ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2024 р. Справа№ 910/13490/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Палія В.В.
суддів: Вовка І.В.
Сибіги О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024
у справі №910/13490/23 ( суддя Борисенко І. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач»
про стягнення 108 559, 19 грн, -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості в розмірі 108 559, 19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки (про закупівлю) № УЗ/ЦЛ-21340/Ю від 08.11.2021 в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані матеріальні втрати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» інфляційні втрати у розмірі 47 566 грн 38 коп., 0,1 % річних у сумі 226 грн 78 коп., судовий збір у сумі 1 181 грн 63 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем здійснювалась оплата за отриманий товар частково та з порушенням строків визначених договором, у зв`язку з чим на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за здійсненим перерахунком, судом першої інстанції присуджено до стягнення 0,1% річних у розмірі 226 грн 78 коп та інфляційні втрати у розмірі 47 566 грн 38 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/13490/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення апелянт зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Також доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії російської федерації проти України, під впливом яких опинився відповідач, необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Також, скаржник вказував, що наявним у справі листуванням сторонами узгоджено реструктуризацію заборгованості за Договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі №910/13490/23 в частині, що стосується встановлених розмірів стягнення інфляційних витрат та 0,1 % річних та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 108 559,19 грн задовольнити частково.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при розрахунку розміру суми допущено арифметичну помилку, що призвело до невірного розрахунку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13490/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.
Ухвалою суду від 18.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі №910/13490/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 18.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі №910/13490/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі №910/13490/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі №910/13490/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі №910/13490/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
03.04.2024 через електронний суд до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» залишити без задоволення.
10.04.2024 через електронний суд до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
10.04.2023 через електронний суд до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
16.04.2023 через електронний суд до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач».
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08.11.2021, за результатами проведеної процедури закупівлі відкритих торгів № UA-2021-07-16-002102-b, між ТОВ «Буд-Маш-Постач» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідач) був укладений договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-21340/Ю (далі - договір).
Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується у 2021 році поставити у власність замовнику Код ДК 021:2015 - 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (унітази для пасажирських вагонів) (далі - товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації № 1 (додаток №1) до договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим договором. (п. 1.1 договору)
Товар згідно цього договору постачається партіями. Кількість товару в кожній партії визначається замовником в межах загальної кількості товару та вказується у письмових рознарядках замовника (п. 4.1 договору). Кожна партія товару має бути поставлена постачальником протягом 30 календарних днів з дати отримання рознарядки постачальником, якщо інше не зазначено у рознарядці (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору товар має бути поставлений постачальником на умовах DDP (поставка з оплатою мита) - місцезнаходження кінцевого отримувача товару, адреса якого вказана у відповідній рознарядці на поставку товару відповідно до правил Інкотермс-2010.
Приймання товару від постачальника здійснюється на адресу кінцевого отримувача товару після перевірки його кількості, якості та комплектності (п. 5.1 договору)
Датою поставки (передачі) кожної партії товару є дата підписання уповноваженими представниками замовника видаткової накладної або акту приймання-передачі на відповідну партію товару (п. 5.5 договору).
Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації №1 (п. 6.1 договору). Сума цього договору на момент його підписання становить 4 035 600,00 грн (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура, тощо), що підтверджують отримання товару, на 45-й банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою оплати замовником поставленого за цим договором товару є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника (п. 7.5 договору)
Відповідно до п. 8.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити кошти за поставлений товар.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині оплати та гарантійний строків - до повного виконання їх Сторонами. (п.15.1. Договору).
Позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 605 340, 00 грн, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №005/02 від 10.02.2022 та №007/02 від 10.02.2022.
Крім того, на виконання умов Договору позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні за даними поставками, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.02.2022 №9025572350 та від 11.02.2022 №9025576846.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до п.7.2. Договору, враховуючи дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за поставлений товар є таким, що настав як в розумінні умов Договору, так і вимог закону.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем здійснювалась оплата за отриманий товар частково та з порушенням строків визначених Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку з АТ «Райффайзен Банк».
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.2. Договору сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності Замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошового зобов`язань за цим Договором.
Здійснивши власний розрахунок 0,1% річних та інфляційних втрат, щодо сум строків та ставок нарахувань, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,1% річних у розмірі 303, 71 грн та інфляційні втрати у розмірі 74 306, 71 грн.
Стосовно доводів відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією російської федерації колегія суддів зазначає наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею Сторін.
Згідно з п.10.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій форм, з подальшим наданням підтверджуючих документів, але не пізніше 20 робочих днів з дня виникнення таких обставин.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі ненадання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки, встановлені в п.10.2. Договору, Сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Торгово-промисловою Палатою України 28.02.2022 розміщено офіційний лист №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за Договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.
В свою чергу., судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за спірним договором.
Інших доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин - матеріали справи не містять.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач про виникнення з 24.02.2022 форс-мажорних обставин спричинених військової агресією Російської Федерації повідомив позивача листом №ПК-7/685 від 09.04.2022, тобто із порушенням строків п.10.2. Договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Нарахування на суму боргу відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведене, дійшов висновку, що правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку по сплаті заборгованості відсутні. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Щодо доводів відповідача, що нарахування позивачем 0,1% річних та інфляційних втрат здійснено без врахування погодженого сторонами іншого строку оплати товару згідно графіку погашення заборгованості за Договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Листом №ПК-7/685 від 09.04.2022 відповідач просив позивача реструктурувати наявну заборгованість рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно.
Листом №49 від 14.04.2022 позивач надав відповідачу Графік погашення заборгованості.
Відповідно до пунктів 16.1 та 16.2. Договору, цей Договір укладається в письмовій формі відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей визначених Законом України «Про публічні закупівлі». Будь-які зміни та доповнення до цього Договору (крім одностороннього розірвання цього Договору) можуть бути внесені тільки за домовленості Сторін, оформлюються додатковою угодою до Договору, підписуються повноважними представниками Сторін та скріплюються відбитками їх печаток, якщо інше не встановлено Договором або Законом. Зміни і доповнення до Договору є його невід`ємною частиною та набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.
Частиною 1 статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. (ч.7 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не місять ані оприлюдненого повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю, ані складеної та підписаної сторонами додаткової угоди до Договору про внесення змін щодо строків оплати за поставлений товар, а тому доводи скаржника про те, що наявним у справі листуванням сторонами узгоджено реструктуризацію заборгованості за Договором - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані.
Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача знайшли своє підтвердження, а відтак судом першої інстанції здійснено не вірний розрахунок 0,1% річних та інфляційних втрат.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/13490/23 - скасуванню в частині стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/13490/23 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/13490/23 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/13490/23 змінити в частині стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 108 559,19 грн задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8; ідентифікаційний код 41022900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-маш-постач» (49005, м. Дніпро, вул. Шевченко, 17; ідентифікаційний код 43091761) інфляційні втрати у розмірі 74 306 (сімдесят чотири тисячі триста шість) грн 71 коп., 0,1 % річних у сумі 303 (триста три) грн 71 коп., судовий збір у сумі 1 844 (одна вісімсот сорок чотири) грн 66 коп.
У решті вимог - відмовити.»
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, вул. Уманська, буд. 8; ідентифікаційний код 41022900) 4026 ( чотири тисячі двадцять шість) грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/13490/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Палій
Судді І.В. Вовк
О.М. Сибіга
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2024 |
Оприлюднено | 04.06.2024 |
Номер документу | 119468045 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Палій В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні