Постанова

від 28.02.2024 по справі 280/4496/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/4496/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. у справі №280/4496/23за позовом:Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюдо: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ВСТАНОВИВ:

12.06.2023р. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за допомогою поштового зв`язку звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» (далі - ТОВ «ЧІЗ МІЛК») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, який зареєстровано судом 23.06.2023р. /а.с. 1, 2,6 /.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.06.2023р. адміністративний позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків /а.с.8/.

Після усунення у встановлений судом строк недоліків, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №280/4496/23 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження / а.с. 16/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що протягом 2022р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, оскільки норматив працевлаштування осіб-інвалідів для відповідача у 2022р. становить 2 особи, а протягом 2022р. у відповідача не було працевлаштовано жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022р. у розмірі 157290,66грн. за 2 не зайнятих особами з інвалідністю робочих місця, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачені, просив суд стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022р. у розмірі 157290,66грн. та пеню за прострочку сплати у розмірі 8178,95грн., а разом 165469,61грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. у справі №280/4496/23 Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в задоволенні позову до ТОВ «ЧІЗ МІЛК» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій і пені відмовлено /а.с.48-49/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, які зареєстровані судом 05.01.2024р. / а.с. 61-71,72/

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції 08.01.2024р. витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №280/4496/23 / а.с. 73/, які надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 23.01.2024р. /а.с. 78/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024р. у справі №280/4496/23 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. у справі №280/4496/23 /а.с.79/ і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.02.2024р. /а.с. 80/, про що учасники справи були повідомлені відповідно до чинного законодавства /а.с. 81-83,84/.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 29.09.2023р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 85-89/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції повно з`ясовано усі обставини справи, які мали суттєве значення для її вирішення, та постановлено у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 29.09.2023р. залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Так, відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Частиною 1 ст. 19 цього ж Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що протягом 2022р. на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 41 особу, отже відповідно до Закону на підприємстві повинно бути працевлаштована 2 особи з інвалідністю.

Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.3 ст.217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, обов`язковою умовою для застосування санкцій до суб`єкта господарювання є саме порушення та/або не виконання вимог законодавства у сфері господарювання.

Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджено Наказом Міністерством соціальної політики України №316 від 31.05.2013р., який був чинний до 12.04.2022р. (далі Порядок №316).

Пунктом 2.1 Порядку № 316 встановлено, що інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу пункту 2.1 Порядку № 316 вбачається, що звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12.04.2022р. «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (чинний з 07.07.2022), затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі Порядок №827-22), і саме норми цього наказу діяли у 2022 році.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Порядку №827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що в 2022 році відповідач , відповідно до наказу №02/19-1 від 19.02.2022р., створив та забронював на 2022р. для працевлаштування осіб з інвалідністю дві вакантні посади , у зв`язку з чим було сформовано звіт за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», який подано до Державної служби зайнятості /а.с.33,34,35,35/.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідачем вчинено всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в діях відповідача відсутній склад правопорушення, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування чи відсутністю таких осіб у населеному пункті за місцем знаходження відповідача.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про відсутність складу правопорушення, та прийнято правильне рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, тому колегія суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 29.09.2023р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. у справі №280/4496/23- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.02.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов