Рішення

від 14.02.2024 по справі 496/3486/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3486/23

Провадження № 2/496/1058/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Корнишин Ю.О. звернувся до суду від імені та в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою та просить стягнути з Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 148823,43 грн, середній заробіток за весь час затримки при звільненні у розмірі 51122,16 грн, суму індексації заробітної плати у розмірі 14309,76 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.08.2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного наукового співробітника науково-технологічного відділу агрохімії та родючості ґрунтів Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, теперішня назва - Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України. 19.08.2022 року ОСОБА_1 був звільнений з посади завідувача лабораторії селекції, первинного та елітного насінництва за власним бажанням, про що був виданий відповідний наказ. Цим же наказом передбачалося проведення повного розрахунку із заробітної плати та виплатити компенсацію за невикористані відпустки. Однак в день звільнення ОСОБА_1 відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Позивач неодноразово звертався з письмовою заявою до відповідача щодо здійснення належних йому виплат, а також надати копії наказів про призначення та звільнення за період з 09.08.2017 року по 19.08.2022 року, надати довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату за цей же період. Проте вказані заяви позивача відповідачем були проігноровані, відповіді не надані. Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 09.08.2017 року по 19.08.2022 року включно, позивачем здійснено розрахунок на підставі даних, які отримано з Пенсійного фонду Україну про нараховану заробітну плату. Також у вказаному розрахунку міститься інформація про фактичні виплати заробітної плати позивачу на підставі банківських виписок по рахунках. Зазначає, що до 24.04.2018 року виплата заробітної плати відповідачем здійснювалась через АТ «Ощадбанк», а з 25.04.2018 року через АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до розрахунку нарахованої, але невиплаченої заробітної плати позивачу за весь час роботи була нарахована заробітна плата у розмірі 326295,56 грн (з вирахуванням податків на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 79040,54 грн), але фактичний розмір заробітної плати був виплачений у розмірі 254155,37 грн, розмір невиплаченої заробітної плати становить 72140,19 грн. Крім того, згідно з даними, які отримані з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату з грудня 2021 року по серпень 2022 року, в них відсутня інформація про нараховану заробітну плату позивачу, хоча останній у вказаний період працював, у зв`язку з чим вважає необхідним стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за вказаний період, відповідно до обчислення із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, а саме: жовтень та листопад 2021 року, у яких ОСОБА_1 отримував заробітну плату, загальний розмір якої становить 17040,72 грн, тобто 8520,36 грн в середньому за місяць, невиплата заробітної плати позивачу становить 76683,24 грн (8520,36*9 місяців). Таким чином, загальний розмір невиплаченої заробітної плати позивачу становить 148823,43 грн. Також, у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок в день звільнення позивача, на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців та який складає 51122,16 грн (8520,36 грн*6 місяців). Крім того,вважає,що напідставі ЗаконуУкраїни «Проіндексацію грошовихдоходів населення»з відповідачаслід стягнутисуму індексаціїзаробітної платиу розмірі14309,76грн,розрахунок якоїнаведено упозовній заяві.Вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати та повному розрахунку при звільненні, останній зазнав значних душевних страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінює у розмірі 10000 грн. Вважає, що відповідач безпідставно та незаконно не виплачує ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а також вказані дії з боку відповідача є порушенням законних прав ОСОБА_1 , у зв`язку з чим представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.06.2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Корнишин Ю.О. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також просить справу розглянути без їх участі.

Крім того, на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якому вказує,що звіти про надходження та використання коштів загального фонду, які надані відповідачем, спостерігається те, що код 030 Оплата праці і нарахування на заробітну плату постійно не заповнюються, хоча заробітна плата у вказаний період часу виплачувалась позивачу, але не в повному обсязі. До того ж, відповідачем не надано звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д) на 01.01.2021 року, а також звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2022 рік, проте у вказаний період позивач також працював у Одеській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України. Також вказує, що надані звіти стосуються коштів загального фонду, але відповідач не додав звітів коштів спеціального фонду. Вказані докази ніяким чином не спростовують наявність заборгованості із заробітної плати відповідача перед позивачем. Зазначає, що посилання відповідача про те, що заробітна плата виплачувалась не лише через установу банку, а і в інший спосіб, наприклад готівкою через касу установи, є хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження даної обставини. Вказує, що у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тому вважає, що позивачем вірно розраховано середній заробіток за весь час затримки при звільненні та становить 51122,16 грн. Крім того, як зазначалося у позовній заяві, позивач звертався до відповідача з заявами щодо надання копій наказів про призначення та звільнення за період з 09.08.2017 року по 19.08.2022 року та надати довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за цей же період, які відповідач отримав, але відповіді досі не надав. Враховуючи викладене, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати, виходячи з чого обставини, які зазначені вище, свідчать про порушення прав позивача за наслідком чого й заподіяння душевних страждань позивачу. У зв`язкуз цим,обставини,на яківідповідач посилається,не обґрунтованіта безпідставні,тому проситьпозовні вимогизадовольнити вповному обсязі.

Представник відповідача Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України Дьомін С.О. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні (відповідь на відзив). При цьому у відзиві та запереченні вказує на те, що з 2018 року по 2022 рік Одеською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України надавалась бюджетна та фінансова звітність до Державної казначейської служби України, з якої вбачається, що фінансування із загального фонду Державного бюджету (у тому числі на заробітну плату) проводилось своєчасно і в повному обсязі, відповідно до затвердженого на відповідний рік кошторису та плану асигнувань. Отримане фінансування було використане у повному обсязі, згідно з планом використання бюджетних коштів (звіт про надходження та використання коштів загального фонду за формою 2д), заборгованість по видаткам (у тому числі із заробітної плати) в зазначений період відсутня (звіт про заборгованість за бюджетними коштами за формою № 7д), що в свою чергу свідчить про те, що заробітна плата виплачувалась не лише через установу банку, а і в інший спосіб, наприклад готівкою через касу установи. У разі виникнення заборгованості по заробітній платі в зазначений позивачем період, відповідні дані були б відображені у звітах, які надавались до Державної казначейської служби України. Вказує, що розмір невиплаченої заробітної плати у сумі 148823,43 грн є таким, який не підтверджується фактичними даними та доданими доказами. До того ж зазначає, що для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід враховувати кількість робочих днів затримки, а не календарних днів, як вказав позивач. Крім того, позивач був звільнений з займаної посади 19.08.2022 року, а з даним позовом останній звернувся до суду лише 17.05.2023 року, що свідчить про недобросовісність позивача. В свою чергу Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, власником якої є Держава в особі Національної академії аграрних наук України. Наука, яка є основним видом діяльності Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, після повномасштабного вторгнення військових держави-терориста рф, зазнала катастрофічних втрат, Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України знаходиться на межі банкрутства, що необхідно врахувати при ухваленні рішення по справі. Вказує, що в наданих звітах про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за період з 2018 року о 2022 рік відображається узагальнена інформація про затверджений кошторис на відповідний рік та отримані і використані асигнування з Державного бюджету за кодом економічної класифікації видатків 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм», яка включає видатки на оплату праці та нарахування на оплату праці. Крім того, за даними електронного кабінету платника податків, а саме «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за вказані вище періоди заробітна плата, яка була нарахована позивачу, була виплачена у повному обсязі. Також вказує, що позивач в період з 01.12.2021 року і до моменту звільнення перебував у відпустці без збереження заробітної плати. З огляду на наведе вище, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробіткуза весьчас затримкирозрахунку та суми індексації заробітної плати, а факт спричинення моральної шкоди позивачем не обґрунтовано та нічим не підтверджено, тому в цій частині позов також не визнає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України від 04.08.2017 року № 99-ОС «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 зараховано на посаду провідного наукового співробітника науково-технологічного відділу агрохімії та родючості ґрунтів з посадовим окладом відповідно до штатного розпису з 09.08.2017 року (а.с. 21).

19.08.2022 року наказом Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України № 15-ОС/36 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , завідувача лабораторії селекції, первинного та елітного насінництва звільнено за власним бажанням з 19.08.2022 року згідно зі ст. 38 КЗпП України. Наказано бухгалтерії провести повний розрахунок заробітної плати та виплатити компенсацію невикористаної відпустки за період: з 09.08.2018 р. по 09.08.2019 р. 4 календарні дні основної відпустки, з 09.08.2021 р. по 09.08.2022 р. 33 календарні дні основної відпустки, а всього 37 днів невикористаної відпустки (а.с. 22).

Викладене також зафіксовано у трудовій книжці, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 15-20).

21.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України Сергєєву Л.А. із заявою щодо проведення розрахунків при звільненні відповідно до ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України та виплатити йому належні суми (а.с. 23).

Крім того, 13.03.2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача щодо надання йому копій наказів про призначення та звільнення його за період з 09.08.2017 року по 19.08.2022 року включно, надання довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату його за період з 09.08.2017 року по 19.08.2022 року включно, а також додав копію поданої раніше заяви від 21.11.2022 року (а.с. 24).

Вказаний лист відповідач отримав 17.03.2023 року, про що свідчить трекінг відправлення Укрпошти про вручення поштового відправлення особисто (а.с. 26).

Проте, в.о. директора Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України Сергєєв Л.А. не надав відповідь позивачу.

Відповідно до розрахунку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 09.08.2017 року по 19.08.2022 року, складеного представником позивача на підставі даних, отриманих з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату, позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 326295,56 грн (з вирахуванням податків на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 79040,54 грн), фактичний розмір заробітної плати виплачений у розмірі 254155,37 грн, розмір невиплаченої заробітної плати становить 72140,19 грн (а.с. 27-29).

Згідно з даними про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України відносно ОСОБА_1 , останньому за період з грудня 2021 року по день звільнення 19.08.2022 року не нараховано та невиплачено заробітну плату (а.с. 30-31). Останні 3 місяці, у яких позивачу було нараховано заробітну плату: вересень 2021 року у розмірі 592,92 грн, жовтень 2021 року 8968,80 грн, листопад 2021 року 8071,92 грн.

Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, зокрема п. 4 передбачено, що підставою припиненнятрудового договорує розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39).

Частиною 1 ст. 47КЗпП Українипередбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цьогоКодексу.

Згідно зі ст.116КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачу, в порушенняст.116 КЗпП України,не виплачені належні суми заробітної плати, тобто, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі, а також письмово не повідомлено про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).

Відповідно до положень ст. ст.115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, лежить на працедавцеві.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Судом встановлено, що розмір заборгованості із заробітної плати, невиплаченої позивачу відповідно дорозрахунку, становить 72140,19 грн (заробітна плата, яка була фактично не доплачена).

При цьому, позивачем також розраховано розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати з грудня 2021 року по серпень 2022 року, що становить 76683,24 грн, та яка розрахована таким чином: заробітна плата за жовтень 2021 року у розмірі 8968,80 грн + заробітна плата листопад 2021 року у розмірі 8071,92 грн = 17040,72 грн?2=8520,36 грн (розмір середньомісячної заробітної плати)*9 місяців.

З цих же даних позивачем розраховано середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який становить 51122,16 грн (8520,36 грн*6 місяців затримки).

Однак суд вважає вірними розрахунки, наведені нижче.

Між тим,в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3, 4 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

З огляду на вказані приписи суд бере до уваги і обчислює середній заробіток виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, яка була нарахована та виплачена позивачу - жовтень, листопад 2021 року.

Так, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 405,73 грн, яка розрахована наступним чином.

Два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата це жовтень та листопад 2021 року.

Кількість робочих днів у жовтні 2021 року становила 20 днів, кількість робочих днів у листопаді 2021 року становила 22 дні. Загалом 42 робочих дні.

Згідно з даними про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, доходи ОСОБА_1 за жовтень 2021 року становлять 8968,80 грн, за листопад 2021 року 8071,92 грн (а.с. 30-31).

Виходячи з наведеного, середньоденна заробітна плата позивача вираховується наступним чином: (жовтень 2021 року 8968,80 грн + листопад 2021 року 8071,92 грн)?42 дні = 405,73 грн, тобто розмір середньоденної заробітної плати.

Як зазначалося вище, позивачу не була нарахована та невиплачена заробітна з грудня 2021 року і по день звільнення, тобто 19.08.2022 року, кількість робочих днів з 01.12.2021 року по 19.08.2022 року становить 184 дні (грудень 2021 року 22 робочі дні, січень 2022 року 19 робочих днів, лютий 2022 року 20 робочих днів, березень 2022 року 22 робочі дні, квітень 2022 року 21 робочий день, травень 2022 року 22 робочі дні, червень 2022 року 22 робочі дні, липень 2022 року 21 робочий день, 19 серпня 2022 року 15 робочих днів), виходячи з чого 184 дні*405,73 грн середньоденний розмір заробітної плати=74654,32 грн.

Отже, розмір невиплаченої заробітної плати з грудня 2021 року і по день звільнення, тобто 19.08.2022 року, становить 74654,32 грн, а не 76683,24 грн, як вирахував позивач.

Таким чином, загальний розмір невиплаченої заробітної плати позивачу становить 146794,51 грн (72140,19 грн заробітна плата, яка була фактично не доплачена + 74654,32 грн невиплачена заробітна з грудня 2021 року по 19.08.2022 року).

При цьому, інших розрахунків стосовно нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати позивача, або доказів відсутності заборгованості перед працівником, представником відповідача не надано, тому, розглядаючи позовну заяву,в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у сумі146794,51 грн підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач з грудня 2021 року по день звільнення, тобто 19.08.2022 року, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а також те, що заробітна плата виплачувалась позивачу не лише через установу банку, а і в інший спосіб, наприклад готівкою через касу установи, суд до уваги не приймає, оскільки вказані доводи нічим не підтверджені, як то наказом про надання відпустки ОСОБА_1 без збереження заробітної плати, видатковим касовим ордером або видатковими відомостями, де було б вказано про отримання ОСОБА_1 заробітної плати готівкою в установі.

До того ж, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що отримане фінансування було використане у повному обсязі, згідно з планом використання бюджетних коштів (звіт про надходження та використання коштів загального фонду за формою № 2д), заборгованість по видаткам (у тому числі із заробітної плати) в зазначений період відсутня (звіт про заборгованість за бюджетними коштами за формою № 7д), оскільки ці звіти містять в собі узагальнену інформацію стосовно фінансування Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, а не в розрізі та конкретизації щодо цільового використання та виплати грошових коштів.

Одночасно суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що після повномасштабного вторгнення військових держави-терориста рф, зазнала Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України катастрофічних втрат, та знаходиться на межі банкрутства, оскільки Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в рішенні від 18.10.2005 року в справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 року в справі "Бакалов проти України" вказував, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

На підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать (ст. 116 КЗпП України), а невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення.

Як було зазначено вище, середній заробіток працівника визначається відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3, 4 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з 19.08.2022 року з посади завідувача лабораторії селекції, первинного та елітного насінництва звільнено за власним бажанням, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, відповідачем повинно бути виплачено ОСОБА_1 за весь час затримки, тобто з 19.08.2022 року - день звільнення, по 19.02.2023 року 6-ти місячна межа виплати середнього заробітку за весь час затримки.

Середньоденна заробітна плата складає 405,73 грн, таким чином середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня звільнення по 19.02.2023 року складає 53150,63 грн (з 19.08.2022 року по 19.02.2023року 131 робочий день, 405,73 грн * 131 днів = 53150,63 грн).

Суд дійшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 53150,63 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст. 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачем наведено розрахунок і вирахувано загальну суму індексації у розмірі 14309,76 грн наступним чином: індекс споживчих цін (інфляція) з кінцевої дати заборгованості (вересень 2022 року до моменту звернення із позовною заявою до суду) по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі склав 109,1%, що у гривневому еквіваленті складає 13542,93 грн (148823,43*109,1% - 148823,43 грн), середнього заробітку за весь час затримки виплати нарахованій, але невиплаченій заробітній платі склав 101,5%, що у гривневому еквіваленті складає 766,83 грн (51122,16*101,5%-51122,16 грн).

Позивач для розрахунку сум індексації заробітної плати використав калькулятор інфляції з офіційного веб-сайту Головного управління статистики у Львівській області Державної служби статистики України за посиланням http://db.ukrcensus.gov.ua/ та додано скріншоти розрахунку калькулятора (а.с. 39, 40).

Водночас, вказані скріншоти містять неточності, а саме: при розрахунку сум індексації заробітної плати позивачем у калькуляторі не було обрано територію, показник відображає лише державу Україна, при натисканні на даний показник слід було обрати територію Одеської області.

Крім того, позивач невірно обрав періоди для розрахунку, оскільки на цьому ж сайті наведено приклад здійснення розрахунку з роз`ясненням обрання періоду, зокрема вибраний місяць (період) має бути більш раннім від базисного.

Слід зауважити, що згідно Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, що виключає можливість покладення на роботодавця обов`язку зі сплати сум індексації грошових доходів з нарахуванням у період з січня 2023 року.

Приймаючи до уваги відповідне нормативне врегулювання, суд вважає необхідним здійснити розрахунок індексу інфляції по грудень 2022 року включно (дію Закону призупинено).

Так, станом на 19.08.2022 року позивачем заборговано 146794,51 грн (72140,19 грн заробітна плата, яка була фактично не доплачена + 74654,32 грн невиплачена заробітна з грудня 2021 року по 19.08.2022 року) і до грудня 2022 року (з січня 2023 року дію Закону призупинено) кошти невиплачені.

Необхідно визначити, якій сумі відповідає ця величина на початок грудня 2022 року з урахуванням індексу споживчих цін по Україні.

Здійснюється розрахунокіндексу заперіод зсерпня 2022року погрудень 2022року (базисниммісяцем є липень 2022 року). У результаті розрахунків отримано індекс 106,9%.

Зазначена сума з урахуванням інфляції становитиме: 16881,37 грн (146794,51 грн *106,9?100 = 156923,33 грн, 156923,33 грн 146794,51 грн =10128,82 грн).

Таким же чином судом розраховано середній заробіток за весь час затримки виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року (базисним місяцем є липень 2022 року), який склав 106,9%, що становить з урахуванням інфляції 3667,39 грн (53150,63 грн*106,9?100=56818,02 грн, 56818,02 грн 53150,63 грн=3667,39 грн.

Загальний розмір індексу інфляції становить 13796,21 грн.

Отже, надаючи оцінку дослідженим доказам, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму індексації грошових доходів, розраховану станом на грудень 2022 року включно, в загальному розмірі 13796,21 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сферах трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4роз`яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При цьому конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

За змістом зазначеної норми закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставіст. 237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 25 травня 2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб.

Представник позивача вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 зазнав душевних страждань.

Суд вважає, що представником позивача не доведено перенесення ОСОБА_1 душевних страждань, не конкретизовано в чому саме полягали ці страждання, натомість представником позивача лише узагальнено зазначено посилання на норми Закону без зазначення конкретних обставин, тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача слід відмовити.

Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, слід зазначити наступне.

У частинах першій, другій статті 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц вказано, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У постанові № 61-10850св21 від 22.09.2021 Верховний Суд проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України зробив висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 370/1754/15-ц та у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 500/6631/16-ц.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень КЗпП України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, на всій території України був встановлений карантин. Беручи до уваги, що постановами Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 року до 17.05.2023 року (день звернення до суду з позовною заявою), а позивач звернувся до суду в період дії карантину, з огляду на викладене вище, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами.

Враховуючи викладене вище, оцінивши сукупність наданих сторонами доказів в їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої суми заробітної плати у розмірі 146794,51 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку з 19.08.2022 року по 19.02.2023 року у розмірі 53150,63 грн та суму індексу інфляції невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 13796,21 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Беручи до уваги те, що згідно з п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, судовий збір за подання до суду позову немайнового (майнового) характеру у розмірі 1073,60 грн за одну вимогу, а позивачем заявлено чотири вимоги, три з яких задоволені, тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави 3220,80 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, ст. ст. 115, 116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729511, яке знаходиться за адресою: вул. Маяцька дорога, 24 смт Хлібодарське Одеського району Одеської області) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) не виплачену суму заробітної плати у розмірі 146794,51 грн.

Стягнути з Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729511, яке знаходиться за адресою: вул. Маяцька дорога, 24 смт Хлібодарське Одеського району Одеської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.08.2022 року по 19.02.2023 року у розмірі 53150,63 грн.

Стягнути з Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729511, яке знаходиться за адресою: вул. Маяцька дорога, 24 смт Хлібодарське Одеського району Одеської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 ,який проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ) суму індексу інфляції невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 13796,21 грн.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайномувиконанню.

В задоволенніпозову вчастині стягненнязОдеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України моральної шкоди у розмірі 10000 грн відмовити.

Стягнути з Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729511, яке знаходиться за адресою: вул. Маяцька дорога, 24 смт Хлібодарське Одеського району Одеської області) на користь держави судовий збір у розмірі 3220,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 14.02.2024 року.

Суддя Л.О. Пендюра