Рішення

від 21.11.2007 по справі 22/419/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/419/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.07                                                                                        Справа №  22/419/07

Суддя   Скиданова Ю.О.

Позивач:

Приватне підприємство “Петракомерц”, 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 65/5, кв. 66

Відповідач:

Фермерське господарство “Вікторія”,  72040, Запорізька обл., Михайлівський р-н, с. Братське, 51б

суддя        Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:           Ковальова К. В. –довіреність б/н від  19.11.2007 р.

Від відповідача:           Кулієв Ш.І. огли –довіреність №54 від 01.09.2006 р.  

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позовні вимоги про стягнення з фермерського господарства “Вікторія” на користь  приватного підприємства “Петракомерц” 209750,39 грн., що складаються з 152780,04 грн. основного боргу, 45834,00 грн. штрафу, 11136,35 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2007 р. порушено провадження по справі №22/419/07, судовий розгляд якої призначено на 19.11.2007 р.. Тією ж ухвалою на підставі ст.ст. 66,67 ГПК України вжито заходи по забезпеченню позову, накладено арешт на грошові кошти відповідача  (що знаходяться на рахунку відповідача) в межах суми позовних вимог, до вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.11.2007 р., за клопотанням позивача, на підставі ст.ст. 66,67 ГПК України вжито додаткових заходів по забезпеченню позову, додатково накладено арешт на грошові кошти відповідача  (що знаходяться на інших банківських рахунках відповідача)

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.11.2007 р..

У судовому засіданні 21.11.2007 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення, за згодою представників сторін.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. Посилається на те, що 03.04.2007 р. між сторонами було укладено договір №03/04-07, на підставі якого  відповідачу було поставлено  товар –дизельне пальне на загальну суму 152780,04 грн.. Відповідач свої обов'язки  за договором належним чином не виконав, у триденний строк з моменту поставки товару оплату не провів, у зв'язку з чим на час звернення до суду з позовною заявою  за ним рахується заборгованість у сумі 152780,04 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того позивач просить суд  стягнути з відповідача 45834,00 грн. штрафу та 11136,35 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовує умовами договору та  ст.ст. 526, 527, 530, 549, 550, 551,552, 610, 612  ЦК України.

У судовому засіданні 21.11.2007 р.  представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву (вих. №03 від 16.11.2007 р.) в якому заперечив проти позову, пояснив суду, що  накладні №РН-000029 від 13.04.2007 р, №РН-000030 від 21.04.2007 р., №РН000034 від 23.04.2007 р., №РН-000031 від 28.04.2007 р., №РН-000042 від 17.05.2007 р. до договору укладеному між сторонами не мають відношення, та за зазначеними накладними відповідач товару не отримував. Крім того, відповідач зазначає, що він робив заявку на відпуск товару, відповіднодо п.3.2. Договору, всього один раз. Доручень на отримання товару  за вищезазначеними накладними  відповідач не виписував. Відповідач звертає увагу суду на те, що 02.04.2007 р. між сторонами було укладено  Договір про сумісну  сільськогосподарську діяльність, відповідно до п.1.1. якого  на протязі 2007 року сторони діяли як партнери по спільному бізнесу на власний  рахунок та ризик. Враховуючи ту обставину, що  з причин надзвичайних погодних умов літом 2007 року на полях  фермерського господарства “Вікторія” мали місце форс-мажорні обставини, відповідач повинен бути  звільнений від відповідальності за порушене зобов'язання перед позивачем.  

Відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотанням про призначення  аудиторської експертизи. Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки воно  відповідачем документально не обґрунтовано.

При розгляді даного спору судом встановлено, що 03 квітня 2007 р. між приватним підприємством “Петракомерц” (продавець, позивач по справі) та фермерським господарством “Вікторія” (покупець, відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу №03/04/07 (надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався  продати та передати у власність покупця нафтопродукти (надалі товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.

Поставка товару здійснюється на склад покупця бензовозними нормами. Поставка товару проводиться продавцем на протязі трьох днів з моменту отримання  заявки покупця ( п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Як свідчать матеріали справи, на умовах договору позивач передав, а відповідач прийняв товар –дизельне пальне на загальну суму  152780,04 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи  копії видаткових накладних №ПТ-0000053 грн. 04.07.2007 р., №РН-000042 від 17.05.2007 р., №РН-000031 від 28.04.2007 р.,  №РН-000034 від 23.04.2007 р., №РН-000030 від 21.04.2007 р., №РН-000032 від 18.04.2007 р., №РН-000033 від 15.04.2007 р., №РН-000029 від 13.04.2007 р., довіреність  серії ЯМЯ №684180 від 04.07.2007 р., податкові накладні  №0000053 від 04.07.2007 р., №42 від 17.05.2007 р., №31 від 28.04.2007 р.,  №34 від 23.04.2007 р.,  №30 від 21.04.2007 р.,  №32 від 18.04.2007 р., №33 від 15.04.2007 р., №29 від 13.04.2007 р. (оригінали оглянуто у судовому засіданні).

Пунктом 4.1. Договору сторонами обумовлено порядок розрахунків, згідно якого, платежі за товар, поставлений в рахунок договору, здійснюються на протязі трьох  днів з моменту поставки партії товару продавцем відповідно до п.3.1., п.3.2, в національній валюті на розрахунковий рахунок продавця або іншими не забороненими законом способами.

Відповідач належним чином  не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті отриманого товару. Згідно матеріалів справи за відповідачем склалася заборгованість в сумі 152780,04 грн..  Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в узгоджені строки та у визначеному розмірі, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги вимоги п.4.1. Договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар  повинно було бути виконано відповідачем  в строк не пізніше трьох днів  з моменту кожної окремої поставки.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, вимоги позивача про стягнення з ФГ “Вікторія”  основного боргу за Договором купівлі-продажу 03/04-07 від 03.04.2007 р. в сумі 152780,04 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що  товар ним за вищевказаними накладними не отримувався судом до уваги не приймається, оскільки  на зазначених накладних містяться підписи та печатки відповідача, що свідчить про отримання його повноважною особою товару від позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11136,35 грн. пені за загальний період з 17.04.2007 р. по 29.10.2007 р. та 45834,00 грн.  30% штрафу на підставі п.6.2. Договору.

Згідно п. 2. ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов'язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України).

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.2. Договору, у разі затримання покупцем оплати товару проти  строків, зазначених в  договорі  передбачено штраф 30% від несплаченої в строк суми за товар, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від несплаченої суми за кожен прострочений  день.

Судом у судовому засіданні перевірений розрахунок суми пені за визначений період та штрафу.

Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм та змісту Договору щодо стягнення пені та штрафу, суд  дійшов висновку, що   вимога позивача про стягнення суми 11136,35 грн. пені   за визначений позивачем період та 45834,00 штрафу підлягає задоволенню.

У своєму відзиві (вих. №03 від 16.11.2007 р.) позивач стверджує, що на підставі ст.ст. 607, 617 ЦК України він звільнений від відповідальності  за порушення зобов'язання перед позивачем, оскільки воно було не виконано у зв'язку з  форс-мажорними обставинами, а саме з  несприятливими умовами на полях відповідача літом 2007 р., про що надав висновок Торгово-промислової палати України №4228/05-4 від 31.10.2007 р. про форс-мажорні обставини.

З висновку Торгово-промислової палати України №4228/05-4 від 31.10.2007 р., вбачається, що внаслідок стихійного лиха (посухи) 2007 року  на площах ФГ “Вікторія” на 09.08.2007 р. були пошкоджені і загинули: горох –40 га, соняшник – 124 га.

Згідно зі ст. 607, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання  зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін відповідає.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо не доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили ( ч.1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, і надати докази.

На підставі зазначеного суд встановив, що відповідач не надав до суду докази, які б  свідчили про неможливість виконання ним в строк взятих на себе зобов'язань за договором №03/04-07 від 03.04.2007 р. внаслідок непереборної сили, а саме не довів суду, що єдиним його прибутком в період дії договору мав бути врожай з площі гороху –40 га та  соняшнику –124 га, які було пошкоджено та загинули у зв'язку з дією форс-мажоних обставин, а інших активів відповідач не мав. Крім того, судом враховується той факт, що договором не передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем з врожаю 2007 р., оскільки  п.  4.1. Договору визначено, що оплата здійснюється на протязі трьох днів  з моменту поставки товару.

          Таким чином, суд вирішив, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В зв'язку з викладеним судові підлягають стягненню з відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з фермерського господарства “Вікторія” (72040, Запорізька обл., Михайлівський р-н, с. Братське, 51б, р/р 260011198 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль” м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 13632531) на користь приватного підприємства “Петракомерц” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 68/5, кв. 66, р/р 2600501309808 в ЗАТ “ОТП Банк” м. Запоріжжя, МФО 313872, код ЄДРПОУ 32756099) 152780,04 грн. основного боргу, 11136,35 грн. пені, 45834,00 грн. штрафу, 2097,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Скасувати заходи по забезпеченню позову, які були застосовані ухвалами господарського суду Запорізької області від 01.11.2007 р. та від 08.11.2007 р. у справі №22/419/07.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після  закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підпису.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України  26.11.2007 р.

Суддя                                                                       Ю.О. Скиданова