Постанова

від 28.02.2024 по справі 461/7155/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7155/22

Провадження №3-в/461/12/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року м. Львів.

Суддя Галицького районного суду м.Львова Радченко В.Є., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), адвоката Бігуна Віталія Петровича, про перегляд постанови Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2023 року у справі № 461/7155/22 за нововиявленими обставинами,-

в с т а н о в и в:

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товару в сумі 746 460 грн. Товар, згідно протоколу про порушення митних правил №0860/20900/22 від 09.09.2022 року - конфіскувано в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь Львівської митниці витрати на зберігання товару в сумі 11981,22 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.03.2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львові від 24.01.2023 року - без змін.

28.02.2024 року представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), адвоката Бігун В.П., подав до Галицького районного суду м.Львова заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2023 року, яка мотивована тим, що мають місце нововиявлені обставини, які не були відомі суду під час винесення постанови. Представник заявника вказує, що вже після прийняття постанови Галицьким районним судом м. Львова 09.02.2024 р. громадянці Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), яка виступає керівником компанії продавця «AKTOGAY LLP», стала відома така обставина, як те, що ї компанія не перебуває на обліку в митній службі України, оскільки являється нерезидентом. На момент винесення постанови Галицьким районним судом м. Львова був відсутній лист-відповідь Державної митної служби України від 09.02.2024 року №19/19- 02-03/8.19/734, згідно якого повідомлено, що компанія «AKTOGAY LLP» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), керівником якої є ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) не перебуває на обліку в митних органах України. 07.02.2024 року був поданий адвокатський запит до Державної митної служби України у зв`язку з тим, що згідно змісту постанови Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) встановлено, що вона виступає декларантом товарів і несе відповідальність згідно ч.1 ст.483 МК України, про шо митний орган не заперечував. Однак згідно законодавства України, для того щоб здійснювати декларування товару, нерезидент повинен перебувати на обліку в митних органах України (ст.ст. 265. 455 МК України). Тобто, на момент прийняття рішення (постанови) існували певні обставини, які могли суттєво вплинути на винесення рішення, однак не були відомі ні особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ні суду під час винесення постанови по справі. Вказує, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) не здійснювала жодних дій направлених на порушення митних правил передбачених ст. 483 МК України, оскільки не здійснювала подання товаросупровідних документів та декларування товару на митній території України. Окрім того, громадянка Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) не досконало володіє українською мовою, а митним органом протокол та судові виклики складалися українською мовою, а тому їй не було зрозуміло зміст отриманих документів. Зазначено і те, що експертні висновки є недопустимим доказом, оскільки не відповідають Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5. Вказано, адміністративне стягнення застосоване судом у виді штрафу і конфіскації предметів порушення митних правил є непропорційним та не відповідає характеру правопорушення. У зв`язку з наведеним, представник заявника зазначає, що вказані обставини є суттєвими та істотними, а тому є підставами для перегляду постанови суд від 24.01.2023 року. Просив скасувати постанову Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2023 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповіднодо ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом.

Статтею 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, повноваження суду при розгляді справ про порушення митних правил здійснюються відповідно до вимог МК України, в частині, не врегульованій вказаним кодексом, визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Конституційний суд України у рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Водночас глава 241 КУпАП передбачає перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення, в тому числі шляхом їх перегляду за нововиявленими обставинами чинний КУпАП не передбачає.

При цьому норми КПК України не можуть бути застосовані за аналогією закону, оскільки регулюють провадження виключно щодо кримінальних справ і не поширюють свою дію на розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Отже, місцевий загальний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду постанови у справі про адміністративні правопорушення, яка набрала законної сили.

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швидка проти України», яке містить висновки про можливість перегляду за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, не може бути застосоване в даному випадку, оскільки ця справа стосується порушення права заявниці на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, гарантованого ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та несправедливість судового провадження. В указаній справі не йдеться про можливість перегляду за нововиявленими обставинами постанов про накладення адміністративного стягнення.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19).

Доводи заявника про можливість застосування положень ст.459, ст.460 КПК України при розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративні правопорушення з огляду на неврегульованість цього питання у КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, який визнає адміністративне правопорушення як кримінальне, суд відхиляє з таких міркувань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»).

Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а пов`язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ в тому числі на порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині несправедливості провадження та свавільності судових рішень, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст.6 Конвенції до їх заяв не застосовні, бо провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них.

На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (п.п.17,22,29); «Лучанінова проти України» (п.п.38,39,40); «Гурепка проти України» (п.п.53,55).

Тобто, у наведених справах відсутні висновки про можливість застосування процедури перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за правилами кримінального процесуального закону, а зазначається лише про поширення встановлених Конвенцією загальних гарантій щодо осіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Слід відмітити, що у справі «Гурепка проти України» ЄСПЛ прийшов до висновку про порушення ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції з огляду на те, що КУпАП (в редакції станом на 1998 рік) передбачав, що процедура перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення могла бути ініційована лише прокурором або головою вищестоячого суду. Така процедура не була доступна стороні та не залежала від його волі і аргументів, а тому не була достатньо ефективним засобом захисту для цілей Конвенції (п.60 рішення ЄСПЛ).

На даний час КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративні правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.

В даній справі представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) скористався своїм правом на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції, якою він визнаний винним за ч.1 ст.483 МК України і така процедура дотримана.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.03.2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львові від 24.01.2024 року - без змін.

Враховуючи викладене, постанова Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2023 року не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за заявою представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),адвоката БігунаВіталія Петровича,про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Галицького районногосуду м.Львовавід 24.01.2023рокуу справі № 461/7155/22 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її оголошення.

Суддя В.Є. Радченко