Постанова

від 19.08.2024 по справі 460/27091/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27091/23 пров. № А/857/7462/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (суддя Друзенко Н.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 27.02.2024),

в адміністративній справі №460/27091/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" до Державної служби України з безпеки на транспорті,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У листопаді 2023 року позивач ТОВ "Маяк-3" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 14.11.2023р. №024318 про застосування адміністративного-господарського штрафу до ТОВ "Маяк-3".

Відповідач подав до суду відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 024318 від 14.11.2023 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2147,20 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є не обґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому скаржник зазначає, що контроль за дотриманням робочого часу і часу відпочинку здійснюється саме щодо водія, який на момент проведення перевірки здійснює вантажне перевезення, а не щодо транспортного засобу, яким він керував. У даному випадку, під час проведення перевірки водій ОСОБА_1 повинен був пред`явити власну тахокарту за 17.10.2023. Однак, як встановлено судом, відповідно до наказу ТОВ "МАЯК-3" водію ОСОБА_1 було надано відпустку на 1 календарний день - 17.10.2023. В такому разі автомобільний перевізник ТОВ «Маяк-3» повинен був забезпечити водія ОСОБА_1 бланком підтвердження діяльності за 17.10.2023. Однак під час проведення перевірки такого бланку надано не було, що і зафіксовано в Акті проведення перевірки №015750 від 18.10.2023. Матеріали справи також не містять Бланка підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за 17.10.2023. Тахокарта іншого водія за 17.10.2023 не містить жодних даних про робочий час і час відпочинку водія ОСОБА_1 , тому не могла бути взята до уваги судом.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

18.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 10 год. 20 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-25 Городище Рівне Старокостянтинів 137 км. Направлення на рейдову перевірку від 13.10.2023 № 015750; посадова особа, що провела перевірку ОСОБА_2 головний спеціаліст відділу державного контролю за безпекою на транспорті Управління Уктрансбезпеки у Донецькій області (а.с. 30).

За результатами перевірки складено Акт № 021384 від 18.10.2023, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб МАN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Визначено, що транспортний засіб належить ТОВ "МАЯК-3" (а.с. 8).

Під час перевірки виявлено наступне порушення: під час перевезення вантажу згідно ТТН № Р8318 від 18.10.2023 перевізник не забезпечив у водія на ТЗ МАN НОМЕР_1 наявності щоденного листка режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 , наявність яких передбачено Наказом МТЗУ № 340, ст. 34, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт". У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абз. 3 ч. 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме щоденний листок режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія. Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав.

14.11.2023 відповідачем прийнято постанову №024318 про застосування до ТОВ "МАЯК-3" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 4).

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Як передбачено статтею 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з статтею 33 Закону №2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 Закону №2344-III передбачено зокрема, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно ч.1 ст.39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до статті 47 Закону №2344-III, до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги. Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Наведені норми дають підстави дійти висновку, що суб`єктом відповідальності за недотримання вимог пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, являються автомобільні перевізники, які несуть відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

У розглядуваній справі суд встановив, що водій ОСОБА_1 транспортного засобу МАN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під час перевезення вантажу згідно ТТН № Р8318 від 18.10.2023 перевізник не забезпечив у водія на ТЗ МАN НОМЕР_1 наявності щоденного листка режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 ..

Згідно акта №021384 від 18.10.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, посадовою особою Укртрансбезпеки встановлено те, що під час перевірки виявлено порушення вимог cт. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт абзац 3 частина 1 перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав.

У той же час, позивач вважає спірну постанову протиправною з підстав того, що позивачем було забезпечено транспортний засіб наявністю всіх тахокарт. Тому висновок відповідача про відсутність на момент перевірки 18.10.2023 документів згідно ст. 48 Закону №2344-ІІІ є безпідставним.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно врахував наступне.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до абз.2 статті 48 Закону №2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340).

Згідно п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно з п.6.4. Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Згідно пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

24.06.2010 року Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до Поправки 6 до ЄУТР з 20 грудня 2010 року загальна кількість тахокарт у водіїв має становити 29 (тобто за поточний день та попередні 28 календарних днів). У разі відсутності тахокарт водій має надати бланк підтвердження діяльності.

Суд встановив і така обставина не заперечується сторонами, що відповідно до норм чинного законодавства транспортний засіб позивача обладнаний тахографом.

Позивач вказує, що під час проведення перевірки не взято до уваги, що водій позивача ОСОБА_1 17.10.2023 перебував у відпустці та керування транспортним засобом здійснював інший водій, на підтвердження чого надав представнику відповідача тахокарту за 17.10.2023.

Суд враховує, що представник ТОВ "МАЯК-3" не був присутній 14.11.2023 під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки згідно з трекінгом відстежень ПАТ Укрпошта, лист відповідача про розгляд справи отриманий позивачем 14.11.2023.

Отже, позивача не мав об`єктивної можливості долучити відповідні докази під час розгляду 14.11.2023 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Проте, згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді.

Так, матеріали справи містять копію наказу ТОВ "МАЯК-3" про надання водію ОСОБА_1 відпутки на 1 календарний день - 17.10.2023, а також копію тахокарти від 17.10.2023 на ТЗ МАN ВК 4583 ВН, у якій зазначено іншого водія.

Отже, висновок відповідача про відсутність на момент перевірки - 18.10.2023 тахокарти за 17.10.2023 не знайшов належного підтвердження під час розгляду цієї справи.

Суд зауважує, що у висновках акта перевірки від 18.10.2023 № 021384 посадовою особою Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення Наказу МТЗУ № 340, ст. 34, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності щоденного листка режимів праці та відпочинку водія (тахокарти) за 17.10.2023 або бланк підтвердження діяльності водія.

Проте, як унормовано п.6.4. Положення №340, заповнення бланку підтвердження діяльності є правом перевізника, а не обов`язком, оскільки водій має надати бланк підтвердження діяльності лише у разі відсутності тахокарт.

Враховуючи, що на момент перевірки хоч і був відсутній бланк підтвердження діяльності водія, проте за наявності тахокарти за 17.10.2023 на ТЗ МАN ВК 4583 ВН констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ в цьому випадку не має жодних підстав, оскільки позивач як перевізник забезпечив наявність тахокарт на ТЗ МАN НОМЕР_1 у кількості, визначеній ЄУТР.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що на виконання вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ водієм позивача під час перевірки було пред`явлено всі документи, визначені даною статтею, а також тахокарти за 18.10.2023р. та за 28 попередніх днів, в тому числі і за 17.10.2023р. Перевезення вантажу ТЗ MAN ВК 4583 ВН 17.10.2023 року здійснював інший водій позивача, його дані зазначені в тахокарті від 17.10.2023р. Водій ОСОБА_1 17.10.2023 був у відпустці.

При цьому, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не їх використання.

Отже, правильного висновку дійшов суд першої інстанції, що перевізник виконав обов`язок із забезпечення тахокарт, а водій з пред`явлення їх для перевірки, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до частини 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивачем як перевізником не надано в розумінні статті 48 Закону №2344-ІІІ всіх затребуваних документів.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про відсутність у позивача на момент перевірки 18.10.2023 документів згідно ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що оспорювана постанова відповідача від 14.11.2023 № 024318 про застосування до ТОВ "МАЯК-3" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, які ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до непогодження із ними.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року в адміністративній справі №460/27091/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей