Ухвала

від 28.02.2024 по справі 120/2296/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

28 лютого 2024 р. Справа № 120/2296/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення ОСОБА_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, у зв`язку із оперативним втручанням та визначення ступеня придатності для подальшого несення військової служби у Збройних Силах України;

- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону м. Вінниця, що полягає в ухиленні від належного виконання обов`язку по забезпеченню прав ОСОБА_1 , як військовослужбовця, та зобов`язання видати ОСОБА_1 направлення до гарнізонної ВЛК для проходження огляду на предмет встановлення ступеню придатності, за станом здоров`я, для проходження військової служби;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, у зв`язку із оперативним втручанням та визначення ступеня придатності для подальшого несення військової служби у Збройних Силах України.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій просив на період вирішення питання щодо направлення ОСОБА_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, у зв`язку із оперативним втручанням та визначення ступеня придатності для подальшого несення військової служби у Збройних Силах України, заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 видавати накази/бойові завдання щодо направлення ОСОБА_1 на виконання військових обов`язків.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач вказав, що під час проходження служби в місцях проведення бойових дій його хронічні та інші захворювання зазнали загострення, у зв`язку із чим перебував на лікуванні, а також потребував медичного обстеження, діагностики, із метою визначення ступеня придатності до військової служби та виявлення наявних обмежень щодо її проходження.

Позивач зазначив, що він звернувся із рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 щодо направлення на огляд ВЛК на предмет придатності за станом здоров`я для проходження військової служби. Однак, жодної відповіді від військової частини НОМЕР_1 не отримав.

На переконання позивача позов потребує забезпечення, оскільки не направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби та залучення його до виконання військових обов`язків, які він не зможе виконувати в повній мірі, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, може призвести до непоправних наслідків з його вини.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглядаючи заяву та вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову можуть бути такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому, тягар доказування при розгляді заяви про забезпечення позову покладається виключно на заявника.

Разом з тим, із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Частиною 1, 3 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованих обставин, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення та привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є лише його суб`єктивними судженнями, припущеннями. В той же час судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях.

У свою чергу, судом не встановлено, а заявником не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_1 видавати накази/бойові завдання щодо направлення ОСОБА_1 на виконання військових обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності дій/бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника щодо можливого його направлення командиром військової частини НОМЕР_1 на виконання бойових завдань. Однак, таких доказів матеріали позову та заяви не містять.

Інших обставин існування небезпеки порушення прав позивача, обґрунтованих відповідними доказами, позивачем не зазначено та судом не встановлено.

З огляду на вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяСвентух Віталій Михайлович