Рішення

від 14.02.2024 по справі 920/1202/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.2024м. СумиСправа № 920/1202/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1202/23

за позовомПідприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» (вул. Вишгородська, буд.54-Б, кв. 73, м. Київ, 04114; код за ЄДРПОУ 31668908),

до відповідача:Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (вул.Войти, буд. 5, с. Сад, Сумський р-н, Сумська обл., 42343; код за ЄДРПОУ 05383323),

про визнання протиправним і скасування рішення в частині

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув,

від відповідача:не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

18.10.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить визнати протиправним і скасувати пункт 2 рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за №30495177 від 18.07.2016» в частині встановлення орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом зі змінами внесеними до цього пункту рішенням Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за №30495177 від 18.07.2016», яким встановлено орендну плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1202/23 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 11.12.2023; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

23.10.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про вступ у справу як представника (вх №1001), відповідно до якої заявник просив залучити його до участі у справі як представника Садівської сільської ради Сумського району Сумської області з подальшим наданням доступу до електронної справи №920/1202/23.

24.10.2023 ОСОБА_1 додано до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» як представника відповідача у справі №920/1202/23 та надано доступ до електронної справи.

24.11.2023 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на позов (вх №4603), в якому просить поновити пропущений строк на подачу відзиву, долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.12.2023 позивач надіслав клопотання (вх №7569) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

06.12.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх №7655, 4839), за якою позовні вимоги підтримав, зауваживши, що зазначений спір має вирішуватись у порядку господарського судочинства та просив поновити строк для подання відповіді на відзив.

У підготовчому судовому засіданні 11.12.2023 у порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали:

1) задоволено клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подачу відзиву, поновлено відповідачу строк, долучено відзив (вх №4603 від 24.11.2023) до матеріалів справи;

2) задоволено клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подачу відповіді на відзив, поновлено позивачу процесуальний строк на подачу відповіді на відзив, долучено відповідь на відзив (вх №7655, 4839 від 06.12.2023) до матеріалів справи;

3) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 19.01.2024 та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 17.01.2024, 11:00.

Ухвалою від 11.12.2023 у справі №920/1202/23 повідомлено позивача про продовження строк підготовчого провадження на 30 днів до 19.01.2024, та про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 17.01.2024, 11:00.

15.01.2024 позивач надіслав клопотання (вх №230) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.01.2024 у справі №920/1202/23 закрито підготовче провадження та призначено справу №920/1202/23 до судового розгляду по суті в судове засідання на 14.02.2024.

Копію ухвали надіслано сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.

У судовому засіданні 14.02.2024 установлено:

Представник позивача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, 12.02.2024 надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх №762).

Представник відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв та/або клопотань не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неприбуття позивача та відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.02.2024 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.05.2023, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, у справі №920/198/23 за позовом Підприємства Укрспецсоцсервіс до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки, у задоволенні позову відмовлено. У справі №920/198/23 судами встановлено наступне:

Підприємство «Укрспецсоцсервіс» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, у якому просило суд зобов`язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки від 29.06.2016, зареєстрованого за № 30495177, на такий самий строк і на таких самих умовах із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням 9 сесії Садівської сільської ради Сумського району Сумської області 5 скликання від 21.06 2007 затверджено протокол конкурсної комісії про надання в оренду земельної ділянки площею 0,5 га у селі Сад по вулиці Шкільна (попередня назва 60 років Жовтня) під житлову багатоповерхову забудову із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Сатва-Будмаркет» правонаступником якого є підприємство «Укрспецсоцсервіс» (до перейменування підприємство «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія»).

29 червня 2016 року на підставі рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 08 квітня 2016 року, між позивачем і Садівською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га у селі Сад по вулиці Шкільна (попередня назва 60 років Жовтня), кадастровий номер земельної ділянки 5924786800:01:005:0032.

Відповідно до пункту 3 договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2016 року на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва квартирного (багатоповерхового) житлового будинку (1-а черга) відсоток готовності якого становить 9%, забудовником якого є позивач.

Додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2016 року була підписана 19 грудня 2018 року у зв`язку із зміною найменування Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» на Підприємство «Укрмпецсоцсервіс», сторони домовились у договорі оренди земельної ділянки назву орендаря читати Підприємство «Укрспецсоцсервіс».

На підставі пункту 7 договору оренди земельної ділянки цю угоду укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

21.04.2021 позивач письмово повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29.06.2016, зареєстрованого за № 30495177.

За результатами розгляду листа-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору Садівська сільська рада Сумського району Сумської області на дев`ятій позачерговій сесії восьмого скликання ухвалила рішення від 18 червня 2021 року «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», яким встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому, за зверненнями позивача, Садівська сільська рада ухвалила рішення від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», згідно з яким орендарю встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Садівська сільська рада Сумського району Сумської області про своє рішення від 15 липня 2022 року щодо зменшення розміру (ставки) орендної плати повідомила орендаря листом №04-15/3/1234 від 21 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог у справі №920/198/23 позивач посилався на те, що не зважаючи на його звернення до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, відповідач змінив умови договору оренди в частині розміру (ставки) орендної плати з 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 12%, а потім на 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважав, що поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися у відповідності до положень статті 126-1 Земельного кодексу України, якою визначено, що якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відмовляючи у задоволенні позову суди дійшли висновку, що позивачем не дотримано встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Господарським судом Сумської області в межах розгляду справи №920/1202/23 додатково встановлено, що 26.10.2022 позивач надіслав відповідачу претензію №1-01-06, в якій позивач просив переглянути незаконне, на його думку, рішення 21 сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 15.07.2022, встановити підприємству «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» орендну плату за користування земельною ділянкою, загальною площею 0,5000 га з кадастровий номером 5924786800:01:005:0032 у розмірі 5% від нормативної земельної ділянки, що становить 69050,00 грн за рік, з урахуванням коефіцієнту індексації 1.249; 1.433 відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016 та рішення 9 сесії Садівської сільської ради 5 скликання від 21.06 2007. Крім того у претензії позивач просив Садівську сільську раду надати обґрунтування з посиланням на вимогу чинного законодавства щодо зміни нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в односторонньому порядку Садівською сільською радою, що суперечить Протоколу засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право укладання договорів оренди земельних ділянок, затвердженої рішенням 9 сесії сільської ради п`ятого скликання 21.06.2007. Також позивач просив Садівську сільську раду надати йому нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки на дату проведення засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право укладання договорів оренди земельних ділянок, затвердженої рішенням 9 сесії сільської ради п`ятого скликання 21.06.2007 року.

Зазначену претензію відповідач залишив без задоволення.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави та порядок поновлення договору оренди землі врегульовано положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору 29.06.2016).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк, шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами.

За умовами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, орендар зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п.7 укладеного договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.06.2016 позивач, як орендар, звернувся до відповідача із листом від 21.04.2021 щодо продовження договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Обов`язковою умовою реалізації переважного права на укладення договору оренди, згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є подання проекту договору до листа-повідомлення. Тобто, відповідно до вказаної норми - до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Однак, як вбачається з копії листа орендаря від 21.04.2021 останній не містить відмітки про наявність будь-яких додатків у тому числі, проекту додаткової угоди. Зі змісту листа також не вбачається, що орендар подавав проект угоди.

Відтак, позивачем не було дотримано встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Суд наголошує, що відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 міститься такий правовий висновок: «Якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону».

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 вищезгаданого Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а» та «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пп.1 ч. а), пп.9 ч. б) п.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; б) делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відтак, за приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно- правові межі. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 288.5.2 Бюджетного кодексу України орендна плата не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За зверненнями позивача відповідач ухвалив рішення від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за №30495177 від 18.07.2016», згідно з яким орендарю встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин. Також відповідно до пунктів «а» - «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів незаконність дій відповідача.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд в ході розгляду справи прийшов до висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи норми п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, здійснені позивачем у справі, суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька