Рішення

від 27.02.2024 по справі 920/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2024м. СумиСправа № 920/42/24Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ 2012»

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 393831 грн 22 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 393831 грн 22 коп. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № б/н від 13.10.2021, у тому числі: 196915 грн 61 коп. заборгованість з орендної плати, 159780 грн 63 коп. пеня, 28589 грн 38 коп. інфляційні збитки, 8545 грн 60 коп. 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням.

Позов обґрунтовано тим, що позивач відмовився від умов договору у зв`язку із наявною у відповідача заборгованістю з орендних платежів протягом періоду березень-травень 2022 (три місяці підряд), про що повідомив відповідача листом від 31.05.2022, у якому одночасно була викладена пропозиція погасити наявний станом на 31.05.2022 борг у сумі 196915 грн 61 коп. Однак відповідач не сплатив наявну заборгованість за договором оренди, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.

Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов. Позовні вимоги не визнає у повному обсязі, так як відповідачка у березні-травні 2022 неодноразово намагалася потрапити в орендоване за договором приміщення. Однак воно було зачинене за вказівкою керівництва. Тому відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою суду від 25.01.2024 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Одночасно з відзивом на позов, представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про витребування майна у ТОВ «АРПІ 2012». Також до суду подано клопотання про витребування доказів у зв`язку із поданням зустрічного позову (вх №835 від 13.02.2024) та заява про розгляд справи у загальному провадженні у зв`язку із поданням зустрічного позову (вх №836 від 13.02.2024).

Щодо зустрічної позовної заяви.

Статтею 42 ГПК України передбачено права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 1, пункт 3 частини 1 статті 42); учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 42).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 180 ГПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Суд приходить до висновку, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику виходячи з наступного:

Предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, а вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються нормами ЦК України, що регулюють питання права власності.

При цьому, питання розміщення та повернення майна відповідача в орендованому приміщенні не урегульовано договором оренди, який є підставою первісного позову.

Аналіз змісту заявлених позивачем за зустрічним позовом вимог дає підстави зробити суду висновок, що первісний та зустрічний позови взаємно не пов`язані між собою, оскільки стосуються різних підстав виникнення та засобів доказування.

Також суд звертає увагу на те, що задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Суд прийшов до висновку, що подана позовна заява, як зустрічна, не є такою в розумінні статті 180 Господарського процесуального кодексу України, що в силу наведеного вище свідчить про відсутність підстав для розгляду її спільно з первісним позовом у справі №920/42/24, в зв`язку з чим зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Разом з тим, заявник не позбавлений права у встановленому законодавством порядку передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.

Як зазначалося судом, представником відповідача разом із зустрічною позовною заявою також були подані клопотання про витребування доказів та розгляд справи у загальному позовному провадженні. Зазначені клопотання обґрунтовані поданим зустрічним позовом, який повернуто судом. Тому клопотання (вх №835 від 13.02.2024 та вх №836 від 13.02.2024) залишаються судом без розгляду.

26.02.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення щодо позиції відповідача про неможливість використовувати приміщення за договором у березні-травні 2022. Також позивач заявив клопотання про призначення судового засідання у справі з явкою сторін, витребування у відповідача оригіналів доданих до відзиву документів та виклик у судове засідання свідків, заяви яких відповідач додав до відзиву на позов. Клопотання обґрунтовано ст. 170 ГПК України (загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення).

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження урегульовані ст. 252 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, саме позивач у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При цьому, відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Як зазначалося, при поданні позову позивач, вважаючи справу не дуже складною, просив проводити розгляд справи без повідомлення сторін. Позивачем не доведено дотримання вимог щодо 5-денного терміну на подання клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, а саме позивачем не подано доказів, коли ним був отриманий відзив на позов.

Тому суд залишає клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін без задоволення.

Також, відповідно до ч. 9 ст 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків у судове засідання.

Крім цього, відповідно до абз.2 ч.6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач, заявляючи вимогу про витребування у відповідача оригіналів документів, доданих до відзиву, обґрунтовує її тим, що у нього є сумніви стосовно дійсності дати нотаріального посвідчення заяв свідків, та тим, що поданими відповідачем письмовими доказами заперечується наявність підстав для задоволення позову. При цьому, позивач не ставив під сумнів відповідність копій оригіналу. Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування оригіналів доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

13.10.2021 між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі по тексту договір оренди), за умовами п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендар) в оренду (тимчасове платне користування) нежитлові приміщення (далі - приміщення), загальною площею 430,6 кв.м. з офісним ремонтом, обладнані кондиціонерами та частково забезпечені меблями згідно «Специфікації» (Додаток №1 до Договору), розташовані на 4-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу.

Порядок сплати орендної плати та її складові частини сторони визначили у п. 3.1., 3.2. договору, згідно яких: орендна плата за цим Договором складається з двох частин постійної та динамічної. З моменту підписання Акту приймання-передачі до 12.01.2022 р. постійна орендна плата складає 50000 грн на місяць за все орендоване приміщення. З 13.01.2022 р. розмір постійної частини орендної плати за один квадратний метр площі приміщення буде погоджено сторонами та викладено в додатковій угоді до даного договору.

Динамічна частина орендної плати (компенсація вартості спожитих Орендарем комунальних послуг) за цим договором погоджується сторонами щомісячно на підставі показників вимірювальних приладів.

Загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом додавання постійної частини орендної плати та погодженої Сторонами суми динамічної частини орендної плати.

В разі, якщо Договір припиняє дію та/або приміщення повертається Орендодавцю до кінця календарного місяця, то орендна плата нараховується пропорційно фактичній кількості днів оренди.

Встановлена орендна плата перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок Орендодавця в наступному порядку:

- постійна частина орендної плати за поточний місяць-до п`ятого числа кожного місяця;

- динамічна частина орендної плати - на протязі п`яти робочих днів з моменту отримання Орендарем рахунку та акту прийому-передачі наданих послуг на суму постійної та динамічної частин орендної плати.

Оплата постійної частини орендної плати за користування приміщенням у період з 13.10.2021р. по 12.01.2022р. сплачується наступним чином:

- у день підписання цього Договору Орендар сплачує Орендодавцеві передоплату у сумі 67 500 гривень;

- у термін до 10 листопада Орендар сплачує орендну плату в сумі 67500 гривень;

- у термін до 05 грудня 2021р. Орендар сплачує орендну плату в сумі 65000 гривень.

Сума 50 000 гривень вважається частиною гарантованого платежу за останній місяць оренди.

Позивач зазначає, що відповідач у березні-травні 2022 орендну плату не сплатив. У травні 2022 позивач установив, що співробітники відповідача не з`являлися у орендоване за договором приміщення. Тому 31.05.2022 позивач скористався правом на відмову від договору оренди (п. 6.2. договору) та направив відповідачу вимогу про погашення боргу у розмірі 196915 грн 61 коп. та акт звірки для підпису відповідачем.

Позивачем оригіналу або копії листа від 31.05.2022 до позову не додано. Однак позивач подав суду копію листа-відповіді відповідача від 30.06.2022 на лист позивача від 31.05.2022, у якому відповідач повідомив, що, на його думку, договір припинився з 01.03.2022, з 24.02.2022 позивач заблокував вхід до приміщення, розблокувавши його лише у середині квітня 2022 (а.с. 11).

При цьому, відповідач запропонував для підпису позивачу свій варіант акту звірки, згідно якого заборгованість станом на 01.03.2022 складає 7711 грн 36 коп. (а.с. 12).

Таким чином, позивач просить суд стягнути 196915 грн 61 коп. основного боргу, у т.ч. 150000 грн 00 коп. постійна частина орендної плати за березень-травень 2022, та 46915 грн 61 коп. динамічна частина орендної плати (компенсація вартості спожитих комунальних послуг за січень-березень 2022).

Заявляючи вимогу про стягнення постійної частини орендної плати, позивач керувався п. 3.1. договору, у якому була встановлена орендна плата у розмірі 50000 грн 00 коп. на місяць за все орендоване майно та п. 3.2. договору, у якому визначений строк сплати до п`ятого числа кожного місяця.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Визначення оренди майна у сфері господарювання міститься в ч. 1 ст. 283 ГК України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності, а ч. 6 ст 283 ГК України встановлює, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також ч.1 ст. 284 ГК України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У договорі сторонами було визначено розмір постійної орендної плати 50000 грн 00 коп. на місяць за все майно, але до 12.01.2022. З 13.01.2022 розмір постійної частини орендної плати сторони повинні були визначити за один квадратний метр у додатковій угоді.

Позивачем суду не подана така узгоджена між сторонами додаткова угода. Таким чином, з 13.01.2022 розмір постійної орендної плати сторонами у договорі взагалі не узгоджений.

Також позивачем взагалі не обґрунтовано, чому він просить стягнути постійну орендну плату у розмірі 50000 грн 00 коп. за період, у якому не була узгоджена істотна умова договору оренди.

Тому суд не вбачає підстав для стягнення постійної орендної плати у розмірі 150000 грн 00 коп. за березень-травень 2022.

