Постанова

від 27.02.2024 по справі 160/31866/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/31866/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКС Фертігхаус»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року (суддя Рянська В.В.) у справі №160/31866/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКС Фертігхаус» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

02.12.2023 ТОВ «ВКС Фертігхаус» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8769529/38301100 від 09.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 13.04.2023; № 8769528/38301100 від 09.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 13.04.2023; № 8769530/38301100 від 09.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 13.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 2 від 13.04.2023, № 4 від 13.04.2023, № 5 від 13.04.2023, складені Товариством з обмеженою відповідальністю ВКС ФЕРТІГХАУС, датою фактичного подання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКС ФЕРТІГХАУС до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії було залишено без руху; надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: доказів на підтвердження дати отримання позивачем рішень комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.05.2023 № 8769529/38301100, № 8769528/38301100 та № 8769530/38301100; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску (у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду).

На виконання ухвали суду 25.12.2023 позивачем подано заяву про усунення недоліків та поновлення строку для звернення до суду з доданими до неї документами.

У заяві представником позивача зазначено, що оскаржувані рішення № 8769529/38301100 від 09.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від

13.04.2023; №8769528/38301100 від 09.05.2023 розміщено в електронному кабінеті платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ВКС ФЕРТІГХАУС 09.05.2023, тобто у день їх прийняття, однак вказати дату ознайомлення директора або бухгалтера підприємства з вказаними рішеннями немає можливості. Строк для звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки направлену вперше 28.09.2023 позовну заяву засобами поштового зв`язку не було доставлено до суду з незалежних від позивача обставин, про що йому стало відомо у листопаді 2023 року. З`ясування на поштовому відділенні обставин зникнення документів не дало результатів, було повідомлено про ймовірну технічну помилку. З 15.11.2023 до 19.11.2013 представник позивача перебував на лікарняному та з 20.11.2023 до 30.11.2023 - на амбулаторному лікуванні. Виготовлення значної кількості додатків до позовної заяви потребувало часу. 02.12.2023 позовну заяву було повторно направлено до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку, а позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених ч.2 ст.123 КАС України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду. З цього приводу суд, зокрема, зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують звернення з позовом до суду у встановлені законом строки, оскільки з наданих копій документів неможливо встановити вміст поштового відправлення адресованого суду 28.09.2023.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які підтверджували поважність причин пропуску звернення з позовом до суду та які свідчили про те, що вперше позивач звернувся з позовом до суду, засобами поштового зв`язку, у встановлені законом строки, але поштове відправлення не було доставлено суду з невідомих причин. Позивач зазначає, що суду було надано, зокрема, скріншот властивостей документа (файл відповідної позовної заяви), де зазначено, що документ створено 27 вересня 2023 року, а кінцевою редакцією документа 28 вересня 2023 року. І цей документ (позовну заяву) було направлено до суду засобами поштового зв`язку 28 вересня 2023 року, чому є підтвердженням накладна та фіскальний чек, але за визначеним номером не вдалося відстежити поштове відправлення через відсутність інформації щодо такого відправлення, з невідомих причин, на офіційному сайті Укрпошти.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Отже, встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду починає перебіг з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).

Таким чином, враховуючи наведені позиції Європейського Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у кожному конкретному випадку питання щодо дотримання строків звернення до суду, повинно оцінюватися судом враховуючи усі обставини, що призвели до звернення особи із позовом до суду, зокрема, значимості цієї справи для особи, можливості звернення до суду за захистом права у строки, встановлені законом.

У спірному випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу, які стосуються здійснення позивачем господарської діяльності.

Тобто, вказана справа безумовно є значимою для позивача, оскільки оскаржуваними рішеннями відмовлено, як вважає позивач необгрунтовано, в реєстрації податкових накладних, що має безпосередній вплив на здійснення господарської діяльності, визначення фінансового результату діяльності Товариства і як, наслідок, стосується законних інтересів позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем надавалися докази, які, на за його позицією, свідчать про те, що з вперше з позовом до суду Товариство звернулося у визначені законом строки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи: накладна та фіскальний чек, не підтверджують того факту, що поштове відправлення, адресоване суду, містило в собі саме позовну заяву.

Але вказане і не спростовує зворотного. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що є встановленим факт відправлення 28.08.2023 Товариством на адресу суду поштового відправлення. Цей факт підтверджується накладною та фіскальним чеком, в яких визначено номер поштового відправлення. Встановленим є і факт того, що на офіційному сайти Укрпошти (Трекінг) не можливо відстежити відправлення через відсутність, з невідомих причин, інформації про таке поштове відправлення (а.с.42).

Приймає до уваги суд апеляційної інстанції і те, що положення процесуального закону не передбачають вимог щодо направлення позовів до суду засобами поштового зв`язку, виключно з описом поштового вкладення.

Таким чином, за встановлених обставин не можливо стверджувати про те, що надані позивачем докази не підтверджують його звернення з позовом до суду вперше в строки, встановлені законом.

Враховуючи право позивача на звернення до суду і те, що реалізація такого права є однією з гарантій справедливого судочинства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКС Фертігхаус» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі №160/31866/23 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Вступну та резолютивну частини проголошено 27.02.2024

Повне судове рішення складено 28.02.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк