Ухвала

від 12.02.2024 по справі 910/3105/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.02.2024Справа № 910/3105/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо" (69120, м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 2-А; ідентифікаційний номер 37140119)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 6; ідентифікаційний код 38268645)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.

Представники учасників: згідно протоколу судового засідання від 12.02.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" (ідентифікаційний код 38268645), у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2021 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та підготовче засідання призначено на 05.04.2021.

01.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/3105/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп". Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Коноплю Андрія Михайловича . Попереднє засідання суду призначено на 31.05.2021.

30.04.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 113 544, 42 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 113 544, 42 грн. прийнято до розгляду.

11.05.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 37 213 621, 29 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2021 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 37 213 621, 29 грн. до розгляду.

Ухвалою попереднього засідання від 14.02.2022 визнано кредиторами у справі № 910/3105/21 по відношенню до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо" на суму 4 034 559,42 грн. та Головне управління Державної податкової служби у Київській області на суму 8 114, 48 грн. Відмовлено у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до боржника на суму 37 213 621, 29 грн. Підсумкове засідання призначено на 14.02.2022.

10.02.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Коноплі А.М. про продовження процедури розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2022 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Коноплі Андрія Михайловича про продовження строку процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп".

21.04.2022 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 12.01.2022 матеріали справи № 910/3105/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою 31.10.2022 Північного апеляційного господарського суду м. Києва апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" залишено без задоволення та ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 12.01.2022 по справі № 910/3105/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/3105/21 в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" скасовано повністю. Справу № 910/3105/21 в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/3105/21 в скасованій частині передано судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 справу прийнято до свого провадження в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2023.

03.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ "Місто Банк" про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

30.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення розпорядника майна на заяву Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника.

13.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення розпорядника майна на заяву Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2023 відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника у судовому засіданні на 07.08.2023.

21.06.2023 до суду надійшли письмові пояснення розпорядника майна щодо розміру заявлених вимог ПАТ "Місто Банк" до боржника.

07.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення ПАТ "Місто Банк" щодо поданих розпорядником майна заперечень стосовно заявлених кредиторських вимог до боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника у судовому засіданні на 18.09.2023 та залучено до участі у справі № 910/3105/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) .

25.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення розпорядника майна щодо пояснень ПАТ "Місто Банк" №362 від 07.08.2023.

08.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заяву кредитора ПАТ "Місто Банк".

12.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення розпорядника майна на пояснення Фонду гарантування вкладів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкладено судове засідання на 02.10.2023.

29.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява розпорядника майна про зменшення розміру пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відкладено судове засідання на 27.11.2023.

23.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про заміну кредитора.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.11.2023 відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника у судовому засіданні на 13.12.2023.

08.12.2023 до суду надійшла заява боржника про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну кредитора.

12.12.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов додаток до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну кредитора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 відкладено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника на 15.01.2024.

Судове засідання, призначене на 15.01.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

23.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" про заміну сторони у правовідносинах з правонаступником.

Після виходу судді Яковенко А.В. з лікарняного, суд ухвалою від 02.02.2024 призначив судове засідання на 12.02.2024.

У судовому засіданні, що відбулось 12.02.2024, судом досліджено заяву Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 37 213 621, 29грн.

Із заяви кредитора слідує, що 27.07.2017 між Акціонерним товариством «Місто Банк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" (іпотекодавець), укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1254.

Згідно іпотечного договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», як позичальника за кредитним договором № 16/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 30.03.2011, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 16,0396 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Іванківська сільська рада, цільове призначення (використання) - землі оптової торгівлі та складського господарства - кадастровий номер - 3220884000:02:002:0033.

У пункті 1.4 іпотечного договору встановлено, що загальна заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін за цим договором складає 54 491 333,08 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору №16/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії, укладеного 30.03.2011 між АТ «Місто Банк» та ТОВ «Укртехінвестгаз» (надалі - Позичальник), Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію в сумі 10 500 000 грн., платою за користування кредитом у розмірі 21% річних, строком повернення не пізніше 30.03.2015.

Додатковими угодами до Кредитного договору №16/Ю сторонами вносились зміни, а саме: збільшено ліміт кредитування Додатковою угодою №4 від 29.06.2011 - ліміт встановлений в розмірі до 14 500 000 грн., Додатковою угодою №5 від 08.02.2012 - ліміт встановлений розмірі до 22 500 000 грн, Додатковою угодою №10 від 29.07.2013 -ліміт встановлений розмірі до 23 950 000 грн, Додатковою угодою №13 від 23.05.2014 - ліміт встановлений розмірі до 28 000 000 грн, Додатковою угодою №16 від 27.03.2015 -ліміт встановлений розмірі до 26 937 426,64 грн, Додатковою угодою №17 від 30.09.2016 - ліміт встановлений розмірі до 23 497 426,64 грн, Додатковою угодою №18 від 23.07.2017 - ліміт встановлений розмірі до 33 272 426,63 грн, Додатковою угодою №20 від 28.09.2018 - ліміт встановлений розмірі до 28 092 426,63 грн.

Додатковою угодою №11 від 29.12.2012 встановлена ставка за користування кредитом в розмірі -11,5 % річних, Додатковою угодою №15 від 17.02.2015 встановлена ставка за користування кредитом в розмірі -14 % річних.

Також до Кредитного договору №16/Ю внесені зміни щодо збільшення терміну кредитування, а саме: Додатковою угодою №16 від 27.03.2015 до 30.09.2016, Додатковою угодою №17 від 30.09.2016 до 28.09.2018, Додатковою угодою №20 від 28.09.2018 до 27.09.2019, Додатковою угодою №22 від 27.09.2019 до 25.09.2020.

Кредитор стверджує, що загальна заборгованість боржника станом на 26.04.2021 перед Акціонерним товариством «Місто Банк» становить 37 213 621,29 грн., з яких: сума непогашеного кредиту - 27 454 026,63 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 7 704 328,50 грн., нарахована пеня - 2 055 266,16 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Направляючи справу № 910/3105/21 на новий розгляд у частині розгляду вимог ПАТ «Місто Банк», Верховний Суд наголосив, що суду необхідно надати належну оцінку поданим в паперовій формі доказам, зокрема, банківським випискам з особового рахунку позичальника ТзОВ "Укртехінвестгаз" за кредитним договором за період з 30.03.2011 по 26.04.2021 на предмет доведеності визначеного кредитором розміру заборгованості; у разі наявності сумнівів щодо відповідності поданих в паперовій формі доказів, зокрема, банківських виписок, меморіальних ордерів тощо оригіналу на підставі статей 74, 96 ГПК України вирішити питання щодо витребування їх оригіналів в ПАТ "Місто Банк", в тому числі надати оцінку долученому скаржником разом з поданим до суду клопотанням про дослідження в судовому засіданні оригіналів доказів від 30.08.2022 № 300 цифровому носію інформації - диску CD-R.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (подібний за змістом висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Водночас, виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

З огляду на це, виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц).

Ураховуючи наведене, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Місто Банк» надано виписку з особового рахунку позичальника за кредитним договором Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» за період з 30.03.2011 по 26.04.2021, а також дублікати меморіальних ордерів за період з 30.03.2011 по 27.07.2017 щодо надання траншів за Кредитним договором №16/Ю.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад по справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

Суд при розгляді справи виходить з того, що конкретну норму закону необхідно застосовувати не формально, а з врахуванням загальних засад цивільного законодавства, зокрема, принципів справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 761/5894/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17).

Суд звертає увагу, що надані ПАТ «Місто Банк» до матеріалів справи докази, а саме меморіальні ордери та виписки з особового рахунку ТОВ «Укртехінвестгаз» щодо надання грошових коштів за кредитним договором, подані в копіях із наявністю на останній сторінці відповідних заяв про долучення доказів посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки.

До того ж, у судовому засіданні 02.10.2023 судом оглянуті надані представником ПАТ «Місто Банк» оригінали договорів, з якими також ознайомився розпорядник майна.

Щодо наданих кредитором оригіналів доказів на цифровому носію інформації - диску CD-R, суд звертає увагу на наступне.

Так, у судовому засіданні 12.02.2024 судом здійснювався огляд цифрового носія інформації - диску CD-R, на якому знаходяться оригінали електронних доказів, паперові копії яких надані ПАТ «Місто Банк» до матеріалів справи.

Обставин щодо невідповідності паперових копій цих доказів їх електронному оригіналу, що міститься на цифровому носії інформації - диску CD-R, судом не встановлено.

Натомість, заперечення арбітражного керуючого зводилися до того, що відповідні докази не є оригіналом.

Однак, тлумачення статей 73, 77, 96 ГПК України свідчить, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Оригінал електронного доказу за статтею 96 ГПК України це первинна інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Не є порушенням норм процесуального права нездійснення дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Додаткового суд зауважує, що подані електронні докази (виписки банку), які попередньо надані в паперовій формі, не є новими доказами у справі. Оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія.

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці, що викладений у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що боржником не заперечувався факт надання АТ "Місто Банк" кредиту ТОВ "Укртехінвестгаз" (позичальник) за договором кредиту для забезпечення виконання зобов`язань за яким між банком та боржником був укладений договір іпотеки, та відсутність грошового зобов`язання як такого перед банком (кредитором).

Також у матеріалах справи наявні листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» (у копіях) щодо надання траншів за Кредитним договором №16/Ю за підписом директора Мініна С.В. за період з 12.04.2011 по 21.05.2012, та за підписом в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» Єрмакова Д.Є. за період 26.07.2012 по 22.05.2014.

За наведених обставин в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ПАТ «Місто Банк» належними та допустимими доказами наявність заборгованості ТОВ "Укртехінвестгаз" за Кредитним договором від 30.03.2011№16/Ю по тілу кредиту в розмірі 27 454 026,63 грн. Також судом визнаються обґрунтованими нараховані відсотки за користування кредитом за період з 31.03.2011 по 25.04.2021 у сумі 7 704 328,50 грн.

Одночасно розпорядником майна ТОВ «Терра Плюс Груп» подано клопотання про зменшення розміру пені, в якому арбітражний керуючий просив відмовити в визнанні кредиторських вимог АТ «Місто Банк» до боржника в розмірі 2 055 266,16 грн. нарахованої пені із посиланням на пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-IX від 16.06.2020, були внесені зміни до розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України та доповнено п. 8 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення». Закон України №691-IX від 16.06.2020 набрав чинності 04.07.2020.

Зазначені зміни також внесено до Цивільного кодексу України (розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

З огляду на те, що в Законі України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» визначено початок перебігу строку звільнення позичальника від сплати неустойки саме з початку дії карантину, суд дійшов висновку про те, що кінцевий строк нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань за Кредитним договором становить до 11.03.2020 включно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20, від 16.12.2021 у справі № 922/4076/20, від 29.06.2023 у справі № 904/9570/21.

Із наданого кредитором розрахунку слідує, що пеня за прострочення сплати основного боргу нарахована за період з 25.10.2020 по 25.04.2021 у сумі 1 704 233,52 грн., пеня за прострочення сплати нарахованих відсотків нарахована за період з 25.10.2020 по 25.04.2021 у сумі 351 032,64 грн.

З огляду на те, що нарахування пені здійснено вже в період дії карантину, що суперечило пункту 8 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити у визнанні вимог кредитора на суму нарахованої пені в загальному розмірі 2 055 266,16 грн.

Відповідно до cтатті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.

Так, з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020 року.

У пункті 1.4 іпотечного договору встановлено, що загальна заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін за цим договором складає 54 491 333,08 грн.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги ПАТ «Місто Банк», що підлягають визнанню в сумі 35 158 355,13 грн., є забезпеченими в повному обсязі.

Одночасно, під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подало заяву про заміну кредитора у справі.

Із поданої заяви слідує, що 06.11.2023 між ПАТ «Місто Банк» (Кредитор/Банк) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Новий Кредитор) відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) оформлених протоколом №GFD001-UA-20230920-69610 від 11.10.2023 укладено Договір №GL15N624963-2 про відступлення права вимоги.

Згідно з вищезазначеним Договором Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або юридичних осіб зазначених у Додатку №1 до Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, згідно реєстру у Додатку №1 до Договору.

31.10.2023 TOB «Діджи Фінанс» як переможець електронного аукціону від 11.10.2023 № GFD001-UA-20230920-69610 здійснило оплату ПАТ «Місто Банк» у розмірі 7 951 888,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №5284 від 31.10.2023 про оплату за лот GL15N624963.

Згідно Реєстру Договорів, права вимоги за якими Банк відступив Новому Кредитору, та Боржників/Поручителів/Заставодавців за такими Договорами у Додатку №1 до Договору значиться ТОВ «Терра Плюс Груп», яке виступає іпотекодавцем за Іпотечним договором від 27.07.2017, посвідченим Пономарьовою В.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі №1254).

Відповідне повідомлення про заміну сторони кредитора по відношенню до боржника подано до суду також АТ «Місто Банк», в якому зазначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» виступає новим кредитором за Кредитним договором від 30.03.2011№16/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії та за Іпотечним договором від 27.07.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 1254.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 916/2286/16.

За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі договору про відступлення прав вимоги від 06.11.2023 №GL15N624963-2 право грошової вимоги за Кредитним договором від 27.07.2017 №16/Ю та за укладеним в його забезпечення Іпотечним договором від 27.07.2017, посвідченим Пономарьовою В.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі №1254, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Згідно з частиною 1 статті 52 ГПК України, яка регулює питання процесуального правонаступництва, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» кредитором боржника на суму 35 158 355,13 грн. - вимоги, забезпечені заставою боржника.

Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4 540,00 грн.

У задоволенні вимог на суму 2 055 266,16грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 45,46 Кодексу України з процедур банкуртства, ст.ст.52, 233,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» кредитором по відношенню до боржника на суму 35 162 895,13грн., 4540,00грн.-вимоги першої черги, 35 158 355,13 грн. - вимоги, забезпечені заставою боржника.

2. Зобов`язати розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у визнанні кредитором на суму 2 055 266,16грн.

4. Копію ухвали направити усім учасникам провадження у справі, у тому числі розпоряднику майна, ТОВ "Діджи Фінанс" та ПАТ "Місто Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Повний текст ухвали складено 28.02.2024

Суддя А.В. Яковенко