Постанова

від 27.02.2024 по справі 363/4846/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 363/4846/23

номер провадження: 22-ц/824/1076/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Череди Тамари Миколаївни на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року у складі судді Рудюка О.Д., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області, в якій просив встановити факт родинних відносин, а саме, що він є рідним племінником ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом №00039316084 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті за активом записом №451 від 22 грудня 2022 року, складеним Тарутинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса).

Зазначав, що після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме, земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий № 5124780700:01:002:0536, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площа 2,00 га, що розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, Веселодолинська сільська рада (за межами населеного пункту).

Також вказував, що у Тарутинській державній нотаріальній конторі Одеської області було заведено спадкову справу №114/2023 відносно майна померлої ОСОБА_2 , що підтверджується витягом №72291336 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, номер у спадковому реєстрі №70582738.

Зазначав, що у нього відсутні оригінали чи їх копії свідоцтва про народження його матері - ОСОБА_3 та тітки - ОСОБА_2 , а також свідоцтва про реєстрацію шлюбу його бабусі - ОСОБА_4 . Крім того, у отриманих з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу містять розбіжності в написанні призвіщ українською мовою.Тому він не може реалізувати своє право на спадкове майно, оскільки не прослідковуються родинні зв`язки, а саме, факт того, що ОСОБА_2 є його тіткою.

Також вказував, що ОСОБА_5 власних дітей не мала, чоловік помер, батьки та рідна сестра також померли, інших спадкоємців на сьогодні немає.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт родинних відносин між ним та його тіткою ОСОБА_2 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення факту родинних відносин необхідно заявнику для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Заявник підтверджує в своїй заяві, що встановлення даного факту необхідно йому для оформлення спадщини, оскілки нотаріусом не видано свідоцтво про право на спадщину, оскільки неможливо встановити факт родинних та інших відносин зі спадкодавцем.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а тому вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Череда Т.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є суперечливими та не відповідають обставинам справи, оскільки не було перевірено доводи заявника та докази щодо підстав винесення нотаріусом відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що наявний спір про право.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано та не з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлено коло спадкоємців померлої ОСОБА_2 та не перевірено чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про спадкове майно.

Також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність спору про право. Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися в порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.

Заінтересована особа не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

01 лютого 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від завідувача Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався ч.4 ст.315 ЦПК України й виходив із того, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право.

Однак з такими висновками судді першої інстанції погодитися не можна, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.2 ст.293 ЦПК України).

У ч.4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд першої інстанції наведеного вище не врахував, а тому висновок суду є помилковим.

Крім того, суд першої інстанції не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатись у порядку позовного провадження, є передчасними.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Череди Тамари Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: