Рішення

від 22.12.2023 по справі 205/10748/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

22.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/10748/21

Номер провадження: 2/205/814/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з 12 грудня 1998 року по 19 квітня 2021 року вона перебувала з ОСОБА_3 (далі - Відповідач) у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу за спільні кошти позивачем та відповідачем було набуте спірне майно, а саме, нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га, рухоме майно: автомобіль «СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску та автомобіль «ВАЗ 21121», 2006 р. випуску, та грошові кошти у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 15 000 доларів США 00 центів, 9 000 євро 00 євроцентів, а також і грошові кошти які розмішені на рахунках, відкритих на ім`я відповідача у банківських установах, та доходи, що були отримані відповідачем від підприємницької діяльності у сумі 8 163 870 грн. 55 коп.

Оскільки у позасудовому порядку вирішити питання поділу такого майна не можливо, позивач зазначає, що вона вимушена звернутися до суду, та просити суд поділити вищевказане майно подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву (а.с.114-127 том 1), а також, письмові додаткові пояснення (а.с. 162-165 том 1), в яких визнав заявлені позовні вимоги щодо розподілу нерухомого майна, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га, а також розподілу рухомого майна, а саме: автомобіля «СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску.

Щодо заявлених позовних вимог щодо розподілу грошових коштів, а саме: 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 15 000 доларів США 00 центів, 9 000 євро 00 євроцентів, поділу компенсації частки вартості внеску до статутного фонду ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» в сумі 1 250 000 грн. 00 коп., компенсації частини вартості відчуженого автомобіля «ВАЗ 21121», 2006 р. випуску у розмірі 56 175 грн. 00 коп., доходів від підприємницької діяльності та залишку коштів на рахунках в банківських установах відмовити з огляду на їх недоведеність.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

На стадії підготовчого провадження по справі до суду надійшли належним чином оформлені клопотання представника позивача щодо витребування у відповідних банківських установах інформації про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками які були відкритті ім`я відповідача в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки, часток) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались відповідачем, також витребування від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином завірених копій реєстраційних справ щодо заснування ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» ОСОБА_3 , та інформації від органів ДПС про отримані доходи громадянина ОСОБА_3 , в тому числі, і як фізична особа підприємець та розмір сплачених податків та зборів з таких доходів за період з 2008 року по 2021 року включно, та документи, що підтверджують такі дані.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. В обґрунтування своїх доводів, посилалися на обставини, що викладені в позовній заяві та доповненнях до неї.

У судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково. В обґрунтування своїх доводів, посилалися на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових додаткових поясненнях.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від АТ «Державний експертно - імпортний банк України» інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ «Державний експертно - імпортний банк України» на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ «Державний експертно - імпортний банк України», які були відкритті ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки, часток) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 за період з 2013 року по 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від АТ «Ощадбанк» (інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ «Ощадбанк», які були відкритті ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 , за період з 2013 року по 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від АТ КБ «Приватбанк» інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ КБ «Приватбанк», які були відкритті ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 , за період з 2013 року по 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від АТ «ПУМБ» інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ «ПУМБ», які були відкритті ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 , за період з 2013 року по 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від АТ «Райффайзен Банк» інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ «Райффайзен Банк», які були відкритті на ім`я ОСОБА_3 в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 за період з 2013 року по 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від АТ КБ «УкрСиббанк» інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ КБ «УкрСиббанк» на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2013 року по 2021 року включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ КБ «УкрСиббанк», які були відкритті ім`я ОСОБА_3 , в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів на такі рахунки доходів, щодо купівлі (продажу): нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 , за період з 2013 року по 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, вул.. Старокозацька, буд. 58) належним чином завірені копії реєстраційних справ щодо заснування ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: 1) інформацію (документи) про отримані доходи громадянина ОСОБА_3 , в тому числі, і як фізична особа підприємець та розмір сплачених податків та зборів з таких доходів за період з 2008 року по 2021 року включно; 2) інформацію (доходи) про подання (неподання) ОСОБА_3 , декларації про доходи отриманні ним за кордоном до органів ДФС України; 3) інформацію (документи) про доходи, щодо купівлі - продажу: нерухомого та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за 2013 - 2021 роки; 4) інформацію (документи), в яких міститься інформація щодо відкритих (закритих) рахунків в установах банків на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , руху коштів на таких рахунках і залишку грошових коштів станом на 09 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вирішено витребувати від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місце знаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а): інформацію про виплачені на користь ОСОБА_3 дивіденди та частки ОСОБА_3 за вихід з ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура».

Ухвалою суду від 26.04.2023 року вирішено витребувати від АТ «Універсалбанк» інформацію: 1) про відкритті (закритті) рахунки (особові, депозитні, комерційні) в АТ «Універсалбанк» на ім`я ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в тому числі і як фізичної особи та суми оборотів за дебетом за кредитом таких рахунків за період з 2020 року по 2021 рік включно; 2) про суми вхідного (вихідного) залишків за рахунками в АТ «Універсалбанк», які були відкритті на ім`я ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і як фізична особа підприємець та зарахування грошових коштів (виписки по руху коштів) на такі рахунки: НОМЕР_3 ,м НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , ЄДРПОУ 21133352 300012 - НОМЕР_14 , доходів, щодо купівлі/продажу: нерухомого майна та рухомого майна, корпоративних прав (частки (ок) в статутному капіталі організацій та підприємств, виплаті дивідендів, заробітної плати, обліку цінних паперів та інші види доходів, які отримувались ОСОБА_3 , за 2020 - 2021 роки.

Ухвалою суду від 26.04.2023 року вирішеноу задоволенні заяви представника позивача про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, щодо витребування у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформації про наявні в офіційних базах даних ДПС відомості про виплачені на користь інших фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців доходів, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та сум утриманого з них податку, а також, сум нарахованого єдиного внеску за вказаний період відповідно до звіту 1-ДФ, 4-ДФ за 2019-2021 року ФОП ОСОБА_3 , відмовити.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12 грудня 1998 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_15 від 12.12.1998 року.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Ленінського районного суду від 19 квітня 2021 року (справа № 206/8850/2020) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Вказане рішення набуло чинності у встановленому законом порядку.

В межах розгляду означеної справи № 206/8850/2020 судом було встановлено, що шлюбні відносини між такими учасниками справи фактично є припиненими, сторони разом не мешкають з липня 2020 року, спільного господарства не ведуть.

Судом також встановлено, що 04.12.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , було укладено Договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,0702 га, та яка складається із: А-1 - житлового будинку шл/бет., житловою площею 38, 4 кв.м, Б - літньої кухні шл./бл., В - сарая, цегла, Г- убиральні, цегла, Д - сарай шл/тл., цегла, 1-5 - споруд, І- мостіння, та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га (кадастровий номер не відомий).Такий договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим Станіславом Петровичем за реєстровим номером № 7210 (а.с.23 том 1). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 5159558, право власності на вищевказане домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці за кожним.

Обставини щодо придбання такого нерухомого майна під час перебування сторонами у шлюбі та за кошти, які не були особистою приватною власністю одного із подружжя, сторонами визнавалась та не заперечувалась.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 було на підставі відповідних договорів купівлі-продажу придбано: 1) 10.06.2020 року транспортний засіб «СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску; 2) 20.06.2006 року транспортний засіб «ВАЗ 21121», 2006 року випуску.

Судом встановлено, а сторонами визнана та обставина, що набуття права власності відповідачем на вказані автомобілі відбулось під час наявних, не припинених, шлюбних стосунків між сторонами.

Також матеріалами справи, зокрема, листом Територіального сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 25.02.2021 року, підтверджено, що 01.08.2020 року транспортний засіб «ВАЗ 21121», 2006 року випуску, було продано за 112 350 грн. 00 коп.

Позивач наголошує, що такий транспортний засіб було відчужено без її згоди, як одного з подружжя. У свою чергу відповідач, заперечуючи таку обставину наполягав на відчуженні транспортного засобу виключно за згоди позивача, та за суму 43 335 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним звітом про оцінку майна.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 був власником 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Цитадель Дніпро» із визначеним статутним фондом у розмірі 1 218 грн. 00 коп., що підтверджується рішенням (протоколом) №1 єдиного учасника (засновника) такого господарського товариства від 09.01.2014 року, яке було нотаріально засвідчене у вказану календарну дату приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.В. Підберезною за реєстровим № 13.

Матеріалами справи також підтверджено, що 15.12.2014 року згідно рішення (протоколу) №2 єдиного учасника (засновника) ТОВ «Цитадель Дніпро» відповідач повідомив про продаж за цивільно-правовою угодою належну йому частку у розмірі 100% статутного капіталу вказаного господарського товариства третім особам, у зв`язку із чим 17.12.2014 року було затверджено у новій редакції статут ТОВ «Цитадель Дніпро» серед учасників якого, якими є треті особи, що набули частку у статутному фонді, відповідач відсутній.

Згідно п 3. договору відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі товариства продаж частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Цитадель Дніпро» вчинено в цілому за 1 218 грн. 00 коп. Вказаний договір укладено у письмовий формі та нотаріально посвідчено у вказану календарну дату приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.В. Підберезною за реєстровим № 2756.

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно протоколу № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитадель Дніпро» від 21.02.2014 року було вирішено ТОВ «Цитадель Дніпро» прийняти участь, як засновнику, у створенні ТОВ «Міська транспортна інфраструктура».

Доказів того, що саме відповідач був учасником ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» матеріали справи не містять.

Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних особі-платників податків за період з 01.01.2008 по 31.12.2021 року відсутня інформація щодо виплачених на користь відповідача дивідендів та його частки за вихід зі складу ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» та ТОВ «Цитадель Дніпро».

Також матеріалами справи підтверджено, що у період перебування в шлюбі ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснював підприємницьку діяльність.

Зокрема матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.12.2008 по 11.06.2015 відповідач перебував на обліку в органах державної податкової служби як фізична особа-підприємець. З 11.06.2015 року знаходився у статусі «Припинено, ліквідовано, закрито».

Судом також встановлено, що 20.03.2019 року відповідачем здійснено повторну реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця, і даний статус на день розгляду справи є діючим.

Судовим розглядом встановлена обставина відкриття відповідачем на своє ім`я у банківських установах АТ «Універсал банк», АТ «Райффайзен банк», ПАТ «Банк Восток» відповідних рахунків із періодичним розміщенням на таких рахунках та зняття з таких рахунків сум грошових коштів в якості фізичної особи підприємця.

Також судовим розглядом встановлена обставина відкриття протягом 2019-2020 р.р. відповідачем на своє ім`я у банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк» відповідних дебетних та депозитних рахунків із періодичним розміщенням на таких рахунках та зняття з таких рахунків сум грошових коштів в якості фізичної особи.

В даному випадку позивач наголошує, що всі грошові кошти, які були розміщенні на таких банківських рахунках, та дохід від здійснення підприємницької діяльності у своїй сукупності також є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу.

У свою чергу сторона відповідача заперечуючи проти стягнення з нього таких грошових коштів в порядку поділу спільного майна подружжя, оскільки вказані грошові кошти однією сумою знімались та перекладались з одного рахунку на інший, врешті решт були витрачені на інтереси сім`ї після їх обготівкування.

Таким чином, оскільки сторони добровільно не домовилися про порядок поділу вказаного майна, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір з приводу поділу сумісного майна подружжя, що підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо позовних вимог про поділ нерухомого майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га, суд вказує про наступне.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Як встановлено судом, сторони з 12 грудня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі, та саме під час перебування у шлюбі придбали вищевказане нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га.

Враховуючи викладені положення закону на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що спірне майно придбано сторонами саме під час шлюбу.

Сторонами належність вказаного майна до категорії спільної сумісної власності також не оспорювалась.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з цих положень чинного законодавства, правовий режим спільної сумісної власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 та ч.1 ст. 364 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України. За неможливістю такого виділу у зв`язку з неподільністю речі (ч.2 ст. 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.

Частиною 1 статті 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Частиною 2 статті 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

В даному випадку доказів можливості поділу вказаних спірних об`єктів нерухомого майна суду сторонами не подано.

Так само, суду не подано доказів перебування вказаного нерухомого майна під обтяженнями на користь третіх осіб.

З огляду на вищенаведене, суд ухвалює рішення про те, що в порядку розподілуспільного майна подружжя слід поділити нерухоме майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, наступним чином: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житлового будинку шл/бет., житловою площею 38, 4 кв.м, Б - літньої кухні шл./бл., В - сарая, цегла, Г- убиральні, цегла, Д - сарай шл/тл., цегла, 1-5 - споруд, І- мостіння, та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га (кадастровий номер не відомий); 2) визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житлового будинку шл/бет., житловою площею 38, 4 кв.м, Б- літньої кухні шл./бл., В - сарая, цегла, Г- убиральні, цегла, Д - сарай шл/тл., цегла, 1-5 - споруд, І- мостіння, та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га (кадастровий номер не відомий).

Щодо поділу рухомого майна у вигляді транспортних засобів.

Відповідно до ст.65 ч.ч. 1, 3 СК України дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до норм ст. 65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Дефініція „дрібний побутовий правочин" міститься у ч. 1 ст. 31 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Так, аналіз вказаної норми ст. 65 СК України дає можливість зробити висновок про те, що згода другого подружжя повинна вимагатися при посвідченні лише договорів, які укладаються одним із подружжя стосовно майна, що є об`єктом права спільної власності. За умови відсутності такої згоди дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, що прямо передбачено ч.2 ст. 65 СК України. В даному випадку, судом встановлено, а сторонами визнано, що позивач, при укладанні спірного договору присутня не була, своєї згоди на його укладання не надавала. З огляду на ціну договору та його характер, такий правочин вочевидь виходить за межу дрібного побутового.

Суд зауважує, що з положень статті 68 СК України слідує, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що майно у вигляді транспортного засобу «ВАЗ 21121», 2006 року випуску вибуло з володіння позивача за згодою.

Суд вказує із означеного приводу, що згідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

В даному випадку відповідач, стверджуючи про наявність такої згоди, будь-яких доказів на підтвердження означеної обставини суду не подав, а відтак суд доходить висновку про недоведеність такої обставини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї, чи не на її потреби, або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Виходячи з наведеного, у випадку відчуження автомобіля одним із подружжя проти волі без згоди іншого з подружжя, останній має право на грошову компенсацію вартості відчуженого автомобіля, виходячи з дійсної ринкової вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.

Відповідна правова позиція зазначена, зокрема, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року по справі № 545/2396/20 (провадження № 61-4894св22).

Письмовим доказом у вигляді листа Територіального сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 25.02.2021 року, підтверджено, що 01.08.2020 року транспортний засіб «ВАЗ 21121», 2006 року випуску, було продано за 112 350 грн. 00 коп.

Суд відхилює посилання сторони відповідача на те, що вартість означеного транспортного засобу дорівнює 43 335 грн. 00 коп., оскільки зміст звіту про оцінку майна, що було подано до суду суперечить офіційній інформації сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області, а сам звіт має ознаки недопустимого доказу по справі, оскільки у ньому не зазначено, що такий висновок підготовлено саме експертом, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати від 18.12.2019 року № 522/1029/18.

З огляду на вищенаведене, в порядку розподілу спільного майна подружжя у вигляді вказаного автомобілю «ВАЗ 21121», 2006 року випуску суд стягує з ОСОБА_3 на користь позивача грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля «ВАЗ 21121», 2006 р. випуску, у розмірі 56 175 (п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Також частиною 1 ст.71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч.4 ст.71 СК України).

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" Пленум Верховного суду України роз`яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такого ж по суті висновку щодо необхідності внесення одним з подружжя коштів на депозитний рахунок суду при поділі майна подружжя дійшов суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справ N 6-46518св13, N 6-4280св15, N 6-2891св15.

Оскільки зазначена неподільна річ у вигляді автомобілю СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску не може бути поділена між сторонами відповідно до їх часток, і жодною стороною не вчинено дій щодо переведення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми суд вважає, що відповідно до вимог статті 70 Сімейного кодексу України слід визнати за сторонами право власності на ідеальні частки в цьому майні по 1/2 частини за кожним без його поділу в натурі.

Щодо поділу доходів від підприємницької діяльності відповідача, суд зазначає про наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, а стороною відповідача не оспорювалась та обставина, що такий учасник справи у період перебування в шлюбі здійснював господарську діяльність, оскільки був зареєстрований як фізична особа-підприємець внаслідок чого отримував відповідний дохід.

При цьому, предметом поділу між подружжям вважаються доходи від заняття підприємницькою діяльністю під час шлюбу, що базується на засадах ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, та знаходить відображення в судовій практиці.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові ВС від 19.09.2018 року у справі № 719/232/16-ц.

Однак суд зауважує, що за загальним правилом дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана від реалізації товарів або послуг, а прибуток - це дохід з вирахуванням податків, витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг.

Таким чином, в порядку поділу спільного майна подружжя не можуть підлягати стягненню валові доходи, які надходять на рахунок фізичної-особи підприємця, а підлягає розподілу виключно прибуток, тобто гроші, які ФОП отримував у вигляді надлишку після сплати всіх податків, зборів і платежів. Ця обставина підлягає доказуванню на загальних підставах.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція міститься й у постанові КЦС ВС від 30.09.2021 (справа №755/20605/15-ц) згідно якої вимога про стягнення доходу від підприємницької діяльності не підлягає задоволенню з огляду на те, що звітність, на яку посилається особа, відображає валовий дохід фізичної особи - підприємця. Для цілей оподаткування такий дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, у той час як прибуток - це дохід з відрахуванням витрат на виробництво, придбання та збут товарів або послуг.

Таким чином, заявлені позивачем до поділу кошти включають у себе не лише прибуток (заробіток) підприємця, який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а й кошти, які включають у себе собівартість надання послуг, виготовлення та реалізації продукції тощо. При цьому доказів саме про чистий прибуток, отриманий таким суб`єктом підприємницької діяльності за заявлений період, стороною позивача надано не було.

Також суд зазначає і про те, що доходи від підприємницької діяльності, набуті одним із подружжя під час шлюбу, можуть або накопичуватись або витрачатись. Відповідно, що доходи, набуті під час шлюбу та витрачені в інтересах сім`ї, не можуть бути повторно окремим предметом поділу.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 05 липня 2023 року по справі № 295/98/21 (провадження № 61-4943св23).

Відтак, поділу в даному випадку можуть підлягати лише грошові кошти у вигляді чистого прибутку, які не були отримані відповідачем та не витрачені в інтересах сім`ї.

Суд вказує, що стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак в даному випадку, звертаючись до суду із позовною вимогою щодо поділу доходів від підприємницької діяльності, сторона позивача не надала суду будь-яких доказів, що відповідали б критеріям достатності, належності достовірності та допустимості та обґрунтованих розрахунків щодо розміру саме прибутку, отриманого відповідачем та не витраченого в інтересах сім`ї.

Відтак, суд вимушений у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1/2 частини отриманого доходу від підприємницької діяльності відмовити з огляду на їх недоведеність.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації 1/2 частини вартості внеску до статутного фонду ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» у розмірі 1 250 000 грн. 00 коп., суд вказує про наступне.

Згідно зі статтею 115 ЦК України товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства (підприємства) зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право вимоги виплати половини вартості внесеного майна або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

При цьому спір існує саме між подружжям, а не між тим з подружжя, хто не є учасником товариства, та товариством.

Висновок щодо застосування зазначеної норми права викладений у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 року у справі № 6-61цс13.

Як вже наголошувалось судом вище, згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

В даному випадку суду стороною позивача, доведено лише обставину заснування відповідачем ТОВ «Цитадель Дніпро» з наступним відчуженням своєї частки у статутному фонді такого товариства на користь третіх осіб, однак не подано достатніх доказів вартості таких внесків на момент виходу відповідача, як учасника, зі складу означених господарських товариств.

Також суд вказує, що згідно отриманих судом доказів, зокрема статуту, засновником ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» є не відповідач, а безпосередньо юридична особа ТОВ «Цитадель Дніпро», а відтак саме такий суб`єкт правовідносин є власником частки у статутному фонді, а не відповідач.

При цьому згідно вище наведених норм матеріального закону, зокрема статтею 115 ЦК України, майно юридичної особи не є майном її засновника, а відтак не може підлягати поділу за позовом до її засновника.

Відтак, суд також вимушений у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1/2 частини вартості внеску до статутного фонду ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» відмовити.

Стосовно поділу готівкових грошових коштів, та коштів що розмішені на депозитних рахунках у банківських установах, суд ухвалює рішення про наступне.

Згідно правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 05.07.2023 року по справі № 295/98/21 (провадження № 61-4943св23), поділу як спільне сумісне майно подружжя підлягають кошти, які є залишком коштів на рахунку в банківській установі на час розірвання між сторонами шлюбу.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено, в сторонами визнано, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з липня 2020 року.

Відтак, поділу як спільне сумісне майно подружжя підлягають кошти, які є залишком коштів на рахунках в банківських установах станом на липень 2020 року.

Зокрема, в порядку розподілуспільного майна подружжя підлягають поділу залишок у розмірі 60 000 грн. 00 коп., які були розмішені на депозитному рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк» та 6 425 доларів США 00 центів., які були розмішені на депозитному рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк» станом на вказаний період.

В задоволені решти позовних вимог щодо поділу готівкових грошових коштів, та коштів що розмішені на депозитних рахунках у банківських установах суд так само вимушений відмовити з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували наявність у відповідача готівкових коштів у вказаному позивачем розмірі та наявність інших залишків на рахунках у банківських установах станом на липень 2020 року.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 5 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7,10,76,81, 82, 133,136,141, 244-245, 247, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

2. В порядку розподілуспільного майна подружжя поділити нерухоме майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житлового будинку шл/бет., житловою площею 38, 4 кв.м, Б- літньої кухні шл./бл., В - сарая, цегла, Г- убиральні, цегла, Д - сарай шл/тл., цегла, 1-5 - споруд, І- мостіння, та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га (кадастровий номер не відомий);

- визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житлового будинку шл/бет., житловою площею 38, 4 кв.м, Б- літньої кухні шл./бл., В - сарая, цегла, Г- убиральні, цегла, Д - сарай шл/тл., цегла, 1-5 - споруд, І- мостіння, та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0702 га (кадастровий номер не відомий);

3. В порядку розподілуспільного майна подружжя поділити рухоме майно, у вигляді автомобіля «СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину автомобіля «СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску;

- визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину автомобіля «СITROEN C-ELYSEE», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску.

4. В порядку розподілу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля «ВАЗ 21121», 2006 р. випуску, у розмірі 56 175 (п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

5. В порядку розподілу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., що дорівнює 1/2частини грошових коштів, що визнані судом як спільна сумісна власність, і які були розмішені на депозитному рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк».

6. В порядку розподілу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 3 212 (три тисячі двісті дванадцять) доларів США 50 центів., що дорівнює1/2 частини грошових коштів, що визнані судом як спільна сумісна власність, і які були розмішені на депозитному рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк».

7. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вище перелічене нерухоме та рухоме майно.

8. У задоволені решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, розміщених на рахунках у банківських установах - відмовити.

9. У задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частини отриманого чистого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 , за період з 2019 року по 2021 рік включно у сумі 8 163 870 грн. 55 коп. - відмовити.

10. У задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частини вартості внеску до статутного фонду ТОВ «Цитадель Дніпро» та ТОВ «Міська транспортна інфраструктура» у розмірі 1 250 000 грн. 00 коп. - відмовити.

11. В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан