Постанова

від 22.02.2024 по справі 340/4652/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 340/4652/23

Головуючий суддя І інстанції Науменко В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року в адміністративній справі №340/4652/23 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький про стягнення податкового боргу в розмірі 3227593.95 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було задоволено.

Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 3227593.95 грн. на користь місцевого бюджету Суботцівської сільської ради ТГ Кіровоградської області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податковим органом перед зверненням до адміністративного суду не було дотримано порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, визначеного ст. 96 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький зареєстровано як суб`єкт господарської діяльності та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій 23.10.1997 року (а.с. 7-8).

Згідно даних інтегрованої картки платника податків, за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницький рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб на загальну суму З227593,95 грн., який виник на підставі самостійно поданих відповідачем до контролюючого органу податкових розрахунків з плати за землю:

- №9024273613 від 14.02.2023 по термінам сплати 30.03.2023 нараховано податкового зобов`язання на суму 1 075 555.76 грн., сплата відсутня;

- №9024273613 від 14.02.2023 по термінам сплати 01.05.2023 нараховано податкового зобов`язання на суму 1 075 555.76 грн., сплата відсутня;

- №9024273613 від 14.02.2023 по термінам сплати 30.05.2023 нараховано податкового зобов`язання на суму 1 075 555.76 грн., сплата відсутня;

- №9047110774 від 13.03.2023 по термінам сплати 30.03.2023 нараховано податкового зобов`язання на суму 308.89 грн., сплата відсутня;

- №9047110774 від 13.03.2023 по термінам сплати 01.05.2023 нараховано податкового зобов`язання на суму 308.89 грн., сплата відсутня;

- №9047110774 від 13.03.2023 по термінам сплати 30.05.2023 нараховано податкового зобов`язання на суму 308.89 грн., сплата відсутня.

Відповідачем податковий борг у добровільному порядку не сплачений, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірним є стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 3227593.95 грн., оскільки доказів самостійного погашення заборгованості останній суду не надав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, положеннями п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, відповідно до п. 59.1, п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами пункту 95. 4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № 9024273613 від 14.02.2023, № 9024273613 від 14.02.2023, № 9024273613 від 14.02.2023, № 9047110774 від 13.03.2023, № 9047110774 від 13.03.2023, № 9047110774 від 13.03.2023 направлялись на адресу реєстрації відповідача та були отримані останнім.

Так, позивачем на адресу відповідача, надсилалась податкова вимога форми «Ю» від 22.11.2019 року №168002-53 та отримана представником відповідача 06.12.2019 року. Однак вказана податкова вимога залишилась без належного виконання.

Таким чином, з огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача, на час прийняття рішення судом першої інстанції, суми податкового боргу у розмірі, що останнім не спростовано, та зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Що стосується посилань відповідача на недотримання податковим органом приписів ст. 96 Податкового кодексу України, та як наслідок безпідставності заявлення позовних вимог, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Приписами ст. 96 Податкового кодексу України, які визначають порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відтак, наведеними правовими приписами визначено порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств.

Як вбачається з Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький, затвердженого наказом начальника Миколаївського КЕУ від 27.06.2023 року № 118, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький є державною установою.

Крім того, відповідно до оновленого положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький, затвердженого наказом начальника Миколаївського КЕУ від 15.01.2024 року № 2, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький є державною установою.

КЕВ є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України.

Відтак, з огляду на організаційно-правову форму відповідача, а саме установа, а не підприємство, на останнього приписи ст. 96 Податкового кодексу України не розповсюджуються.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відсутність або обмежене фінансування відповідача на є підставою для звільнення його від обов`язку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верхоного Суду, викладеній в постанові від 08.07.2020 року по справі № 822/1725/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань відповідача на правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 12.07.2023 року № 140/890/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу, в якому визначено про недотримання податковим органом приписів ст. 96 Податкового кодексу України, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх нерелевантними у даній справі, оскільки відповідно до наведеної постанови, судом касаційної інстанції було визначено, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський Волинської області є державним підприємством, тобто підприємством, що діє на основі державної власності, управління яким виконує Командування Сил логістики Збройних Сил України.

Натомість в межах даної справи, як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач є державною установою, а не державним підприємством.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311 ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року в адміністративній справі №340/4652/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко