Постанова

від 27.02.2024 по справі 460/18195/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/18195/23 пров. № А/857/18060/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення від 31 серпня 2023 року та додаткове рішення від 21 листопада 2023 року Рівненського окружного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОД ОІЛ ГРУП» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїПоліщук О.В.,

час ухвалення судового рішення 15 год 46 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 04 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОД ОІЛ ГРУП» (далі ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС) від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л у частині анулювання ліцензії ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" на право роздрібної торгівлі пальним № 17040314202100057 терміном дії з 30 грудня 2021 року до 30 грудня 2026 року, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, Дубенський район, с. Іваннє, вул. Млинівська, 38, АЗС (далі Ліцензія);

зобов`язати ГУ ДПС видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі Реєстр) інформацію (відомості) про анулювання Ліцензії та поновити інформацію (внести відомості) до Реєстру про Ліцензію, яка видана ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 460/18195/23 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що видавши позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на підставі доданих до заяви документів та визнавши їх достатніми для її отримання, відповідач у подальшому не вправі посилатися на їх неповноту як підставу для анулювання раніше виданої ліцензії.

З метою повного відновлення прав позивача слід зобов`язати ГУ ДПС виключити з Реєстру інформацію (відомості) про анулювання Ліцензії та поновити інформацію (внести відомості) до Реєстру про Ліцензію, яка видана ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП".

Додатковим рішенням від 21 листопада 2023 року Рівненський окружний адміністративний суд заяву представника ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та співмірності 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

У поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем до заяви на отримання Ліцензій не були надані акти вводу в експлуатацію об`єкта або акти готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав лист ДПС України від 28 квітня 2023 року №9345/7/99- 00-09-01-02-07, який свідчить про встановлений факт подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Так, позивачем до заяви надано акти введення в експлуатацію основних засобів замість акту введення в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту.

На підтвердження даної обставини відповідачем долучено лист ТУ ДПС у Рівненській області №5757/5/17-00-09-03-02 від 22 травня 2023 року та лист Державної інспекції архітектури та містобудування України від 24 травня 2023 року №483104-13-23, які судом не досліджено.

Окрім того, відповідачем долучено до матеріалів справи лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 07 квітня 2022 року №40-201-11/1608-21 та лист Міністерства фінансів України від 28 лютого 2020 року №11320-10-62/6731.

У апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції ГУ ДПС просило апеляційний суд таке скасувати та у задоволенні вимог ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП", посилаючись на недоведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідними доказами та неврахування судом першої інстанції при визначенні їх розміру принципу співмірності та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подані апеляційні скарги доводами, аналогічними до тих, що зазначені у їх тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" відмовити.

Представник ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" є 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Задля провадження господарської діяльності за основним видом діяльності ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" отримало від ГУ ДПС Ліцензію за адресою місця торгівлі: Україна, Рівненська область, Дубенський район, село Іваннє, вулиця Млинівська, 38, АЗС.

Розпорядженням ГУ ДПС від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л «Про анулювання ліцензії» за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) у зв`язку із встановленням факту подання недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, та листа ДІАМ № 4531/04/13-23 від 24 травня 2023 року було анульовано Ліцензію, видану ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП».

ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» не погодилося із правомірністю вказаного рішення ГУ ДПС та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України регламентовано приписами Закону № 481/95-ВР.

З метою ведення своєї господарської діяльності ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» 22 грудня 2021 року звернулося до ГУ ДПС із заявою про отримання Ліцензії, до якої долучило :

договір оренди земельної ділянки № 01/21-3 від 01 травня 2021 року з актом приймання- передачі;

витяг з ДРРП про право власності орендодавця на земельну ділянку;

договір № 8050Е/2021 від 06 липня 2021 року щодо експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання робіт підвищеної небезпеки та під час експлуатації машин механізмів та устаткування підвищеної небезпеки;

дозвіл № 108.21.56 Управління Держпраці у Рівненській області на виконання ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" робіт підвищеної небезпеки;

висновок експертизи № 40282391-02-10005.21 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки;

дозвіл № 109.21.56 Управління Держпраці у Рівненській області ТОВ "ОД ОІЛ ГРУП" на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Іваннє, вул. Млинівська, 38;

висновок експертизи № 40282391-03-10006.21 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

експертний висновок з питань оцінки протипожежного стану АЗС за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Іваннє, вул. Млинівська, 38;

декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

акт введення в експлуатацію основних засобів від 15 вересня 2021 року;

реєстраційне посвідчення РРО № 2186, дата реєстрації 21.09.2021 року.

На підставі поданих ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» документів ГУ ДПС було видано Ліцензію.

Відповідно до абзацу десятого частини 52 статті 15 Закону №481/95-ВР

ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Як свідчать матеріали справи, вказана норма стала підставою для винесення оспорюваного розпорядження ГУ ДПС від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л про анулювання Ліценції позивача.

На переконання апеляційного суду, в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слід врахувати висновки, викладені у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 560/377/20, відповідно до яких відповідальність суб`єкта у вигляді анулювання ліцензії може мати місце тоді, коли контролюючим органом достовірно встановлено, що конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавались разом з заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, відтак є підробленим (сфальшованим), або містить недостовірну інформацію. Тоді ж, коли суб`єкт взагалі не подавав певний документ, вказані норми, як підстави для анулювання ліцензії, застосовані бути не можуть.

Відтак, видавши ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» Ліцензію на підставі доданих до заяви документів та визнавши їх достатніми для її отримання, відповідач у подальшому не вправі посилатися на їх неповноту, як підставу для анулювання раніше виданої ліцензії.

У листі № 4531/04/13-23 від 24 травня 2023 року, на який посилається відповідач у оспорюваному розпорядженні, Державна інспекція архітектури та містобудування України зазначає, що у Реєстрі будівельної діяльності не виявлено інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП», однак відповідних документів позивачем при зверненні до контролюючого органу із заявою про отримання Ліцензії не подавалося.

Разом із тим, виходячи із встановлених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що видавши позивачу зазначену Ліцензію на підставі доданих до заяви документів та визнавши їх достатніми для її отримання, ГУ ДПС у подальшому не вправі посилатися на їх неповноту як підставу для анулювання раніше виданої ліцензії.

При цьому фактів отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами, чи фактів подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, матеріали справи не містять.

Отже, твердження суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного розпорядження ГУ ДПС від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л, на думку апеляційного суду, відповідає встановленим фактичним обставинам та приписам чинного законодавства.

Оцінюючи вирішення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» про зобов`язання ГУ ДПС видалити з Реєстру інформацію (відомості) про анулювання Ліцензії та поновити інформацію (внести відомості) до Реєстру про Ліцензію, апеляційний суд зазначає таке.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 (далі Порядок №545).

У пункті 3 Порядку №545 зазначено, що до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться відомості, зокрема, щодо дати видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

За приписами пунктів 4-7 Порядку №545 підставою для включення суб`єкта господарювання до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення ДФС та її територіальних органів про видачу ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для внесення змін до відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії.

Підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.

З урахуванням наведених приписів Порядку №545 та висновків суду щодо розпорядження ГУ ДПС від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що з метою належного захисту та повного відновлення прав ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» слід зобов`язати ГУ ДПС виключити з Реєстру інформацію (відомості) про анулювання Ліцензії та поновити (внести відомості) до Реєстру інформацію про Ліцензію, що була видана позивачу.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

При наданні оцінки доводам ГУ ДПС щодо протиправності додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі, що розглядається, апеляційний суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, скаржником не оспорюється ні передбачене процесуальним законом право ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» на отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді адміністративної справи, ні самого факту надання такої позивачу адвокатом Пащуком Т.С. При цьому відповідачем заперечується обґрунтованість саме визначеного судом розміру відшкодування у 4000 грн.

Переглянувши додаткове судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому положеннями частини 6 та частини 7 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Окрім того, за змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 цього рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18, від 19 грудня 2019 у справі № 520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

За змістом статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно із визначенням, наведеним у статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено не лише те, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також і те, що за конкретних обставин справи витрати сторони на правничу допомогу були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як слідує з матеріалів справи, професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «Тараса Пащука» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 липня 2023 року.

На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 06/07/23 від 06 липня 2023 року, п. 3.1 якого передбачає, що загальна вартість правової допомоги в межах цього договору визначається за погодинним тарифом, що становить 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2023 року, що становить 3350 грн за одну годину роботи адвоката;

2) копії додаткової угоди № 1 та № 2 від 06 липня 2023 року до договору № 06/07/23 від 06 липня 2023 року;

3) копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 04 вересня 2023 року;

4) рахунок № 1 від 04 вересня 2023 року на оплату послуг у сумі 48017 грн;

5) детальний опис наданих юридичних послуг від 04 вересня 2023 року, відповідно до якого адвокатом було надано ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» такі послуги:

- зустріч з клієнтом, надання первинної консультації - витрачений час 01 год;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів - витрачений час 02 год;

- правовий аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - витрачений час 02 год;

- підготовка та подання адвокатських запитів (два запити) - витрачений час 1,5 год;

- правовий аналіз письмових доказів, отриманих у відповідь на адвокатські запити - витрачений час 02 год;

- складання та підготовка позовної заяви - витрачений час 03 год;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву - витрачений час 01 год;

- участь у судовому засіданні під час розгляду справи - витрачений час 01 год 50 хв.

Загальний обсяг часу, витраченого станом на 04 вересня 2023 року на надання правової допомоги ТОВ «ОД ОІЛ ГРУП» по справі № 460/18195/23 за цим звітом становить 14 год 20 хв.

Відтак, з урахуванням об`єму матеріалів справи, що були підготовлені та опрацьовані адвокатом, складності самої справи, обсягу та якістю наданих послуг, принципу співмірності та розумності судових витрат, значущості спору для позивача з урахуванням розміру визначених відповідачем зобов`язань, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, який визначив розмір відшкодування вказаних витрат у 4000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника про необхідність скасування додаткового рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення від 31 серпня 2023 року та додаткове рішення від 21 листопада 2023 року Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/18195/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 28 лютого 2023 року.