Також суд вважає за необхідне зазначити щодо оцінки доказів, які подавались відповідачем на підтвердження факту неможливості використовувати орендоване приміщення у березні-травні 2022 у зв`язку із не допуском позивачем відповідача до орендованого приміщення. Так, відповідачем були подані копії актів не допуску до нежитлового приміщення від 23.02.2022, 19.04.2022, 20.05.2022 та нотаріально завірені заяви свідків на підтвердження фактів, викладених у актах.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подані відповідачем акти та заяви свідків підписані зацікавленими особами відповідача його працівниками. Інших доказів на підтвердження факту неможливості використовувати орендоване приміщення відповідач суду не надав.

Тому, з урахуванням правила вірогідності доказів, суд їх відхиляє.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 46915 грн 61 коп. динамічної частини орендної плати (компенсація вартості спожитих комунальних послуг).

При дослідженні акту звіряння (а.с.16) судом установлено, що 46915 грн 61 коп. заборгованості складаються з:

- 7711 грн 36 коп. - динамічна орендна плата за січень 2022;

- 30728 грн 08 коп. динамічна орендна плата за лютий 2022;

- 8476грн 17 коп. динамічна орендна плата за березень 2022.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1. договору оренди динамічна частина орендної плати (компенсація вартості спожитих Орендарем комунальних послуг) за цим договором погоджується сторонами щомісячно на підставі показників вимірювальних приладів. Згідно із п. 3.2. договору динамічна частина орендної плати сплачується на протязі п`яти робочих днів з моменту отримання Орендарем рахунку та акту прийому-передачі наданих послуг на суму постійної та динамічної частин орендної плати.

7711 грн 36 коп. динамічної орендної плати визнається відповідачем, що підтверджується складеним ним актом звірки станом на 01.03.2022 (а.с. 12).

Щодо 39204 грн 25 коп. динамічної частини орендної плати за лютий та березень 2022 суд вважає вимоги у цій частині недоведеними позивачем з огляду на умови договору оренди, а саме позивачем взагалі не подано пояснень, які саме комунальні платежі були включені до суми стягнення, не доведено факту погодження з відповідачем розміру платежів на підставі показників вимірювальних приладів та доказів надання відповідачу рахунку та актів прийому-передачі послуг на суму динамічної орендної плати у лютому-березні 2022.

Тому суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення 7711 грн 36 коп. динамічної частини орендної плати за січень 2022.

Таким чином, із вимог про стягнення заборгованості по орендній платі суд задовольняє вимог у частині стягнення 7711 грн 36 коп., а у частині стягнення 189204 грн 25 коп. відмовляє.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних

Позивач просить стягнути 159780 грн 63 коп. пені з 01.06.2022 по 10.11.2023, 28589 грн 38 коп. інфляційних збитків за червень 2022-вересень 2023, 8545 грн 60 коп. 3% річних за період з 01.06.2022 по 10.11.2023.

Відповідно до ч.2 ст 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визначена заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача 7711 грн 36 коп. Тому суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах зазначених позивачем періодів та вважає, що задоволенню підлягають такі вимоги:

- 3% річних за період з 01.06.2022 по 10.11.2023 у розмірі 334 грн 65 коп.;

-Інфляційні втрати за період з червня 2022 по вересень 2023 у розмірі 1119 грн 58 коп.

Стягнення пені позивач обґрунтовує положенням п. 5.2. договору, згідно якого у випадку порушення строків сплати орендної плати Орендодавець вправі вимагати від Орендаря сплати штрафу в розмірі 1% від суми несплаченої орендної плати за кожний день прострочення, або відмовитись від Договору, якщо така прострочка перевищує 20 календарних днів.

Для нарахування пені позивач використав розмір 1% та період з 01.06.2022 по 10.11.2023 (528 календарних днів).

Однак суд не погоджується із зазначеним твердженням відповідача, та вважає, що підлягає застосуванню подвійна облікова ставка НБУ за період прострочки та строк нарахування пені має бути обмеженим 6-місячним терміном з огляду на наступні приписи законодавства:

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тому судом здійснено перерахунок розміру пені та стягненню підлягає 1920 грн 45 коп. за період з 01.06.2022 по 30.11.2022.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 166 грн 29 коп., на позивача 5741 грн 18 коп.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ 2012» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 393831 грн 22 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ 2012» (вул. Революції Гідності, буд. 15, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 38244303) 7711 грн 36 коп. заборгованості з орендної плати, 1920 грн. 45 коп. пені, 334 грн 65 коп. - 3% річних, 1119 грн 58 коп. інфляційних збитків, 166 грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові у частині стягнення 189204 грн 25 коп. заборгованості з орендної плати, 157860 грн 18 коп. пені, 27469 грн 80 коп. інфляційних втрат, 8210 грн 95 коп. 3% річних відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5741 грн 18 коп. покласти на позивача.

5.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «АРПІ 2012» наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 28.02.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко