28.02.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/1245/23
Провадження № 1-кп/533/16/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду об`єднані кримінальні провадження: № 12023170520000550 від 13.07.2023 та № 12023170520000174 від 06.03.2023 за обвинуваченням:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: с.Оленівка Козельщинського району Полтавської області; зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянин України; освіта повна загальна середня; працює в ПОСП «Відродження» бригадиром будівельної бригади на дільниці основного виробництва господарства; має обмеження професійної працездатності 25 %; раніше не судимий,
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: м.Полтава Полтавської області; зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянин України; освіта вища; працює директором ПОСП «Відродження»; має на утриманні дитину 2012 року народження; групи інвалідності не має; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; раніше не судимий,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 246, ч. 2 ст. 271 Кримінального кодексу України (КК України),
ВСТАНОВИВ:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.У кримінальному провадженні № 12023170520000550 від 13.07.2023 за ч. 1 ст. 246 КК України:
1.1 Згідно з наказом від 17 вересня 2019 року № 305 ОСОБА_5 призначений на посаду бригадира будівельної бригади на дільниці основного виробництва господарства ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).
06.03.2023 близько 08 години 00 хвилин на апаратній нараді ОСОБА_5 отримав усне розпорядження від директора ПОСП «Відродження» ОСОБА_7 про здійснення санітарної чистки лісосмуги за координатами (49.27486, 33.98747) між населеними пунктами с. Калинівка та с. Дзюбанівка Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.
Так, у подальшому ОСОБА_8 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно, без відповідного дозволу, у порушення норм ст.69 Лісового кодексу України, за допомогою працівників будівельної бригади, та з використанням засобів та знарядь призначених для пиляння деревини, вчинив незаконну порубку 15-ти дерев різних порід шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеня припинення їх росту з такими діаметрами у районі пнів: 15 см, 15 см, 16 см, 17см, 17см, 17см, 19см, 19 см, 22 см, 26 см, 28 см, 34 см, 38 см, 40 см та 42 см, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим було значно знижено повноту деревостану та був порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні властивості, ерозійні процеси (водній та вітровій ерозії, задержанні ґрунту), та створено об`єктивні труднощі у тривалості часу необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісосмуги.
Такими діями ОСОБА_5 заподів державі в особі Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області збитки на загальну суму 71 666 гривень 55 коп., що розрахована на підставі додатку 1 «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконними вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, що перевищує граничну величину і кваліфікується як істотна шкода.
Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у незаконній порубці дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України.
1.2.У період часу з 29.04.2021 по 15.08.2023 ОСОБА_7 займав посаду директора ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).
06.03.2023 близько 08 години 00 хвилин під час проведення апаратної наради ОСОБА_7 надав усне розпорядження бригадиру будівельної бригади ОСОБА_5 на санітарну чистку лісосмуги за координатами (49.27486, 33.98747) між населеними пунктами с.Калинівка та с. Дзюбанівка Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.
У подальшому цього ж дня ОСОБА_8 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно, без відповідного дозволу, в порушення норм ст. 69 Лісового кодексу України, за допомогою працівників будівельної бригади, вчинив незаконну порубку 15 (п`ятнадцяти) дерев різних порід шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеня припинення їх росту з такими діаметрами в районі пнів: 15 см, 15 см, 16 см, 17см, 17см, 17см, 19см, 19 см, 22 см, 26 см, 28 см, 34 см, 38 см, 40 см та 42 см, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим було значно знижено повнота деревостану та був порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні властивості, ерозійні процеси (водній та вітровій ерозії, задержанні ґрунту), та створено об`єктивні труднощі у тривалості часу необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісосмуги.
Такими діями ОСОБА_7 заподіяв державі в особі Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області збитки на загальну суму 71 666 гривень 55 коп., що розрахована на підставі додатку 1 «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконними вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, що перевищує граничну величину і кваліфікується як істотна шкода.
Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у незаконній порубці дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України.
1.У кримінальному провадженні № 12023170520000174 від 06.03.2023 за ч. 2 ст. 271 КК України:
2.1. Згідно з наказом від 17 вересня 2019 року № 305 ОСОБА_5 призначений на посаду бригадира будівельної бригади на дільниці основного виробництва господарства ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).
ПОСП «Відродження» здійснює вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Підприємство одержало дозвіл від 12.06.2019 № 250.19.53, виданий управлінням Держпраці у Полтавській області, на виконання робіт підвищеної небезпеки (строк дії до 12.06.2024) та дозвіл від 11.09.2017 за № 251.19.53 (строк дії до 12.06.2024) на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об`єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до ч. 1 7 ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. На роботодавця покладається обов`язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.
Правила охорони праці на сільськогосподарському виробництві затверджені наказом Мінсоцполітики України від 29.08.2018 № 124 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.09.2018 за № 1090/32542.
Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників затверджені наказом МНС України від 25.01.2012 № 67 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.02.2012 за № 226/20539.
Порядок опрацювання та затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.1993 № 132 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.02.1994 за № 20/229 (з змінами та доповненнями).
Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.06.1998 № 117 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.1998 за № 449/2889 (зі змінами та доповненнями).
Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту для працівників лісового господарства затверджені наказом Мінсоцполітики України від 26.02.2018 № 293 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2018 за № 330/31782.
Положення про розробку інструкцій з охорони праці затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.1998 № 9 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666 (зі змінами та доповненнями).
Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці затверджененаказом Державногокомітету Україниз наглядуза охороноюпраці від26січня 2005року N15тазареєстроване у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 231/10511.
Відповідно до наказу від 09 травня 2022 року № 154 громадянку ОСОБА_10 було прийнято на посаду підсобного робітника господарства ПОСП «Відродження».
Близько 08 години 30 хвилин 06 березня 2023 року підсобний робітник господарства ОСОБА_10 , не маючи при собі засобів індивідуального захисту, а саме рукавичок і полімерних матеріалів утеплених та підшоломнику утепленого, прибула до полезахисної смуги, яка розташована у полі між населеними пунктами с.Кацаївка та с.Дзюбани Кременчуцького району Полтавської області, де виконувала роботи по перенесенню та складуванню спиляних при санітарній чистці чагарників гілок та деревини, які відсутні у переліку робіт з підвищеною небезпекою та виконання яких регламентується вимогами таких нормативно-правових актів, а саме Законом України «Про охорону праці»; Правилами охорони праці у сільськогосподарському виробництві; Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; Загальними вимогами стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників.
Близько 12години 30хвилин 06.03.2023 ОСОБА_5 ,будучи бригадиром на дільниці основного виробництва господарства ПОСП «Відродження», відповідаючи за додержання законодавства про працю, допустив порушення вказаних вимог законодавства, а саме спилив дерево бензопилою, яке, у свою чергу, впало на голову ОСОБА_10 , внаслідок чого остання отримала відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток основи черепа, та від отриманих травм померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до висновку експерта від 08.03.2023 № 153 смерть ОСОБА_10 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, дифузної травми головного мозку, які в своєму перебігу ускладнились крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. Вказана травма була отримана за 2-2,5 доби до моменту настання смерті внаслідок ударної дії випущеним, кинутими або падаючим тупим твердим предметом (яким цілком можливо могла бути гілка дерева).
ОСОБА_5 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачати, при спилюванні дерева бензопилою не подбав про безпеку і здоров`я оточуючих людей у процесі виконання робіт, чим не дотримався вимог статті 14 Закону України «Про охорону праці»; не організував безпечні умови праці на робочих місцях та не забезпечив їх протягом робочої зміни, чим не виконав вимоги п. 1 розділу «Посадові обов`язки» посадової інструкції бригадира на дільниці основного виробництва.
Отже своєю кримінально протиправною бездіяльністю, яка виразилася у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель ОСОБА_11 , ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 271 КК України.
2.1. У період часу з 29.04.2021 по 15.08.2023 ОСОБА_7 займав посаду директора ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).
ПОСП «Відродження» здійснює вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Підприємство одержало дозвіл від 12.06.2019 за № 250.19.53, який виданий управлінням Держпраці у Полтавській області на виконання робіт підвищеної небезпеки (строк дії до 12.06.2024) та дозвіл від 11.09.2017 за № 251.19.53 (строк дії до 12.06.2024) на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно зі ч. 1-2 ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У відповідності до ст. 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об`єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до ч. 1 7 ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. На роботодавця покладається обов`язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.
Правила охорони праці сільськогосподарському виробництві затверджені наказом Мінсоцполітики України від 29.08.2018 № 124 та зареєстровані в Міністерстві юстиції У країни 21.09.2018 за № 1090/32542.
Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників затверджені наказом МНС України від 25.01.2012 № 67 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.02.2012 за № 226/20539.
Порядок опрацювання та затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.1993 № 132 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.02.1994 за № 20/229 (з змінами та доповненнями).
Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.06.1998 № 117 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.1998 за № 449/2889 (зі змінами та доповненнями).
Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту для працівників лісового господарства затверджені наказом Мінсоцполітики України від 26.02.2018 № 293 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2018 за № 330/31782.
Положення про розробку інструкцій з охорони праці затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.1998 № 9 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666 (зі змінами та доповненнями).
Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці затверджененаказом Державногокомітету Україниз наглядуза охороноюпраці від26січня 2005року N15та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 231/10511
Відповідно до наказу № 154 від 09 травня 2022 року громадянку ОСОБА_10 було прийнято на посаду підсобного робітника господарства ПОСП «Відродження».
Близько 08 години 30 хвилин 06 березня 2023 року підсобний робітник господарства ОСОБА_10 , не маючи при собі засобів індивідуального захисту, а саме рукавичок і полімерних матеріалів утеплених та підшоломнику утепленого, прибула до полезахисної смуги, яка розташована у полі між населеними пунктами с.Кацаївка та с.Дзюбани Кременчуцького району Полтавської області, де виконувала роботи по перенесенню та складуванню спиляних при санітарній чистці чагарників гілок та деревини, які відсутні у переліку робіт з підвищеною небезпекою та виконання яких регламентується вимогами таких нормативно-правових актів, а саме: Законом України «Про охорону праці»; Правилами охорони праці у сільськогосподарському виробництві; Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; Загальними вимогами стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників.
Близько 12 години 30 хвилин 06.03.2023 ОСОБА_5 , будучи бригадиром на дільниці основного виробництва господарства ПОСП «Відродження», відповідаючи за додержання законодавства про працю, допустив порушення вказаних вимог, а саме спилив дерево бензопилою, яке в свою чергу впало на голову ОСОБА_10 , внаслідок чого остання отримала відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток основи черепа та від отриманих травм померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до висновку експерта від 08.03.2023 № 153 смерть ОСОБА_10 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, дифузної травми головного мозку, які в своєму перебігу ускладнились крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, вказана травма була отримана за 2-2,5 доби до моменту настання смерті внаслідок ударної дії випущеним, кинутими або падаючим тупим твердим предметом (яким цілком можливо могла бути гілка дерева).
ОСОБА_7 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити,
- не розробив та не затвердив інструкцію з охорони праці при виконанні робіт по санітарній чистці полезахисної лісосмуги, чим не виконав вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці»; п. 2.10 Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві, пп. 1.3, 2.1, 2.9, 2.10 Порядку опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві; п.4 розділу 1 та п. 3 розділу IV Положення про розробку інструкцій з охорони праці;
- не забезпечив проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці бригадира на дільниці основного виробництва господарства ОСОБА_5 , який безпосередньо пов`язаний з організацією безпечного ведення робіт, чим не виконав вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці»; п.2.4 Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві; п. 2.5 розділу II Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників; п. 5.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці;
- не забезпечив проведення первинного та повторного інструктажів з охорони праці, чим не виконав вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці»; п. 1.7 розділу VI Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників; пп. 3.16, 3.18, 6.4, 6.5 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці;
- не організував проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів підсобного робітника ОСОБА_10 , яка виконувала роботи на відкритих площадках, чим не виконав вимоги статті 17 Закону України «Про охорону праці»; пп. 2.5, 2.6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.
Згідно з висновком експерта судової інженерно-технічної експертизи безпеки життєдіяльності від 16.11.2023 № 3113 указана бездіяльність директора ПОСП «Відродження» ОСОБА_7 з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням досліджуваного нещасного випадку.
Отже, своєю кримінально протиправною бездіяльністю, яка виразилася у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель ОСОБА_11 , ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 271 КК України.
ІІ. Позиція обвинувачених
1.Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав повністю та беззаперечно вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, погодився з усіма фактичними обставинами справи, перелік яких наведено в обвинувальних актах.
Надав пояснення, які узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальних актах.
У вчиненому щиро розкаявся.
2.Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні визнав повністю та беззаперечно вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, погодився з усіма фактичними обставинами справи, перелік яких наведено в обвинувальних актах.
Надав пояснення, які узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальних актах.
У вчиненому щиро розкаявся.
ІІІ. Позиція потерпілих
1. Потерпілий ОСОБА_4 (син загиблої особи) у судовому засіданні повідомив, що будь-яких претензій до обвинувачених не має, моральна шкода обвинуваченими йому відшкодована у повному обсязі. Просив суворо не карати обвинувачених.
ІV. Оцінка суду
1. З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) суд уважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
2. Установлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, викладені у формулюванні обвинувачення, визнаються судом доведеними.
3. Ураховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 , співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_5 а правильно кваліфіковані:
3.1. За частиною першою статті 246 КК України - як незаконна порубка дерев захисному лісовому насаджені, що заподіяли істотну шкоду.
3.2. За частиною другою статті 271 КК України - як порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людини.
4. Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинених кримінальних правопорушень доведена у повному обсязі.
5. Ураховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_7 , співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані:
5.1. За частиною першою статті 246 КК України - як незаконна порубка дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяло істотну шкоду.
5.2. За частиною другою статті 271 КК України - як порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людини.
6. Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинених кримінальних правопорушень доведена у повному обсязі.
V. Призначення покарання за обвинуваченням, що визнано судом доведеним
1.Обставини,які пом`якшуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до статті 66 КК України - щире каяття, визнання вини.
2.Обставини,які обтяжуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КК України відсутні.
3.Вирішуючи питанняпро призначенняпокарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:
- класифікацію кримінальних правопорушень, згідно зі статтею 12 КК України які відносяться до нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 246 КК України), тяжкого злочину (ч. 2 ст. 271 КК України);
- ураховує наслідки та обставини вчинених кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до своїх дій та їх наслідків (не залишив місце події, не переховувався від слідства та суду, сприяв досудовому розслідуванню, визнав вину, негайно вжив всіх необхідних заходів з метою допомоги потерпілій, виклику швидкої допомоги, добровільно відшкодував всі збитки сину загиблої особи);
- особу винного - його вік, сімейний стан, неперебування на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра; часткова втрата професійної працездатності;
- позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання;
- відсутність судимостей;
- наявність постійного місця проживання;
- відсутність вимог потерпілого про призначення суворого покарання;
- відсутність обставини, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом`якшують покарання;
- досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб як середній.
Орган пробації уважає, що виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства можливе. На думку органу пробації, зважаючи на виявленні фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільно, крім обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що є всі підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у межах санкцій статей закону, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
5. За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 271 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Підстав для позбавлення права обіймати посади та займатися певною діяльністю ОСОБА_5 суд не вбачає, оскільки у такому разі обвинувачений буде позбавлений права та можливості мати роботу та, відповідно, й будь-який дохід, що не буде відповідати основній меті покарання виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами. На переконання суду, обвинувачений зробив для себе відповідні висновки, про що свідчить його поведінка як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, а позбавлення його права мати роботу та доху за даних конкретних обставин справи буде надто суворим та непропорційним покаранням.
6. Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких його не було засуджено (сукупність кримінальних правопорушень), необхідно застосувати до нього положення частини першої статті 70 КК і призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
7. При вирішенні питання про те, який із передбачених статтею 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі кримінальні правопорушення), суд ураховує крім даних про особу винного й обставини, що пом`якшують, відсутність обтяжуючих покарання обставин, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, тяжкість їх наслідків, вид сукупності й уважає за можливе керуватись принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
8. Підстав для обрання більш м`яких або суворих покарань суд не вбачає.
9. Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), думку учасників провадження, досудову доповідь, а також те, що обвинувачений каявся та визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має добру характеристику за місцем проживання та за місцем роботи, суд уважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.
10.Обставини,які пом`якшуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до статті 66 КК України - щире каяття, визнання вини.
11. Обставини, яка обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до статті 67 КК України відсутні.
12. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:
- класифікацію кримінальних правопорушень, згідно зі статтею 12 КК України які відносяться до нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 246 КК України), тяжкого злочину (ч. 2 ст. 271 КК України);
- ураховує наслідки та обставини вчинених кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до своїх дій та їх наслідків (не переховувався від слідства та суду, сприяв досудовому розслідуванню, визнав вину, добровільно відшкодував всі збитки сину загиблої особи);
- особу винного - його вік, матеріальний та сімейний стан, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, неперебування на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра;
- позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та роботи;
- відсутність судимостей;
- наявність постійного місця проживання;
- відсутність вимог потерпілого про призначення суворого покарання;
- відсутність обставини, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом`якшують покарання;
- досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб як середній.
Орган пробації уважає, що виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства можливе. На думку органу пробації, зважаючи на виявленні фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільно, крім обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
13. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що є всі підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у межах санкцій статей закону, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
14. За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 271 КК України у виді позбавлення воліна строк5років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Так само, як і з першим обвинуваченим, підстав для позбавлення права обіймати посади та займатися певною діяльністю обвинуваченого ОСОБА_7 суд не вбачає, оскільки у такому разі обвинувачений буде позбавлений права та можливості мати роботу та, відповідно, й будь-який дохід, можливості утримувати свою родину, що не буде відповідати основній меті покарання виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами. На переконання суду, обвинувачений зробив для себе відповідні висновки, про що свідчить його поведінка як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, а позбавлення його права мати роботу та дохід за даних конкретних обставин справи буде надто суворим та непропорційним покаранням.
15. Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких його не було засуджено (сукупність кримінальних правопорушень), необхідно застосувати до нього положення частини першої статті 70 КК і призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
16. При вирішенні питання про те, який із передбачених статтею 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі кримінальні правопорушення), суд ураховує крім даних про особу винного й обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, тяжкість їх наслідків, вид сукупності й уважає за можливе керуватись принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
17. Підстав для обрання більш м`яких або суворих покарань суд не вбачає.
18. Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), думку учасників провадження, досудову доповідь, а також те, що обвинувачений каявся та визнав свою вину, відшкодував добровільно завдану кримінальним правопорушенням шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має добру характеристику за місцем проживання та роботи, суд уважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.
VI. Вирішуючи долю цивільного позову суд виснував таке.
1.Представником Козельщинської селищної ради ОСОБА_12 подано до суду заяву про залишення цивільного позову без розгляду та повідомлено, що позов буде подано у порядку цивільного судочинства.
2.Інші учасники заперечень щодо задоволення такої заяви не висловили, просили суд залишити позов без розгляду.
3.Оскільки цивільний позивач самостійно розпоряджається своїми правами, то керуючись принципом диспозитивності суд уважає за можливе заяву представника цивільного позивача Козельщинської селищної ради задовольнити та залишити цивільний позов без розгляду, що не позбавляє цивільного позивача права та можливості звернутися з аналогічним позовом до обвинувачених у порядку цивільного судочинства.
VII. Інші питання
1.Процесуальні витрати у об`єднаних кримінальних провадженнях становлять: 18640,60 гривень (1912,00 гривень витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні №12023170520000550 від 13.07.2023 та 16728,60 гривень витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні № 12023170520000174 від 06.03.2023), які слід стягнути з обвинувачених у рівних частинах на користь держави у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
2.Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
3.Запобіжний захід обвинуваченим не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.
На підставі вищенаведеного, згідно з ст. 50, 51, 70, 75, 76, ч. 1 ст. 246, ч. 2 ст. 271 КК України, керуючись ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373-374, 376, 392-395, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Визнати винуватим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 246, ч. 2 ст. 271 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 271 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_5 остаточнепокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Згідно зі ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
2. Визнати винуватим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 246, ч. 2 ст. 271 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 271 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_7 остаточнепокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4.Позовну заяву (цивільний позов) начальника Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Козельщинської селищної ради про стягнення збитків, завданих злочином, залишити без розгляду.
5.Стягнути зі ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 9320 гривень 30 коп.
6.Стягнути зі ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 9320 гривень 30 коп.
7.Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 березня 2023 року по справі №534/473/23 (провадження № 1-кс/534/131/23).
8.Речові докази: пару синтетичних робочих рукавичок чорного кольору; упаковку поліетиленову біло-рожевого кольору з медичного бинту марки «Білосніжка»; тканину білого кольору з квітковим візерунком, на якій є сліди РБК, та носову хустинку синього кольору в клітинку, на якій є сліди РБК, передані на зберігання до кімнати речових доказів сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, - знищити.
9.Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Козельщинський районний суд Полтавської області.
10.Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
11.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
12.Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченим у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Козельщинський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 28.02.2024 |
Оприлюднено | 01.03.2024 |
Номер документу | 117325578 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти довкілля Незаконна порубка лісу |
Кримінальне
Козельщинський районний суд Полтавської області
Козир В. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні