Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/14477/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/14477/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a>;

про ухвалення додаткового рішення.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a>;

до Російської Федерації;

про стягнення 2 136 673 598,16 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Вєдєрнікова О.С., адвокат, ордер серії АА № 1328814 від 17.07.2023;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> задоволено повністю, а саме стягнуто з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> 3 161 365 073 грн 57 коп. збитків.

22.01.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Російської Федерації витрати, пов`язані з розглядом даної судової справи, в загальній сумі 316 685 319,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> про ухвалення додаткового рішення призначено на 13.02.2024.

Під час розгляду вказаної заяви у судовому засіданні 13.02.2024 представник позивача просив її задовольнити.

У судове засідання 13.02.2024 представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розміщеними на сайті Господарського суду міста Києва оголошення-повідомлення.

При цьому, судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану Акціонерне товариство "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на викладене, належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи є розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення-повідомлення. Таким чином, суд приходить до висновку, відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> про ухвалення додаткового рішення без участі представників відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні 13.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

У заяві про розподіл судових витрат позивач просить суд стягнути судові витрати у розмірі 316 685 319,34 грн, з яких: 358 811,99 грн витрати з оплати послуг оцінювачів, перекладачів, рецензентів, міжнародного перевізника; 190 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу; 316 136 507,35 грн витрати на оплату гонорару успіху, що складають 10 % від присудженої на користь позивача суми за судовим рішенням.

19.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" (далі також - клієнт, ТОВ "Луганськгаз Збут", позивач, заявник) та Адвокатським об`єднанням "Алекс груп" (далі також - адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити аналіз, підготовку правової позиції, забезпечити подання позовної заяви (заяв) до національних судів, захист, представництво, супроводження судової справи (судових справ) про відшкодування збитків, завданих збройною агресією російської федерації, на користь клієнта, а також забезпечити представництво клієнта під час виконання вказаних судових рішень (рішення) як на території України, так і за її межами, на умовах і в порядку, що визначені цим договором (далі - правова допомога).

Відповідно до п. 3.1. договору, розмір щомісячної оплати за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 цього договору, встановлюється в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору, клієнт додатково зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі 10% від фактично задоволеної судовим рішенням (судовими рішеннями) на його користь суми з російської федерації (гонорар успіху).

Як передбачено п. 3.5. договору, адвокатське об`єднання після надання послуг зобов`язується надати клієнту акт приймання-передачі наданих послуг. Клієнт приймає, розглядає та підписує акт (акти) протягом п`яти робочих днів після його отримання. При наявності заперечень до акту (актів) наданих послуг клієнт повинен у вказаний п`ятиденний строк письмово повідомити про них адвокатське об`єднання. Після закінчення вказаного строку заперечення клієнта не приймаються і не розглядаються адвокатським об`єднанням, а акт вважається прийнятим, розглянутим та підписаним.

Додатковою угодою № 1 від 31.07.2023 до договору, сторони дійшли згоди про внесення змін до пункту 3.1. договору про надання правової допомоги від 19 серпня 2022 року шляхом викладення цього пункту договору в наступній редакції: "3.1. Розмір щомісячної оплати за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 цього договору, встановлюється в розмірі: - з 19.08.2022 року по 31.07.2023 року - 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч) гривень щомісяця (за повний місяць) без ПДВ.".

Додатковою угодою № 2 від 01.09.2023 до договору, сторони дійшли згоди про внесення змін до пункту 3.1. договору про надання правової допомоги від 19 серпня 2022 року шляхом викладення цього пункту договору в наступній редакції: "3.1. Вартість послуг з надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 цього договору, встановлюється в наступних розмірах: у період з 19.08.2022 по 31.07.2023 - 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч) гривень щомісяця (за повний місяць) без ПДВ (оформлюється шляхом щомісячного підписання сторонами актів про надання послуг за відповідний місяць зазначеного періоду); у період з 01.09.2023 по 31.10.2023 - 120 000,00 (сто двадцять тисяч) гривень без ПДВ за період (оформлюється шляхом підписання сторонами акту про надання послуг за відповідний період); у період з 01.11.2023 по 31.12.2023 - 35 000,00 грн. (тридцять п?ять тисяч) гривень щомісяця (за повний місяць) без ПДВ (оформлюється шляхом щомісячного підписання сторонами актів про надання послуг за відповідний місяць зазначеного періоду); у період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч) гривень щомісяця (за повний місяць) без ПДВ (оформлюється шляхом щомісячного підписання сторонами актів про надання послуг за відповідний місяць зазначеного періоду) ".

Так судом, на підставі матеріалів справи, встановлено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 190 000,00 грн, що підтверджується актом № 9,10/23 приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2023 на суму 120 000,00 грн без ПДВ, актом № 11/23 приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2023 на суму 35 000,00 грн без ПДВ, актом № 12/23 приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2023 на суму 35 000,00 грн без ПДВ, платіжною інструкцією № 38649 від 18.12.2023 на суму 80 000,00 грн про оплату послуг правничої допомоги за договором від 19.08.2022, платіжною інструкцією № 38650 від 18.12.2023 на суму 20 000,00 грн про оплату послуг правничої допомоги за договором від 19.08.2022 та супровідним листом позивача вих. № 192 від 18.12.2023 про уточнення призначення платежу за платіжними інструкціями №№ 38649, 38650.

А відтак заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача гонорару успіху у розмірі 316 136507,35 грн суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умовами п. 3.2. договору, клієнт додатково зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі 10% від фактично задоволеної судовим рішенням (судовими рішеннями) на його користь суми з Російської Федерації (гонорар успіху).

Відповідно до п. 3.4. договору, клієнт здійснює оплату за надану правову допомогу на користь адвокатського об`єднання протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено та підписано акт № 1/24 18.01.2024, а відтак, враховуючи умови п. 3.4. договору, позивач був зобов`язаний сплатити на користь адвокатського об`єднання гонорар успіху у строк по 25.01.2024.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, суд вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що позивач, на виконання умов п. 3.2. та п. 3.4. договору перерахував грошові кошти у розмірі 316 136 507,35 грн на користь адвокатського об`єднання.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що адвокатське об`єднання реалізувало своє право на гонорар успіху за результатом розгляду справи клієнта на підставі пункту 3.2 цього договору.

Окремо суд наголошує, що у прохальній частині своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> просить стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом судової справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також суд вказує, що за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

А відтак, враховуючи вищевикладене та встановлене судом, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача гонорару успіху у розмірі 316 136 507,35 грн.

Щодо судових витрат позивача у розмірі 358 811,99 грн з оплати послуг оцінювачів, перекладачів, рецензентів, міжнародного перевізника суд вказує наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За змістом ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням спеціалістів, а саме оцінювача з незалежної оцінки і рецензента, в загальній сумі 317 000,00 грн підтверджується належним чином завіреними копіями: договору № 28/09-22-01-Но про надання послуг з незалежної оцінки від 28.09.2022 між позивачем та ТОВ "Агенція консалтингових послуг"; додаткової угоди від 20.12.2022 до договору № 28/09-22-01-Но про надання послуг з незалежної оцінки від 28.09.2022; акту від 29.12.2022 прийому-передачі наданих послуг згідно договору № 28/09-22-01-Но про надання послуг з незалежної оцінки від 28.09.2022 на суму 150 000,00 грн без ПДВ; акту від 05.10.2023 прийому-передачі наданих послуг згідно договору № 28/09-22-01-Но про надання послуг з незалежної оцінки від 28.09.2022 на суму 97 000,00 грн без ПДВ; платіжної інструкції № 37997 від 30.09.2022 на суму 120 000,00 грн про оплату послуг з незалежної оцінки; платіжної інструкції № 38182 від 29.12.2022 на суму 15 000,00 грн про оплату послуг незалежної оцінки; платіжної інструкції № 38189 від 31.01.2023 на суму 15 000,00 грн про оплату послуг незалежної оцінки; платіжної інструкції №38527 від 26.09.2023 на суму 67 900,00 грн про оплату послуг незалежної оцінки; платіжної інструкції № 38546 від 19.10.2023 на суму 29 100,00 грн про оплату послуг незалежної оцінки; договору № 12/26/02-Р про рецензування звіту про оцінку майна від 26.12.2022 між позивачем та ГО "Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки"; акту від 29.12.2022 прийому-передачі послуг по рецензуванню звітів про оцінку майна відповідно до договору від 26.12.2022 на суму 70 000,00 грн без ПДВ; платіжної інструкції № 38180 від 29.12.2022 на суму 70 000,00 грн без ПДВ.

Крім того, понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням перекладачів в загальній сумі 21 650,00 грн підтверджується належним чином завіреними копіями: договору № 24/10-2023-1 про надання послуг з письмового перекладу документів та додаткових послуг від 24.10.2023, укладеного між позивачем та ТОВ "ТРАНСЛІОН"; акту надання послуг № 104 від 25.10.2023 на суму 19 300,00 грн без ПДВ, акту надання послуг № 1 від 03.01.2024 на суму 2 350,00 грн без ПДВ; рахунку на оплату № 104 від 25.10.2023 р. від ТОВ "Трансліон" послуг перекладу з української на російську мову на суму 19 300,00 грн; рахунку на оплату № 1 від 03.01.2024 р. від ТОВ "Трансліон" послуг перекладу на суму 2 350,00 грн; платіжної інструкції №55 від 25.10.2023 на суму 19 300,00 грн про оплату послуг перекладу; платіжної інструкції № 3 від 03.01.2024 на суму 2 350,00 грн про оплату послуг перекладу.

Понесення позивачем витрат, пов`язаних із міжнародною доставкою ПАТ "ДХА Інтернешнл Україна" процесуальних документів на адреси посольств відповідача у зарубіжних країнах в загальній сумі 20 161,99 грн підтверджується належним чином завіреними копіями: звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт № 1 від 30.10.2023 на суму 9 460,00 грн, оплата послуг з пересилання документів за кордон, контрагент АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна"; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 30.10.2023 № 6775751496 на суму 2 363,59 грн та фіскального чеку до неї 00000503900009; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 30.10.2023 № 6775754801 на суму 2 363,59 грн та фіскального чеку до неї 00000504000010; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 30.10.2023 № 3539489531 на суму 2 363,59 грн та фіскального чеку до неї 00000504100011; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 30.10.2023 № 6775747521 на суму 2 363,59 грн та фіскального чеку до неї 00000504200012; виписки від 15.11.2023 за картковим рахунком з 30.10.2023 по 01.11.2023 підзвітної особи Болдар Н.В., звіту від 30.10.2023 про оплату послуг в майнових інтересах позивача (щодо міжнародного пересилання процесуальних документів судової справи Nє 910/14477/23 через міжнародну транспорту компанію АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна") на загальну суму 9 460,00 грн; платіжної інструкції № 38564 від 01.11.2023 на суму 9 460,00 грн про компенсацію витрат працівнику за звіт про використання коштів від 30.10.2023; звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт №1 від 08.01.2024 на суму 10 701,99 грн, оплата послуг з пересилання документів за кордон та по Україні, контрагент АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна"; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 08.01.2024 № 2466299150 на суму 2 652,83 грн та фіскального чеку до неї 00000568800006; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 08.01.2024 № 2094740362 на суму 2 652,83 грн та фіскального чеку до неї 00000568700005; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 08.01.2024 № 2094754432 на суму 2 652,83 грн та фіскального чеку до неї 00000568900007; квитанції ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 08.01.2024 № 2466310114 нa суму 2 652,83 грн та фіскального чеку до неї № 00000568600004; виписки по особовому рахунку від 17.01.2024 за картковим рахунком за січень 2024 року підзвітної особи ОСОБА_1 ; опису вкладення у експрес № 0420700839892 від 08.01.2024 про направлення процесуальних документів у справі № 910/14477/23 на адресу посольства РФ в Україні та накладна до нього № 0420700839892 на суму 85,99 грн; звіту від 08.01.2024 про оплату послуг в майнових інтересах позивача (щодо міжнародного пересилання процесуальних документів судової справи № 910/14477/23 через міжнародну транспорту компанію АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна") на загальну суму 10 701,99 грн; платіжної інструкції №38698 від 08.01.2024 на суму 10 701,99 грн про компенсацію витрат працівнику за звіт № 1 про використання коштів від 08.01.2024.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що судові витрати позивача у розмірі 358 811,99 грн з оплати послуг оцінювачів, перекладачів, рецензентів, міжнародного перевізника документально підтверджуються, а отже вимога про їх стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведене, оцінивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що судові витрати, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 548 811,99 грн, у зв`язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню у цій частині.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14; Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"</a> (93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, кімн.307, ідентифікаційний код 42268230) 548 811 (п`ятсот сорок вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн 99 коп. судових витрат.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити повністю.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 27.02.2024.

Суддя О.В. Мандриченко