Постанова

від 14.10.2024 по справі 920/1202/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 920/1202/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вороніна О.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» на рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2024 (повний текст рішення підписано 28.02.2024)

у справі №920/1202/23 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Підприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС»

до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області

про визнання протиправним і скасування рішення в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

18.10.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить визнати протиправним і скасувати пункт 2 рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за №30495177 від 18.07.2016» в частині встановлення орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом зі змінами внесеними до цього пункту рішенням Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за №30495177 від 18.07.2016», яким встановлено орендну плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.02.2024 по справі №920/1202/23 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 15.03.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає завданню господарського судочинства, прийнятим на підставі неповно і всебічно з`ясованих обставин, без надання оцінки всім аргументам, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- рішення сільської ради щодо встановлення ставки орендної плати для позивача в розмірі 12% та 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є законодавчою зміною орендної плати;

- договором оренди землі від 29.06.2019 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування;

- рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого прегляду;

-суд замість того, щоб повно і всебічно зясувати обставини зміни розміру орендної плати та надати оцінку аргументам позивача щодо неправомірності таких дій з боку відповідача, повністю приділив увагу іншому питанню права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, що було предметом спору зовсім в іншому судовому процесі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1202/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Підприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» на рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/1202/23.

26.03.2024 матеріали справи №920/1202/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Розпорядженням Керівника апарату від 27.03.2024 №09.1-08/1410/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні з 26.03.2024, справу №920/1202/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 справу №920/1202/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав не зазначення відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету учасників справи та не подання доказів надсилання копії апеляційної скарги до електронного кабінету відповідача - Садівської сільської ради Сумського району Сумської області в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС (за наявності).

04.04.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») до суду від представника апелянта надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, до якого долучено квитанції №844519 та №844520 про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів апелянта - Підприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» та відповідача - Садівської сільської ради Сумського району Сумської області в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» на рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі №920/1202/23, справу призначено до розгляду на 27.05.2024.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався з об`єктивних причин, останній раз на 14.10.2024.

16.04.2024 до матеріалів справи від представника відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи апелянта та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

08.10.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 14.10.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.05.2023, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, у справі №920/198/23 за позовом Підприємства «Укрспецсоцсервіс» до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки, у задоволенні позову відмовлено.

У справі №920/198/23 судами встановлено наступне.

Підприємство «Укрспецсоцсервіс» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, у якому просило суд зобов`язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки від 29.06.2016, зареєстрованого за № 30495177, на такий самий строк і на таких самих умовах із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням 9 сесії Садівської сільської ради Сумського району Сумської області 5 скликання від 21.06 2007 затверджено протокол конкурсної комісії про надання в оренду земельної ділянки площею 0,5 га у селі Сад по вулиці Шкільна (попередня назва 60 років Жовтня) під житлову багатоповерхову забудову із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Сатва-Будмаркет» правонаступником якого є підприємство «Укрспецсоцсервіс» (до перейменування підприємство «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія»).

29 червня 2016 року на підставі рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 08 квітня 2016 року, між позивачем і Садівською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га у селі Сад по вулиці Шкільна (попередня назва 60 років Жовтня), кадастровий номер земельної ділянки 5924786800:01:005:0032.

Відповідно до пункту 3 договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2016 року на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва квартирного (багатоповерхового) житлового будинку (1-а черга) відсоток готовності якого становить 9%, забудовником якого є позивач.

Додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2016 року була підписана 19 грудня 2018 року у зв`язку із зміною найменування Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» на Підприємство «Укрмпецсоцсервіс», сторони домовились у договорі оренди земельної ділянки назву орендаря читати Підприємство «Укрспецсоцсервіс».

На підставі пункту 7 договору оренди земельної ділянки цю угоду укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

21.04.2021 позивач письмово повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29.06.2016, зареєстрованого за № 30495177.

За результатами розгляду листа-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору Садівська сільська рада Сумського району Сумської області на дев`ятій позачерговій сесії восьмого скликання ухвалила рішення від 18 червня 2021 року «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», яким встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому, за зверненнями позивача, Садівська сільська рада ухвалила рішення від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», згідно з яким орендарю встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Садівська сільська рада Сумського району Сумської області про своє рішення від 15 липня 2022 року щодо зменшення розміру (ставки) орендної плати повідомила орендаря листом №04-15/3/1234 від 21 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог у справі №920/198/23 позивач посилався на те, що не зважаючи на його звернення до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, відповідач змінив умови договору оренди в частині розміру (ставки) орендної плати з 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 12%, а потім на 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважав, що поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися у відповідності до положень статті 126-1 Земельного кодексу України, якою визначено, що якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що позивачем не дотримано встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Господарським судом Сумської області в межах розгляду справи №920/1202/23 додатково встановлено, що 26.10.2022 позивач надіслав відповідачу претензію №1-01-06, в якій позивач просив переглянути незаконне, на його думку, рішення 21 сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 15.07.2022, встановити підприємству «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» орендну плату за користування земельною ділянкою, загальною площею 0,5000 га з кадастровий номером 5924786800:01:005:0032 у розмірі 5% від нормативної земельної ділянки, що становить 69050,00 грн за рік, з урахуванням коефіцієнту індексації 1.249; 1.433 відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016 та рішення 9 сесії Садівської сільської ради 5 скликання від 21.06 2007.

Крім того у претензії позивач просив Садівську сільську раду надати обґрунтування з посиланням на вимогу чинного законодавства щодо зміни нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в односторонньому порядку Садівською сільською радою, що суперечить Протоколу засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право укладання договорів оренди земельних ділянок, затвердженої рішенням 9 сесії сільської ради п`ятого скликання 21.06.2007.

Також позивач просив Садівську сільську раду надати йому нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки на дату проведення засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право укладання договорів оренди земельних ділянок, затвердженої рішенням 9 сесії сільської ради п`ятого скликання 21.06.2007 року.

Зазначену претензію відповідач залишив без задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави та порядок поновлення договору оренди землі врегульовано положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору 29.06.2016).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк, шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами.

За умовами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, орендар зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п.7 укладеного договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.06.2016 позивач, як орендар, звернувся до відповідача із листом від 21.04.2021 щодо продовження договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Обов`язковою умовою реалізації переважного права на укладення договору оренди, згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є подання проекту договору до листа-повідомлення. Тобто, відповідно до вказаної норми - до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Однак, як вбачається з копії листа орендаря від 21.04.2021, останній не містить відмітки про наявність будь-яких додатків у тому числі, проекту додаткової угоди. Зі змісту листа також не вбачається, що орендар подавав проект угоди.

Відтак, позивачем не було дотримано встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 міститься такий правовий висновок: «Якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону».

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 вищезгаданого Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а» та «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пп.1 ч. а), пп.9 ч. б) п.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; б) делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відтак, за приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно- правові межі. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Садівська сільська рада Сумського району Сумської області після розгляду лист-повідомлення позивача про поновлення строку дії договору, на дев`ятій позачерговій сесії восьмого скликання ухвалила рішення від 18 червня 2021 року «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», яким встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За зверненнями Позивача Відповідач ухвалив рішення від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», згідно з яким орендарю встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пунктів «а» - «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Також зазначається, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 288.5.2 Бюджетного кодексу України орендна плата не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Статтею 289 Податкового кодексу зазначається про індексація нормативної грошової оцінки земель. У пункті 289.1 роз`яснюється, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

У свою чергу Держкадастр на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомляє про індексацію нормативної грошової оцінки земель кожного року.

Як вказує відповідач, відповідно до цього збільшилася нормативна грошова оцінка землі площею 0,5 га по вулиці Шкільна (бувша 60 років Жовтня), буд. 8 в с. Сад.

Рішення органу місцевого самоврядування» можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України.

У договорі оренди земельної ділянки від 29.06.2016 року, Садівська сільська рада виступає Орендодавцем, а Підприємство «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» Орендарем, у розділі «ОРЕНДНА ПЛАТА» у пункті 11 зазначено, що розмір орендної плати переглядається у випадку: зміни умов господарювання; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

У розділі «ІНШІ ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН» п. 26 п.п. 26.4. зазначається, що Орендодавець має права вимагати від Орендаря зміни розміру, умов та строків сплати орендної плати у разі прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів, збільшення розміру земельного податку та інших підстав, визначених у цьому договорі.

З огляду на викладене, позивачем не доведено суду належними та допуситими доказами неправомірність прийняття оскаржуваних рішень сільською радою, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в позові.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підприємства «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС» на рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі №920/1202/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі №920/1202/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Підприємство «УКРСПЕЦСОЦСЕРВІС».

4. Матеріали справи №920/1202/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 22.10.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун