Рішення

від 27.02.2024 по справі 460/27091/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2024 року м. Рівне№460/27091/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" доДержавна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 14.11.2023 № 024318 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ТОВ "Маяк-3" ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивачем було забезпечено ТЗ МАN НОМЕР_1 наявністю всіх тахокарт. Вказує, що водій позивача надав представнику відповідача тахокарти за останні 28 днів та за 18.10.2023 (день перевірки), в тому числі надав тахокарту за 17.10.2023. Зауважує, що 17.10.2023 перевезення вантажу здійснював інший водій, оскільки водій ОСОБА_1 перебував у відпустці, що підтверджується відповідним наказом. За наведеного, вважає постанову про накладення штрафу протиправною та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Вказує, що нормами чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів. Зазначає, що Положенням № 340 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Вказує, що водієм ТЗ не виконано норм Інструкції № 385. Звертає увагу, що у акті № 021384 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 18.10.2023 - пояснення водія відсутні, ознайомлений, підпис відсутній. Тому, вважає, що немає допустимих та належних тверджень, що водій наголошував, що він перебував у відпустці. Крім іншого, 17.10.2023 перевезення вантажу здійснювалось іншим водієм, а наказ про перебування водія у відпустці надано до суду, разом із позовною заявою. За наведеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, зауважує, що водій позивача в момент зупинки ТЗ пояснив відповідачу, що 17.10.2023 перебував у відпустці та керування транспортним засобом здійснював інший водій, на підтвердження чого надав представнику відповідача тахокарту за 17.10.2023. Зазначає, що свій обов`язок ТОВ Маяк-3 виконало у повному обсязі, оскільки позивачем було забезпечено водія необхідними документами, а останній на вимогу посадової особи пред`явив такі документи. За наведеного, вважає, що спірна постанова підлягає скасуванню.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву висловлено свої доводи та заперечення та позиція відповідача не змінилась. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 10 год. 20 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-25ГородищеРівнеСтарокостянтинів137 км. Направлення на рейдову перевірку від 13.10.2023 № 015750; посадова особа, що провела перевірку ОСОБА_2 головний спеціаліст відділу державного контролю за безпекою на транспорті Управління Уктрансбезпеки у Донецькій області.

За результатами перевірки складено Акт № 021384 від 18.10.2023, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб МАN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Визначено, що транспортний засіб належить ТОВ "МАЯК-3".

Під час перевірки виявлено порушення: під час перевезення вантажу згідно ТТН № Р8318 від 18.10.2023 перевізник не забезпечив у водія на ТЗ МАN НОМЕР_1 наявності щоденного листка режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 , наявність яких передбачено Наказом МТЗУ № 340, ст. 34, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт". У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абз. 3 ч. 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме щоденний листок режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія.

Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав.

Повідомлення про розгляд справи на 14.11.2023 направлялось рекомендованим листом від 06.11.2023 №86116/35/24-23 на адресу ТОВ "МАЯК-3".

Згідно з трекінгом відстежень ПАТУкрпошта, вказаний лист отриманий позивачем 14.11.2023.

На розгляд справи позивач не прибув; клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавав.

Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута 14.11.2023 без участі представника ТОВ "МАЯК-3".

14.11.2023 відповідачем прийнято постанову №024318 про застосування до ТОВ "МАЯК-3" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 19 КонституціїУкраїні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" №442 від 10.09.2014Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеніЗаконом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІпередбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цьогоЗакону,законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 5 цього Законувизначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначеннями, наведеними устатті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізникце фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-ІІІвизначено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цьогоЗаконута інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимогстатті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України№1567від 08.11.2006(далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку).

Судом встановлено, що відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи на 14.11.2023 відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас слідує, що представник ТОВ "МАЯК-3" не був присутній 14.11.2023 на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Однак, суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17.

Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зіст. 60 Закону №2344-ІІІ, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється,серед іншого, наявність визначених статтями39і48 Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

В свою чергу,статтею 48 Закону №2344-ІІІвизначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положеньст.48 Закону № 2344-ІІІдає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення регулярних пасажирських перевезенне встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 18 Закону №2344-IIIвизначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті,статті 18 Закону №2344-ІІІта з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобівНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340).

Згідно п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно з п.6.4. Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Згідно пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

24.06.2010 року Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до Поправки 6 до ЄУТР з 20 грудня 2010 року загальна кількість тахокарт у водіїв має становити 29 (тобто за поточний день та попередні 28 календарних днів). У разі відсутності тахокарт водій має надати бланк підтвердження діяльності.

Відповідно до норм чинного законодавста, транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, що сторонами не заперечується.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що під час проведення перевірки не взято до уваги, що водій позивача ОСОБА_1 17.10.2023 перебував у відпустці та керування транспортним засобом здійснював інший водій, на підтвердження чого надав представнику відповідача тахокарту за 17.10.2023.

Суд враховує, що представник ТОВ "МАЯК-3" не був присутній 14.11.2023 під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки згідно з трекінгом відстежень ПАТУкрпошта, лист відповідача про розгляд справи отриманий позивачем 14.11.2023.

За наведеного, суд звертає увагу, що представник позивача не мав об`єктивної можливості долучити відповідні докази під час розгляду 14.11.2023 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Як вже зазначалось судом, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17.

Суд констатує, що доказування правових підстав для рішення (його правомірності), за приписами частини другої статті 77 КАС України покладено на суб`єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що 17.10.2023 перевезення вантажу ТЗ МАN НОМЕР_1 здійснював інший водій, тобто даний факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, зокрема використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, а також своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання.

Матеріали справи містять копію наказу ТОВ "МАЯК-3" про надання водію ОСОБА_1 відпутки на 1 календарний день - 17.10.2023, а також копію тахокарти від 17.10.2023 у якій зазначено іншого водія.

Отже, висновок відповідача про відсутність на момент перевірки - 18.10.2023 тахокарти за 17.10.2023 не знайшов належного підтвердження під час розгляду цієї справи.

За наведеного, слідує, що долучена позивачем до позову тахокарта за 17.10.2023 на ТЗ МАN НОМЕР_1 , під час здійснення перевірки була наявна та надавалась відповідачу.

Водночас, у висновках акту перевірки від 18.10.2023 № 021384 посадовою особою Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення Наказу МТЗУ № 340, ст. 34, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності щоденного листка режимів праці та відпочинку водія (тахокарти) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія.

Суд звертає увагу, що згідно з п.6.4. Положення №340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Однак, суд зауважує, що заповнення бланку підтвердження діяльності є правом перевізника, а не обов`язком, оскільки, водій має надати бланк підтвердження діяльності лише у разі відсутності тахокарт.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не їх використання.

Таким чином, оскільки на момент перевірки хоч і був відсутній бланк підтвердження діяльності водія, проте за наявності тахокарти за 17.10.2023 на ТЗ МАN НОМЕР_1 , констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ в цьому випадку не має жодних підстав, оскільки позивач забезпечив наявність тахокарт на ТЗ МАN ВК 4583 ВН у кількості, визначеній ЄУТР.

Отже, суд дійшов висновку, що перевізник виконав обов`язок з забезпечення тахокарт, а водій з пред`явлення їх для перевірки.

За наведеного, покликання відповідача про відсутність на момент перевірки 18.10.2023 документів згідно ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, суд відхиляє як безпідставні.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що оспорювана постанова відповідача від 14.11.2023 № 024318 про застосування до ТОВ "МАЯК-3" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності винесення спірної постанови.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова № 024318 від 14.11.2023 про застосування штрафу не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

За наведеного, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маяк-3" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 024318 від 14.11.2023 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області судовий збір у сумі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" (вул. Шевченка, буд. 81, с. Верхівськ, Рівненський р-н, Рівненська обл.,35336, ЄДРПОУ/РНОКПП 33521351)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 8, м. Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)



Суддя Н.В. Друзенко