Рішення

від 28.02.2024 по справі 198/481/23

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/481/23

провадження № 2/0198/20/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., представника позивача адвоката Якуб С.А. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смтЮр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Адвокат Якуб С.А., яка діє від імені позивачки ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , яку 05.06.1997 було внесено в списки на отримання сертифікату про право на земельний пай КСП «Красноармієць».

Через неотримання померлою ОСОБА_2 вказаного сертифікату державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому позивачка змушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,2840 га, кадастровий номер 1225982800:01:002:0633.

Ухвалою від 09.11.2023 позов залишений без руху, представнику позивача наданий строк для усунення недоліків. У встановлений судом строк недоліки позову усунуті.

27.11.2023 справу прийнято до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів.

07.02.2024 підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд цивільної справи.

Представник позивача адвокат Якуб С.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, заяв з повідомленням причин неявки або з проханням відкласти розгляд справи не надавала.

Представник відповідача Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив слухати справу за відсутності представника відповідача, проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що померла ОСОБА_2 на момент отримання колгоспом «Красноармієць» державного акта на землю не перебувала в членах колгоспу та не була включена до списку, що додавався до державного акта на землю, виданого КСП, тому не має права на отримання земельної частки (паю).

Представник третьої особи Другої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив слухати справу за відсутності представника в судовому засіданні.

Суд, заслухавши представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За твердженням позивачки після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді права на отримання земельної частки (паю) із земель колгоспу «Красноармієць», оскільки їй оформлено відповідний сертифікат.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1223, 1233 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

21 квітня 1985 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2-5181, яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповіла ОСОБА_1 (а.с.101).

Отже, позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Правила статей 1268, 1269 ЦК України встановлюють, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до Другої дніпровської державної нотаріальної контори, на підставі чого 20 листопада 2002 року нотаріусом заведено спадкову справу №1463/2002.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що відомості про інших спадкоємців, які мають право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , відсутні (а.с. 98-108).

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачка являється єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до вимог закону ОСОБА_1 звернулась до Другої дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), однак державний нотаріус постановою від 01 червня 2023року відмовив їй у вчиненні зазначеної нотаріальної дії в зв`язку з тим, що спадкодавець не надав сертифікат на право на земельну частку (пай), оформлений на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 11).

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року № 296/5).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Отже, зазначена постанова державного нотаріуса є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.

Одночасно суд відмічає, що головною умовою для переходу в порядку спадкування визначених прав є набуття спадкодавцем таких прав у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання про те, чи набула за життя ОСОБА_2 право на отримання земельної частки (паю) із земель колективної власності колгоспу «Красноармієць», яке перейшло за правом спадкування до ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 (надалі Указ № 720/95) право на земельну частку (пай)мають члениколективного сільськогосподарськогопідприємства,сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерного товариства, втому числіпенсіонери, якіраніше працювалив ньомуі залишаютьсячленами зазначеногопідприємства,кооперативу,товариства відповіднодо списку, щододається додержавного акта на право колективноївласності наземлю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За положеннями абз. 3 п. 1 та п. 4 Указу № 720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Згідно з абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, чинного на час проведення паювання земель, кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видавався сертифікат на право приватної власності на земельну ділянку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Таким чином, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З аналізу вказаного суд робить висновок, що право на земельну частку (пай) особа набуває за сукупності трьох умов: перебування в членах колективного підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення особи до списку, доданого до цього акта.

Як виходить з копії трудової книжки, ОСОБА_2 працювала в радгоспі «Красноармієць» на різних посадах, а трудові відносини з підприємством припинились у 1986 році в зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 44).

Натомість позивачка стверджує, що померлій належало право на отримання земельної частки (паю) із земель колективної власності юридичної особи з іншою організаційно-правовою формою колективного сільськогосподарськогопідприємства «Красноармієць».

Однак, можливість створення та діяльності в Україні колективних сільськогосподарських підприємств з`явилась тільки з 01 березня 1992 року, коли було введено в дію Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», тобто вже після звільнення ОСОБА_2 з радгоспу.

В частині 1 статті 1 Закону України«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.5Закону України«Про колективнесільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу зі складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Тобто, без свого волевиявлення ОСОБА_2 не могла стати членом колективного сільськогосподарського підприємства «Красноармієць», оскільки це порушує принцип добровільності, визначенийст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що померла була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Красноармієць» та за життя включена до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, під час його отримання підприємством.

Не має правового значення в даному випадку тільки сам факт включення ОСОБА_2 до списків на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Красноармієць» (а.с. 40-41), оскільки визначальним є тільки факт її членства саме в цьому КСП та включення до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 12, 13 та частиною 1статті 81 ЦПКУкраїни передбачено здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, в межах заявлених особою вимог і на підставі поданих доказів, а також обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що у спадкодавця ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 було право на отримання земельної частки (паю) із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Красноармієць», то правові підстави для задоволення позову спадкоємця відсутні, адже до складу спадщини можуть входити лише ті права, що належали померлому на момент смерті.

На підставівикладеного,керуючисьст.ст.12,13,141,209,258,259,263,264,265,268,273,352,354ЦПКУкраїни, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса зареєстрованогомісця проживання: АДРЕСА_1 ) доЮр`ївської селищноїради Павлоградського районуДніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51454, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, смт Юр`ївка, вул.Центральна, буд. 67/1), третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул.Метробудівська, буд. 1), про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 29.02.2024.

Суддя Ірина ГАЙДАР