,00 грн, а позивач зобов`язався оплатити товар, який зазначений в рахунку від 07.08.2022 № 2911891.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить, що між сторонами фактично укладено договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 ГК України.

При цьому, договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем в повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання з оплати товару у сумі 30 999,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2022 №1608, наявною у матеріалах справи.

Факт отримання вказаних коштів, їх розмір та зарахування відповідачем не заперечувався. Доказів наявності заперечень щодо розміру та порядку здійсненої передплати в зазначеному розмірі з боку відповідача як станом на час реалізації сторонами спірних правовідносин, так і на час винесення рішення судом, матеріали справи не містять.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, позивач зазначає, що під час передання товару співробітниками служби доставки ТОВ "Нова Пошта" у місці доставки, товар одразу був оглянутий позивачем, комплектність була повна, в наявності були телевізор, підставки для розміщення на горизонтальних поверхнях (ніжки), пульт, документація, кабель для підключення до електромережі. Жодних механічних пошкоджень, які можна було визначити візуально телевізор не мав.

Разом із тим, через декілька годин після доставки, при спробі включення, було з`ясовано, що екран телевізора пошкоджено, а саме в одному куті з`явились замість зображення горизонтальні та вертикальні лінії та різнокольорові прямокутники.

10.08.2022 директор ТОВ "Титан Теплоенерго" Сухомуд Юрій за телефоном відповідача НОМЕР_2 повідомив останнього, що у телевізора пошкоджений екран. За результатами дзвінка оператором MOYO повідомлено про формування заявки та необхідність очікування спеціаліста, який повинен на місці оглянути та прийняти товар для вирішення питання про його подальше переміщення.

Не дочекавшись спеціаліста, 20.08.2022 Сухомуд Юрій відвіз телевізор до найближчого магазину мережі MOYO, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки 2, де передав представникам ТОВ "НРП" (касир 26) вищезазначений телевізор разом з оригінальною коробкою, кабелем зарядного пристрою, ніжками, пультом дистанційного управління, документацією для гарантійного ремонту тощо.

За фактом прийняття від позивача телевізора SONY 50х85 (KD50X85TJR) для наступної його передачі до авторизованого сервісного центру представником ТОВ "НРП" була сформована квитанція від 20.08.2022 №ИМ-034003, зі змісту якої вбачається, що в полі "дефекти" зазначено: "разбита матрица, полосы по экрану, пятна на экране"; в полі "інше (вигляд та місце пошкодження)" зазначено: разбит экран, разбита матрица, полосы по экрану, пятна на экране. В квитанції зазначений строк виконання ремонту не більше ніж 90 днів. Вказана квитанція містить підпис позивача та відбиток штампу магазину МОYО.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався по телефону до відповідача щодо стану ремонту телевізора та з питань повернення коштів за товар неналежної якості, проте жодного рішення та дій з боку ТОВ "НРП" здійснено не було.

28.12.2022 уповноваженим представником позивача надіслано на адресу відповідача адвокатський запит від 28.12.2022 №134 щодо вирішення питання про повернення коштів у сумі 30 999,00 грн на користь ТОВ "Титан Теплоенерго".

У відповідь на вказаний адвокатський запит відповідач листом від 17.01.2023 №4 повідомив позивача про те, що згідно з інформацією, наданою сервісним центром, до якого було передано телевізор, недоліки товару виникли внаслідок механічного впливу, такий випадок не є гарантійним та не підлягає гарантійному обслуговуванню. За таких обставин відповідач не вбачає підстав для заміни товару, безоплатного усунення недоліків або повернення його вартості.

На переконання позивача, такі дії відповідача свідчать про його недобросовісну поведінку, адже будь-яких повідомлень до січня 2023 року про неприйняття на гарантійний ремонт телевізора та про наявність механічних пошкоджень позивач не отримував, такі претензії також не пред`являлись представником відповідача під час приймання товару 20.08.2022 у ремонт.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, доказів розірвання або визнання недійсним укладеного сторонами 08.08.2022 договору поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття позивачем запропонованої відповідачем публічної оферти, за наслідками здійснення оплати інтернет-замовлення №2407561594 на придбання телевізору на суму 30 999,00 грн у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Нормами глави 48 ЦК України визначено принципи (умови) належного виконання зобов`язання, до яких відносяться: виконання зобов`язання належними сторонами (стаття 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (стаття 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (стаття 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (стаття 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Зокрема, зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

За приписами частин 1, 4 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 673 ЦК України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

За змістом частини 1 статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1-4 статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Частиною 1 статті 676 ЦК України встановлено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідності до частини 2 статті 269 ГК України стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).

Згідно з частиною 3 вказаної статті гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

За умовами пункту 8.2 оферти продавець зобов`язаний гарантувати відповідність якості товару в межах України.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією гарантійного талону від 09.08.2022 на телевізор SONY 50х85 (KD50X85TJR), серійний номер S01-2101890-7, відповідач гарантує якість товару впродовж 12 місяців від дати продажу - 09.08.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

За змістом частини 2 статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно з частиною 5 статті 269 ГК України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (частина 6 вказаної статті).

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що за будь-яких умов набуття позивачем як покупцем права вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми обумовлене належним чином доведеним фактом порушення конкретно визначених вимог щодо якості товару або виявлення покупцем протягом гарантійного строку встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором недоліків, не застережених продавцем.

У той же час, посилаючись на той факт, що відповідач поставив неякісний товар, позивач має довести, що такий факт мав місце, а недоліки товару виникли саме з вини виробника чи продавця цього товару та не обумовлені неналежним використанням покупцем такого товару. Характеристики істотних недоліків обумовлюють права покупця, який придбав товар із вказаними недоліками.

Так, у виданому відповідачем гарантійному талоні від 09.08.2022 визначено випадки, за яких товар не підлягає гарантійному обслуговуванню, зокрема: якщо виявлено порушення правил та умов транспортування та експлуатації виробу, викладених в інструкції до виробу; якщо дефект викликаний дією непереборних сил, нещасним випадком, навмисними або необережними діями користувача або третіх осіб; якщо виявлено сліди потрапляння всередину виробу сторонніх предметів, речовин, рідин, комах, виявлені сліди впливу температур, хімічних речовин, дії високих напруг, а також інших видів зовнішнього впливу, що суперечать правилам експлуатації виробу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту, що спірний випадок не є гарантійним, відповідачем надано акт технічного стану від 17.01.2023 №187498, згідно з яким у виробі (телевізор SONY 50х85 (KD50X85TJR), серійний номер 2101890) присутнє механічне пошкодження, слідів втручання особою, що не мають сертифікату, а також попадання у виріб сторонніх предметів, рідини не виявлено. Випадок не гарантійний, апарат потребує заміни панелі. Ремонт неможливий.

Отже, відповідно до інформації сервісного центру відповідача, до якого був переданий телевізор для діагностики, недоліки товару (телевізора) виникли внаслідок механічного впливу/пошкодження товару, тобто не з вини виробника чи продавця.

За приписами частини 1 статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару.

Частиною 1 статті 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (частина 2 статті 679 ЦК України).

Таким чином, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. Відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця, а отже і ризик випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18.

У постановах від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 06.12.2022 у справі №925/1429/21 та від 16.03.2023 у справі №925/400/21 Верховний Суд звертає увагу, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Згідно з частиною 1 статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 687 ЦК України якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини 1 цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Так, за умовами пунктів 9.3, 9.4 оферти покупець зобов`язаний купуючи товар уважно оглядати товар та упаковку. У присутності представника служби доставки розкрити упаковану покупку та перевірити збереження комплектації, переконатися, чи немає пошкоджень. Розписатися у накладній (квитанції, реєстрі тощо) про отримання замовлення. Якщо є претензії, вимагати від представника служби доставки скласти акт зовнішнього огляду та акт приймання-передачі у 3-х примірниках. У акті огляду описуються пошкодження зовнішньої упаковки, а в акті прийому-передачі описуються дефекти індивідуальної упаковки товару.

Як зазначив позивач, під час перевірки товару у місці видачі жодних механічних пошкоджень, які можна було визначити візуально, телевізор не мав. Акт зовнішнього огляду з описом дефектів та деформацій не складався.

Отже, позивач прийняв товар від працівників служби доставки без претензій та рекламацій, що свідчить про те, що товар переданий покупцю за відсутності ознак будь-яких механічних ушкоджень, в тому числі пошкоджень матеріалу пакування.

Колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що позивач не скористався своїм правом детально оглянути товар та пересвідчитись в його цілісності та неушкодженості (у тому числі з урахуванням особливості товару шляхом включення телевізору) саме в момент доставки безпосередньо в присутності співробітників служби доставки.

Таким чином, після завершення процедури доставки та видачі товару телевізор вибув з-під контролю продавця, а до покупця разом з правом власності на товар перейшли всі ризики його втрати чи пошкодження.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції від 20.08.2022 №ИМ-034003, телевізор прийнятий представником магазину MOYO із застереженням про наявність механічних пошкоджень - розбитого екрану та розбитої матриці.

При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на відсутність фото та відео фіксації пошкоджень, оскільки вказана квитанція від 20.08.2022 містить підпис позивача, а відтак останній погодився з наведеним у квитанції описом характеру пошкоджень.

Відповідно до акту технічного стану від 17.01.2023, після проведення діагностики даного пристрою на сервісному центрі продавця, не виявлено істотного недоліку, що виник з вини виробника або фальсифікації товару, а також встановлено факт наявності механічного пошкодження (розбитий екран), який також зафіксовано у квитанції від 20.08.2022, який, як зазначено відповідачем, міг виникнути після отримання товару позивачем та при його експлуатації останнім.

Колегія суддів також зазначає, що підписуючи квитанцію від 20.08.2022, позивач погодився з тим, що товар приймається для передачі до сервісного центру; сервіс вправі провести діагностику з метою встановлення причини появи дефектів, а тому посилання позивача на те, що акт технічного стану від 17.01.2023 ним не замовлявся та не підписувався є безпідставними.

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується, що на день звернення позивача до магазину з вимогами усунути недоліки товару на гарантійних умовах, товар мав механічні дефекти екрану, які не були зафіксовані у відповідному акті під час приймання товару позивачем від служби доставки.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів наявності описаних у квитанції від 20.08.2022 механічних дефектів товару (розбитого екрана) до моменту його вручення позивачу від служби доставки, підстави для заміни товару, безоплатного усунення недоліків або повернення його вартості відсутні.

При цьому факт тривалого нездійснення відповідачем дій щодо діагностики, ремонту або повернення телевізора позивачу жодним чином не спростовує встановлені місцевим господарським судом обставини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами факт порушення відповідачем умов договору щодо передання позивачеві товару належної якості, а також факт поставки відповідачем товару, який мав заводський брак, механічні дефекти та пошкодження, або фальсифікованого товару з вини відповідача як необхідної підстави для повернення сплаченої за товар грошової суми, а відтак позивач, відповідно до частини 2 статті 678 ЦК України, не набув права вимагати здійснення відповідачем повернення вартості товару.

З урахуванням вищевикладених обставин, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим через неправильність встановлення судом обставин справи та невірної оцінки доказів, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/2469/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго".

4. Справу № 910/2469/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков