Рішення

від 29.02.2024 по справі 646/4559/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"29" лютого 2024 р.

Справа № 646/4559/23

Провадження № 2/642/278/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Гримайло А.М.,

за участю секретаря Антонян А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Новобаварський» про визнання відмови в наданні лікування незаконною та зобов`язання здійснити лікування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Новобаварський» (далі ТОВ «Медичний центр «Новобаварський») про визнання відмови в наданні лікування незаконною та зобов`язання здійснити лікування, у якому просить визнати відмову в наданні лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб незаконною та зобов`язати здійснювати лікування шляхом видачі медичного препарату з метою самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб, посилаючись на те, що він є наркозалежною особою, 12.08.2023 року з метою лікування він звернувся до ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» з метою проходження замісної підтримувальноїтерапії (далі ЗПТ), де під час оформлення документів лікарем закладу йому було роз`яснено, що лікування буде проходити шляхом отримання лікарських засобів та необхідністю відвідування медичного центру кожного дня протягом трьох місяців, однак такий варіант лікування був неможливим для позивача через роботу, він запропонував лікарю варіант лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб, на що отримав відмову, тому вважає, що такі дії порушують його право на охорону здоров`я.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.11.2023 матеріали цивільної справи передані до Ленінського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.12.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

10.01.2024 представник відповідача ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» надав суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі, у задоволенні просить відмовити, посилаючись на те, що рішення про видачу препаратів пацієнтам за рецептом або безпосередньо з місця надання ЗПТ (для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах, приймається лікуючим лікарем щодо кожного пацієнта індивідуально (за виключенням пацієнтів ЗПТ, які відбувають покарання в установах виконання покарань, а також осіб, взятих під варту, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України) у разі, якщо пацієнт: отримує ЗПТ не менше 6 місяців; дотримується правил участі у ЗПТ; не вживає наркотичних засобів протягом останніх 6 місяців, крім тих, які призначені лікарем, що підтверджується результатами щомісячних тестів. У випадку підтвердження стабільності пацієнта (про що свідчить працевлаштування, стабільне соціальне середовище та стабільний психоемоційний стан пацієнта), територіальній віддаленості проживання пацієнта від місця щоденного отримання препаратів ЗПТ, лікуючим лікарем може бути прийнято рішення щодо скорочення вимоги стосовно мінімального строку лікування із використанням препаратів ЗПТ, що необхідний для прийняття рішення щодо отримання препаратів для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах, до 3 місяців. Таким чином, призначення ЗПТ здійснюється виключно з дотриманням вимог п. 11 Порядку проведення ЗПТ осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів.

У відповідності дост. 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами ОСОБА_1 є наркозалежною особою, 12.08.2023 року з метою лікування він звернувся до ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» з метою проходження замісної підтримувальної терапії, де під час оформлення документів лікарем закладу йому було роз`яснено, що лікування буде проходити шляхом отримання лікарських засобів та необхідністю відвідування медичного центру кожного дня протягом трьох місяців, однак такий варіант лікування був неможливим для позивача через неможливість прибувати до закладу кожного дня через наявність роботи, тому він запропонував лікарю варіант лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб, на що отримав письмову відмову.

Згідно з листом ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» «Альтернатива» від 12.08.2023 призначення ЗПТ здійснюється виключно з дотриманням вимог п. 11 Порядку проведення ЗПТ осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 27.03.2012 № 200, дані вимоги зазначаються в медичній документації, а саме: в плані лікування, який розробляється згідно наказу МОЗ України від 09.11.2020 № 2555 «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів». Пацієнт у обов`язковому порядку має ознайомитись з планом лікування та підписати його, засвідчивши своє погодження. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від призначеного плану лікування через відсутність можливості відвідувати медичний центр кожного дня протягом трьох місяців, центр вимушений відмовити ОСОБА_1 у наданні лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10-ти діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно п.п.д,ї ч.1ст.6Закону України«Про основизаконодавства Українипро охоронуздоров`я» кожнийгромадянин Українимає правона охоронуздоров`я,що передбачає кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір закладу охорони здоров`я, вибір лікаря та/або фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та/або реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та/або фахівця з реабілітації, можливість отримання такої допомоги на всій території України; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно дост.8Закону України«Про основизаконодавства Українипро охоронуздоров`я» Держававизнає правокожного громадянинаУкраїни наохорону здоров`яі забезпечуєйого захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; спеціалізована медичнадопомога; паліативна допомога.

Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством.

Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я за епідемічними показаннями.

Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах та в порядку, встановлених законодавством.

У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Розроблення галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я, проведення державної оцінки медичних технологій здійснюються упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Замісна терапія (ЗТ) або замісна підтримуюча терапія вид лікування опіоїдної залежності, при якому використовуються речовини, які мають подібну до героїну та морфіну дію на головний мозок людини, що дозволяє запобігти розвитку синдрому відміни та блокувати потяг до нелегальних опіоїдів.

Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ)- довготривале (від 6-и місяців і більше) використання постійних доз замісного препарату (ЗП) в процесі комплексного лікування залежності від опіоїдів з метою: стабілізації фізичного та психічного стану пацієнта; зниження медичних та соціальних наслідків вживання нелегальних наркотиків; створення умов для реабілітації та лікування інших захворювань.

Згідно з п. 6 Порядку проведення ЗПТ осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 27.03.2012 № 200 (далі Порядок) показаннями до призначення ЗПТ є встановлений діагноз залежності від опіоїдів згідно з МКХ-10: F11.2 «Синдром залежності» за наявності критеріїв включення до ЗПТ, визначенихпунктом 7цього Порядку та відсутність медичних протипоказань для призначення ЗПТ.

Відповідно до п. 7 Порядку критеріями включення до ЗПТ є: вік 18і більшероків, письмове звернення особи щодо початку ЗПТ; заповненняформи первинної облікової документації № 129-1/о «Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату (назва)», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 березня 2012 року № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 2012 року за № 889/21201.

П. 9 Порядку передбачено, що рішення про початок ЗПТ, препарат для її здійснення приймає лікар-нарколог або лікар-психіатр на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів згідно з МКХ-10, відповідності критеріям для призначення ЗПТ та відсутності протипоказань, наявності документа, що посвідчує особу відповідно дочастини першоїстатті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»,частин третьої,четвертоїстатті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Згідно з п. 11 Порядку рішення про видачу препаратів пацієнтам за рецептом або безпосередньо з місця надання ЗПТ для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах, приймається лікуючим лікарем щодо кожного пацієнта індивідуально (за виключенням пацієнтів ЗПТ, які відбувають покарання в установах виконання покарань, а також осіб, взятих під варту, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України) у разі, якщо пацієнт: отримує ЗПТ не менше 6 місяців; дотримується правил участі у ЗПТ; не вживає наркотичних засобів протягом останніх 6 місяців, крім тих, які призначені лікарем, що підтверджується результатами щомісячних тестів.

У випадку підтвердження стабільності пацієнта (про що свідчить працевлаштування, стабільне соціальне середовище та стабільний психоемоційний стан пацієнта), територіальній віддаленості проживання пацієнта від місця щоденного отримання препаратів ЗПТ, лікуючим лікарем може бути прийнято рішення щодо скорочення вимоги стосовно мінімального строку лікування із використанням препаратів ЗПТ, що необхідний для прийняття рішення щодо отримання препаратів для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах, до 3 місяців.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, законодавством України чітко визначені умови та порядок для надання ЗПТ, пацієнту не надається право самостійного обрання порядку надання ЗПТ та відноситься до виключної компетенції лікуючого лікаря, як і можливість видачі препаратів безпосередньо з місця надання ЗПТ для самостійного прийому в амбулаторних умовах лише за наявності сукупності умов за приписом лікуючого лікаря індивідуально щодо кожного пацієнта.

ОСОБА_1 відмовився від заповненняформи первинної облікової документації № 129-1/о «Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату (назва)», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 березня 2012 року № 200, не погодившись з умовами лікування, незгода позивача з нормами діючого законодавства України щодо регулювання порядку видачі медичних препаратів не породжує порушення його права на лікування, що потребує захисту судом, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з положеннямист.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Медичний центр«Новобаварський» провизнання відмовив наданнілікування незаконноюта зобов`язанняздійснити лікування відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http//www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення виготовлено 29.02.2024 року.

Суддя- А. М. Гримайло