Рішення від 27.02.2024 по справі 914/3171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 Справа № 914/3171/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», с.Павлів, Червоноградський район, Львівська область;

про стягнення пені в розмірі 529 263,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванов Артем Валерійович - представник;

від відповідача: Боровець Микола Степанович - представник.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» про стягнення пені в розмірі 529 263,70 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2023р.

Через систему «Електронний суд» відповідач 16.11.2023р. подав відзив на позовну заяву за вх. № 28050/23 від 17.11.2023р.

В підготовчому засіданні 21.11.2023р. оголошено перерву до 05.12.2023р.

На адресу суду від позивача 01.12.2023р. надійшла відповідь на відзив за вх.№29435/23.

Ухвалою суду від 05.12.2023р. відкладено розгляд справи на 12.12.2023р. Ухвалою суду від 12.12.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 30.01.2024р.

Через систему «Електронний суд» від позивача 29.01.2024р. надійшла заява за вх. № 393/24 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі 148 969,65 грн. та 3 % річних у розмірі 7359,03 грн. В підготовчому засіданні 30.01.2024р. представник позивача зазначив про заявлення додаткової вимоги про стягнення трьох відсотків річних та просив врахувати таку вимогу як зміну предмету позову.

В судовому засіданні 30.01.2024р. було оголошено перерву до 06.02.2024р.

Через систему «Електронний суд» від відповідача 05.02.2024р. надійшли письмові пояснення за вх. № 3324/24 щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 06.02.2024р. суд ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача за вх. № 393/24 про зменшення розміру позовних вимог в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені за несвоєчасне виконання умов договору в сумі 148 969,65 грн., закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.02.2024р.

Через систему «Електронний суд» від відповідача 27.02.2024р. надійшло клопотання за вх. № 5617/24 про зменшення розміру пені на 50%.

Представник позивача взяв участь в судовому засіданні 27.02.2024р. в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги, заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2024р. з`явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, заперечив проти позовних вимог.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 8-ПВ/22 від 15 червня 2022 року, в частині своєчасної оплати поставленого товару за договором, специфікацією № 2 від 14.10.2022р. і видатковими накладними № 267 від 24.10.2022р. на суму 3 210 698,88 грн. та № 268 від 26.10.2022р. на суму 889 205,76 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 8-ПВ/22 від 15 червня 2022 року позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 148 969,65 грн. (із врахуванням заяви за вх. № 393/24 від 29.01.2024р. про зменшення розміру позовних вимог).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до Закону України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, зокрема:

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Враховуючи вказані зміни до Цивільного кодексу України, позивач вважає, що не пропустив строк позовної давності в частині стягнення пені з відповідача.

Позивач стверджує, що решта доводів відзиву на позовну заяву не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 148 969,65 грн. за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідач звертає увагу, що станом на дату подання позову та підготовки відзиву,

повністю оплатив вартість товару.

Відповідач вказує, що ним було перераховано розмір нарахованої позивачем пені і після проведеного перерахунку розмір пені за період з 05.11.2022 року по 30.12.2022 року включно становить 148 969,65 грн.

Відповідач зазначає, що на момент звернення до суду з позовом по справі позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки - пені.

З урахуванням наведеного на підставі ст. 267 ЦК України відповідач заявляє про застосування позовної давності та просить суд повністю відмовити в задоволенні позову.

У письмових поясненнях за вх. № 3324/24 від 05.02.2024р. відповідач просив суд прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині зменшення стягнення з відповідача розміру пені з суми 529 263,70 грн. до суми 148 969,65 грн. та не заперечив проти повернення позивачу із державного бюджету надмірно сплаченого судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У клопотанні за вх. № 5617/24 від 27.02.2024р. про зменшення розміру пені на 50% відповідач зазначив, що добровільно виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті товару, не чекаючи звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач вказує, що враховуючи перший рік воєнного стану, розрив логістичних маршрутів, часті повітряні тривоги, відключення електроенергії, в Товаристві до критичної межі впала реалізація виробленої продукції, що призвело до мінімального надходження коштів, а тому, в установлений час відповідач був неспроможним здійснити оплату товару.

Відповідач наголошує, що не ухилявся від оплати товару та здійснював її по мірі можливості в повному обсязі. Відповідач вважає, що негативних наслідків для позивача таким незначним порушенням строку оплати товару завдано не було.

Також, відповідач покликається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 як на підставу для зменшення розміру пені.

З урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених вище обставин в їх сукупності відповідач вважає, що є підстави для зменшення суми пені, яка підлягає стягненню на 50%, що відповідатиме оптимальному балансу інтересів сторін.

Обставини, встановлені судом.

15 червня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 8-ПВ/22, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність покупця кокс, вугілля та іншу вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля), а покупець зобов`язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах викладених у даному договорі.

Згідно із п. 1.2. договору марка, сорт, кількість, якість, строки поставки вугілля, що поставляється, визначаються в Специфікаціях, які з моменту підписання їх сторонами є невід`ємною частиною договору. За приписами п. 2.1 договору ціна вугілля зазначена в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.2 договору умови поставки та місце призначення для поставки конкретної партії вугілля вказується в специфікації.

Відповідно до п. 3.4 договору моментом передачі вугілля перевізникові вважається дата прийняття вантажу до перевезення, вказана у товарно-транспортній накладній, залізничній накладній на штемпелі, проставленому станцією відправлення.

Згідно із п. 3.5-3.6 договору право власності на вугілля виникає у покупця з дати поставки вугілля постачальником. Датою поставки вугілля постачальником покупцеві вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля.

За приписами п. 4.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України в строки і на умовах, вказаних у цьому договорі на підставі рахунків постачальника. Форма оплати платіжне доручення.

За умовами п. 4.2 договору покупець зобов`язується зробити оплату узгодженої партії вугілля та інших погоджених платежів (залізничного тарифу/вартості автоперевезення та ін.) шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, що зазначені в специфікаціях.

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник інформує покупця про проведені відвантаження вугілля протягом двох діб з моменту відвантаження, а також протягом семи днів з моменту відвантаження надає покупцеві (його представникові) наступні документи: оригінал сертифіката (посвідчення) якості; видаткові накладні та/або акти прийому-передачі вугілля; та крім цього у випадку перевезення залізничним транспортом: копії залізничних квитанцій на відвантажену партію вугілля (завірені постачальником); рахунки-фактури на вугілля й залізничний тариф. Вищевказані документи передаються покупцеві або його представникові наручно або надсилаються поштою рекомендованим листом.

Згідно із п. 7.3 договору прострочення оплати вартості поставленої партії вугілля та/або інших погоджених сторонами платежів (залізничного тарифу, вартості автоперевезення та ін.), або строків оплати визначених у специфікації тягне сплату покупцем на користь постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми

за кожний день прострочення.

За приписами п. 11.1 договору договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами й діє до 31 грудня 2022р. Договір поставки № 8-ПВ/22 від 15 червня 2022 року підписано сторонами шляхом накладання електронних цифрових підписів .

14 жовтня 2022 року сторонами підписано додаток до договору № 8-ПВ/22 від 15.06.2022р. - специфікацію № 2.

Відповідно до п. 1 специфікації, постачальник поставляє покупцеві вугільну продукцію (українського в-ва), зазначену в Таблиці: Вугілля марки ДГ (13-100) Г (Г2) 13-100 у кількості 330 тонн, ціна за 1 тонну без ПДВ - 11040,00 грн.

Згідно із п. 2 специфікації сума поставки по цій специфікації 4 371 840,00грн з ПДВ.

За приписами п. 3 специфікації умови оплати: 100% післяплата до 10-ти банківських днів з моменту отримання товару на з/д станції покупця.

Пунктом 4 специфікації визначено місце поставки: Тернопільська обл., Козівський р-н., смт.Козова, (з/д станція Козова).

Специфікацію №2 від 14 жовтня 2022 року підписано сторонами та копія специфікації долучена до позовної заяви.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв вугілля марки ДГ (13-100) загальною кількістю 302,68 тонн та вартістю 4 009 904,64грн., що підтверджується видатковими накладними № 267 від 24.10.2022р. (235,56 тонн) на суму 3 120 698,88грн. та № 268 від 26.10.2022р. (67,12 тонн) на суму 889 205,76грн., а також залізничними накладними № 48005771 від 22.10.2022р. (61960кг.); № 48006308 від 22.10.2022р. (57800кг.); № 48008866 від 22.10.2022р. (115800кг.) та № 48007223 від 26.10.2022р. (67120кг.)

Видаткові та залізничні накладні підписано сторонами шляхом накладання електронних цифрових підписів та їх копії долучено до матеріалів справи.

Відповідачем в повному обсязі оплачено прийнятий товар на загальну суму 4 009 904,64 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями: № 1С12148 від 08.11.2022р. на суму 500 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за вугілля згідно договору №8-ПВ/22(15.06.22)»; № 1С12350 від 10.11.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С13166 від 23.11.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С13933 від 30.11.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С14013 від 01.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С14203 від 05.12.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С14431 від 07.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С14689 від 09.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С15255 від 16.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С16145 від 28.12.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С16424 від 30.12.2022р. на суму 259 904,64 грн., з призначеннями платежу «оплата за товар згідно договору №8-ПВ/22(15.06.22)».

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару позивач нарахував пеню в розмірі 148 969,65 грн.

Позиція суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» договору поставки № 8-ПВ/22 від 15.06.2022р.

Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним чи неукладеним сторонами суду не представлено.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 8-ПВ/22 від 15.06.2022р. постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність покупця кокс, вугілля та іншу вугільну продукцію (далі по тексту - вугілля), а покупець зобов`язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах викладених у даному договорі.

За приписами п. 2.1 договору ціна вугілля зазначена в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 3.5-3.6 договору право власності на вугілля виникає у покупця з дати поставки вугілля постачальником. Датою поставки вугілля постачальником покупцеві вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля.

За умовами п. 4.2 договору покупець зобов`язується зробити оплату узгодженої партії вугілля та інших погоджених платежів (залізничного тарифу/вартості автоперевезення та ін.) шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах, що зазначені в специфікаціях.

14 жовтня 2022 року сторонами підписано додаток до договору № 8-ПВ/22 від 15.06.2022р. - специфікацію № 2.

Відповідно до п. 1 специфікації, постачальник поставляє покупцеві вугільну продукцію (українського в-ва), зазначену в Таблиці: Вугілля марки ДГ (13-100) Г (Г2) 13-100 у кількості 330 тонн, ціна за 1 тонну без ПДВ - 11040,00 грн.

Згідно із п. 2 специфікації сума поставки по цій специфікації 4 371 840,00грн з ПДВ.

За приписами п. 3 специфікації умови оплати: 100% післяплата до 10-ти банківських днів з моменту отримання товару на з/д станції покупця.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв вугілля марки ДГ (13-100) загальною кількістю 302,68 тонн та вартістю 4 009 904,64грн., що підтверджується видатковими накладними № 267 від 24.10.2022р. (235,56 тонн) на суму 3 120 698,88грн. та № 268 від 26.10.2022р. (67,12 тонн) на суму 889 205,76грн., а також залізничними накладними № 48005771 від 22.10.2022р. (61960кг.); № 48006308 від 22.10.2022р. (57800кг.); № 48008866 від 22.10.2022р. (115800кг.) та № 48007223 від 26.10.2022р. (67120кг.)

Таким чином, за умовами п. 3 специфікації № 2 від 14.10.2022р. строк виконання покупцем зобов`язання з оплати поставленого товару настав: за видатковою накладною № 267 від 24.10.2022р. та залізничними накладними № 48005771 від 22.10.2022р.; № 48006308 від 22.10.2022р.; № 48008866 від 22.10.2022р. - 04.11.2022р.; за видатковою накладною № 268 від 26.10.2022р. та залізничною накладною № 48007223 від 26.10.2022р. 09.11.2022р.

Відповідач повністю оплатив поставлений товар, однак із простроченням, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями: № 1С12148 від 08.11.2022р. на суму 500 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за вугілля згідно договору №8-ПВ/22(15.06.22)»; № 1С12350 від 10.11.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С13166 від 23.11.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С13933 від 30.11.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С14013 від 01.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С14203 від 05.12.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С14431 від 07.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С14689 від 09.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С15255 від 16.12.2022р. на суму 250 000,00 грн.; № 1С16145 від 28.12.2022р. на суму 500 000,00 грн.; № 1С16424 від 30.12.2022р. на суму 259 904,64 грн., з призначеннями платежу «оплата за товар згідно договору №8-ПВ/22(15.06.22)».

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно із п. 7.3 договору прострочення оплати вартості поставленої партії вугілля та/або інших погоджених сторонами платежів (залізничного тарифу, вартості автоперевезення та ін.), або строків оплати визначених у специфікації тягне сплату покупцем на користь постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми

за кожний день прострочення.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару позивач нарахував пеню в розмірі 148 969,65 грн. Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку пені, зокрема включивши в період обрахунку дні проведення часткових оплат. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 142 258,54 грн. Врешті вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 257 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції, чинній на момент подання позову, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, строк позовної давності, встановлений п.1 ч. 2 ст. 257 ЦК України продовжено на строк дії в Україні воєнного стану. Відтак, покликання відповідача на пропуск строків позовної давності є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо покликань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 як підставу для зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань та доказів в спростування наведених обставин суду не надано, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 142 258,54 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що період прострочення оплати за поставлений товар є незначним, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань та погашення останнім всієї суми заборгованості, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи баланс інтересів обох сторін, враховуючи фактичний розмір неустойки який підлягає стягненню, суд прийшов до висновку про доцільність зменшення пені на 18%.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення пені в розмірі 116 652,00 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті вимог щодо стягнення пені належить відмовити частково у зв`язку із безпідставністю заявлення та у зв`язку із зменшенням судом.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (80250, Львівська обл., Червоноградський р-н, село Павлів, пр. Юності, будинок 39, ідентифікаційний код 36153189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 86-В, квартира 1, ідентифікаційний код 42827548) пеню в розмірі 116 652,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 563,09грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28.02.24р.

Суддя Іванчук С.В.