Рішення

від 28.02.2024 по справі 910/13490/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024Справа № 910/13490/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-маш-постач"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 108 559, 19 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-маш-постач" (далі - ТОВ "Буд-маш-постач", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 108 559, 19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки (про закупівлю) № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021 в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані матеріальні втрати.

У позові ТОВ "Буд-маш-постач" просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 108 099,44 грн. та 0,1 % річних у сумі 459,75 грн., що разом становить 108 559, 19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 (суддя Баранов Д. О.) за вказаною позовною заявою було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ від 19.10.2023 справа № 910/13490/23 передана у провадження судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 прийнято справу до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив про невірність здійсненого позивачем розрахунку, оскільки нарахування матеріальних втрат було виконане позивачем без погодженого графіку погашення заборгованості за договором № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021. Також вказав, що прострочення оплати товару було пов`язане з настанням форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку з введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022.

22.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому ТОВ "Буд-маш-постач" проти доводів відповідача заперечило, вважало їх безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021, за результатами проведеної процедури закупівлі відкритих торгів № UA-2021-07-16-002102-b, між ТОВ "Буд-Маш-Постач" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) був укладений договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21340/Ю (далі - договір).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується у 2021 році поставити у власність замовнику Код ДК 021:2015 - 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (унітази для пасажирських вагонів) (далі - товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації № 1 (додаток №1) до договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим договором. (п. 1.1 договору)

Товар згідно цього договору постачається партіями. Кількість товару в кожній партії визначається замовником в межах загальної кількості товару та вказується у письмових рознарядках замовника (п. 4.1 договору). Кожна партія товару має бути поставлена постачальником протягом 30 календарних днів з дати отримання рознарядки постачальником, якщо інше не зазначено у рознарядці (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору товар має бути поставлений постачальником на умовах DDP (поставка з оплатою мита) - місцезнаходження кінцевого отримувача товару, адреса якого вказана у відповідній рознарядці на поставку товару відповідно до правил Інкотермс-2010.

Приймання товару від постачальника здійснюється на адресу кінцевого отримувача товару після перевірки його кількості, якості та комплектності (п. 5.1 договору)

Датою поставки (передачі) кожної партії товару є дата підписання уповноваженими представниками замовника видаткової накладної або акту приймання-передачі на відповідну партію товару (п. 5.5 договору).

Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації № 1 (п. 6.1 договору). Сума цього договору на момент його підписання становить 4 035 600,00 грн. (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура, тощо), що підтверджують отримання товару, на 45-й банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою оплати замовником поставленого за цим договором товару є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника (п. 7.5 договору)

Відповідно до п. 8.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити кошти за поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість у сумі 4 035 600,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 605 340,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 005/02 від 10.02.2022, № 007/02 від 10.02.2022 підписаними сторонами без зауважень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Водночас встановлено, що відповідач вартість товару за вказаними видатковими накладними сплатив з порушенням строку, про що свідчать пояснення сторін та копії податкових накладних, зареєстровані у ЄРПН.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначає ТОВ "Буд-маш-постач" у позові, відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару, а тому за видатковими накладними № 005/02 від 10.02.2022, № 007/02 від 10.02.2022 позивач нарахував АТ "Українська залізниця" інфляційні втрати та 0,1 % річних.

Так, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.2 договору сторони погодили, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Як вбачається із п. 7.2 договору у разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура, тощо), що підтверджують отримання товару, на 45-й банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд приймає до уваги, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна № 4/1 від 10.02.2022, яка відповідає видатковій накладній № 005/02 від 10.02.2022 на суму 524 628,00 грн., була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 11.02.2022, тому датою оплати товару за вказаною видатковою накладною є 15.04.2022. Проте, ця накладна була оплачена відповідачем 31.05.2022, 30.06.2022, 29.09.2022, 17.10.2022.

Так само, податкова накладна № 3/1 від 10.02.2022, яка відповідає видатковій накладній № 007/02 від 10.02.2022, була зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.02.2022, тому датою оплати товару за цією видатковою накладною є 15.04.2022, але відповідач її оплатив лише 25.04.2022, 20.06.2023, 25.07.2023, 08.05.2023, 09.08.2023.

Отже, оскільки усі зазначені видаткові накладні були оплачені відповідачем з порушенням строку, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором є правомірними.

Суд не приймає доводи відповідача, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 0,1 % річних було здійснене без врахування погодженого позивачем графіку погашення заборгованості за договором № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021, про що відповідача було повідомлено листом № 49 від 14.04.2022, враховуючи наступне.

Відповідно до пунктів 16.1 та 16.2 договору цей договір укладається в письмовій формі відповідно до ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Будь-які зміни та доповнення до цього договору (крім одностороннього розірвання цього договору) можуть бути внесені тільки за домовленості сторін, оформлюються додатковою угодою до договору, підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються відбитками їх печаток, якщо інше не встановлено договором або Законом. Зміни і доповнення до договору є його невід`ємною частиною та набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору.

Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю (ч. 7 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Проте, у матеріалах справи немає ані оприлюдненого повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, ані складеної та підписаної сторонами додаткової угоди до договору про внесення змін щодо строків оплати за поставлений товар.

Отже, графік погашення заборгованості, викладений позивачем у листі № 49 від 14.04.2022, не є належним доказом для відстрочення оплати відповідачем поставленого йому товару у строк, ніж той, що був погоджений сторонами у договорі поставки (закупівлі) № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021.

Щодо доводів відповідача про наявність обставин форс-мажору у зобов`язаннях за договором поставки № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до п. 10.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів, але не пізніше 20 робочих днів з дня виникнення таких обставин.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються ТПП України. У разі ненадання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки, встановлені п. 10.2 договору, сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, засвідчених ТПП України, що стосувались би договору поставки № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021.

Також суд відхиляє посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від виконання зобов`язань за договором поставки № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати кредиту). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання АТ "Українська залізниця" зобов`язань за договором поставки № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021.

Отже, сама наявність листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення АТ "Українська залізниця" від належного виконання зобов`язання оплатити поставлений товар.

За таких обставин суд вважає, що форс-мажорні обставини при виконанні АТ "Українська залізниця" договору поставки № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021 не настали.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення суми матеріальних втрат, з урахуванням обставин, зазначених при перевірці розрахунку, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 47 566,38 грн. та 0,1 % річних у сумі 226,78 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем, оскільки як вбачається з розрахунку ТОВ "Буд-маш-постач", останнім не було враховано п. 7.2 договору, що передбачає оплату товару на 45-й банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також враховано день оплати поставленого товару, що є неправомірним. З цих підстав, в решті частині вимоги про стягнення 60 533,06грн. - інфляційної складової боргу та 232,97грн - 0,1% річних слід відмовити.

Отже, позов ТОВ "Буд-маш-постач" підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про подальше нарахування відповідачу інфляційних втрат та 0,1 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду (повної сплати нарахованих витрат).

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Проте, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (а не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

Крім того, нарахування саме інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення положеннями ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, оскільки нарахування інфляційної складової боргу здійснюється, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення (тобто може бути як інфляція, так і дефляція).

З огляду на вказане суд не вбачає підстав для зобов`язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати інфляційні втрати та 0, 1 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доказів понесення інших судових витрат під час розгляду справи, зокрема, витрат позивача на правничу допомогу у сумі 12 078,00 грн., позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-маш-постач" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 108 559,19 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8; ідентифікаційний код 41022900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-маш-постач" (49005, м. Дніпро, вул. Шевченко, 17; ідентифікаційний код 43091761) інфляційні втрати у розмірі 47 566 (сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 38 коп., 0,1 % річних у сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 78 коп., судовий збір у сумі 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 63 коп.

У решті вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 28 лютого 2024

Суддя Борисенко І. І.