Постанова

від 28.02.2024 по справі 710/26/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м.Черкаси

Справа № 710/26/24Провадження № 22-ц/821/430/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участюсекретаря Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Наїдко Любомир Володимирович

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро»

розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наїдка Любомира Володимировича на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 січня 2024 року (постановленув приміщенніШполянського районногосуду Черкаськоїобласті підголовуванням суддіСивоконя С.С.)про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно,-

в с т а н о в и в :

04 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шполянського районного суду Черкаської області із позовом до ТОВ «Діелсісі Агро» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 09 січня 2024 року цивільну справу 710/26/24 передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала суду, мотивована тим, що оскільки відповідачем по справі визначено ТОВ «Діелсісі Агро», місцезнаходженням якого є :49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний район), будинок 10, приміщення 310, то відповідно до приписів ч.2 ст. 27 ЦПК України, позов має бути подано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

При цьому, підстави для застосування ч. 8 ст. 28 ЦПК України відсутні, оскільки як вбачається із договору позики №1 від 11.03.2019, договору про внесення змін та доповнень № 1 до Договору позики №1 та договору застави обладнання від 11.03.2019, місце виконання договору не зазначено, а також відсутня особливість щодо його виконання тільки в певному місці.

В апеляційнійскарзі,поданій 18січня 2024року, представник ОСОБА_1 адвокат Наїдко Л.В., вважаючи оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при порушенні судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 09 січня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом не взято до уваги ту обставину, що Договором застави визначено місцезнаходження предмета застави - АДРЕСА_1 .

Посилаючись на ч. 8 ст. 28 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 532 ЦК України скаржник вважає, що оскільки предметом договору застави є обладнання, то, в такому випадку, наявні підстави для вибору позивачем підсудності спору, зокрема за місцем виготовлення або зберігання товару.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість ухвалисуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Наїдка Л.В. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позови до юридичної особи пред`являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 8 ст. 28 ЦПК України передбачено альтернативне правило підсудності, відповідно до якого позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до положень вказаної норми за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з наступних умов: в договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.

В договорі застави обладнання від 11.03.2019 не зазначено місце виконання договору.

Крім того, такий договір не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місці, оскільки його предметом є обладнання, тобто рухоме майно, яке можливо вільно переміщувати у просторі без позбавлення його функціонального призначення та цілісності. Тобто повернення майна, яке знаходиться в заставі за договором, може бути здійснене в будь-якому місці. Відомості про те, де наразі знаходиться таке рухоме майно, матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що для визначення підсудності даної справи має значення місце виконання договору застави, а не місцезнаходження майна, яке перебуває в заставі, як про це помилково стверджує скаржник. Так, вказівка в договорі застави про місцезнаходження майна не є тотожним поняттю місця виконання даного договору.

Особливостей щодо виконання договору застави тільки в певному місці судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Відтак, на позов ОСОБА_1 не поширюються правила підсудності, визначені ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «Діелсісі Агро» є :49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний район), будинок 10, приміщення 310.)

Виходячи із загальних правил підсудності, визначених ст. 27 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про передачу справи за позовом ОСОБА_1 на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на положення ч. 8 ст. 28 ЦПК України, оскільки в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності.

Апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що відповідач ТОВ «Діелсісі Агро» не зареєстрований в м. Дніпро.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наїдка Любомира Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянськогорайонного судуЧеркаської областівід 09січня 2024року залишити беззмін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко