Постанова

від 28.02.2024 по справі 214/7479/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1568/24 Справа № 214/7479/19 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гладиш К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у цивільній справі №214/7479/19 за позовом Малого приватного підприємства «АНіС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, заапеляційною скаргоюМалого приватногопідприємства «АНіС»на ухвалуСаксаганського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 16листопада 2023року (суддя Сіденко С.І.),

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про відстрочення виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року, яким з неї було стягнуто на користь на користь Малого приватного підприємства «АНіС» матеріальну шкоду у сумі 83787,19 грн та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921,00 грн, а також витрати, понесені на оплату експертизи № 2584/21 від 27 вересня 2021 року у сумі 6589,82 грн. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що виконання рішення суду ускладнюється для неї у зв`язку з перебуванням її в декретній відпустці по догляду за дитиною, самостійним вихованням сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , скрутним матеріальним становищем та відсутністю згоди сплатити всю суму одним платежем. Також вказує, що дитина потребує витрат для додаткового обстеження та лікування у зв`язку з затримкою загального розвитку дитини. Близьких, родичів чи знайомих, які б допомогли їй у неї немає. Від виконання рішення суду заявниця не відмовляється, готова сплачувати зобов`язання за рішенням суду після влаштування дитини в садочок та працевлаштування. При працевлаштуванні надасть довідку про доходи для подальшого розгляду розстрочки платежу. Просила суд відстрочити виконання рішення суду терміном на шість місяців.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання остаточного судового рішення задоволено.

Відстрочено виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року у справі № 214/7479/19 за позовом Малого приватного підприємства «АНіС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства «АНіС» матеріальну шкоду у сумі 83787,19 гривень, у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921,00 гривень та витрати, понесені на оплату експертизи № 2584/21 від 27 вересня 2021 року у сумі 6589,82 гривень, на шість місяців, до 16 травня 2024 року включно.

З вказаною ухвалою не погодилося позивач Мале приватне підприємство «АНіС» та оскаржило її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, права просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував, що строк дії наданих відповідачкою довідки №1172 від 26 жовтня 2023 року та медичної довідки №6 від 09 січня 2023 року спливає 31 грудня 2023 року та 22 листопада 2023 року. Отже відповідачкою не надано підтверджень обставин. на які вона посилається в обґрунтування підстав для відстрочення виконання рішення на 6 місяців. Вважає, що в даному випадку відстрочення виконання судового рішення не буде забезпечувати повне та ефективне виконання рішення суду, жодним чином не стимулюватиме процедуру відшкодування заподіяних збитків, а сприятиме навпаки відповідачу порушувати свої зобов`язання в подальшому. Також зазначив, що з моменту спричинення шкоди минуло майже 7 років, за цей час відповідачка не вчиняла жодних дій з врегулювання спору та відшкодування шкоди. Посилається на задовільний матеріальний стан відповідачки для виконання судового рішення.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до частини 3 статті 360ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник МПП «АНіС» Ганін С.А. у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать довідкипро доставкуелектронного листата повідомлення. Подав клопотання про відкладення розгляду справи через раптове нездужання з явними ознаками гострого респіраторного захворювання.

Разом з тим, МПП «АНіС» не було позбавлене можливості забезпечити участь в судовому засіданні свого іншого уповноваженого представника. Крім того належних та допустимих доказів на підтвердження хвороби представника суду надано не було.

За змістом частини 2 статті 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

А відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01 жовтня 2020 року №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Водночас, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина 1 статті 372 ЦПК України).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК України).

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги, відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності представника позивача не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що згідно приписів частини 2 статті 372 ЦПК України неявкапредставника позивача не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року задоволено позов Малого приватного підприємства «АНіС» частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства «АНіС» матеріальну шкоду у сумі 83787,19 грн та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921,00 грн, а також витрати, понесені на оплату експертизи № 2584/21 від 27 вересня 2021 року у сумі 6589,82 грн.

На виконання вказаного рішення суду виданий виконавчий лист, який пред`явлений до виконання та відкрито виконавче провадження № ВП 73104563 постановою державного виконавця від 20 жовтня 2023 року.

Відповідно до довідки № 1172 від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради та отримує державну допомогу малозабезпеченій сім`ї на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до медичної довідки № 6 від 09 січня 2023 року син ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з 22 листопада 2019 року та з 09 січня 2023 року потребує домашнього догляду.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за критерієм матеріального стану, вимога ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення є правомірною та такою, яка підлягає задоволенню, оскільки вона не має коштів для погашення відповідної заборгованості перед позивачем через її майновий стан та відсутність можливості отримувати доходи шляхом працевлаштування із-за необхідності догляду за дитиною, що підтверджено відповідними медичними документами.

Ухвала суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Розділом VI ЦПК України врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3 - 4 статті 435 ЦПК України).

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Тлумачення положень вищевказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 435 ЦПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно із статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року, справа № 2-55/10.

Крім того, право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що обставини, наведені ОСОБА_1 , в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, обґрунтовані та є такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та обставини, які підтверджують ускладнення виконання рішення боржником, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для відстрочення виконання рішення суду у вищевказаній справі.

Слід також зауважити, що відстрочення виконання судового рішення носить тимчасовий характер.

Надана заявницею медична документація також підтверджує низку захворювань сина заявниці, які не спростовані відповідачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «АНіС» залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 16листопада 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста