Постанова

від 13.03.2008 по справі 22/419/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/419/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.03.08                                                                                               Справа №22/419/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Кричмаржевський В.А.  , Яценко О.М.

при секретарі : Пересада О.В.

За участю:

представника позивача:  Петраков Т.Г., довіреність № б/н від 25.12.2003р.

представника відповідача: Кулієв Ш.І.,     довіреність № 21 від 07.11.2007р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства “Вікторія” с. Братське, Михайлівського району Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2007 року у справі №22/419/07

про стягнення суми

встановив,

                 Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2007 року у справі №22/419/07 (суддя Скиданова Ю.О.) позовні  вимоги Приватного підприємства “Петракомерц” м. Запоріжжя задоволені в повному обсязі. З відповідача  на користь  позивача присуджено до  стягнення  152780грн.04 коп. основного  боргу, 11136грн.35 коп.  пені, 45834грн.00коп. штрафу, 2097грн.50коп. державного  мита, 118 грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.  

          Суд  першої інстанції  посилаючись на статті  ст.ст. 525,526, ч.1 ст.530, ст.ст. 607, 617 Цивільного кодексу  України, ст.ст. 174,193, 230, п.6 ст.231 Господарського кодексу України визнав  доведеним  факт  наявності  боргу за  відповідачем  за  одержане в квітні - липні  2007р. дизельне пальне за  договором  купівлі – продажу №03/04/07 від 03.04.2007р. та присудив до стягнення суму заборгованості і застосував до відповідача міри відповідальності у вигляді пені, передбаченої  п. 6.1 договору та штрафу, передбаченого п. 6.2 того ж договору. Окрім того, поклав на відповідача судові затрати по справі за  сплачене позивачем державне мито в сумі 2097грн.50коп. та 118грн.витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з винесеним  судовим  актом Фермерське господарство “Вікторія” звернулось  із апеляційною  скаргою. Зазначає, що  рішення господарського суду постановлене з істотними порушеннями норм права, є незаконним і підлягає скасуванню за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та не відповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Зокрема, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення суми позову є правомірною, обґрунтованою, внаслідок чого підлягає задоволенню, незважаючи на те, що відповідач заперечував проти того, що спірні видаткові накладні мають відношення до договору, на підставі якого заявлено позов. До того ж, товар за накладними РН-000029 від 13.04.2007р., № РН-000030 від 21.04.2007р., №РН-000034 від 23.04.2007р., № РН-000031 від 28.04. 2007р., №РН-000042 від 17.05.2007р. взагалі відповідачем не отримувався. При цьому, судом не прийнято до уваги, що на отримання зазначеного позивачем товару відсутня довіреність відповідача. Отже, на думку заявника апеляційної скарги, висновки суд обґрунтовує не підтвердженими фактами. Окрім того, при постановлені рішення судом не прийняті до уваги наявні форс-мажорні обставини, доказом чого є Висновок Торгово–промислової Палати України, наданий відповідачем.

             За  вказаних обставин, просить рішення господарського суду Запорізької області по справі №22/419/07 від 21.11.2007р. скасувати, справу направити на новий розгляд.   

                 Апеляційна скарга ФГ “Вікторія” прийнята до провадження та призначена до розгляду на 31.01.2008 року.

             Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 138 від        30.01.2008року справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий:Коробка Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Яценко О.М.

             В засідання суду 31.01.2008р.сторони не з'явились, хоча про дату та місце проведення судового засідання були повідомлені завчасно відправленими на їх адреси ухвалами суду.

            В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції розгляд апеляційної скарги відкладався до 14.02.2007р.

            Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного суду №247 від 13.02.2008 р. справа № 22/419/07 передана для розгляду колегії суддів  у складі: головуючий  - Коробка Н.Д., суддів: Кагітіної Л.П. та Мойсеєнко Т.В.

           В засіданні суду оголошено перерву до 13.03.2008р. для надання сторонами додаткових доказів.

            Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 460 від 13.03.2008р. справу для розгляду передано колегії суддів у складі: головуючий : Коробка Н.Д., суддів: Кричмаржевського В.А., Яценко О.М.

           В зв'язку зі зміною колегії суддів розгляд скарги розпочато з початку.

Відповідач в  судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги по мотивам зазначеним в ній.  

У відзиві на апеляційну скаргу та усних поясненнях наданих суду апеляційної інстанції   Позивач  проти апеляційної скарги заперечує. Рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з дотриманням вимог процесуального та матеріального права. Апеляційну скаргу вважає такою, що носить формальний характер і заявленою виключно з ціллю затягування судового процесу. За вказаних обставин просить апеляційний господарський суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини  постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши  законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів  встановила наступне.

           Відповідно до укладеного  між  сторонами у справі договору від 03.04.2007р. №03/04-07 Приватне підприємство “Петракомерц”  зобов'язалось  поставити  Фермерському господарству “Вікторія” нафтопродукти на умовах, визначених в договорі, а останній  прийняти  та  оплатити   їх вартість  за  ціною, наведеною в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Найменування, загальна вартість, кількість та асортимент на кожну партію товару також визначаються в рахунках та накладних (п.2.2договору).

            Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару проводиться на склад Покупця бензовозними нормами.

           Згідно п.3.2  договору Продавець зобов'язаний відвантажити товар Покупцю протягом трьох днів з моменту надходження заявки Покупця.

            Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються на протязі 3-х днів після поставки товару Продавцем  згідно з п.3.1, 3.2 договору, в національній валюті на розрахунковий рахунок Продавця або іншим не забороненим Законом способом. Зміна форми оплати проводиться тільки за згодою Продавця, шляхом оформлення та підписання сторонами додаткової угоди до договору(п.4.2).

            За прострочку оплати товару проти строків, визначених договором, п.6.2 договору сторонами передбачена відповідальність Покупця у вигляді штрафу в розмірі 30% від несплаченої в строк суми та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен прострочений день.

           Як встановлено в судовому засіданні поставка нафтопродуктів проводилась з порушенням умов п. 3.1 договору без письмових заявок Покупця.

            Як вказує позивач, свої зобов'язання за договором поставки  нафтопродуктів ним виконано та поставлено відповідачу в період з 13.04.2007р. по 04.07.2007р. за накладними № 29 від 13.04.2007р., №33 від 15.04.200р., № 32  від 18.04.2007р., № 30 від 21.04.2007р., №34 від 23.04.2007р., № 31 від 28.04.2007р., № 42 від 17.05.2007р., № 53 від 04.07.2007р.  дизельне паливо на загальну суму 152780грн. Відповідач в порушення умов договору отримане дизельне паливо не сплатив.

           У відзиві на позовну заяву та в засіданні суду відповідач за накладними № РН-00029 від 13.04.2007р., №РН-000030 від 21.04.2007р.,№РН-000034 від 23.04.2007р., №РН-000031 від 28.04.2007р., №РН-000042 від 17.05.2007ор. на загальну суму 69301грн.66коп., (на які посилається позивач в позовній заяві та копії яких додані до матеріалів справи) факт отримання дизельного палива взагалі не визнає, стверджує, що нікого на отримання зазначеного товару не уповноважував, довіреність не видавав, підпис в накладних не його. Окрім того, зазначає, що в спірний період між позивачем та відповідачем діяв ще один договір від 02.04.2007р. про сумісну діяльність, пунктом 3.1 якого передбачений обов'язок позивача  по справі забезпечувати відповідача паливно-мастильними матеріалами. В спірних накладних відсутнє посилання на договір - купівлі продажу, отже, на думку відповідача ці накладні взагалі не мають відношення до договору, на підставі якого заявлено позов. Таким чином заборгованість відсутня.

            Заперечення відповідача не приймаються колегією суду апеляційної інстанції виходячи з такого.            

            Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України  та ст.525 ЦК України).

           Видаткові накладні,  на які посилається позивач ( в тім числі і ті, що визнані    відповідачем) мають підписи, які візуально не різняться від підпису уповноваженої відповідачем особи за довіреністю  від 04.07.2006р. серії ЯМЯ №684180 на отримання товару. До того ж, підписи особи, яка отримала товар завірені печаткою підприємства відповідача. Доказів отримання відповідачем спірної продукції за іншим договором (договором  про суспільну діяльність від 02.04.2007р.) суду також не надано. На вимогу суду надати програму робіт до договору про суспільну діяльність, або інші докази поставки товару саме за цим договором відповідач  документальних доказів не надав. Натомість додані Позивачем до справи рахунки – фактури    за №№СФ-000029 від13.04.2007р., № СФ –000033 від 15.04.2007р., № СФ-000032 від 18.04.2007р., № СФ-000030 від 21.04.2007р., №СФ –000031 від 28.04.2007р., №СФ- 000034 від 23.04.2007р., №СФ – 000042 від 17.05.2007р., № ПЕТ-0000053 від 04.07.2007р. містять посилання саме на договір №03/04-07 від 03.04.2007р., на  підставі якого і заявлено позов.

          Відповідно до  ст. 33  ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  в заперечень.

          Отже, обов'язок  доведення факту не одержання  товару повинен був надати відповідач. Відповідач такі  докази  суду не надав. Натомість, позивачем надані докази, які підтверджують отримання відповідачем дизельного палива. Таким чином, апеляційна  інстанція  вважає вимоги позивача щодо стягнення суми 152780,04грн. основного боргу законними, обґрунтованими і задоволені  судом  першої інстанції правомірно.

           Окрім того, господарський суд, керуючись п.6 ст. 231 Господарського кодексу, ст. ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” на підставі п. 6.2 договору прийшов до вірного висновку щодо стягнення пені за період визначений в позовній заяві з 17.04.2007р. по 29.10.2007р. в сумі 11136,35грн.

           Щодо стягнення штрафу за просрочку оплати отриманого товару в розмірі 30% від неоплаченої в строк суми на підставі п.6.2 договору колегія апеляційної інстанції керуючись ст. 233 Господарського кодексу України вважає за можливе його не стягувати, прийнявши до уваги те, що до відповідача застосована міра відповідальності за невиконання грошових зобов'язань у вигляді пені та те, що в 2007р. із-за несприятливих погодних умов значна частина сільськогосподарських культур на площах ФГ “Вікторія” загинула, що вплинуло на майновий стан відповідача та в значній мірі призвело до невиконання ним обов'язків за договором.

          Враховуючи викладене  та з огляду  на  обставини  справи  рішення  суду в частині стягнення штрафу в сумі 45834 грн. підлягає скасуванню. В іншій частині рішення є законним та  обґрунтованим.                     

           За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду слід скасувати частково, в позові  про стягнення штрафу в сумі 45834грн. відмовити.  В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові  витрати в тім числі і за подання апеляційної скарги покладаються  на відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 83, ст.101, п.2ст.103, п.2 ст. 104 ГПК України, апеляційний  господарський  суд –

          ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Вікторія” с. Братське  Михайлівського району Запорізької області задовольнити частково.

          Рішення  господарського суду  Запорізької області від  21.11.2007р.  у справі №22/419/07   в частині стягнення штрафу  в сумі 45834грн.скасувати .

         В іншій частині рішення залишити без змін.

         Видачу наказу на виконання рішення з зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Кричмаржевський В.А.  Яценко О.М.