Постанова

від 28.02.2024 по справі 380/16306/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2024 року

Київ

справа №380/16306/23

адміністративне провадження №К/990/660/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №380/16306/23 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гудим Л.Я., Гінда О.М.),-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - позивач, ДП «Львіввугілля») звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 143431,24 грн та із земельного податку в сумі 330196,53 грн та зобов`язати відповідача вчинити дії із списання указаних сум безнадійного податкового боргу (а.с.1-4).

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 вересня 2023 року відкрив спрощене позовне провадження у цій справі (а.с.53).

Ухвалою від 29 вересня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання представника відповідача і закрив провадження у справі №380/16306/23 за позовом ДП «Львіввугілля» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії (а.с.78-79).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 20 жовтня 2023 року представник ДП «Львіввугілля» Ігор Крокош подав апеляційну скаргу. На підтвердження наданих повноважень долучив до апеляційної скарги довіреність від 26 вересня 2023 року №81, підписану тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Державного підприємства «Львіввугілля» Вадимом Красем (а.с.82-121).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу повернув скаржнику (а.с.125).

Підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що апелянт не додав документів, які б підтверджували повноваження тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Львіввугілля» ОСОБА_2. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних документів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 права на підписання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ДП «Львіввугілля» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вважає хибним висновок апеляційного суду про відсутність у представника апелянта повноважень на підписання апеляційної скарги. Так, відомості про тимчасове виконання обов`язків генерального директора ДП «Львіввугілля» Вадимом Красем у період з 26 вересня 2023 року по 25 грудня 2023 року були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). За правилами статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV) внесені до ЄДР документи та відомості вважаються офіційними, достовірними та можуть бути використані для будь-якого державного органу, яким є і суд. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не був позбавлений права перевірити наявність повноважень ОСОБА_2 в ЄДР і не позбавляти підприємство права на апеляційний перегляд справи. У світлі викладеного позивач просив врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 жовтня 2020 року №310/4879/19, де вказувалось, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки зайвого формалізму.

Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін як законну та обґрунтовану. Просило врахувати, що частина шоста статті 59 КАС України передбачає, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. При цьому частина восьма статті 59 КАС України вказує, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Крім того, питання засвідчення вірності копії документів, виданих підприємствами, установами, організаціями, також врегульоване статтями, 34, 37, 75 Закону України «Про нотаріат».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Нормами частини третьої статті 55 КАС України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно із частиною другою статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою статті 59 КАС України унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною восьмою статті 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання, зокрема, апеляційної скарги має особисто керівник чи інша особа в порядку самопредставництва, або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватись суддею, або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної у цій справі ухвали про повернення апеляційної скарги слідує, що підставою для постановлення такого процесуального рішення слугувало те, що апелянт не додав до апеляційної скарги саме документи, що підтверджують повноваження т.в.о. генерального директора ДП «Львіввугілля» ОСОБА_2, який підписав довіреність на ім`я представника Ігоря Крокоша.

У розрізі таких висновків суд касаційної інстанції зазначає, що Верховний Суд вже сформував усталені підходи щодо питання підтвердження повноважень керівника чи іншої особи, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи. Так, зокрема, але не виключно у постановах від 22 липня 2021 року (справа №280/6557/20), від 09 вересня 2021 року (справа №200/11717/20-а), від 28 грудня 2022 року (справа №826/23910/15), Суд дійшов висновку, що дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи.

При цьому пункт 13 частини другої статті 9 Закону №755-IV встановлює, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Суд касаційної інстанції також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Усталеною є також позиція Верховного Суду, що за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що інформація, що міститься в ЄДР, є доступною і у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала довіреність, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Доказів того, що суд апеляційної інстанції здійснив такий запит і згідно з отриманими ним відомостями Вадим Крась не мав відповідних повноважень станом на дату складення і підписання довіреності від 26 вересня 2023 року №81 матеріали адміністративної справи не містять. За таких обставин наявні підстави вважати, що апеляційний суд не правильно застосував приписи статті 59 КАС України та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ДП «Львіввугілля».

Щодо цитування відповідачем у відзиві на касаційну скаргу правових норм, які стосуються належного засвідчення документів, які долучені до скарги на підтвердження повноважень підписанта, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги відсутні підстави вважати, що саме питання неналежного засвідчення довіреності від 26 вересня 2023 року №81 слугувало підставою для ухвалення саме такого процесуального рішення.

Пункт 3 частини першої статті 248 КАС України встановлює, що ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Враховуючи мотиви, викладені апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі, а також доводи касаційної скарги, в межах яких відкрито касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 341 КАС України позбавлений права оцінювати належність/неналежність довіреності, долученої представником ДП «Львіввугілля» Ігорем Крокошем на підтвердження наданих йому повноважень на підписання апеляційної скарги.

Поряд з наведеним слід враховувати, що вимога обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п`ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №826/5500/18).

Суд касаційної інстанції повторно зауважує, що у разі наявності сумнівів в частині належності засвідчення відповідного документа, долученого до матеріалів заяви (скарги), суд може запропонувати заявнику (скаржнику) усунути такий недолік у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Верховний Суд також вважає за необхідне вказати, що суд апеляційної інстанції у силу пункту 2 частини першої статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок апеляційного суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з направленням справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року про повернення апеляційної скарги скасувати.

Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева І.А. Васильєва