Постанова

від 21.02.2024 по справі 480/2137/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 р.Справа № 480/2137/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 12.09.23 року по справі № 480/2137/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР"

до Сумської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР", звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.01.2023 №/2022/000001/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, оскільки позивачем вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, то 19.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" ( далі - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР") було подано електронну митну декларацію №23UA805170000054UO, відповідно до якої митну вартість товару було визначено за основним методом. Позивач вважає, що наданих до митного органу документів було достатньо для підтвердження митної вартості товару, проте відповідачем в порядку проведення консультацій було направлено повідомлення від 19.01.2023, в якому зазначено, що надані декларантом банківські платіжні документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

20.01.2023 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" було надано пояснення щодо особливостей виробництва товару, що імпортується, порядку здійснення його оплати та формування вантажних партій товару, щодо виду, ваги, кількості контейнерів товару, особливостей проведення оплати і прив`язка наявних платіжних доручень до контейнерів з товаром, поданим для розмитнення, пояснено особливості логістики транспортування партій товару, неможливості одночасно перевезти 5 контейнерів та висловлено незгоду з митним органом щодо застосування другорядного методу розмитнення товарів з посиланням відповідача на митну декларацію від 05.10.2022 №UА 8065170/2022/1227.

Проте відповідач Рішенням про коригування митної вартості товарів визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом, оскільки надані декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються товару, не підтверджують числові значення складових митної товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, які імпортуються.

Так, згідно специфікації від 09.11.2022 до договору від 18.05.2022 №18052022-UK, а саме відповідно до рахунку від 09.11.2022 № JZ-220930-1/2, фактурна вартість складає 13400,32 доларів США. Тоді, як жоден з наданих банківських платіжних документів не підтверджує саме вищезазначену вартість товару; банківські платіжні документи та рахунки-проформи, які мають підтверджувати оплату задекларованої партії товарів, складені раніше ніж сама специфікація від 09.11.2022 №3; у митного органу міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару з рівнем вартості 1,34 доларів США за кілограм, митне оформлення якого здійснене за основним методом митної вартості товару, що імпортується (митна декларація від 05.10.2022 №UА805170/2022/1227).

Таким чином, відповідач, у зв`язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості відмовив позивачу у прийнятті до оформлення митної декларації та документів, що підтверджують митну вартість товару, 19.01.2023 видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805170/2022/000004.

Позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення.

20.01.2023 позивач надав митному органу лист, в якому зазначив номер контракту та пояснив, що через особливості виробництва неможливо чітко визначити наперед вагу товару в кожному конкретному контейнері товару та ціну товару в кожному конкретному контейнері з великої партії товару, так як партія товару формується з трьох видів товару, який має різну вартість, а саме: Скловолоконна рівниця 136 текс - 0,915 доларів США за кілограм; скловолоконна рівниця 300 текс - 0.640 доларів США за кілограм; скловолоконна рівниця 400 текс - 0.640 доларів США за кілограм.

Платежі здійснювались наступним чином: 30% - передплата при замовлені 24613 доларів США - 05.10.2022; 14213 доларів США - 05.10.2022; 20% - перед завантаженням 16408 доларів США - 26.10.2022; 50% - через 30 днів після відвантаження 23051,70 доларів США - 20.12.2022, вже після остаточного формування партії товарів та визначення повної вартості п`яти контейнерів.

Таким чином, загальна сума поставленої партії товарів з п`яти контейнерів складає 78285,70 доларів США.

Відвантаження товару здійснювалось наступним чином: пакувальний лист №1 від 09.11.2022 - митна декларація країни відправлення від 14.11.2022 №201720220000308469; морський коносамент від 16.11.2022 №08122110474. - три контейнери: (SUDU1995444 -нетто 20373 кг скловолокнної рівниці 400 текс; МSKU5032095 -нетто 20293 кг скловолокнної рівниці 400 текс; МSKU7014357 - нетто 10804 кг скловолокнної рівниці 300 текс та 10134 кг скловолокнної рівниці 400 текс; Таким чином, в трьох контейнерах перевозилось товару масою 61604 кг ціною 0,640 доларів США за кілограм, на загальну суму 39426,56 доларів США); пакувальний лист №2 від 11.11.2022 - митна декларація країни відправлення від 14.11.2022 №201720220000308578; морський коносамент від 16.11.2022 №GS 122110473, -два контейнери: MRSU5631068 - нетто 21158 кг скловолокнної рівниці 136 текс; MRKU56339612 - нетто 21311 кг скловолокнної рівниці 136 текс.

Таким чином, в двох контейнерах перевозилось товару масою 42469 кг ціною 0,913 доларів США за кілограм, на загальну суму 38859,14 доларів США.

Загалом, вартість партії товару по контракту від 18.05.2022 №18052022-UA в п`яти ввезених контейнерах складає 78285,70 доларів США, що відповідає специфікації №3 від 09.11.2022 до договору.

Ціну товару підтверджено додатковими документами: прайс-листом виробника товарів; заявою відправника вантажу, в якій зазначено вартість одиниці продукції, розбивка пари, товару по контейнерам, зазначення інвойсів-проформ та інвойсів-фактур (після остаточної, формування партії товарів); експертним висновком державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 16.01.2023 №11/8, в якому підтверджено ціну товару задекларовану позивачем.

На підтвердження ціни товару по митній декларації від 19.01.2022 №23UA8051700000054U0, було надано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію до нього №3, складену 09.11.2022, після формування всієї партії товару, крім цього декларантом позивача було надано інвойс-фактуру від 09.11.2022 №JZ-220930-l/2 на суму 13400,32 доларів США, пакувальний лист від 09.11.2022 на інвойс-фактуру від 09.11.2022 №JZ-220930-1/2 на суму 13400,32 доларів США на партію товару в кількості скловолоконної рівниці 300 текс вагою 10804 кг., скловолоконної рівниці 400 текс вагою 10134 кг., яка була укладена виробником товару в контейнер MSKU7014357, що відповідає митній декларації країни-виробника від 14.09.2022 №201720220000308469.

Не погодившись з оскаржуваними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України ( далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з ст. 264 МК України, відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ст.ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Тобто, здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність передбачених законодавцем обставин, а саме: у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При поданні митної декларації позивачем було надано, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 18.05.2022 № 18052022-UK, доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 09.11.2022 специфікацію № 3.

Відповідно до п.п. 1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.05.2022 № 18052022-UK визначено, що продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом та вартістю узгоджений сторонами в інвойсі та специфікації щодо кожної поставки.

Загальна вартість контракту складається з сумарної вартості всіх партій поставки товару протягом терміну дії контракту і становить 1000000 доларів США.

Покупець повинен сплатити банківським переказом 30% передплати від загальної суми інвойсу та баланс 70% - перед відвантаженням (після отримання повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження).

Кожна партія товару визначається специфікацією (інвойсом, проформа інвойсом), в якій відзначається найменування і кількість товару, який підлягає постачанню в конкретній партії, ціна, сума партії і умови постачання, вантажовідправник, вантажоодержувач і платник товару.

На підтвердження митної вартості товару - скловолоконної рівниці 300 текс та скловолоконної рівниці 400 текс, вагою 20938 кг загальною вартістю 13400,32 дол. США, який підлягав митному оформленню за митною декларацією №23UA805170000054U0, позивачем митному органу було надано, крім іншого: специфікацію № 3 від 09.11.2022 на загальну суму 78285,7 дол. США, за якою поставці підлягав товар: скловолоконна нитка 136 текс, вагою 42469 кг, на загальну суму 38859,14 дол. США, скловолоконна рівниця 300 текс вагою 10804 кг на загальну суму 6914,56 дол. США, скловолоконна рівниця 400 текс вагою 50800 кг на загальну суму 32512 дол. США, та інвойс від 09.11.2022 № JZ-220930-1/2 на загальну суму 13400,32 дол. США на товар скловолоконна рівниця 300 текс вагою 10804 кг на загальну суму 6914,56 дол. США, скловолоконна рівниця 400 текс вагою 10134 кг на загальну суму 6485,76 дол. США (а.с. 29, 32).

Як стверджував представник позивача у судовому засіданні вказаний інвойс від 09.11.2022 № JZ-220930-1/2 є складовою частиною інвойсу від 09.11.2022 № JZ-220930-1. Оформлення інвойсів № JZ-220930-1/1, № JZ-220930-1/2 та № JZ-220930-1/3 було пов`язано із завантаженням товару до різних контейнерів для відправлення. Також представник позивача вказує, що постачальником було складено також інвойс від 11.11.2022 № JZ-220930-2 на товар скловолоконну нитку вагою 42469 кг на загальну суму 38859,14 дол. США. А тому загальна сума товару, що постачався згідно інвойсу від 09.11.2022 № JZ-220930-1 та інвойсу від 11.11.2022 № JZ-220930-2 відповідає сумі, вказаній в специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інвойсу № JZ-220930-1 поставці підлягав товар скловолоконна рівниця 300 текс вагою 10804 кг на загальну суму 6914,56 дол. США, скловолоконна рівниця 400 текс вагою 50800 кг на загальну суму 39426,56 дол. США (а.с.30), а згідно інвойсу від 11.11.2022 № JZ-220930-2 поставці підлягав товар скловолоконна нитка 136 текс вагою 42469 кг на загальну суму 38859,14 дол. США (а.с. 153).

Суд зазначає, що як вага, так і вартість товару, зазначені у специфікації № 3 та загально у інвойсах від 09.11.2022 № JZ-220930-1 та від 11.11.2022 № JZ-220930-2, є однаковими.

Як вбачається з митної декларації та картки відмови, інвойс від 11.11.2022 № JZ-220930-2 позивачем до митного органу на підтвердження митної вартості товару не надавався.

Однак, до суду апеляційної інстанції позивачем було надано Додаткову угоду №1 до контракту від 18.05.2022 №UK18052022, колегією суддів було її досліджено та встановлено,що в ній зазначено про визначення ціни товару між позивачем та постачальником товару, яка наряду з висновком про вартісні характеристики товару від 16.01.2023 №11/8 та калькуляцією виробника від 11.11.2022 б/н та іншими документами в повному обсязі підтверджує фактурну вартість товару, імпортованого позивачем відповідно до електронної митної декларації від 19.01.2023 №23UA805170000054UO.

За наданими банківськими платіжними документами було проведено оплату товару за інвойсами від 30.09.2022 № JZ-220930, від 04.10.2022 № JZ-221004 та від 10.11.2022 №JZ-220930 (а.с. 44-47).

Позивач у листі до митного органу вказував, що 10.11.2022 по фактичному завантаженню було скореговано вагу й відповідно суму останньої доплати за вантаж в проформі інвойс JZ-220930. За даною проформою було внесено останній платіж на суму 23051,7 дол. США (а.с. 17).

Колегія суддів зазначає, що згідно інвойсу JZ-220930 від 10.11.2022 на загальну суму 64072,7 дол. США поставці підлягав товар скловолоконна рівниця 300 текс вагою 6422,97 кг на загальну суму 4110,7 дол. США, скловолоконна рівниця 400 текс вагою 50800 кг на загальну суму 32512 дол. США та скловолоконна нитка 136 текс вагою 30000 кг на загальну суму 27450 дол. США (а.с. 27). Вказаний інвойс було складено вже після складення інвойсу від 09.11.2022 № JZ-220930-1/2, на підставі якого здійснювалась поставка спірної партії товару.

З огляду на викладене, додані позивачем платіжні документи до суду апеляційної інстанції містять інформацію для ідентифікації ввезеного товару за спірною партією (зокрема і реквізити специфікації, на основі якої було поставлено відповідний товар). А тому вказані платіжні документи є належними доказами для доведення митної вартості спірної поставки товару.

Так, як вже вище зазначалось, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Так, відповідачем належним чином не обґрунтовано застосування другорядного та резервного методу для визначення митної вартості пред`явленого позивачем до митного оформлення товару.

Відтак, колегія суддів наголошує, що надані декларантом документи, підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Сумніви митного органу з цього приводу слід визнати не обґрунтованими, а тому останній не мав правові підстави для коригування митної вартості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 с. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, , 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 480/2137/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.01.2023 №805170/2023/000001/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 28.02.2024 року