Рішення

від 20.02.2024 по справі 234/17225/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/17225/21

Провадження № 2/202/2069/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/9041/23

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, -

за участю:

представника відповідача - адвоката Біличенка В.О. (в режимі ВКЗ)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 22 год. 50 хв. поблизу буд.70 по вул. Титова у м. Краматорську, Донецької області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21099», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (відповідач) та пішохода ОСОБА_3 , який є її чоловіком. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 загинув.

Постановою від 30.04.2021 про закриття кримінального провадження №12020050000000007 від 06.01.2020 кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Однак, незважаючи на відсутність вини ОСОБА_2 у ДТП, смертю чоловіка їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 150 000 грн. 00 коп. та зазначає, що втратила чоловіка, людину, з якою була близька, з якою прожила 31 рік. Зі смертю чоловіка було повністю зруйновано її важливий життєвий зв`язок, відновити який неможливо. Вона позбавлена можливості розраховувати на підтримку та допомогу чоловіка, який робив вагомий вклад в забезпечення її життя. Втрата чоловіка є для неї непоправимою трагедією.

Враховуючи викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.

27.11.2023 справа надійшла в провадження судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Михальченко А.О. у зв`язку з зупиненням роботи Краматорського міського суду Донецької області.

29.11.2023 по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

13.12.2023, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача - адвоката Біличенка В.О. надійшов відзив на позов, з якого випливає, що відповідач позов не визнає у повному обсязі з наступних підстав.

05 січня 2020 року, сталась дорожньо-транспортна пригода м. Краматорськ, Донецької області, де Відповідач, як водій автомобіля марки «ВАЗ 21099», д/н НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині по вул. Титова, в напрямку вул. Адамова до вул. Бородіно в районі будинку 70, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який рухався по проїзній частині вул. Титова у попутному автомобілю напрямку. Внаслідок такого руху пішохід потрапив під автомобіль. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 - загинув на місті пригоди.

В ході досудового розслідування №12020050000000007 для з`ясування винних осіб в дорожньо-транспортній пригоді, ступеня шкоди заподіяної здоров`ю потерпілого від ДТП, яке сталося 05 грудня 2023 року, проведено судово-медичну експертизу та автомеханічну експертизу, яку було доручено Донецькому НДЕКЦ МВС України.

Судово-медична експертиза з`ясувала характер тілесних ушкоджень учасників даної пригоди, причину смерті, учасника дорожнього руху, з`ясувала питання наявності ступеня алкогольного сп`яніння учасників дорожнього руху, визначила механізм утворення тілесних ушкоджень та їхнього зв`язку з подією.

Автомеханічна експертиза встановила обґрунтовану характеристику процесу ДТП у всіх її фазах, визначила об`єктивні причини ДТП та поведінку окремих її учасників. Встановлено механізм ДТП; швидкість руху автомобіля і гальмівного шляху; параметри руху транспортного засобу до моменту ДТП; місце зіткнення автомобілів (місце наїзду на пішохода, на перешкоду); відповідність дій учасників ДТП правилам дорожнього руху. Сформулювало експертний висновок про те, чи можливо було запобігти аварії при певних умовах.

Висновком судової авто-технічної експертизи від 26.04.2021 проведеної у Донецькому НДЕКЦ МВС України, встановлено: «з технічної точки зору, в даній дорожньо- транспортної ситуації водій автомобілю «ВАЗ 2І099»; реєстрацій номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 адекватно реагуючи на зміну дорожньої ситуації і своєчасно застосувавши гальмування, не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода»; «з технічної точки зору, розрахунки показують, що в умовах дорожньо -транспортної події, водій автомобілю «ВАЗ 21099» реєстрацій номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , своєчасно застосувавши гальмування не мав»; «технічної можливості запобігти наїзду на пішохода, то розрахунки, в час виконання маневру безпечного об`їзду пішохода недоцільні»; «з технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації водія автомобілю «ВАЗ 21099» реєстрацій номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не відповідностей вимогам п. 12.2 і п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається»; «з технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації, будь яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку з настанням даної дорожньої події, в діях водія автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не вбачається».

В даному випадку не має місця порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, які перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті пішохода ОСОБА_3 .

Результати даних експертиз проведеної Донецьким НДЕКЦ МВС України від 26.04.2021 року, безпосередньо вплинули на кваліфікацію дій осіб які були учасниками ДТП.

За результатами досудового розслідування №12020050000000007 слідчими управлінням Головного управління національної поліції в Донецькій області допитані в якості свідків ДТП які дали покази, що ОСОБА_3 разом з ними вживав спиртні напої був у нетверезому стані «ледве тримався на ногах, хитався та падав».

При судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі від трупа ОСОБА_3 виявлений спирт етиловий в крові 2,10 г/л, в сечі 1,98 г/л, що відносно живої людини відповідає стану алкогольного сп`яніння середнього ступеня.

На підставі зібраних доказів встановлено за результатами досудового розслідування №12020050000000007, в діях водія відсутній склад кримінального правопорушення. Слідчим управлінням Головного управління національної поліції в Донецькій області від 30 квітня 2021 року, винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Також зазначив, що відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 05.01.2022 року, висновків судових експертиз від 26.04.2021 проведених у Донецькому НДЕКЦ МВС встановлено: потерпілий ОСОБА_3 разом зі свідками по справі вживав алкогольні напої. Після вживання алкогольних напоїв, у нетверезому стані, в темну пору доби разом зі свідком ОСОБА_4 рухався по проїжджій частині вул. Титова у попутному автомобілю напрямку. Під час руху неодноразово падав на проїзну частину дороги. Водій ОСОБА_2 побачивши на проїзній частині пішохода усвідомившись про неможливість виконання безпечного об`їзду пішохода та запобігаючи наїзду на нього своєчасно, застосував гальмування. Враховуючи технічні можливості, та розрахунки в часі руху, зіткнення забігти було не можливо. Внаслідок зіткнення пішохід потрапив під автомобіль. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 - загинув на місті пригоди. Поведінка потерпілого свідчить про усвідомлення ним своїх дій, спрямованих на невідворотність дії джерела підвищеної небезпеки. Рух у нетверезому стані, на проїзній частині дороги та ще у попутному автомобілю напрямку матиме наслідком наїзду ТЗ на нього. Усвідомлення і передбачення небезпечних наслідків для свого життя внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки є інтелектуальною складовою умислу, що виключає відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки. Таким чином при встановлені шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія.

Також зазначив, що станом на дату настання ДТП, відповідальність водія ОСОБА_2 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована в АТ "СГ "ТАС".

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст. 27 Закону про страхування). Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5 ст.27 Закону про страхування).

Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Через необґрунтованість звернення Позивача з даними вимогами до Відповідача, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відсутність належних та допустимих доказів на які посилається Позивач - позовні вимоги є безпідставними.

Крім того, позивачем не надано доказів (розрахунку), що моральна шкода, яка була заподіяна його здоров`ю, у розмірі 150000 грн. Отже заявлена сума є необґрунтованою.

Враховуючи викладене просив у задоволенні позову відмовити.

Повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи позивач та його представник у судове засідання не з`явилися.

Відповідач до суду не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлений у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Будь-яких заяв до суду не надходило.

Представник відповідача - адвокат Біличенко В.А. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 06.07.2017.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 06.01.2020.

Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 22 год. 50 хв.

Так, з постанови від 30.04.2021 про закриття кримінального провадження №12020050000000007 від 06.01.2020 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 22 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким рухався по проїжджій частині вул. Титова, в напрямку від вул. Адамова по вул. Бородіно, та проїжджаючи ділянку дороги в районі біля будинку №70 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який рухався про проїжджій частині вул. Тітова у попутному автомобілю напрямку.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

В ході досудового розслідування №12020050000000007 для з`ясування винних осіб в дорожньо-транспортній пригоді, ступеня шкоди заподіяної здоров`ю потерпілого від ДТП, яке сталося 05 грудня 2023 року, проведено судово-медичну експертизу та автомеханічну експертизу, яку було доручено Донецькому НДЕКЦ МВС України.

Судово-медична експертиза з`ясувала характер тілесних ушкоджень учасників даної пригоди, причину смерті, учасника дорожнього руху, з`ясувала питання наявності ступеня алкогольного сп`яніння учасників дорожнього руху, визначила механізм утворення тілесних ушкоджень та їхнього зв`язку з подією.

Автомеханічна експертиза встановила обґрунтовану характеристику процесу ДТП у всіх її фазах, визначила об`єктивні причини ДТП та поведінку окремих її учасників. Встановлено механізм ДТП; швидкість руху автомобіля і гальмівного шляху; параметри руху транспортного засобу до моменту ДТП; місце зіткнення автомобілів (місце наїзду на пішохода, на перешкоду); відповідність дій учасників ДТП правилам дорожнього руху. Сформулювало експертний висновок про те, чи можливо було запобігти аварії при певних умовах.

Висновком судової авто-технічної експертизи від 26.04.2021 проведеної у Донецькому НДЕКЦ МВС України, встановлено: «з технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортної ситуації водій автомобілю «ВАЗ 21099», реєстрацій номер НОМЕР_5 , ОСОБА_2 адекватно реагуючи на зміну дорожньої ситуації і своєчасно застосувавши гальмування, не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода»; «з технічної точки зору, розрахунки показують, що в умовах дорожньо-транспортної події, водій автомобілю «ВАЗ 21099», реєстрацій номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , своєчасно застосувавши гальмування не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода, то розрахунки, в час виконання маневру безпечного об`їзду пішохода недоцільні»; «з технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобілю «ВАЗ 21099», реєстрацій номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не відповідностей вимогам п. 12.2 і п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається»; «з технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації, будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку з настанням даної дорожньої події, в діях водія автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не вбачається».

Отже, в даному випадку не має місця порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, які перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті пішохода ОСОБА_3 .

Звернувшись з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_3 , позивач зазначала про те, що втратила чоловіка, людину, з якою була близька, з якою прожила 31 рік. Зі смертю чоловіка було повністю зруйновано її важливий життєвий зв`язок, відновити який неможливо. Вона позбавлена можливості розраховувати на підтримку та допомогу чоловіка, який робив вагомий вклад в забезпечення її життя. Втрата чоловіка є для неї непоправимою трагедією.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 2 ст. 1193 ЦК України закріплено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача - адвокат Біличенко В.О. не визнаючи позовні вимоги, посилався на ту обставину, що смерть ОСОБА_3 фактично настала внаслідок його дій направлених на спричинення такої шкоди, оскільки потерпілий ОСОБА_3 разом зі свідками по кримінальній справі вживав алкогольні напої. Після вживання алкогольних напоїв, у нетверезому стані, в темну пору доби разом зі свідком ОСОБА_4 рухався по проїжджій частині вул. Титова у попутному автомобілю напрямку. Під час руху неодноразово падав на проїзну частину дороги. Поведінка потерпілого свідчить про усвідомлення ним своїх дій, спрямованих на невідворотність дії джерела підвищеної небезпеки. Рух у нетверезому стані, на проїзній частині дороги та ще у попутному автомобілю напрямку матиме наслідком наїзду ТЗ на нього. Усвідомлення і передбачення небезпечних наслідків для свого життя внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки є інтелектуальною складовою умислу, що виключає відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки.

Крім того, згідно судово-токсикологічного дослідження крові і сечі від трупа ОСОБА_3 виявлений спирт етиловий в крові 2,10 г/л, в сечі 1,98 г/л, що відносно живої людини відповідає стану алкогольного сп`яніння середнього ступеня, тому вважає, що загибель ОСОБА_3 відбулася внаслідок власного умислу та ще й у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, Верховний Суд у Постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що відсутність вини водія ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати дружині загиблого - ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

Крім того суд вважає, що під час розгляду справи не було доведено належними доказами, що пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_3 , оскільки під умислом слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому така особа повинна розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Проте судом встановлено, що загиблий ОСОБА_3 був в середньому ступені алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що хоча потерпілий, перебуваючи в такому стані, знаючи про небезпечність перебування на проїжджій частині та рух по неї, належним чином не усвідомлював всієї навколишньої обстановки, але певна частини вини у випадку, який стався, є і в діях останнього, а тому суд вважає за можливе врахувати положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, яка передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення, тривалість страждань і переживань ОСОБА_1 , оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 15 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що така грошова компенсація є адекватною дійсним моральним стражданням ОСОБА_1 , дружини загиблого ОСОБА_3 , оскільки сам факт загибелі чоловіка у ДТП, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останньої, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Щодо доводів представника відповідача про те, що відшкодувати моральну шкоду повинна страхова компанія, оскільки станом на дату настання ДТП, відповідальність водія ОСОБА_2 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована в АТ "СГ "ТАС", суд зазначає, що вони є безпідставними.

Так, суд звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та пунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (день настання страхового випадку) розмір мінімальної заробітної плати дорівнював 4 723,00 грн., тобто максимальний розмір відшкодування моральної шкоди страховою компанією не міг перевищувати 56 676 грн. 00 коп.

З копії заяви про виплату страхового відшкодування від 17.06.2021 судом встановлено, що ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_5 , звернулася до страхової компанії та просила виплатити їй страхове відшкодування пов`язане із моральною шкодою у розмірі 28 338,00 грн.

Суду не надано доказів того, що АТ "СГ "ТАС" здійснило ОСОБА_1 страхову виплату.

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 оцінила завдану їй моральну шкоду, яку просить стягнути з відповідача у 150 000,00 грн., що значно перевищує ліміт відповідальності страховика, а відтак ОСОБА_2 не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану ОСОБА_1 моральну шкоду.

Щодо судових витрат

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позові позивачем ОСОБА_1 заявлена вимога про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

У зв`язку з чим суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_1 строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання, у відповідності до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКРПП НОМЕР_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.).

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивачу ОСОБА_1 подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи.

Згідно п. 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 04.03.2024 на 09 год. 30 хв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено суддею 29.02.2024

Суддя А. О. Михальченко