Ухвала

від 20.02.2024 по справі 911/3741/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3741/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Аветян А. Г., Мирошніченко І. В.,

відповідачів - Пеньков О. Ю., Лукашевич С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-М"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2022 (суддя Карпечкін Т.П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сістем"

до відповідачів: 1) Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-М"

про визнання недійсним рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Сістем" (далі - ТОВ "Агро-Сістем") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі - Поліська селищна рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-М" (далі - ТОВ "Дружба-М") про визнання недійсним рішення Поліської селищної ради від 15.06.2021 № 342-12-VІІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних часток (паїв) та передачу в оренду ТОВ "Дружба-М"; визнання недійсними договори оренди землі, укладені 17.06.2021 між Поліською селищною радою та ТОВ "Дружба-М", за якими в оренду передано невитребувані земельні частки (паї), перелік яких наведено в позовній заяві, та скасування записів про їх державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження Поліської районної державної адміністрації Київської області (далі - Поліська райдержадміністрація) від 15.05.2017 № 97-ОД між Володарською сільської радою Поліського району Київської області (далі - Володарська сільська рада) та ТОВ "Агро-Сістем" 17.05.2017 було укладено договір оренди землі № 19, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у користування земельні ділянки згідно з переліком невитребуваних земельних ділянок (часток/паїв), строком на 15 років.

04.02.2020 ТОВ "Агро-Сістем" звернулося до Володарської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на проведення інвентаризації частини земель адміністративно-територіальної одиниці Володарської сільської ради, що розташовані за межа населеного пункту з числа невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), за результатами розгляду якої згідно з рішенням сільської ради від 01.04.2020 № 451-51-VІІ позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації.

У подальшому розроблена технічна документація на 55 земельних ділянок, загальною площею 226,2852 га була подана для державної реєстрації до відділу в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та в період з 01.03.2021 по 10.03.2021 державним кадастровим реєстратором була проведена державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, разом з чим булі внесені також відомості про оренду, земельних ділянок ТОВ "Агро-Сістем".

17.02.2021 була припинена діяльність Володарської сільської ради у зв`язку із реорганізацією, а правонаступником стала Поліська сільська рада.

18.02.2021 ТОВ "Агро-Сістем" звернулося до Поліської сільської ради як до орендодавця з пропозицією приведення договору від 17.05.2017 № 19 у відповідність до розробленої технічної документації на 226,2852 га, шляхом підписання додаткової угоди.

15.03.2021 ТОВ "Агро-Сістем" повторно звернулося до Поліської сільської ради з повідомленням про оренду земельних ділянок, укладення договору № 19, розроблення технічної документації на 226,2852 га та необхідність внести відповідні зміни до договору оренди.

Натомість Поліська сільська рада 27.05.2021 прийняла рішення № 277-11-VІІ про надання дозволу ТОВ "Дружба-М" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних земельних ділянок з метою передання їх в оренду.

15.06.2021 рішенням № 342-12- VІІІ Поліська сільська рада затвердила технічну документацію та згідно з договорами від 17.06.2021 передала ТОВ "Дружба-М" невитребувані земельні ділянки, загальною площею 226,2852 га, строком на 15 років, а ТОВ "Дружба-М" зареєструвало право оренди на ці земельні ділянки.

Отже, ТОВ "Агро-Сістем" наголошувало на тому, що станом на червень 2021 року існує подвійна передача невитребуваних земельних часток паїв (55 ділянок), загальною площею 226,2852 га.

2. ТОВ "Дружба-М" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на неможливість дійти висновку про наявність прав позивача на належні відповідачу на праві оренди 55 земельних ділянок, а також зазначаючи, що якби права позивача були зареєстровані, то це унеможливило би реєстрацію відповідачем речових праві на те саме майно.

3. Поліська селищна рада у відзиві на позовну заяву також заперечувала проти її задоволення та посилаючись на положення Закону України "Про оренду землі" вказувала, зокрема, що якщо припустити, що в договорі від 17.05.2017 оренди 118 земельних ділянок без жодного кадастрового номера, площею 513,50 га насправді йдеться про 55 земельних ділянок з конкретними кадастровими номерами, площею 226,2852 га, то в будь-якому разі право оренди позивач не набув через відсутність реєстрації такого права.

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023, позовні вимоги задоволені, визнано недійсним рішення Поліської селищної ради від 15.06.2021 № 342-12-VІІІ, визнано недійсними договори оренди землі, укладені 17.06.2021 між Поліською селищною радою та ТОВ "Дружба-М", за якими в оренду передано невитребувані земельні частки (паї), перелік яких наведено в резолютивній частині судового рішення, скасовані записи про державну реєстрацію договорів.

Суди попередніх інстанцій установили, що Поліською селищною радою було невірно застосовано норми чинного законодавства, порушено вимоги статті 791 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що призвело до надання в оренду ТОВ "Дружба-М" земельних ділянок, які вже перебували в оренді позивача та укладення незаконних договорів, які порушують наявне у позивача право оренди. З оскаржуваного рішення Поліської селищної ради від 15.06.2021 року № 342-12-VIII вбачається, що згідно з переліком в оренду ТОВ "Дружба-М" були передані земельні ділянки, які мають ідентичні кадастрові номери, що раніше були передані в оренду позивачу; оскаржуване рішення є незаконним, порушує права та інтереси позивача щодо оренди земельних ділянок (невитребуваних паїв) і підлягає визнанню недійсним, отже договори про передачу в оренду ТОВ "Дружба-М" також є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

5. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 та рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2022, ТОВ "Дружба-М" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неврахуванням судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 стосовно того, що використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

У справі № 357/8277/19 спірні договори оренди землі укладалися 05.06.2013 та 10.12.2018, тобто в період, який включає день укладення договору з позивачем від 17.05.2017 № 19, у зв`язку з чим висновки про застосування статей 6, 15 та 17 Закону України "Про оренду землі" у відповідних історичних редакціях є релевантними для цієї справи.

З урахуванням висновків, викладених у цій справі, скаржник вважає, що договір оренди земельних ділянок від 17.05.2019 № 19 є неукладеним в силу вимог закону щодо істотних умов, зокрема, стосовно кадастрових номерів земельних ділянок, а право використання цих земельних ділянок не виникло через відсутність державної реєстрації цього речового права. У свою чергу, державна реєстрація договору оренди з 2013 року навпаки не потрібна.

Суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, однак навів і врахував не повний висновок, а фрагмент, вилучений з контексту. Насправді, як вважає скаржник, у зазначеній постанові мова йде про орендарів - власників сертифікату на право на земельну частку (пай), а не про управителів невитребуваними земельними ділянками, якими є органи місцевого самоврядування. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові, крім іншого, з`ясовувала природу договору оренди земельної частки (паю) та вказала, що він не може укладатися органами місцевого самоврядування на відміну від фізичних осіб. На думку скаржника, цей висновок повністю відповідає нормативному регулюванню оренди земельних часток (паїв) та невитребуваних земельних ділянок.

Заявник касаційної скарги вважає, що єдиним законом, який передбачає передачу саме в оренду земельних часток (паїв) є абзац 1 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", де вказано, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Отже, орендодавцем земельних часток (паїв) може бути лише громадянин - власник сертифікату.

6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агро-Сістем", заперечуючи проти її задоволення, вказує на те, що відповідно до норм законодавства, що було чинним на момент укладення договору від 17.05.2017 № 19 з позивачем, орендодавцем невитребуваних земельних паїв є саме розпорядник невитребуваних земельних паїв. Повноваження сільської, селищної, міської ради щодо передачі в оренду невитребуваних, несформованих земельних паїв передбачені статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 233/2021/19, на яку посилався скаржник, не міститься жодних висновків про те, що в органів місцевого самоврядування відсутні повноваження передавати в оренду несформовані паї.

ТОВ "Агро-Сістем" також звертає увагу на те, що на момент отримання позивачем в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), не передбачалось необхідності формування відповідних земельних ділянок, відповідні умови були запроваджені лише з 01.01.2019 року і підлягають застосуванню до договорів, які укладалися після відповідної дати. Оскільки у позивача договір № 19 вже був укладений у відповідності до діючого на момент його укладення (17.05.2017) законодавства, ТОВ "Агро-Сістем" є таким, що набув право оренди у відповідності до чинного законодавства і зміна такого законодавства у період дії договору № 19 не є обов`язковою для позивача та не припиняє вже набутого ним права.

ТОВ "Агро-Сістем" подало до суду також два клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дружба-М", вказуючи, зокрема на те, що у справі, яка розглядається та у справі № 357/8277/19, на неврахування висновку в якій посилається заявник касаційної скарги, спірні правовідносини не є подібними. Так, у названих справах різні об`єкти земельних відносин (невитребувані паї та земельна ділянка приватної власності); різні самостійні договори оренди з різним предметом (договір оренди невитребуваних паїв та договір оренди земельн6ої ділянки); різний суб`єктний склад учасників відносин (орендодавець є розпорядником невитребуваних земельних паїв та орендодавець - власник); різний темпоральний проміжок укладення первісного договору оренди (17.05.2017 та 05.06.2013), а отже різні редакції закону, що підлягали застосуванню.

7. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

8. Суди першої та апеляційної інстанції установили, що згідно з розпорядженням Поліської райдержадміністрації від 15.05.2017 № 97-ОД "Про надання в оренду земельних ділянок (невитребуваних часток (паїв)" ТОВ "Агро-Сістем" було надано в оренду невитребувані земельні ділянки (паї) загальною площею 513,50 га (кількістю 118 земельних ділянок) зі складу невитребуваних земельних часток (паїв), місцезнаходження власників яких невідоме, власники яких померли, а спадкоємці не з`явилися, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Володарської сільської ради, терміном на 15 років з дати реєстрації договору оренди та розміром орендної плати від 4% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.

За змістом пункту 2 зазначеного розпорядження в разі отримання власниками земельних часток (паїв) або їх спадкоємці свідоцтва про право власності на земельні ділянки, до договору вносяться відповідні зміни або його дія припиняється.

Пунктом 5 розпорядження від 15.05.2017 № 97-ОД уповноважено голову Володарської сільської ради укласти договір оренди землі, провести державну реєстрацію та встановити ставку орендної плати відповідно до чинного законодавства.

17.05.2017 між Володарською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Агро-Сістем" (орендар) укладено договір оренди землі № 19, за умовами пунктів 1, 2.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки, згідно з переліком невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Володарської сільської ради. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 513,50 га, з яких 513,50 га рілля.

Відповідно до пункту 12.4 договору від 17.05.2017 № 19 якщо впродовж строку дії договору матиме місце отримання передбачених законодавством правовстановлючих документів про право власності на земельні ділянки, що входять до складу земельних ділянок, які орендуються за цим договором легітимним спадкоємцем померлої особи, що володіла правами на таку земельну ділянку, то у такому разі до цього договору вносяться зміни в частині земельної ділянки у зв`язку з закінченням строку її оренди, в іншій частині договір залишається чинним.

Пунктом 3.1 договору від 17.05.2017 № 19 встановлено, що договір укладено строком на 15 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. Сторонами погоджено, що договір № 19 діє до 2032 року і позивач може розраховувати на переважне право поновлення його на новий строк.

Договір від 17.05.2017 № 19 зареєстровано у Володарській сільській раді, про що вчинено запис у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) від 17.05.2017 року за № 19.

9. Судами також встановлено, що 01.04.2020 рішенням № 451-51-VII Володарської сільської ради ТОВ "Агро-Сістем" надано дозвіл на розробку технічної документації та необхідність подання такої документації із землеустрою на погодження та затвердження згідно із встановленим статтею 186 Земельного кодексу України порядку.

ТОВ "Агро-Сістем" на підставі зазначеного рішення уклало договір з фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) Бондаренко Ю. І., який 22.01.2021 виготовив відповідні технічні документи із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Технічна документація на 55 земельних ділянок, загальною площею 226,2852 га, була подана для державної реєстрації до Відділу в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У період 01.03.2021 по 10.03.2021 державним реєстратором у Державному земельному кадастрі проведена державна реєстрація 55 земельних ділянок, загальною площею 226,2852 га, які розташовані на території Володарської сільської ради і зареєстровані 15.05.2017.

Також реєстратором внесені відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром земель, а саме актуальні відомості на 10.03.2021 та, зокрема, зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена 22.01.2021, орендар - ТОВ "Агро-Сістем".

10. При цьому як встановлено судами 17.02.2021 була припинена діяльність Володарської сільської ради у зв`язку реорганізацію та утворена Поліська громада з адміністративним центром - Поліська селищна рада. У склад Поліської громади увійшли: Красятичі, Міхлівщина, Чапаєве, Дубова, Вовчків, Буда Вовчківська, Стовпне, Володарка, Городещина, Дубова, Залишани, Вересня, Зелена Поляна, Луговики, Зірка, Максимовичі, Мар`янівка, Млачівка, Радника, Буда-Радинська, Омелянівка, Федорівка, Стещина, Калинівка, Шкнева, Стара Марківка.

Отже, з лютого 2021 року правонаступником Володарської сільської ради є Поліська селищна рада.

Суди першої та апеляційної інстанції установили, що на виконання вимог законодавства, яке змінилось, з 01.01.2019 ТОВ "Агро-Сістем" 18.02.2021 19.02.2021, 15.03.2021 зверталося до Поліської селищної ради як до належного орендодавця з пропозицією приведення попереднього договору від 17.05.2017 № 19 у відповідність до розробленої технічної документації на 226,2852 га шляхом підписання додаткової угоди, відповідь на які отримано не було.

11. Водночас, як установили суди, рішенням Поліської селищної ради від 27.05.2021 року № 277-11-VІІ надано дозвіл ТОВ "Дружба-М" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних земельних ділянок, розташованих на території колишніх Володарської сільської ради з метою передання в оренду терміном на 15 років.

15.06.2021 рішенням Поліської селищної ради № 342-12-VIII затверджено технічну документацію та передано ТОВ "Дружба-М" в оренду невитребувані земельні ділянки, загальною площею 226,2852 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років. 17.06.2021 між Поліською селищною радою та ТОВ "Дружба-М" укладено 55 договорів оренди земельних ділянок.

ТОВ "Дружба-М" на підставі рішення Поліської селищної ради від 15.06.2021 № 342-12-VІІІ здійснило реєстрацію іншого речового права, права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на 55 земельних ділянок, які з 2017 року перебували в оренді ТОВ "Агро-Сістем" як невитребувані паї за договором від 17.05.2017 № 19 з тими самими кадастровими номерами, які розроблені на замовлення ТОВ "Агро-Сістем" протягом 2020-2021 років і внесені до Державного земельного кадастру з відомостями щодо позивача.

12. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Агро-Сістем" про визнання недійсним рішення Поліської селищної ради від 15.06.2021 № 342-12-VІІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних часток (паїв) та передачу в оренду ТОВ "Дружба-М" та визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 17.06.2021 між Поліською селищною радою та ТОВ "Дружба-М", перелік яких наведено в позовній заяві, скасування записів про їх державну реєстрацію.

13. Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення з позивачем договору від 17.05.2017 № 19) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

14. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки за договором від 17.05.2017 № 19 ТОВ "Агро-Сістем" в оренду передані невитребувані земельні частки (паї) згідно з переліком, який є додатком № 1 до договору, то такий договір підлягав реєстрації за спрощеною процедурою, запровадженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 року № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

15. Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 № 2498-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019, статтю 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" викладено у новій редакції.

Так, зокрема частиною 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у редакції, чинній з 01.01.2019, передбачено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Суди попередніх інстанцій установили, що за умовами договору від 17.05.2017 № 19 ТОВ "Агро-Сістем" передано в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї), а чинним на час укладення договору № 19 законодавством не передбачалося необхідності формування земельних ділянок. Відповідні умови були запроваджені лише з 01.01.2019 і підлягають застосуванню до договорів, які укладались після відповідної дати.

При цьому суд апеляційної інстанції з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, зазначив, що особливістю договору оренди земельної частки (паю) є, зокрема, те, що його предметом є не конкретна земельна ділянка, а земельна частка (пай), яка належить до загального масиву ділянок, виділеного учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.

Статтею 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час укладення договору від 17.05.2017 № 19) встановлені особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки та передбачено, що право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

За змістом статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Агро-Сістем" на підставі рішення орендодавця - Володарської сільської ради від 01.04.2020 № 451-51-VII про надання дозволу на розробку технічної документації та необхідність подання такої документації із землеустрою на погодження та затвердження згідно із встановленого статтею 186 Земельного кодексу України порядку, було укладено договір з ФОП Бондаренко Ю. І., яким виготовлено відповідні технічні документи із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), тобто вчинено дії на виділення в натурі (формування) земельних ділянок в розумінні приписів статті 79-1 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказав на те, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості та виділення у натурі земельної ділянки, котра відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, не зникає; відбувається лише зміна її юридичного статусу. Наслідком виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок є лише переукладення/внесення змін до договору оренди землі відповідно до проведеної державної реєстрації земельних ділянок на тих самих умовах, що і раніше укладений, і такий може бути змінений за згодою сторін.

Суди виходили з того, що технічна документація виготовлена на замовлення ТОВ "Агро-Сістем" на 55 земельних ділянок, загальною площею 226, 2852 га, була підставою для державної реєстрації земельних ділянок Відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки із присвоєними кадастровими номерами та ідентифікуючими містяться відомості про ТОВ "Агро-Сістем" як орендаря і про проведення державної реєстрації спірних земельних ділянок 01.03.2021, 10.03.2021.

Натомість, як зазначали суди попередніх інстанцій, на підставі рішення від 15.06.2021 № 342-12-VIII, між Поліською селищною радою та ТОВ "Дружба-М" 17.06.2021 укладено 55 договорів оренди земельних ділянок, які мають ті самі кадастрові номери, що і земельні ділянки, передані 17.05.2017 на підставі договору № 19 у користування ТОВ "Агро-Сістем", чим порушено право позивача.

16. ТОВ "Дружба-М", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказувало на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 стосовно того, що використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

17. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

18. Так, у справі № 357/8277/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023), на неврахування висновків в якій вказує заявник касаційної скарги, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, Верховний Суд з посиланням, зокрема на положення статті 93 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про оренду землі" зазначив, що внаслідок змін у законодавстві з 01.01.2013 державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вказала, що можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України "Про оренду землі".

У постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 також зазначено, що 05.12.2019 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX абзац другий частини другої статті 25 Закону України "Про оренду землі" доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Натомість, як вже зазначалося, суди у справі, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачу за договором від 17.05.2017 № 19 передано у користування нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї), формування яких як земельних ділянок станом на час укладення договору законодавством не передбачалося.

Умови щодо передачі нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) у користування можливе після формування їх у земельні ділянки набули чинності з 01.01.2019, а у 2020 році ТОВ "Агро-Сістем" на підставі рішення органу місцевого самоврядування (орендодавця) здійснив дії щодо виготовлення технічної документації на 55 земельних ділянок, загальною площею 226, 2852 га, яка була підставою для державної реєстрації земельних ділянок Відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки із присвоєними кадастровими номерами та ідентифікуючими містяться відомості про ТОВ "Агро-Сістем" як орендаря і про проведення державної реєстрації спірних земельних ділянок 01.03.2021, 10.03.2021.

19. Отже, у цій справі та справі, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про різні фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання.

Ураховуючи наведене відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

20. Заявник касаційної скарги також вказував на те, що суд апеляційної інстанції посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 не звернув увагу на те, що суд касаційної інстанції у зазначеній постанові, крім іншого, з`ясував природу договору оренди земельної частки (паю) та вказав, що він не може укладатися органами місцевого самоврядування на відміну від фізичних осіб. На думку скаржника, цей висновок повністю відповідає нормативному регулюванню оренди земельних часток (паїв) та невитребуваних земельних ділянок. Єдиним законом, який передбачає передачу в оренду земельних часток (паїв), є абзац 1 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", де вказано, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Отже, на думку скаржника, орендодавцем земельних часток (паїв) може бути лише громадянин - власник сертифікату.

Так, за змістом абзацу першого розділу ІХ Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, вказаною нормою передбачено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення земельних ділянко у натурі (на місцевості) укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення.

Водночас за змістом статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у редакції, чинній на час укладення договору від 17.05.2017 № 19, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

21. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-М" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3741/21 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-М" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2022 у справі № 911/3741/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак