Постанова

від 28.02.2024 по справі 380/14241/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа №380/14241/23

адміністративне провадження №К/990/37007/23, №К/990/1804/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року (суд у складі головуючого судді Костецького Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Довгої О.І., суддів Глушко І.В., Запотічного І.І.) у справі №380/14241/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВПРОЕКТ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «Фест», ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування припису, -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВПРОЕКТ» (далі по тексту - ТОВ «ЛЬВІВПРОЕКТ») звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі по тексту - відповідач), треті: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «Фест», ОСОБА_1 , у якому просив визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №10/56/23 від 08 червня 2023 року.

В позовній заяві представник позивача, зокрема, заявив клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та інформаційної політики України №10/56/23 від 08 червня 2023 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, заяву ТОВ «ЛЬВІВПРОЕКТ» про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 08 червня 2023 року №10/56/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/14241/23.

Рішення судів мотивовані тим, що в даному випадку заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Крім того, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову не є вирішенням справи по суті, а є засобом тимчасового захисту, який рішення по суті не підмінює, а лише тимчасово, до вирішення спору, зупиняє дію оскаржуваних індивідуальних актів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

3. Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №380/14241/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №380/14241/23.

4. 12 січня 2024 року від Міністерства культури та інформаційної політики України надійшла касаційна скарга на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, у якій просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року поновлено Міністерству культури та інформаційної політики України строк на касаційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року по справі №380/14241/23. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій не вказали яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача. Без наведення будь-яких мотивів враховано виключно позицію позивача, чим порушено баланс інтересів сторін у справі.

ТОВ «Холдинг емоцій «Фест» подало відзив на касаційну скаргу та просило відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані рішення без змін.

5. Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 28 лютого 2024 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року по справі №580/5656/21.

8. Водночас, колегія суддів КАС ВС зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерством культури та інформаційної політики України винесено припис від 08 червня 2023 року №10/56/23, яким зобов`язано ТОВ «ЛЬВІВПРОЕКТ», зокрема, негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року №1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вказаний припис винесено у зв`язку з порушенням ТОВ «ЛЬВІВПРОЕКТ» вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме виконання будівельних робіт за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав, що з метою будівництва об`єкту «Будівництво багатоповерхового житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові» було укладено ряд договорів, зокрема, договір генерального підряду, договір авторського нагляду, договір технічного нагляду. Припинення виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва на час розгляду судом справи спричинить ряд негативних наслідків, а саме: переривання технологічних процесів будівництва, які визначені проектною документацією на будівництво та графіком виконання будівельних робіт.

Зокрема, процеси забезпечення безпеки будівельного об`єкта та збереження якості зведених конструкцій вимагають безперервного ведення будівництва, оскільки у випадку їх припинення можуть настати наслідки у вигляді руйнування об`єкта незавершеного будівництва внаслідок дії природних процесів; псування запланованих до використання у будівництві будівельних матеріалів через несвоєчасне їхнє використання, що призведе до значних економічних збитків замовника будівництва та необхідності пошуку інвестицій для нової закупки матеріалів, не передбачених кошторисною документацією, після відновлення виконання робіт; продовження строку оренди залученого до будівництва обладнання, техніки та устаткування, а відтак і перевищення передбачених кошторисною документацією витрат на таку оренду, сплата яких підлягатиме за кошти позивача; заподіяння матеріальної шкоди у вигляді оплати заробітної плати у меншому розмірі внаслідок простою; порушення строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, що в свою чергу спричинить неможливість виконання замовником будівництва своїх зобов`язань, а також сплату штрафних санкцій за порушення строків будівництва; стягнення штрафних санкцій та збитків з боку третьої особи за порушення строків будівництва.

10. Колегія суддів КАС ВС зазначає, що у даній справі ТОВ «ЛЬВІВПРОЕКТ» не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Рішення судів попередніх інстанцій не містять мотивів, з яких суди дійшли висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

11. Таким чином, доводи касаційних скарг знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у касаційній інстанції, а рішення судів попередніх інстанцій не грунтуються на правильному розумінні закону.

З огляду на зазначене, касаційні скарги підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Міністерства культури та інформаційної політики України та ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року по справі №380/14241/23 скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВПРОЕКТ» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.