Постанова

від 13.06.2024 по справі 646/4559/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Харків

справа№ 646/4559/23

провадження№ 22-ц/818/1911/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретарясудовогозасідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Новобаварський»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року ухвалене у склад судді Гримайло А.М.,-

УСТАНОВИВ:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Новобаварський» (далі ТОВ «Медичний центр «Новобаварський») про визнання відмови в наданні лікування незаконною та зобов`язання здійснити лікування, у якому просив визнати відмову в наданні лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб незаконною та зобов`язати здійснювати лікування шляхом видачі медичного препарату з метою самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є наркозалежною особою, 12.08.2023 з метою лікування він звернувся до ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» з метою проходженнязамісної підтримувальної терапії(далі ЗПТ), де під час оформлення документів лікарем закладу йому було роз`яснено, що лікування буде проходити шляхом отримання лікарських засобів та необхідністю відвідування медичного центру кожного дня протягом трьох місяців, однак такий варіант лікування був неможливим для позивача через роботу, він запропонував лікарю варіант лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб, на що отримав відмову, тому вважає, що такі дії порушують його право на охорону здоров`я.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Рішення обґрунтовано тим, що законодавством України чітко визначені умови та порядок для надання ЗПТ, пацієнту не надається право самостійного обрання порядку надання ЗПТ та відноситься до виключної компетенції лікуючого лікаря, як і можливість видачі препаратів безпосередньо з місця надання ЗПТ для самостійного прийому в амбулаторних умовах лише за наявності сукупності умов за приписом лікуючого лікаря індивідуально щодо кожного пацієнта. ОСОБА_1 відмовився від заповненняформи первинної облікової документації № 129-1/о «Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату (назва)», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 березня 2012 року № 200, не погодившись з умовами лікування, незгода позивача з нормами діючого законодавства України щодо регулювання порядку видачі медичних препаратів не породжує порушення його права на лікування, що потребує захисту судом, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не надав жодної оцінки твердженням позивача про наявність ієрархічної колізії нормативно-правових актів, що регулюють спірне питання. А саме, у пунктом 27 Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров?я, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2013 р. № 333 чітко визначено механізм надання лікування шляхом видачі забезпечення препаратами наркотичних засобів. А саме, хворі забезпечуються такими препаратами лікувально-профілактичним закладом або за рецептом у фармацевтичних (аптечних) закладах в обсягах, що не перевищують десятиденної потреби, а під час надання паліативної та хоспісної допомоги - що не перевищують п?ятнадцятиденної потреби». Спеціальні умови отримання препарату передбачається лише у разі його отримання у розмірі понад зазначену дозу. При цьому постанова містить імперативну норму - «забезпечується», а не «можуть забезпечуватись». Будь-які обмеження, умови чи інші підстави в постанові Кабінету Міністрів України не передбачаються. Разом із тим, всупереч зазначеним положенням нормативного акту вищого рівня, відповідачем застосований підзаконний акт - наказ Міністерства охорони здоров?я від 27.03.2012 №200 (у редакції наказу від 16.11.2020 №2630), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.2012 за №889/21201 « Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів». Зазначений наказ встановлює додаткові дискримінаційні перепони для отримання лікування. Зокрема, п. 11 цього наказу передбачено що рішення про видачу препаратів пацієнтам за рецептом або безпосередньо з місця надання ЗПТ для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах, приймається лікуючим лікарем щодо кожного пацієнта індивідуально (за виключенням пацієнтів ЗПТ, які відбувають покарання в установах виконання покарань, а також осіб, взятих під варту, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України) у разі, якщо пацієнт: отримує ЗПТ не менше 6 місяців, дотримується правил участі у ЗПТ, не вживає наркотичних засобів протягом останніх 6 місяців, крім тих, які призначені лікарем, що підтверджується результатами щомісячних тестів.

Апелянт наголосив, що при вирішені питання щодо можливості надання хворим, які отримують лікування в амбулаторних умовах, у тому числі в умовах створеного стаціонару вдома, необхідних препаратів мають застосовуватись норми постанови Кабінету Міністрів, а не акту нижчого рівня - наказу МОЗ України. Також при складанні плану лікування заклад охорони здоров`я має враховувати соціальні потреби пацієнта. Однак відповідачем при наданні відмови щодо проходження лікування були проігноровані вимоги постанови Кабінету Міністрів і без законної підстави відмовлено позивачу у наданні лікування. Апелянт також зауважив, що матеріали справи, зокрема позовна заява, відзив на позовну заяву та додані до них документи не містять жодного згадування про «Інформовану згоду на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату та суд безпідставно ототожнює «Інформовану згоду на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату та план лікування. Виходячи зі свого змісту, «Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату не передбачає можливості внесення до неї змін, вона лише засвідчує згоду на участь у програмі.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 є наркозалежною особою, 12.08.2023 з метою лікування він звернувся до ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» з метою проходженнязамісної підтримувальної терапії, де під час оформлення документів лікарем закладу йому було роз`яснено, що лікування буде проходити шляхом отримання лікарських засобів та необхідністю відвідування медичного центру кожного дня протягом трьох місяців, однак такий варіант лікування був неможливим для позивача через неможливість прибувати до закладу кожного дня через наявність роботи, тому він запропонував лікарю варіант лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10 діб, на що отримав письмову відмову.

Згідно з листом ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» «Альтернатива» від 12.08.2023 призначення ЗПТ здійснюється виключно з дотриманням вимог п. 11 Порядку проведення ЗПТ осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 27.03.2012 № 200, дані вимоги зазначаються в медичній документації, а саме: в плані лікування, який розробляється згідно наказу МОЗ України від 09.11.2020 № 2555 «Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів». Пацієнт у обов`язковому порядку має ознайомитись з планом лікування та підписати його, засвідчивши своє погодження. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від призначеного плану лікування через відсутність можливості відвідувати медичний центр кожного дня протягом трьох місяців, центр вимушений відмовити ОСОБА_1 у наданні лікування шляхом видачі медичного препарату для самостійного прийому з першого дня обсягом до 10-ти діб.

12.08.2023 ОСОБА_1 надав Інформовану згоду на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату .

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з п.п. «а», «д», «ї» ч.1 ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Правове регулювання договірних правовідносин здійснюється за нормами глави 63 книги п`ятої ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.906 ЦК України).

Якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за неналежне виконання умов договору надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність.

У разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків.

За правилом ч.10 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №333 від 13 травня 2013 року в редакції що діяла на час звернення позивача до відповідача за медичною допомогою затверджено Порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров`я та врегульований механізм призначення зазначених препаратів ( надалі Порядок).

Згідно пунктів 26-29 Порядку 26. Препарати наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів призначаються лікарями або в установлених МОЗ випадках фельдшерами відповідно до медичних показань.

Призначення препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, яким медична допомога надається в стаціонарних умовах, здійснюється в листку призначень за формою, визначеною МОЗ, з обов`язковим записом у медичній карті такого хворого.

Призначення препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в амбулаторних умовах, здійснюється в листку призначень за формою, визначеною МОЗ, з обов`язковим записом у медичній карті амбулаторного хворого.

Призначення препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують екстрену медичну допомогу, здійснюється в карті виїзду екстреної (швидкої) медичної допомоги, форма якої затверджується МОЗ.

Призначення препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим на строк понад десять днів здійснюється лікуючим лікарем з обов`язковим обґрунтуванням необхідності подальшого застосування таких препаратів, про що робиться запис у медичній карті хворого. Листок призначень зберігається у медичній карті хворого.

27. Хворі, які отримують лікування в амбулаторних умовах, у тому числі в умовах створеного стаціонару вдома, забезпечуються препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів лікувально-профілактичним закладом або за рецептом у фармацевтичних (аптечних) закладах в обсягах, що не перевищують десятиденної потреби, а під час надання паліативної та хоспісної допомоги - що не перевищують п`ятнадцятиденної потреби.

28. Для отримання препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з метою використання в умовах створеного стаціонару вдома хворий самостійно або особа, яка здійснює за ним догляд (член сім`ї, опікун або піклувальник), подає заяву на ім`я керівника лікувально-профілактичного закладу за формою згідно здодатком 3. Керівник закладу робить відмітку про погодження, після чого заява додається до медичної карти амбулаторного хворого.

29. Лікар, який призначає препарати наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів для лікування в амбулаторних умовах, у тому числі в умовах створеного стаціонару вдома, зобов`язаний поінформувати хворого або особу, яка здійснює за ним догляд (члена сім`ї, опікуна або піклувальника), про правила поводження з препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, недопущення їх використання не за медичним призначенням та видавати хворому або особі, яка здійснює за ним догляд (членові сім`ї, опікунові або піклувальникові), інформаційний лист за формою, визначеною МОЗ, про що робиться запис у медичній карті хворого.

Відповідно доп.9,10,11,12 наказуМОЗ «Прозатвердження Порядкупроведення замісноїпідтримувальної терапіїосіб зпсихічними таповедінковими розладамивнаслідок вживанняопіоїдів» від27.03.2012№ 200 рішення про початок ЗПТ, препарат для її здійснення приймає лікар-нарколог або лікар-психіатр на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів згідно з МКХ-10, відповідності критеріям для призначення ЗПТ та відсутності протипоказань, наявності документа, що посвідчує особу відповідно дочастини першоїстатті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»,частин третьої,четвертої статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України.

10. Пацієнту забезпечується право на конфіденційність інформації про стан здоров`я, факт звернення по медичну допомогу, діагноз та лікування. Відомості про лікування пацієнта можуть надаватись у випадках, передбаченихстаттею 14Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»,Законом України«Про Національну поліцію»,статтею 6Закону України «Про психіатричну допомогу» таЗаконом України«Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

11.Рішення провидачу препаратівпацієнтам зарецептом абобезпосередньо змісця наданняЗПТ дляїх самостійногоприйому вамбулаторних умовах,приймається лікуючимлікарем щодокожного пацієнтаіндивідуально (завиключенням пацієнтівЗПТ,які відбуваютьпокарання вустановах виконанняпокарань,а такожосіб,взятих підварту,які тримаютьсяу слідчихізоляторах Державноїкримінально-виконавчоїслужби України)у разі,якщо пацієнт: отримуєЗПТ неменше 6місяців; дотримуєтьсяправил участіу ЗПТ; не вживає наркотичних засобів протягом останніх 6 місяців, крім тих, які призначені лікарем, що підтверджується результатами щомісячних тестів.

У випадку підтвердження стабільності пацієнта (про що свідчить працевлаштування, стабільне соціальне середовище та стабільний психоемоційний стан пацієнта), територіальній віддаленості проживання пацієнта від місця щоденного отримання препаратів ЗПТ, лікуючим лікарем може бути прийнято рішення щодо скорочення вимоги стосовно мінімального строку лікування із використанням препаратів ЗПТ, що необхідний для прийняття рішення щодо отримання препаратів для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах, до 3 місяців.

12. Рішення про створення стаціонару вдома (за виключенням пацієнтів ЗПТ, які відбувають покарання в установах виконання покарань, а також осіб, взятих під варту, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України) приймається лікуючим лікарем за наявності супутньої патології, що перешкоджає щоденному відвідуванню ЗОЗ. Обґрунтування такого рішення фіксується в медичній документації пацієнта.

З вищезазначених норм вбачається, що рішення про видачу препарату для лікування в умовах стаціонару та створення самого стаціонару приймає головуючий лікар, і лише з підстав наявності супутньої патології, що перешкоджає щоденному відвідуванню ЗОЗ.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що вимоги наказу МОЗ «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів» від 27.03.2012 № 200 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки він суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 333 від 13 травня 2013 року тому що вищезазначений наказ регулює порядок призначення ЗПТ внаслідок вживання опіоїдів згідно з МКХ-10, в той час як постанова КМУ встановлює загальні правила відпуску наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров`я.

Колегія суддів також зазначає, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Позивач не заперечував, що відмовився від запропонованого лікарем ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» «Альтернатива» плану лікування.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилкового висновку суду про відмову позивача від заповнення форми первинної облікової документації №129-1/о проте вважає, що такий висновок на правильність вирішення спору по суті не вплинув.

Судом досліджена та надана належна оцінка змісту листа ТОВ «Медичний центр «Новобаварський» «Альтернатива» від 12.08.2023 та зроблено обгрунтований висновок, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами порушення його прав з боку відповідача

Інші доводи апеляційної скарги зводяться донезгоди зрішенням суду та переоцінки доказів у справі.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

ПОСТАНОВИВ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складне 19 червня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук