Ухвала

від 28.02.2024 по справі 904/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

28.02.2024м. ДніпроСправа № 904/294/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК"

про забезпечення позову у справі:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки № БАЗИС-ТВІН 2022 від 14.07.2022 у загальному розмірі 265 496,43 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС" заборгованість за договором поставки № БАЗИС-ТВІН 2022 від 14.07.2022 у загальному розмірі 265 496,43 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 204 188,98 грн., пеня у розмірі 49 989,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 728, 50 грн., 3% річних у розмірі 5 589,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 204 188,98 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки № БАЗИС-ТВІН 2022 від 14.07.2022 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього продукції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках в усіх банківських або інших фінансово - кредитних установах, рухоме та нерухоме майно, які належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВКФ БАЗИС (ідентифікаційний код юридичної особи 34916892, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3, кімната 10) в межах суми позову 265 496,43 грн..

Вказана заява мотивована наступним.

Заявник зазначає, що відповідач вже намагається ухилитися від сплати існуючого боргу, оскільки ухиляється від спілкування з позивачем, ухиляється від отримання поштової кореспонденції, зокрема претензії, яка направлялась відповідачу (Повернення за зворотною адресою: Закінчення встановленого терміну зберігання).

З інформаційної довідки № 365679119 від 13.02.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ БАЗИС є власником цілісного майнового комплексу за адресою: м. Дніпро, вул. Океанська, буд.3. Однак, вищевказаний майновий комплекс був передан власником в іпотеку по кредитному зобов`язанню перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АЛЬФА-БАНК, де боржником є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АКАМА.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, у разі його ухвалення на користь позивача та звертає увагу нате, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ БАЗИС та знаходяться на усіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово - кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 2279332,76 грн., доцільним є накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише у межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, у зв`язку із чим, застосування такого заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.

У зв`язку з чим, позивач, вважає за необхідним просити суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться розрахункових рахунках в усіх банківських або інших фінансово - кредитних установах, рухоме та нерухоме майно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ БАЗИС в межах суми позову 265 496,43 грн.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

Отже, в першу чергу, суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Після системного аналізу вказаних обставин та доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку наявності обґрунтованої загрози істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позовних вимог у даній справі.

В той же час, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Проаналізувавши доводи заявника, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених позивачем у даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленою позивачем вимогою. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

Частинами 1 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У спорах з позовними вимогами немайнового характеру необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Як зазначено судом вище, заявником доведено наявність у нього із відповідачем спору матеріально-правового характеру щодо стягнення з відповідача грошових коштів, що повинні були бути перераховані як передплата за природний газ за укладеним зазначеним вище договором.

При цьому однією із вимог заяви про вжиття забезпечення позову є вимога про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача. Суд зазначає, що вказана вимога кореспондується із предметом позову, але забезпечення позову у цій частині не є тотожним задоволенню позову та не блокує роботу відповідача як юридичної особи.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що спосіб забезпечення позову, який просить позивач, відповідає заходам забезпечення позову, встановленим у статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушують права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи наведені заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням встановленого спору між сторонами у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову у частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ БАЗИС в межах суми заборгованості - 265 496,43 грн.

При цьому суд не вважає за необхідне конкретизувати банківські рахунки, на які слід накласти арешт, оскільки заявником не надано доказів їх належності відповідачу. Крім того, повний перелік та можливість накладення арешту на банківські рахунки юридичної особи може і повинна бути здійснена державним або приватним виконавцем в процесі виконання даної ухвали та відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження.

Щодо вимог про накладення арештів на все рухоме та нерухоме майно, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ БАЗИС в межах суми заборгованості - 265 496,43 грн. суд зазначає таке.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.

Накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача у справі не є пропорційним та адекватним предметові спору заходом забезпечення позову, не відповідає за своїм змістом позовній вимозі, а тому у задоволенні вимог про накладення арештів на рухоме та нерухоме майно відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Забезпечити позов Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках в усіх банківських або інших фінансово - кредитних установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ БАЗИС (ідентифікаційний код юридичної особи 34916892, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3, кімната 10) в межах суми позову 265 496,43 грн..

В решті заяви відмовити.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 149; код ЄДРПОУ 23454034).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС" (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3, кімната 10; код ЄДРПОУ34916892).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 28.02.2024.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 01.03.2027.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.Г. Бєлік