Рішення

від 28.02.2024 по справі 171/525/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/525/23

Номер провадження 2/184/184/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської областів складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судових засідань Михайлової Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Брус К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Виконавчого комітету Грушівської сільської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Грушівської сільської ради «про позбавлення батьківських прав», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 по відношенню до своєї доньки ОСОБА_3 має статус матері-одиначки. З 2020 року ОСОБА_2 перебувала на обліку в Центрі надання соціальних послуг м. Зеленодольськ. Причина взяття на облік - невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків відносно її доньки ОСОБА_4 , зловживання спиртними напоями. У період з 20.08.2020 року по 21.12.2022 рік ОСОБА_3 неодноразово втікала з дому, тимчасово влаштовувалась до центру соціально-психологічної реабілітації «Надія» м. Апостолове, в родину родичів та знайомих, в патронатну родину ОСОБА_5 . За час тимчасового перебування дитини у вищезазначених місцях мати не обов виявляла материнські почуття, не цікавилась життям та здоров`ям дитини, навіть не відвідувала її та не забирала додому, не виконувала свої батьківські обов`язки. В родині ще є четверо дітей, до яких ОСОБА_2 ставиться по-іншому (купує речі, телефони, допомагає з навчанням, цікавиться їх здоров`ям). Але по відношенню до ОСОБА_4 ситуація зовсім інша відповідачка навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки: не здійснює належного догляду за своєю донькою, не займається вихованням та утриманням, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться здоров`ям дитини. Тобто, вона таким чином навмисно самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, чим порушує ст. 150, 152 СК України. Своє байдуже відношення до доньки ОСОБА_2 пояснює, що ОСОБА_4 її дратує, що у неї немає до доньки ніяких почуттів, через що в родині постійні конфлікти. Дитина знаходиться у постійному психологічному стресі, відчуваючи байдуже ставлення до себе зі сторони матері, вислуховуючи постійні образи та приниження. Мати не може знайти спільної мови з донькою, поводить себе з нею грубо, налагоджувати з дитиною стосунки не бажає. ОСОБА_2 вже неодноразово писала заяви щодо позбавлення її батьківських прав стосовно ОСОБА_4 . З цих підстав просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 та стягнути з неї аліменти на утримання дитини.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала частково.

Повноважний представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та просить їх задовольнити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину іі дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний тa моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Статтею 180 Сімейного кодексу Українипередбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Аналіз всіх поданих позивачем письмових доказів свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є: батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 (а.с.5).

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с.6-7).

Згідно заяви ОСОБА_2 на адресу в.о. голови виконкому Грушівської сільської ради, остання просить вилучити свою доньку ОСОБА_9 до реабілітаційного центру «Надія» м. Апостолове (а.с.12).

Згідно Акту проведення рейду до сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , прописана: АДРЕСА_2 , 14.09.2020 року ОСОБА_3 втекла з дому, бо мати погрожувала її вбити. Мати знаходилась у стані алкогольного сп`яніння і била дитину. З боку матері та інших дітей в сім`ї склалися негативні відносини, стосовно ОСОБА_3 відбувається боулінг. Прийнято рішення влаштувати ОСОБА_9 до сім`ї ОСОБА_10 , який дав згоду на її тимчасове перебування (а.с.13).

Згідно клопотання виконкому Грушівської сільської ради Дніпропетровської області №830 від 15.09.2020 року, вважають за необхідне тимчасово влаштувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до центру соціально-психологічної реабілітації в зв`язку з тим, що в сім`ї ОСОБА_4 склалась конфліктна ситуація між дівчиною і її матір`ю, над нею знущаються, принижують, до будинку пускають лише переночувати і о 7-ій ранку вона повинна вийти з будинку. Дівчина голодує і сусіди її підгодовують, щоб мати не бачила, бо мати б`є дитину (а.с.14).

Згідно заяви ОСОБА_2 на адресу голови опікунської ради при виконкомі Грушівської сільської ради, остання дає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 через складні відношення між ними (а.с.16).

Згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 09.04.2021 року, була виявлена дитина жіночої статі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стан здоров`я соматично здорова, невеликі ссадини (а.с.17).

Згідно Акту №2 обстеження умов проживання від 13.01.2023 року за адресою АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні. Опалення пічне, є світло. Вода в дім не заведена, користуються басейном. Дотримуються санітарно-гігієнічних норм. З ОСОБА_2 проведена бесіда щодо позбавлення її батьківських прав стосовно ОСОБА_3 ОСОБА_2 не хоче спілкуватись з дитиною, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_3 (а.с.31).

Згідно Наказу №2 від 16.01.2023 року служби у справах дітей Грушівської сільської ради наказано взяти з 16.01.2023 року на облік неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв`язку з невиконанням батьками батьківських обов`язків (а.с.33).

Згідно Акту №17 обстеження умов проживання від 15.02.2023 року за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 влаштувалася на роботу, з дітьми знаходиться бабуся. Зі слів бабусі, ОСОБА_2 не хоче забирати ОСОБА_9 з патронатної родини, хоче, щоб її позбавили батьківських прав. Опіку над дитиною родичі відмовляються оформляти (а.с.34).

Згідно характеристики учениці 7 класу КЗ «Червонотоківська гімназія Грушівської сільської ради Дніпропетровської області» ОСОБА_3 , дитина навчається у школі з 1 класу. Батька немає. Мати перебуває у цивільному шлюбі. В сім`ї часто виникають конфлікти ОСОБА_4 з мамою та сестрами. Мати не приділяє належну увагу вихованню доньки, не проявляє інтересу до успіхів та невдач дитини. Внаслідок цього виникають проблеми з навчанням і поведінкою. Дівчинка в школу часто приходила в синцях і подряпинах. Дитина любить свою сім`ю, але складається враження, що сім`ї вона не потрібна. До школи приходила неохайна. З мамою часто проводилися бесіди, але надовго її не вистачало. В результаті таких стосунків з мамою і сестрами ОСОБА_4 перебувала в центрі «Надія» та в патронатній сім`ї ОСОБА_5 (а.с.35).

Згідно довідки-характеристики сільського голови виконкому Грушівської сільської ради Дніпропетровської області на ОСОБА_2 , за період проживання зарекомендувала себе з негативної сторони. Не бере на себе відповідальність у вихованні дитини ОСОБА_4 , не цікавиться її життям взагалі. Дитина неодноразово тікала з дому, шукаючи підтримки у чужих людей. Дитина неодноразово вилучалась із сім`ї. ОСОБА_2 була замічена у розпиванні алкогольних напоїв. Виконком Грушівської сільської ради неодноразово притягував до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за невиконання батьківських обов`язків (а.с.36).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Грушівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , служба вважає за доцільне рекомендувати виконкому Грушівської сільської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с.32).

Встановивши фактичні обставини, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IVрішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

При цьому, у рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).Сімейним кодексом Україниустатті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 150Сімейного кодексуУкраїни встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов`язання піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.

Згідно із частинами другою та четвертоюстатті 155СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно дост. 164 ч. 1 п. 2 Сімейного кодексу Українимати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. На переконання суду, головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Суд погоджується з позивачем, що така поведінка та бездіяльність відповідача, як матері, суперечить інтересам дитини, порушує її права, гарантовані міжнародним та національним законодавством та приходить до висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та розвитку дитини, а тому позовні вимоги щодо позбавлення її батьківських прав є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на користь осіб, на утриманні яких буде дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Частиною 3 статті 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст.51 Конституції Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. №2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно дост.180СКУкраїнибатьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Одним із способів утримання, відповідно до ч.3ст.181 Сімейного кодексу України, є стягнення аліментів за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3ст.181СКУкраїниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписамист.182СКУкраїнирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1ст.191СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

З огляду на задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, позовна вимога про стягнення аліментів також підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями п.1 ч.1ст.430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 133 ЦПК України, відповідно до якої встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір. У зв`язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставин и та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасіу проти Греції національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Роуз Торія проти Іспанії, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії, параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд дає критичну оцінку доводам відповідача щодо часткового визнання позовних вимог позивача, оскільки вони є цілком голослівними, безпідставними та нічим не підтверджені і спростовуються доводами позивача та третьої особи, наданими ними письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.150, 155, 164, 165 СК України, ст.ст. 12, 13, 80, 89, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Виконавчого комітету Виконавчого комітету Грушівської сільської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Грушівської сільської ради «про позбавлення батьківських прав» - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у розмірі1/4всіх зусіх видівйого заробітку(доходу),але неменше,ніж 50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,щомісяця,починаючи стягненняз 08.03.2023року ідо досягненнядитиною повноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь осіб, на утриманні яких буде дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн..

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 28.02.2024 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш