Рішення

від 27.02.2024 по справі 556/889/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 556/889/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області,

до відповідача ОСОБА_1

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від прокуратури Манжаюк Д.Л.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору:

Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позов обгрунтований (з урахуванням прийнятої судом заяви органу прокуратури про зміну підстав позову 06 грудня 2023 року) тим, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі від 30.12.2016 № б/н. За умовами п.1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 5,405 та, для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5620880600:04:024:0215. Пунктом 15 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Прокурор вказує, що ОСОБА_1 після укладення 30.12.2016 договору оренди землі, в порушення ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", упродовж майже 7 років не створював фермерське господарство. Зазначене порушує законну мету отримання землі в оренду, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів.

На переконання органу прокуратури, ОСОБА_1 , отримуючи в оренду спірну земельну ділянку, не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання отриманої землі за призначенням. Дії ОСОБА_1 були спрямовані лише на використання процедури створення фермерського господарства, як спрощений, пільговий порядок одержання у користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, яка була позбавлена можливості здійснити реалізацію права її оренди на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку. З часу державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою відповідач так і не приступив до її використання з метою ведення фермерського господарства. Окрім того, за результатами обстеження зазначеної земельної ділянки уповноваженими особами органу місцевого самоврядування встановлено факт її нецільового використання та пошкодження.

Невиконання умов Договору та вимог законодавства відповідачем щодо використання землі з метою ведення фермерського господарства, а використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з іншою метою, у значенні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України позбавляє орендодавця того, на що він міг розраховувати укладаючи договір оренди землі, тобто є істотним порушенням договору оренди земельної ділянки. Враховуючи наведене, наявні підстави для дострокового розірвання Договору оренди та повернення земельної ділянки за рішенням суду до комунальної власності.

Тому прокурор звертається до суду з даним позовом та просить його задоволити.

20.11.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов. Серед іншого пояснює, що як вбачається з долученого до позовної заяви листа Державної екологічної інспекції Поліського округу № 857/4/1-06 від 10.02.2022, вказаним контролюючим органом 09.02.2022 проведено рейдовий захід на предмет додержання вимог природоохоронного законодавства на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, за результатами якого біля с.Балаховичі, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 562088600:04:024:0215, що на праві оренди належить ОСОБА_1 , встановлено факт самовільного видобування піску будівельного (корисної копалини місцевого значення) на площі 2687,5 кв.м, об`ємом 7531,24 куб.м, чим заподіяно шкоду державі на загальну суму 8244125,00 грн. Аналогічні відомості про стан використання вказаної земельної ділянки наведено у Акті від 09.02.2022 перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, проведеної Державною екологічною інспекцією Поліського округу.

Як вбачається з Акту огляду земельної ділянки від 12.05.2022, проведеного комісією у складі уповноважених осіб Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, при обстеженні земельної ділянки, що на праві оренди належить ОСОБА_1 , встановлено, що земельна ділянка заросла чагарниками, а також на орендованій земельній ділянці зафіксований факт незаконного видобування корисної копалини місцевого значення, а саме - піску, що свідчить про нецільове використання орендованої земельної ділянки.

Аналізуючи вищезазначені докази, якими прокурор обґрунтовує порушення ОСОБА_1 умов договору оренди землі та природоохоронного законодавства, слід зазначити, що жоден з вищенаведених документів не містить будь-яких відомостей про вчинення незаконного видобування корисної копалини місцевого значення саме ОСОБА_1 . Отже, жодних доказів видобування корисної копалини місцевого значення на земельній ділянці з кадастровим номером 562088600:04:024:0215 саме ОСОБА_1 , позивачем суду не надано, тобто цю обставину не доведено.

Протягом 2022-2023 років ОСОБА_1 , який проживає за межами Рівненської області, на місце розташування орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 562088600:04:024:0215, розташованої на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області біля с.Балаховичі, не приїжджав, вказану земельну ділянку не обробляв, не засіював, врожай не збирав. Це пов`язано з обставинами непереборної сили, зокрема, військовою агресією російської федерації на території України, введенням в Україні воєнного стану, суттєвим подорожчанням посівного матеріалу та пального, постійною загрозою наступу з напрямку республіки Білорусь, від кордону України з якою вказана земельна ділянка розташована на незначній відстані, ускладненням логістичних зв`язків та можливостей у фермерській діяльності. Про факт видобування на вказаній земельній ділянці піску у 2022 році, відповідачу стало відомо зі змісту позовної заяви прокурора. Вина ОСОБА_1 у порушенні порядку використання орендованої земельної ділянки відсутня, як у формі умислу, так і у формі необережності. Використання земельної ділянки з кадастровим номером 562088600:04:024:0215 не за цільовим призначенням ОСОБА_1 не допускав, кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним видобуванням корисних копалин місцевого значення, не вчиняв, цивільно-правова відповідальність за дії цих осіб законом на нього не покладена.

Позивач не надав суду доказів істотного порушення ОСОБА_1 договору оренди землі; наявності у законі або договорі таких підстав для розірвання договору оренди землі як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; доказів в обґрунтування підстав для відповідальності ОСОБА_1 за шкоду, завдану позивачу внаслідок здійснення третьою особою незаконного видобування корисної копалини місцевого значення; доказів позбавлення значною мірою позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, внаслідок завданої третьою особою незаконним видобуванням корисної копалини місцевого значення шкоди. До того ж позивач не надав доказів незаконного видобуванням корисної копалини місцевого значення саме відповідачем ОСОБА_1 . Відтак, позивачем не доведено ані факту істотного порушення умов договору оренди відповідачем, ані наявності передбачених ч.2 ст.651 ЦК України підстав для розірвання договору за рішенням суду. Відповідно до ст.141 ЗК України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Така підстава також передбачена і ст.143 ЗК України, яка встановлює умови для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

11.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Вказує, що відповідно до договору оренди землі від 30.12.2016, укладеного ОСОБА_1 з Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-5337/16-16-СГ від 20.12.2016, ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 562088600:04:024:0215, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області), площею 5,4040 га, строком на 7 років. Отже, вищезазначений договір оренди землі закінчив свою дію 30.12.2023.

Відповідно до ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства не може бути меншим як 7 років. Згідно з положеннями ст.31 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, крім інших підстав, разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, договір оренди землі від 30.12.2016, укладений ОСОБА_1 з Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-5337/16- 16-СГ від 20.12.2016, на даний час припинився. За таких обставин, вимога про його розірвання незалежно від підстав її висунення та результатів її вирішення, на даний час позбавлена правового змісту. Відтак, на переконання відповідача предмет спору у даній господарській справі на даний час відсутній.

22.01.2024 від органу прокуратури надійшли заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у праві, у яких зазначає, що згідно інформації Полицької сільської ради від 16.01.2024 № 53, оспорюваний договір є діючим. Земельна ділянка не повернута позивачу. Зокрема, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відображається право оренди ОСОБА_1 за оспорюваним договором оренди. Так, п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування. З врахуванням наведеного оспорюваний договір оренди поновлений на 1 рік. Тому прокурор просить відмовити в задоволені клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Процесуальні дії у справі.

У травні 2022 року перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 допустив порушення умов договору оренди б/н від 30 грудня 2016 року, укладеного з головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, а саме нецільове використання земель сільськогосподарського призначення для незаконного добування піску, що заподіює істотної шкоди навколишньому природному середовищу та є підставою для розірвання договору оренди.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено в зв`язку з недоведеністю прокурором наявності правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Постановою від 15 червня 2023 року Рівненський апеляційний суд: апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури Романчука Павла Івановича задовольнив частково; рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 січня 2023 року скасував; провадження у справі закрив та повідомив позивача, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір у справі, яка переглядається, виник між прокурором та фізичною особою щодо користування землями фермерського господарства, тому повинен розглядатися господарським судом незалежно від того, чи створив ОСОБА_1 фермерське господарство.

Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року клопотання Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури Міськевича С.А. про передачу справи за підсудністю задоволено. Передано Господарському суду Рівненської області справу за позовом першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Справа надійшла до Господарського суду Рівненської області 20.10.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.10.2023 справу №556/889/22 розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.

Ухвалою від 24.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 листопада 2023 р. на 10:30 год.

Ухвалою від 17.11.2023 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Луницької Світлани Михайлівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання у справі призначене на 21 листопада 2023 р. на 10:30 год., а також усі інші судові засідання, ухвалено провести в режимі відеоконференції.

20.11.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 21.11.2023 підготовче засідання відкладено на 12 грудня 2023 р. на 09:30 год.

06 грудня 2023 року від представника прокуратури надійшла заява про зміну підстав позову та докази її надіслання іншим учасникам.

Ухвалою від 12.12.2023 підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2023 р. на 11:00 год.

Ухвалою від 20.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №556/889/22 на 30 днів до 21 січня 2024 року включно. Підготовче засідання відкладено на 10 січня 2024 р. на 11:30 год.

Ухвалою від 10.01.2024 підготовче засідання відкладено на 22 січня 2024 р. на 10:30 год.

11.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

22.01.2024 від органу прокуратури надійшли заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у праві.

Ухвалою від 22.01.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27 лютого 2024 р. на 09:30 год.

Представники Полицької сільської ради та відповідача до суду 27.02.2024 не прибули. Участь у засіданні судом не визнавалася обов`язковою.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду з датою засідання взавчасно надіслана учасникам справи.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (суду) (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

У судовому засіданні 27.02.2024 представник прокуратури позов підтримав.

Судом досліджені докази по справі.

Представник прокуратури виступив у судових дебатах.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ від 23.03.2015 № 17-309/16-15-СГ, яким було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 5620880600:04:024:0215, в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства (всього в оренді у відповідача перебуває 15 земельних ділянок на території Полицької сільської ради загальною площею майже 102 га).

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17/5337/16-16-СГ від 20.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди землі від 30.12.2016 № б/н (далі - Договір). За умовами п. 1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 5,405 га, для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5620880600:04:024:0215.

На земельній ділянці об`єктів нерухомого майна - немає (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 6 Договору, недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, немає.

Згідно з п. 8 Договору, такий укладено на строк 7 років.

Пунктом 15 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (рілля).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 13.01.2017 за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 18586447. Відтак, у Орендаря виникло право оренди на спірну земельну ділянку, а також права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 16.12.2016.

Договір оренди земельної ділянки було укладено та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України (із змінами, внесеними згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021, що набрав чинності 27.05.2021) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються землі сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровий номер 5620880600:04:024:0215, площею 5,405 га, зареєстрована на праві комунальної власності за Полицькою сільською радою Вараського району Рівненської області. Номер запису про право власності 41526957.

Відтак, на час звернення прокурора до суду з позовом, і на час розгляду справи судом саме Полицька сільська рада Вараського району Рівненської області є розпорядником спірної земельної ділянки та Орендодавцем згідно вищевказаного договору.

Згідно наявних у справі доказів, за результатами обстеження зазначеної земельної ділянки уповноваженими особами органу місцевого самоврядування встановлено факт її нецільового використання. Зокрема, актом огляду від 12.05.2022 зафіксовано, що земельна ділянка, яка перебуває в користуванні відповідача частково заросла чагарниками, на земельній ділянці здійснюється видобування корисної копалини місцевого значення, а саме піску. Факт нецільового використання та незаконного видобування корисної копалини місцевого значення на земельній ділянці з кадастровим номером 5620880600:04:024:0215, площею 5,405 га, що перебуває в оренді ОСОБА_1 , підтверджується також матеріалами Державної екологічної інспекції Поліського округу. Зокрема, в ході проведення рейдового заходу в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5620880600:04:024:0215 підтверджено факт самовільного видобування піску на площі 2 687,5 кв.м. об`ємом 7 531,25 куб.м.

Відповідно до сформованого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не є засновником фермерського господарства.

Разом з тим, відповідач у справі є співзасновником ТОВ "РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙІНВЕСТ", яке здійснює діяльність, зокрема у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 після укладення 30.12.2016 договору оренди землі упродовж майже 7 років не створив фермерське господарство.

Відповідач звертаєу увагу суду у своїх заявах по суті, що протягом 2022-2023 років ОСОБА_1 , який проживає за межами Рівненської області, на місце розташування орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 562088600:04:024:0215, розташованої на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області біля с.Балаховичі, не приїжджав, вказану земельну ділянку не обробляв, не засіював, врожай не збирав. Це пов`язано з обставинами непереборної сили, зокрема, військовою агресією російської федерації на території України, введенням в Україні воєнного стану, суттєвим подорожчанням посівного матеріалу та пального, постійною загрозою наступу з напрямку республіки білорусь, від кордону України з якою вказана земельна ділянка розташована на незначній відстані, ускладненням логістичних зв`язків та можливостей у фермерській діяльності. Про факт видобування на вказаній земельній ділянці піску у 2022 році, відповідачу стало відомо зі змісту позовної заяви прокурора.

Також у матеріалах справи наявне повідомлення ОСОБА_1 від 15.01.2024, адресоване до Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, у якому повідомив, що по закінченню строку дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2016, кадастровий номер 562088600:04:024:0215, площею 5,405 га, розташованої на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, ним звільнено дану ділянку від власних речей та майна, у зв`язку з чим інформує про її повернення власнику - Полицькій сільській раді Вараського району Рівненської області.

Згідно поданого до справи Листа від 20.02.2024 №120 Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, адресованого Рівненській обласній прокуратурі, сільська рада повідомляє про те, що рішенням Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області від 13.02.2024 №923 було розірвано договір оренди землі від 30.12.2016 , укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області та ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строку за кадастровим номером 562088600:04:024:0215, площею 5,405 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області. Полицькою сільською радою підготовлено лист від 19.02.2024 №119 та направлено гр. ОСОБА_1 рішення та додаткову угоду про розірвання договору оренди.

Станом на дату розгляду справи по суті суду не надано: підписаної відповідної додаткової угоди про розірвання договору оренди, відомостей щодо державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 562088600:04:024:0215 та доказів повернення земельної ділянки відповідачем її власнику.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р., справа № 912/2385/18.

Прокурор вказує, що в даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в невикористанні відповідачем земельної ділянки комунальної власності (до 05.02.2021 - державної власності) із земель сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням, з порушенням умов договору та законодавства.

Вказане порушення умов договору порушує право територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування.

Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.

З наведених нормативних положень та правових висновків Верховного Суду, а також з урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що позивач обізнаний про порушення, на його переконання, умов договору відповідачем, а також про обізнаність із такими обставинами прокуратури. Доказів про наявність у позивача наміру пред`являти до відповідача позов про розірвання договору, повернення земельної ділянки чи обрання іншого способу захисту не подано. Така поведінка позивача обґрунтовано зумовлює необхідність прокурора здійснювати захист прав та інтересів держави у визначеному законом порядку, щоб такі не залишились не захищеними.

Враховуючи наведене, в даному випадку, суд прийшов до висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень

По суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст.627, ст. 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17/5337/16-16-СГ від 20.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди землі від 30.12.2016 № б/н (далі - Договір). За умовами п. 1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 5,405 га, для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5620880600:04:024:0215.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

За змістом ч. 9 ст. 93 ЗК України і ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Стаття 2 ЗУ "Про оренду землі" визначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до положень ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Статтею 25 ЗУ "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендаря, зокрема, право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

Відповідно до положень ст. 37 ЗУ "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України, встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ст. 23 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Так, згідно із ч. 1 ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до ст. 33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021р. у справі №925/929/19, вказала, що зазначеними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі №925/929/19).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі №925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, у додатку 4 до якого "Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)" визначено такі земельні угіддя:

- рілля (код групи 001, підгрупи 00,01). Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

- пасовища (код групи 002, підгрупи 02). Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;

- багаторічні насадження ( код групи 002, підгрупи 03). Підгрупа включає ділянки, зайняті насадженнями для отримання плодів, ягід, винограду, хмелю; насадження ефіроолійних культур, розсадники (крім лісових); плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів; лікарські багаторічні насадження (беладона, наперстянка, шалфей лікарський та інші).

Як встановлено судом, за умовами Договору земельну ділянку було передано в оренду для ведення фермерського господарства та зазначено, що така відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Однак матеріали справи містять відомості щодо використання земельної ділянки для видобутку піску.

Варто зазначити, що з аналізу положень ст. 143 Конституції України, ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ст. 189 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 18, п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада наділена правом здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та складати відповідні акти за результатами проведеного обстеження. (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 520/5778/2020).

У межах даної справи ОСОБА_1 не заперечується той факт, що він не використовує орендовану земельну ділянку для ведення фермерського господарства, що також встановлено і в ході відповідних перевірок щодо використання земельної ділянки.

Тобто як вбачається із матеріалів справи, відповідачем така земельна ділянка не використовувалась ані як рілля ані як пасовище.

Суд зауважує, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Суд зауважує, що у матеріалах справи наявне повідомлення ОСОБА_1 від 15.01.2024, адресоване до Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, у якому повідомив, що по закінченню строку дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2016, кадастровий номер 562088600:04:024:0215, площею 5,405 га, розташованої на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, ним звільнено дану ділянку від власних речей та майна, у зв`язку з чим інформує про її повернення власнику - Полицькій сільській раді Вараського району Рівненської області.

Згідно поданого до справи Листа від 20.02.2024 №120 Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, адресованого Рівненській обласній прокуратурі, сільська рада повідомляє про те, що рішенням Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області від 13.02.2024 №923 було розірвано договір оренди землі від 30.12.2016 , укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області та ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строку за кадастровим номером 562088600:04:024:0215, площею 5,405 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області. Полицькою сільською радою підготовлено лист від 19.02.2024 №119 та направлено гр. ОСОБА_1 рішення та додаткову угоду про розірвання договору оренди.

За наведених обставин, відповідач своїми діями фактично визнав, що не використовував земельну ділянку для ведення фермерського господарства, та у подальшому не має наміру це робити.

Поряд з тим, станом на дату розгляду справи по суті суду не надано: підписаної відповідної додаткової угоди про розірвання договору оренди, відомостей щодо державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 562088600:04:024:0215 та доказів повернення земельної ділянки відповідачем її власнику.

Вказане у сукупності є підставою для розірвання Договору.

Відповідно до положень ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із пунктом 38 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою наведений у ст. 141 ЗК України, до якого віднесена і така підстава як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "г").

Відповідно до п. 2 ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, у разі встановлення порушень, передбачених ст. 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суд має правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 ЗУ "Про оренду землі".

Згідно із ст. 34 ЗУ "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, на підставі статей 32, 24 ЗУ "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими.

Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Отже, позовна вимога про повернення земельної ділянки є також обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню.

Відносно заявленого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вказано вище по тексту, суду не надано: підписаної відповідної додаткової угоди про розірвання договору оренди, відомостей щодо державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 562088600:04:024:0215 та доказів повернення земельної ділянки відповідачем її власнику.

Відтак, не підтверджені обставини щодо відсутності предмету спору в межах даної справи.

За наведеного, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду.

Беручи до уваги вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 4 962 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач не надав попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, судові витрати понесені прокурором у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 4 962 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.

2. Позов задоволити.

3. Розірвати Договір оренди землі від 30.12.2016, б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01.11.1997 Радехівським РВ УМВС України у Львіській області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

4. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01.11.1997 Радехівським РВ УМВС України у Львіській області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути власнику - Полицькій сільській раді Вараського району Рівненської області (34374, Рівненська обл., с.Полиці, вул.Богдана Хмельницького,23а, код ЄДРПОУ 04388320) земельну ділянку кадастровий номер 5620880600:04:024:0215, площею 5,405 га.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01.11.1997 Радехівським РВ УМВС України у Львіській області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків з бюджету 2800) судовий збір у сумі - 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.