Ухвала

від 20.02.2024 по справі 922/430/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 922/430/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Корнієнко Л.В.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

третьої особи-3 - Коваль А.М.,

розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу Гуткова Євгена Жанновича

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тихий П.В., Терещенко О.І., Шутенко І.А.

від 04.10.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто"

до Протопопівської сільської ради, Солоницівської селищної ради Харківського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Гутков Євген Жаннович

про скасування держреєстрації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Протопопівської сільської ради та Солоницівської селищної ради про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС", зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державним реєстратором Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Орловою Н. О., запис № 14801110030015318.

Позов мотивовано тим, що державна реєстрація припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС" вчинена на підставі даних, які не відповідають дійсності, а саме, даних про проведення/завершення розрахунків з кредиторами. Внаслідок порушення порядку ліквідації юридичної особи, встановлених статтями 105-111 Цивільного кодексу України позивач, як новий кредитор Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС" за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, не може реалізувати свого права на задоволення кредиторських вимог.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

25 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (в подальшому змінена назва на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "СКС" було укладено кредитний договір № 551, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 41 804 000,00 грн з терміном користування до 01.05.2015 включно та з процентною ставкою за користування кредитом - 0,01% річних.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору цільовим використанням кредиту було фінансування будівництва житлового будинку за адресою: місто Харків, вулиця Клочківська, 258.

В подальшому, за згодою сторін, відповідно до умов укладених доповнень до кредитного договору, сума лімітів видачі кредитних коштів за договором складала: з 19.02.2008 - 51 954 000,00 грн; з 15.08.2008 - 64 454 000,00 грн; з 31.03.2009 - 59 219 012,91 грн; з 22.12.2009 - 63 514 458,25 грн, з 28.09.2011 - 70 252 890,08 грн; з 21.08.2014 - 29 419 929,26 грн.

Повернення кредиту, згідно з пунктом 2.3 кредитного договору, визначено відповідно до наведеного графіку - щомісячно, не пізніше 24 числа, починаючи з 24.04.2010 в сумі не менше 8 360 800,00 грн.

Внаслідок порушення умов кредитного договору зі сплати кредиту у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" виникла прострочена заборгованість перед банком за кредитом за всіма отриманими та несплаченими траншами, яка склала 10 748 009,87 грн. Факт виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами, що складають невід`ємну частину цього договору, встановлено постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі №922/4879/15.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк".

Згідно з протоколом від 08.06.2016 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" прийнято рішення про ліквідацію товариства у зв`язку з відсутністю обсягів діяльності та малою ефективністю діяльності товариства.

Пунктом 3 протоколу від 08.06.2016 визначено обов`язок ліквідатора здійснити всі необхідні дії, які пов`язані з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" згідно з вимогами діючого законодавства, та визначено строк заявлення кредиторами вимог до товариства у 2 місяці з дня публікації повідомлення про ліквідацію товариства.

09 червня 2016 року на офіційному он-лайн сервісі Міністерства юстиції України з питань отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань оприлюднене повідомлення про рішення щодо припинення юридичних осіб. Так, пункт 62 повідомлення містить інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" (код ЄДРПОУ 24674861) із зазначенням ліквідатора Гуткова Є.Ж. та визначенням строку заявлення вимог кредиторів - до 17.08.2016.

04 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" засобами поштового зв`язку, а саме, цінним листом з описом, направлено голові ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" Гуткову Є.Ж. заяву про визнання кредиторських вимог № 11/1-39407 від 01.08.2016.

Зазначене поштове повідомлення було вручено 08.08.2016 за довіреністю, проте жодної відповіді стосовно розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та їх включення до реєстру вимог кредиторів та/або відмову від визнання кредиторських вимог останнім не отримано.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Констракшн Груп Інтернешнл заборгованість за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, яка складається з: 10 748 009,87 грн - простроченої заборгованості за кредитом, 323,90 грн - заборгованості за процентами, 1 855 135,95 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 20,79 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 92 757,87 грн - 3% річних, 2 941 992,93 грн - штрафу, відповідно до пункту 4.4 кредитного договору, 815 115,18 грн - збитків від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 10,08 грн - збитків від інфляції за несвоєчасну сплату процентів за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" зобов`язань за кредитним договором № 551 від 25.09.2007.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та порушено провадження у справі № 922/5180/15, а рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2018 закрито провадження у справі № 922/5180/15 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" у зв`язку з його ліквідацією.

08 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" зверталось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (справа № 922/1962/17) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС", в якій просило суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" в особі Голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги в розмірі 18 100 828,98 грн, в тому числі: 10 748 009,87 грн - заборгованість за кредитом, 1 338,13 грн - заборгованість за процентами, 2 124 053,44 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 190,09 грн - пеня за несвоєчасну оплату процентів по кредиту, 397 022,26 грн - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 22,14 грн - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 941 992,93 грн - загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4 кредитного договору, 1 888 116,84 грн - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту та 83,28 грн - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі № 922/1962/17, яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та постановою Верховного Суду від 10.09.2020 залишена без змін, провадження у справі закрито, на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" - боржник у правовідносинах з позивачем, є ліквідованим, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003841069 станом на 06.04.2018.

25 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" укладено договір про відступлення права вимоги № 616802.272, відповідно до пункту 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №№ 1, 2 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатках №№ 1,2 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2 договору про відступлення права вимоги від 25.03.2020 № 616802.272 новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16.1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основним договором, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 та основних договорах до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного майна та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо. Розмір заборгованості боржників, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Серед іншого, банком було відступлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" за кредитним договором від 25.09.2007 № 551.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 у справі № 922/430/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- 08 червня 2016 року протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС" прийнято рішення про ліквідацію товариства у зв`язку з відсутністю обсягів діяльності та малою ефективністю діяльності товариства;

- 06 квітня 2018 року здійснено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС", в результаті ліквідації. Таку реєстрацію було проведено державним реєстратором Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Орловою Н.О.;

- матеріалами справи не містять письмових доказів, з яких вбачалося, що на час внесення державним реєстратором рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС", в результаті її ліквідації, були наявні підстави для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи, які передбачені положенням статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

- позивачем у позовній заяві визначено відповідачами Протопопівську сільську раду та Солоницівську селищну раду Харківського району, як cуб`єктів, які наділені повноваженнями на здійснення реєстраційних дій. Однак вказані особи у спірних правовідносинах участі не приймають і прав позивача не порушували.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 у справі № 922/430/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- на дату реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС" існували майнові спори до боржника, за якими вирішувалися питання наявності майнових вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке у подальшому відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто", а отже до моменту вирішення наявності/відсутності майнових вимог затвердження ліквідаційного балансу є неможливим;

- оскільки ліквідаційна комісія Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС" не виконала передбачених законом обов`язкових дій, а саме, не розглянула заявлену кредитором вимогу, не надіслала йому у встановлений законом строк рішення, прийняте за результатами розгляду заявленої вимоги, це свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією дій, передбачених статтями 105-111 Цивільного кодексу України, що може кваліфікуватися, як зволікання у вчиненні передбачених законом обов`язкових дій та порушення встановленого порядку та процедури ліквідації;

- враховуючи те, що державна реєстрація припинення юридичної особи вчинена на підставі даних, які не відповідають дійсності, а саме, даних про проведення/завершення розрахунків з кредиторами, вимоги позивача про визнання кредитором взагалі не були розглянуті ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС";

- внаслідок реєстрації припинення юридичної особи позивач не може реалізувати свого права на задоволення кредиторських вимог, оскільки реєстрація припинення відбулась з порушенням порядку та на підставі даних голови ліквідаційної комісії, які не відповідають дійсності, а запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС" внесено за відсутності в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи підтвердження розрахунків з кредиторами, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке у подальшому відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто";

- у зв`язку із проведенням на території України децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та децентралізації органів місцевого самоврядування, Протопопівська сільська рада та Солоницівська селищна рада Харківського району є належними відповідачами у даній справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 у даній справі.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції:

- порушив частину 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, не застосувавши пункт 2 частини 1 статті 175, пункт 3 частини 1 статті 231, частину 1 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, та не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.01.2019 у справі № 42/339-10;

- застосував статтю 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.06.2021 у справі № 806/760/17;

- застосував статтю 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрите касаційне провадження за касаційною скаргою Гуткова Євгена Жанновича , або залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2019 у справі № 42/339-10, від 08.06.2021 у справі № 806/760/17, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, з огляду на таке.

Предметом касаційного провадження у справі № 42/339-10, що переглядалась Верховним Судом, було перегляд рішень судів попередніх інстанцій за наслідками розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Приймаючи постанову від 21.01.2019 у справі № 42/339-10 Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наявних судових рішень та закриття провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аріес" (вх. № 20947 від 19.07.2018) про заміну стягувача у виконавчому провадженні №26600868 від 19.05.2011, відкритому відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 04.01.2011 за № 42/339-10, відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що є така, що набрала законної сили, ухвала суду за результатами розгляду заяви між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви (про заміну стягувача у виконавчому провадженні) і з тих самих підстав.

Тобто, у вказаній постанові Верховний Суд наводив висновки щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні судового провадження з розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Натомість у даній справі № 922/430/23 не здійснювалось судове провадження з розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, і предметом касаційного провадження у даній справі № 922/430/23 є перегляд постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками розгляду спору по суті. До того ж будь-якою стороною не порушувалось питання щодо закриття провадження у даній справі у зв`язку з наявністю рішення у справі № 922/2370/20.

Отже, висновки Верховного Суду у постанові від 21.01.2019 у справі № 42/339-10 зроблено у неподібних до цієї справи № 922/430/23 правовідносинах.

У справі № 908/1090/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом розгляду були позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області, виступаючого в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВЗ-2017" про: 1) визнання відсутнім у товариства права власності на нерухоме майно; 2) витребування з чужого незаконного володіння товариства спірного нерухомого майна; 3) визнання за Державою Україна в особі Мінагрополітики України права власності на це майно. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно було недобросовісно відчужено фізичною особою в обмін на корпоративні права вже після набрання судовим рішенням законної сили, яким установлено, що вибуття спірного майна з володіння Держави Україна як власника відбулося поза його волею у зв`язку з порушенням визначених законодавством процедур реалізації державного майна та витребувано спірне майно у цієї фізичної особи.

У справі № 922/643/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом розгляду були позовні вимоги Комунальне підприємство "Харківводоканал" до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про зобов`язання відповідача зробити перерахунок вартості наданих у січні 2019 року послуг з розподілу електричної енергії за договорами споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 4 і № 1.01, укладеними 19.12.2018 на умовах договорів про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 і від 03.01.2008 № 1.01, шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги споживача за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги, відобразити перерахунок у відповідних рахунках за січень 2019 року. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовано, зокрема, положеннями частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", а також Порядку визначення класів напруги споживачів електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052, а також неправомірним застосуванням АТ "Харківобленерго" до КП "Харківводоканал" тарифів для 2 класу напруги та виставлення рахунків за січень 2019 року на оплату послуг із розподілу електричної енергії з урахуванням завищених тарифів, що порушує майнові права позивача.

У справі № 902/201/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом розгляду були позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" до Фермерського господарства "Новосулківське" про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 243 154,00 грн. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовано збереженням відповідачем належного позивачу майна без відповідної правової підстави та неможливість його повернення ПСП "Війтівське". А правовою підставою позову позивачем визначено положення статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У справі № 520/11429/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом розгляду були позовні вимоги фізичних осіб про скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні та виселення відповідача (фізичної особи) з будинку. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовано необхідністю реалізації та захисту спадкоємцями своїх прав.

Отже, аналіз змісту наведених вище постанов дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмета, підстав позову та правового регулювання у даній справі № 922/430/23 та у справах № 42/339-10, № 908/1090/18, № 922/643/19, № 902/201/19, № 520/11429/17, на які посилається скаржник, так само як і неподібність правовідносин у цій справі за будь-яким іншим із зазначених критеріїв подібності (змістовий, суб`єктний та об`єктний) не дають підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У справі № 806/760/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного реєстратора Романівської районної державної адміністрації Житомирської області Карпова Олега Володимировича про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису від 13.09.2016 №10701110007056378 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Ладодєя" (інд.код 39561206) в результаті ліквідації. Верховний Суд постановою від 08.06.2021 у зазначеній справі залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, які мотивовано тим, що державний реєстратор під час здійснення державної реєстрації припинення ТОВ "Ладодєя" та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому, суди попередніх інстанцій у справі № 806/760/17, приймаючи рішення про відмову у позові, виходили з таких обставин справи: загальними зборами учасників ТОВ "Ладодєя" від 16.06.2016 було прийнято рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації та строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог визначено до 24.08.2016; на підставі такого рішення, 13.09.2016 державним реєстратором Романівської районної державної адміністрації Житомирської області Карповим Олегом Володимировичем внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис № 10701110007056378 про державну реєстрацію припинення ТОВ "Ладодєя" в результаті ліквідації; документи було подано ліквідатором після закінчення строку, передбаченого для заявлення вимог кредиторів; на час вчинення спірної реєстраційної дії щодо юридичної особи, що ліквідується до державного реєстратора не надходили відомості щодо наявності заборгованості із сплати податків і зборів та/або із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так як того вимагав законом. Так само, були відсутні відомості щодо ТОВ "Ладодєя" про відкриті виконавчі провадження; 28.07.2016 ДПІ надіслано до державного реєстратора повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "Ладодєя" №1626552703824 за формою №27-ОПП. У зазначених запереченнях були вказані такі причини: неподання юридичною особою копії ліквідаційного балансу, передавального акту або розподільчого балансу, складеного комісією з припинення (ліквідаційною комісією, ліквідатором), відсутність повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків, у тому числі відкритих через відокремлені підрозділи; у наданому позивачем повідомленні відсутні будь-які відомості про наявність у товариства податкового боргу, а з наданої до матеріалів справи довідки від 10.02.2017 № 563/9/26-55-17-01 вбачається про наявність станом на 31.12.2016 податкового боргу у розмірі 170,00 грн, однак не вказано зі сплати яких саме податків рахується така заборгованість та в який період, на підставі чого утворився такий борг. З огляду на викладене, суди вважали, що повідомлення, надіслане позивачем за формою № 27-ОПП, не містить причин, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та наказом Міністерства юстиції України № 759/5/371 від 18.03.2016 та не могло бути підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи; 06.10.2016 позивачем було подано скаргу до Міністерства юстиції України щодо припинення товариства ТОВ "Ладодєя", однак наказом від 22.12.2016 № 1814/7 Міністерством було відмовлено у задоволенні вказаної скарги, у зв`язку з відсутністю обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів" від 18.03.2016 № 375 повідомлення за формою № 27-ОПП виключено з Порядку обліку платників податків і зборів та на момент внесення запису, використання цієї форми не передбачено законодавством.

Натомість у даній справі № 922/430/23, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив, зокрема, з такого: враховуючи кінцеву дату пред`явлення кредиторських вимог (12.10.2019), вимога позивача направлена ліквідатору ТОВ фірма "СКС" Гуткову С.Ж. в строк, встановлений пунктом 5 статті 105 Цивільного кодексу України; в установлений законодавством строк голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" Гутков С.Ж. покладений на нього законодавцем обов`язок (щодо розгляду вимог позивача та їх включення до реєстру вимог кредиторів та/або відмову від визнання кредиторських вимог) не виконав, що свідчить про його бездіяльність; на дату реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" існували майнові спори до боржника, за якими вирішувалися питання наявності майнових вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке у подальшому відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто", а отже до моменту вирішення наявності/відсутності майнових вимог затвердження ліквідаційного балансу є неможливим; відсутні належні та допустимі докази затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, як того вимагає частина 1 статті 111 Цивільного кодексу України; оскільки, ліквідаційна комісія Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" не виконала передбачених законом обов`язкових дій, а саме не розглянула заявлену кредитором вимогу, не надіслала йому у встановлений законом строк рішення, прийняте за результатами розгляду заявленої вимоги, це свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією відповідача дій, передбачених статтями 105-111 Цивільного кодексу України, що може кваліфікуватися, як зволікання у вчинення передбачених законом обов`язкових дій та порушення встановленого порядку та процедури ліквідації; враховуючи те, що державна реєстрація припинення юридичної особи вчинена на підставі даних, які не відповідають дійсності, а саме, даних про проведення/завершення розрахунків з кредиторами, вимоги позивача про визнання кредитором взагалі не були розглянуті ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС"; внаслідок реєстрації припинення юридичної особи позивач не може реалізувати свого права на задоволення кредиторських вимог, оскільки реєстрація припинення відбулась з порушенням порядку та на підставі даних голови ліквідаційної комісії, які не відповідають дійсності, а запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СКС" внесено за відсутності в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи підтвердження розрахунків з кредиторами, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке у подальшому відступило таке право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто".

Вказане свідчить про те, що правовідносини у цій справі № 922/430/23 та у справі № 806/760/17, на яку посилається скаржник, не є подібними за змістовим критерієм.

Таким чином, Суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

У контексті наведеного вище Суд зазначає, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Водночас перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/430/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/430/23 за касаційною скаргою Гуткова Євгена Жанновича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційне провадження у справі № 922/430/23 за касаційною скаргою Гуткова Євгена Жанновича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець